Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №286/550/26 — Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/550/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В. ,

з секретарем Грищенко Н. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в місті Овруч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , -

В С Т А Н О В И В:

17.02.2026 ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , звернувся до суду із позовом до АТ «Українська залізниця», що розташоване за адресою: вул. Єжи Ґедройця, буд. 5 в м. Київ, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь невиплачену при звільненні заробітну плату у розмірі 107 808,20 грн. та середній заробіток за затримку виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 69 532,20 грн., а всього 177 340,20 грн.. Розподілити судові витрати згідно ст. 141 ЦПК України.

Мотивує тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем працюючи з 2004 року в різних структурних підрозділах, на різних посадах, останнє місце роботи – станція Овруч, складач поїздів 6 розряду. 17.06.2024 він був звільнений за власним бажанням згідно наказу (розпорядження) від 10.06.2024 № 17/ос, у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності. При звільненні йому не була виплачена одноразова матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 6 прожиткових мінімумів за 2022-2024 роки, передбачена п.3.9 колективного договору та одноразова матеріальна допомога у розмірі 5-ти середньомісячних заробітків, як працівнику, що вперше звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, відповідно до п.8.1 колективного договору. В наказі також зазначено, що виплату провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця». Вважає, що з ним незаконно не провели остаточний розрахунок при звільненні, тому порушено його право на працю.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

При прийнятті позовної заяви до розгляду та відкритті провадження у даній справі ухвалою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 06.03.2026 позивачу відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» є товариством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, з метою забезпечення належного функціонування якого на особливий період виділено кошти з резервного фонду державного бюджету, тому відповідач не може спрямувати вказані кошти на виплати матеріальної допомоги. Позивача дійсно було звільнено із займаної посади відповідно до наказу №217/ос від 10.06.2025 у зв`язку з виходом на пенсію по одержанню інвалідності з виплатою: одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 6 прожиткових мінімумів за 2022-2024 року, передбаченої п.3.9 колективного договору та одноразової матеріