Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №363/2376/25 — Вишгородський районний суд Київської області

28.08.2026 Справа № 363/2376/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Дрозд В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Зюнькіна В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної особи. В обґрунтування позовних вимог вказала, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивач мешкає в США, а тому він уповноважив свою родичку ОСОБА_3 на підставі довіреності виданої на її ім`я, представляти його інтереси з усіх питань, що стосуються вказаного будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, а також вести судові справи в будь-яких судових установах, а також у прокуратурі, поліції та будь-яких інших правоохоронних установах з усіма правами, наданими законом позивачу. Приблизно 30.06.2024 року повіреною особою позивача було досягнуто домовленість з відповідачем, про виконання ним ремонтних оздоблювальних робіт у будинку. Оскільки повірена особа позивача погано розуміється у підрядних роботах, то у досягненні домовленостей з підрядником (відповідачем) та надалі у контролі за ходом робіт повіреній особі позивача допомагав її двоюрідний брат ОСОБА_4 . Сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов підряду (видів та обсягів робіт, вартості робіт, строків їх виконання тощо), погоджено, що ремонтні та оздоблювальні роботи відповідач буде проводити виключно з матеріалів замовника. Виробник будівельних матеріалів, їх марка, номенклатура та кількість також були погоджені з відповідачем та надані йому для виконання робіт. 13.07.2024 року на прохання повіреної особи позивача, ОСОБА_4 поїхав до будинку позивача з метою контролю за ходом робіт та їх якістю. З собою він узяв свого знайомого ОСОБА_5 , який є спеціалістом з будівельних робіт і тому добре розуміється у ремонтах. По прибутті на об`єкт ОСОБА_4 виявив, що у будинку перебуває лише працівник ОСОБА_6 з ремонтної бригади відповідача, а відповідач був відсутній. Після проведення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поверхневого огляду виконаної частини робіт, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 , що оплата буде здійснена після виправлення недоліків. ОСОБА_4 зателефонував повіреній особі позивача та повідомив, що роботи ще не завершені, а ті що вже завершені, мають дуже низьку якість виконання. Під час зазначеної розмови до будинку прибув безпосередньо відповідач, який одразу почав поводити себе зухвало, кричати і погрожувати. Зокрема, на вказані йому недоліки робіт відповідач намагався доводити, що якість робіт є задовільною, аргументуючи це тим, що подібна якість влаштовувала його попередніх замовників. Після чого відповідач почав вимагати негайної повної оплати робіт, незважаючи на те, що їх виконання ще не було закінчене. Відповідач лаявся та погрожував родичам позивача фізичною розправою, кричав що якщо «вже і зараз» не відбудеться повного розрахунку, то він «знищить будинок». Нащо ОСОБА_4 повідомив відповідачу, що така поведінка неприпустима і якщо відповідач не заспокоїться і нормальна розмова буде неможливою, то він викличне поліцію. Все це бачили і чули всі присутні, в тому числі чула особисто повірена особа позивача, оскільки телефон перебував у режимі розмови з увімкненим динаміком. Надалі ОСОБА_4 вимкнув розмову з повіреною особою позивача та викликав поліцію на місце події. Зі слів свідків, відповідач зачинився в будинку, кричав на поліцію і інших присутніх у вікно, погрожував та пошкодив стіни у будинку, обливши їх «зеленкою», яку він приніс з собою до будинку у великій кількості. Внаслідок вочевидь незаконних та навмисних дій відповідача, всі ремонтні оздоблювальні роботи у будинку прийшли у непридатність. Позивач змушений повністю переробляти ремонт всіх пошкоджених «зеленкою» стін у будинку. За висновком незалежної оцінки суб`єкта оціночної діяльності ПП «Аверті» майновий збиток, завданий позивачу в результаті пошкодження оздоблення будинку, станом на 17.07.2024 року склав 93 228, 00 грн. Відповідач грошове зобов`язання з відшкодування майнової шкоди не сплатив, відтак з моменту спричинення шкоди, а саме з дати 13.07.2024 року, зобов`язання відповідача сплатити на користь позивача суму відшкодування є простроченим. Періодом для нарахування інфляційних нарахувань і 3% річних на прострочену суму грошового зобов`язання відповідача в загальній сумі 93 228,00 грн. є період з 13.07.2024 року (дата спричинення шкоди), по 05.05.2025 року (день подання цієї позовної заяви до суду) та становить: інфляційне збільшення – 10 447, 80 грн, 3% річних – 2 272, 18 грн. На підставі викладеного просила суд стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду в сумі 105 947, 98 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19.05.2025 року по справі було відкрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

03.06.2025 року до суду від представника відповідача адвоката Наумова А.Є. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, з наданою позивачем правовою оцінкою обставин не погоджується. Відповідачем дійсно за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювався комплекс ремонтних та оздоблювальних робіт, за проханням ОСОБА_7 та іншої особи, який представився його братом на ім`я – ОСОБА_8 , які попросили переробити частину сходової клітини, а саме сходовий марш. Необхідність такої переробки була пов`язана із неякісним виконанням робіт попередніми робітниками. Відповідачем було здійснено наступний перелік робіт, а саме: шліфування, ґрунтування та покраса сходової клітини. За весь час виконання робіт, ОСОБА_9 та його братом ОСОБА_10 постійно надавалися зауваження щодо їх якості, а саме він вимагав перефарбувати частину стіни. Його зауваження були пов`язані із наявністю дрібної точки від мухи, яка сіла на стіну після її фарбування. 13.07.2024 року на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , приїхав ОСОБА_4 і в третій раз висловив зауваження щодо якості робіт на одній зі стін і знову його зауваження стосувалися однієї дрібної точки на одній зі стін. Розуміючи, що подальше виконання робіт на цьому об`єкті втрачає будь-який сенс, через надумані зауваження замовника, відповідач запропонував йому розрахуватися за фактично виконану роботу, на що ОСОБА_4 відповів йому відмовою та почав погрожувати викликом працівників поліції. На такі погрози відповідач по справі зазначив йому, що якщо останній не розрахується з ним то він пофарбує стіни «зеленкою». Після приїзду поліції розуміючи, що з відповідачем ніхто не розрахуються, останній з місця поді поїхав і більше з замовником робіт ОСОБА_9 не контактував і не спілкувався, стіни у будинку відповідач «зеленкою» не псував, у пориві гніву відповідач виключно висловив припущення про такі дії, що і було зафіксовано працівниками поліції у його ж поясненнях. Представник відповідача вказав, що з огляду на додані до матеріалів справи пояснення встановити наявність факту того, що саме відповідач заподіяв шкоду майну позивача не має можливості з огляду на те, що пояснення написані особами, які зацікавлені у встановленні такого факту, мають родинні відносини з позивачем. Жодним документом не встановлено, а позивачем не надано доказів того, що саме відповідач вчинив дії з пошкодження майна позивача. Окрім того, зазначив, що відповідач жодних послуг чи робіт для ОСОБА_3 чи для ОСОБА_1 не виконував, ніколи з ними не зустрічався та не спілкувався. Усі домовленості щодо виконання робіт проводилися виключно з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Також вказав, що наданий звіт про оцінку майна не може вважатися достовірним доказом з огляду на те, що останній не відповідає вимогам встановленим в параграфі 6 глави 5 ЦПК України. Оцінювач проводив оцінку будинку, але за відомостями з Єдиного державного реєстру нерухомого майна на праві власності за позивачем будинок за такою адресою не зареєстровано. На сторінці 13 звіту вказано, що будинок не введено в експлуатацію, технічні плани БТІ відсутні. При проведенні оцінки зазначено, що використовується вартість матеріалів та робіт по цінам – м. Києва, але ж будинок знаходиться у Вишгородському районі Київської області. Посилаючись на викладене просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

19.06.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначила, що виклад обставин, якими відповідач заперечує позовні вимоги позивача, не підтверджується доказами, та суперечить дійсним обставинам, що підтверджені письмовими доказами, поданими позивачем. Твердження щодо зацікавленості свідків у встановленні факту заподіяння шкоди відповідачем, є абсолютно нелогічним та не доведеним жодним доказом. Родинні відносини з позивачем (досить віддалені, не передбачені навіть ст.71 ЦПК України для членів сім`ї та близьких родичів) має лише свідок ОСОБА_4 . Інший свідок ОСОБА_5 є будівельним спеціалістом, залученим виключно з метою професійної оцінки якості робіт відповідача, і не має жодних родинних зв`язків з позивачем. Наголосила, що згідно ч.1 ст. 69 ЦПК України, свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.Також зазначила, що відповідач невірно тлумачить зміст ч.6 ст.102 ЦПК України, безпідставно намагаючись розповсюдити вимоги до судової експертизи на наявний в матеріалах справи звіт про оцінку майнового збитку, підкреслюючи, що звіт складено не судовим експертом, а оцінювачем. Посилання на ч. 7 ст.102 ЦПК України взагалі не релевантне, оскільки в цій нормі йдеться про спеціальні вимоги до висновку експерта щодо обізнаності про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Разом із тим, при заявлені позову позивач посилався на те, що чинне цивільне процесуальне законодавство вимагає обґрунтувати свої позовні вимоги, в тому числі довести факт та розмір шкоди, заподіяної майну. Відтак, для належного визначення розміру заподіяного відповідачем матеріального збитку позивач звернувся за відповідною незалежною оцінкою до кваліфікованого оцінювача. Відповідачем не надано жодного доказу на обґрунтування його заперечень проти позовних вимог позивача.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.08.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача будучи присутньою у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надала аналогічні пояснення викладеним у позові та відповіді на відзив. В подальшому позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника до суду надійшло клопотання в якому просила розглянути справу без участі позивача та його представника, оскільки всі пояснення сторін та докази у справі подані, свідки допитані. Позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача будучи присутнім у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував, надав аналогічні пояснення викладеним у відзиві на позовну заяву. В подальшому відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява в якій просив судове засідання призначене на 19.08.2026 року на 12 год. 30 хв. провести без його участі, позовні вимоги не визнають, проти задоволення позову заперечують.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником житлового буднику загальною площею 498, 2 кв.м., житловою площею 275, 1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221885201:20:305:0108, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 287258214 від 29.11.2021 року.

З довіреності від 06.08.2024 року посвідченої державним нотаріусом Штату Пенсільванія, США, Яремчук Віталієм, встановлено, що ОСОБА_1 цією довіреністю уповноважив ОСОБА_3 керувати та розпоряджатися (продати, обміняти, передати в оренду, позичку) на будь-яких умовах та за ціну за розсудом представника належним йому житловим будинком АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою, на якій він розташований, площею 0,2495 га кадастровий номер: 3221885201:20:305:0108, для чого також представляти його з усіх питань отримання та впорядкування будь-яких документів, що стосуються вказаного будинку та землі. Ця довіреність видана з правом передоручення повноважень третім особам строком на три роки, тобто до 06.08.2027 року.

Згідно заяви ОСОБА_4 від 13.07.2024 року на ім`я начальника Вишгородського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції Бежука Р. відібраної поліцейським ВРПП молодшим лейтенантом ОСОБА_11 , ОСОБА_4 просив прийняти міри відносно ОСОБА_12 (який являється одним із працівників ремонтної бригади), який 13.07.2024 року пошкодив стіни будинку, його двоюрідного брата ОСОБА_13 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме облив стіни зеленкою та погрожував фізичною розправою йому та його близьким.

13.07.2024 року поліцейським Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області старшим сержантом поліції Чорним В.Г. відібрані пояснення у ОСОБА_2 , відповідно до яких останній повідомив, що 13.07.2024 року він приїхав до АДРЕСА_2 , до особи в якої проводив ремонт, а саме: шпаклювали та красили, щоб забрати грошові кошти за роботу в сумі 40 000, 00 грн. Господар будинку на об`єкт не з`явився, а на об`єкті знаходився брат господаря на ім`я ОСОБА_14 , на що він відповів, що грошей не буде, не пояснивши йому нічого з даного приводу, та почав йому погрожувати, що викличе поліцію, нащо він йому відповів, що якщо він не відвасть грошові кошти, він перефарбує стіни в будинку зеленкою. Пояснив, що нікому не погрожував.

Також, 13.07.2024 року поліцейським ВРПП Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області молодшим лейтенантом ОСОБА_11 відібрані пояснення у ОСОБА_4 , відповідно до яких останній повідомив, що 13.07.2024 року близько 16 год. 30 хв. викликав поліцію за адресою: АДРЕСА_2 , через те, що ОСОБА_12 (який являється одним із співробітників ремонтної бригади), проник до житла та пошкодив стіни будинку зеленкою, а також погрожував розправою власнику будинку, його двоюрідному брату ОСОБА_13 через нього, бо його брата на місці події не було. Щодо вказаних подій ОСОБА_4 пояснив, що близько о 16 год. 30 хв. він разом з ОСОБА_5 , прибули за адресою: АДРЕСА_2 та побачили виконавця ремонтних робіт ОСОБА_6 разом із ОСОБА_15 , якого він запустив до будинку самостійно, відчинивши вхідні двері, вони побачили людину, яка перебувала в неадекватному стані, лаялася та погрожувала знищенням майна, що знаходився в будинку. Також погрожував завдати шкоду його родині, а також людині, яка з ним перебувала. На неодноразові прохання заспокоїтися, вів себе неадекватно, через що ОСОБА_4 викликав поліцію.

Окрім того, 13.07.2024 року поліцейським ВРПП Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області молодшим лейтенантом Шульгою М.І. відібрані пояснення у ОСОБА_5 , відповідно до яких останній повідомив, що 13.07.2024 року близько 16 год. 30 хв. вони приїхали у АДРЕСА_2 прийняти роботу у малярів, котрі шпаклювали та фарбували сходовий марш. Після того, як побачили брак по роботі, попросили переробити. Після чого, ОСОБА_12 почав неодноразово погрожувати, поводив себе неадекватно. Наприкінці він облив стіни зеленкою.

З довідки ПОГ СВГ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Зубова В. від 27.07.2024 «Про розгляд матеріалів звернення ОСОБА_4 від 13.07.2024 року ЄО № 10879», доповідної записки т.в.о. заступника начальника управління поліції - начальника СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Завірюхи А. від 13.07.2024 року, вбачається, що 13.07.2024 року до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області надійшли повідомлення від ОСОБА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 . Інформацію за даними зверненнями зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) Вишгородським РУП ГУНП в Київській області та проведено перевірку. Даний матеріал було направлено від начальника слідчого відділення Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області в зв`язку з тим, що в даному матеріалі він вбачає відсутність ознак кримінального правопорушення для прийняття рішення в порядку адміністративного судочинства, або в порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян». ПОГ СВГ ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції Зубов Вячеславом Олеговичем, проведено перевірку інформації що викладена у зверненні ОСОБА_4 , з приводу ймовірного факту пошкодження майна. В ході проведення перевірки матеріалів вказаного звернення встановлено, що 13.07.2024 року у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникла конфліктна ситуація з ОСОБА_2 , з приводу якості проведення ремонтних робіт за адресою: АДРЕСА_2 . Опитаний з даного приводу ОСОБА_4 вказав, що ОСОБА_2 неякісно провів ремонтні роботи в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з чим йому було запропоновано виправити все та в подальшому отримати грошові кошти за пророблену роботу, але 13.07.2024 року ОСОБА_2 пошкодив майно, а саме облив зеленкою стіни в будинку. Опитаний з даного приводу ОСОБА_2 вказав, що дійсно проводив ремонтні роботи за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому 13.07.2024 року він прибув за вказаною адресою для отримання грошових коштів за пророблену роботу, але на об`єкті господаря будинку не було, а був присутній його брат на ім`я ОСОБА_14 , котрий вказав, що грошові кошти за ремонт не віддасть на що в свою чергу ОСОБА_2 повідомив, що в такому разі обіллє стіни будинку зеленкою. За результатами розгляду звернення прийнято рішення про списання матеріалів перевірки до справи та передання на зберігання до архіву Вишгородського РУП; рекомендовано заявникові з приводу вирішення питання щодо проведення ремонтних робіт та заподіяної матеріальної шкоди, звернутися до суду.

Зі звіту про оцінку майна складеного суб`єктом оціночної діяльності – Приватним підприємством «Аверті», яке діє на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності № 272/2024 від 07.06.2024 року, в особі директора Березовської Т.В., відповідно до договору від 17.07.2024 року з ОСОБА_3 , яка діє за довіреністю та в інтересах ОСОБА_1 , вбачається, що сума збитку нанесеного замовнику в результаті пошкодження належного йому майна – оздоблення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , склала 93 228, 00 грн. Дата оцінки - 17.07.2024 року, дата завершення складання звіту – 24.07.2024 року.

Із наявних у зазначеному звіті фотознімків встановлено факт пошкоджень оздоблення житлового будинку, а саме залиття стін зеленкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи шкода, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Для відповідальності у деліктних правовідносинах має бути наявний склад цивільного правопорушення шкода, протиправна поведінка особи, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина особи.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16).

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).

Частиною третьою статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Позивач, як власник будинку, по справі є належним, адже у ст. 386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач за усною домовленістю з ОСОБА_4 виконував комплекс ремонтних та оздоблювальних робіт у належному позивачу будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Під час виконання відповідачем ремонтних робіт до останнього з боку ОСОБА_4 мали місце зауваження щодо неналежної якості виконаних робіт та усунення їх шляхом виправлення недоліків.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 13.07.2024 року у ОСОБА_4 виникла конфліктна ситуація з ОСОБА_2 , з приводу якості проведення ремонтних робіт за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки ПОГ СВГ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Зубова В. від 27.07.2024 «Про розгляд матеріалів звернення ОСОБА_4 ЄО від 13.07.2024 № 10879», опитаний ОСОБА_4 вказав, що ОСОБА_2 неякісно провів ремонтні роботи в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з чим йому було запропоновано виправити все та в подальшому отримати грошові кошти за пророблену роботу, але 13.07.2024 року ОСОБА_2 пошкодив майно, а саме облив зеленкою стіни в будинку. Опитаний з даного приводу ОСОБА_2 вказав, що дійсно проводив ремонтні роботи за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому 13.07.2024 року він прибув за вказаною адресою для отримання грошових коштів за пророблену роботу, але на об`єкті господаря будинку не було, а був присутній його брат на ім`я ОСОБА_14 , котрий вказав, що грошові кошти за ремонт не віддасть на що в свою чергу ОСОБА_2 повідомив, що в такому разі обіллє стіни будинку зеленкою.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 суду пояснив, що є поліцейським Вишгородського РУП. Здійснював виїзд за викликом на 102 в АДРЕСА_1 з гр. Шульгою у зв`язку з погрозою облиття стін будинку зеленкою. Приїхавши за вказаною адресою, біля воріт приватного будинку їх очікував заявник. Поки на подвір`ї з`ясовували обставини виклику поліції, з будинку вийшла одна особа, як в подальшому з`ясувалося ОСОБА_2 , з яким також продовжили спілкування. В подальшому разом зайшли в будинок та побачили, що стіни облиті зеленкою, у будинку інших осіб не бачив. В осіб, які знаходилися на об`єкті були відібрані письмові пояснення. Пояснив, що зеленкою були облиті стіни біля сходів з правого боку. Після того, як вийшли з будинку на території подвір`я поспілкувалися біля автомобіля та поїхали. Матеріали передали на чергову частину, про результати прийнято рішення йому не відомо. Також, пояснив огляд будинку в повному обсязі не проводили, побачили пошкоджені стіни та пусті пляшки з під зеленки. Дій щодо облиття стін зеленкою не бачив.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що відповідач ОСОБА_2 йому знайомий, зустрілися в с. Лютіж, оскільки приїзжав приймати роботу, яку він з іншим робітником виконували у липні 2024 року. ОСОБА_4 є троюрідним братом, який попросив його прийняти роботу. Він з ОСОБА_4 приїхав в АДРЕСА_2 , щоб прийняти роботу. Після огляду об`єкту, попросили виправити певні недоліки на які вказував ОСОБА_4 , а саме дефекти у вигляді бугрів, ям на пофарбованій поверхні. На об`єкті в той час був хлопець, який виконував роботу та ОСОБА_2 , який на зауваження ОСОБА_4 відреагував агресивно, почав кричати та говорив підвищеним тоном. ОСОБА_17 : «хочете мене кинути та не заплатити за роботу», «якщо не заплатите стіни будуть в зеленці». Тому вони з ОСОБА_4 вийшли на подвір`я, щоб уникнути ще більшого конфлікту та там вже ОСОБА_4 викликав поліцію, чекали на наряд поліції біля воріт будинку. Після того, як приїхала поліція та ОСОБА_2 побачивши наряд поліції почав кричати з вікна 3 поверху – «якщо підійдете ближче, то стіни будуть в зеленці». В подальшому ОСОБА_2 спустився та поліція супроводила його з двору до патрульного автомобіля. Після спілкування один з поліцейських зайшов до будинку, а інший залишився біля патрульного авто. Пояснив, що стіни в будинку були облиті зеленкою на сходовому марші з 1 по 3 поверх. Інший працівник, який працював з ОСОБА_2 поїхав за водою в магазин, ще до приїзду наряду поліції. Також, пояснив, що письмові пояснення ним були надані працівнику поліції. Погрози з боку ОСОБА_2 щодо облиття зеленкою стін в будинку були до приїзду наряду поліції, свідком чого був він, ОСОБА_4 та ще один виконавець робіт. Суму оплати за виконання робіт він не знає, та вказав, що бачив пластикову пляшку з рідиною у будинку на першому поверсі на робочому столі.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 суду пояснив, що сторони йому відомі, ОСОБА_1 є його двоюрідним племінником. ОСОБА_18 є його двоюрідним братом, а ОСОБА_2 це людина, яка взялася за виконання малярних робіт, фарбування стін. Домовлявся з ОСОБА_2 щодо виконання таких робіт у будинку позивача саме він, оскільки є пенсіонером та має вільний час, а тому допомагав позивачу з будівництвом. У липні 2024 року ОСОБА_2 погодився зайнятися вказаною роботою з перевіркою під спеціальною лампою, яка проявляє всі недоліки та пообіцяв виконати роботи якісно. Виконував малярні роботи, штукатурку, фарбування стін сходового маршу з 1 по 3 поверх, оплата узгоджена була у розмірі 40 тис. грн. Через деякий час він приїхав зі свої братом ОСОБА_19 до будинку та їм чоловік на ім`я ОСОБА_6 , який є робітником ОСОБА_2 повідомив, що готовий здавати об`єкт, нащо ОСОБА_4 попросив перевірити якість роботи під лапмою. ОСОБА_20 на ім`я ОСОБА_6 повідомив йому, що лампа для перевірки роботи поїхала на інший об?єкт, тому під лампою не можуть перевірити стіни. Після огляду стін без лампи побачили недоліки у виконаній роботі, а саме бугри, ями, про що повідомили робітнику - ОСОБА_6 , який знаходився на об?єкті та попросили переробити. В подальшому він запропонував ОСОБА_21 , який спеціалізується в ремонтних роботах, разом оглянути об?єкт та вони разом приїхали знову в цей же день подивитися якість роботи. На об?єкті був вже ОСОБА_2 , однак він його не запрошував. Побачили, що робота, яка була перероблена, була не належної якості. На зауваження від ОСОБА_2 були почуті погрози та шантаж в його бік та бік його родини щодо здоров?я. Через неадекватну поведінку ОСОБА_2 викликав наряд поліції. Після приїзду поліції ОСОБА_2 почав кричати з 3 поверху будинку, що якщо хтось зайде, то стіни будуть облиті зеленкою. Погрози чув наряд поліції, ОСОБА_22 , а робітника ОСОБА_6 на момент приїзду поліції вже не було. Поліцейський запропонував вийти ОСОБА_2 з будівлі та після того як він вийшов, побачили пляшку з під води, яка була із зеленкою, вона знаходилася на столі, який знаходився на першому поверсі. В подальшому поліція зафіксувала факт пошкодження, однак ознак використання ОСОБА_2 зеленки не було. Вказав, що 13.07.2024 року був двічі на об`єкті та бачив, що ОСОБА_2 тримав пластикову пляшку в руках, він бігав між першим та другим поверхом з нею. Він на той момент знаходився в вестибюлі будинку та не бачив, як ОСОБА_2 наносив на стіни зеленку. Після того, як ОСОБА_2 покинув приміщення виявили пляшку біля сходів.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що займається діяльністю з будівництво. До нього звернувся ОСОБА_8 по рекомендаціям, з яким зустрілися біля метро Палац Спорту та домовилися за роботу у вигляді шпаклювання та фарбування стін, за 75 тис. грн. Об`єкт при цій домовленості він не бачив. Пізніше приїхавши на об`єкт, на той момент у будинку був зроблений готовий ремонт, а саме пофарбовані стіни. Він разом з робітником зробили шпаклювання та 2 рази фарбували стіни. Через 2 тижні приїхали оцінювати роботу, він на той час не був на об`єкті, а був робітник ОСОБА_6 . Роботу не прийняли через три дрібні цятки на пофарбованих стінах, сказали перефарбувати, що було і зроблено. Після цього знову приїхали на об`єкт після виправлення недоліків, знову роботу не прийняли, сказали, що були на стіні бугри та ями, не хотіли розраховуватися та запропонували знову переробити, проте ОСОБА_6 відмовився. Після чого йому зателефонував ОСОБА_6 та повідомив про вказані обставив та запросив приїхати. Приїхавши на об`єкт він запитав, що сталося нащо йому сказали що необхідно перефарбувати стіни. Після чого між ними почався мовний конфлікт, під час якого він запитав чи не зібралися вони «кинути ОСОБА_6 та не заплати йому гроші». Зеленки на об`єкті не було та погроз облиття зеленкою від нього не було. Після виклику наряду, поліція та інші спілкувалися на подвір`ї та зеленку на стінах не бачив. В подальшому на запитання представника позивача заначив, що погрози облиття зеленкою були, але він цього не робив. Угода про виконання робіт була з ОСОБА_10 , з яким і узгоджували розрахунок. Свою роботу завжди виконує без внесення першого вкладу та авансу. В даній роботі попереднього авансу не було.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Заслухавши покази свідків та дослідивши надані суду докази судом встановлено, а відповідачем та його представником під час розгляду справи в суді не спростовано, що у будинку на момент спричинення шкоди не знаходилося інших людей, окрім відповідача.

Зважаючи на наведене, а також враховуючи те, що саме відповідач погрожував облити стіни будинку зеленкою у випадку не розрахунку з ним за виконану ним роботу, що підтвердили в судовому засіданні і свідки, покази яких ставити під сумнів у суду підстав немає, суд приходить до висновку, про спричинення саме відповідачем 13.07.2024 року шкоди майну позивача.

Також, суд ставиться критично до викладених представником відповідача доводів у відзиві щодо недотримання вимог ч. 3 ст. 102 ЦПК України, при складанні звіту про оцінку майна, оскільки оцінка проведена уповноваженою на те особою, на підтвердження чого до звіту долучені відповідні повноваження,

Суд відхиляє доводи представника відповідача викладені у відзиві щодо того, що наданий звіт про оцінку майна не може вважатися достовірним доказом з підстав його не відповідності вимогам встановленим в параграфі 6 глави 5 ЦПК України, оскільки такий доказ не є експертним висновком, вимоги щодо якого встановлені в параграфі 6 глави 5 ЦПК України.

Вказаний звіт про оцінку майна складений суб`єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством «Аверті», яке діє на підставі сертифікату суб`єкта оціночної діяльності № 272/2024 від 07.06.2024 року, в особі директора Березовської Т.В., яка має відповідні кваліфікаційні свідоцтва на виконання вказаних робіт у звіті, досвід роботи, оцінка була здійснена з виїздом на місце події, з фотофіксацією пошкоджень, з дотриманням всіх вимог щодо порядку та стандартів здійснення оцінки та щодо кваліфікації оцінювача, про що зазначено у звіті та додано відповідні підтверджуючі документи, тому, він є належним та допустимим письмовим доказом у справі.

Доводи представника відповідача про відсутність у звіті про оцінку майна відомостей про попередження оцінювача про кримінальну відповідальність не нівелюють доказове значення такого документу, оскільки такий доказ не є експертним висновком в розумінні положень ст.ст. 102, 106 ЦПК України, а законом не передбачено обов`язковості наявності у звіті про оцінку майна письмового попередження оцінювача про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Водночас, представник відповідача, заперечуючи проти такого звіту, не надав жодних письмових доказів на його спростування, як і не заявив відповідного клопотання про призначення експертизи судом.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, враховуючи, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що майновий збиток, завданий позивачу в результаті пошкодження оздоблення будинку, завдано не з його вини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 93 228, 00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 10 447, 80 грн. та 3 % річних у розмірі 2 272, 18 грн., суд зазначає наступне.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, провадження № 12-14гс18, зазначила, що положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, із факту завдання шкоди особі.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Тобто відповідальність за ч. 2 ст. 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з вини боржника у даних правовідносинах.

Саме з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі про стягнення на користь позивача майнової шкоди настане строк для виконання грошового зобов`язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання.

Таким чином, у діях відповідача такий строк розпочнеться з моменту набрання законної сили рішенням суду, ухваленим у цій справі, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відтак, враховуючи викладене, пред`явлений позов є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 1 066, 47 грн., виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог 93 228, 00 грн.) * 1211, 20 грн. (сума сплаченого судового збору) / 105 947, 98 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 066, 47 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76-83, 88, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної особи – задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 93 228 (дев`яносто три тисячі двісті двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) гривень 47 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав: 8031, дата видачі: 20.10.2021 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , орган, що видав: 2622, дата видачі: 15.01.2019 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ).

Суддя І.Ю. Котлярова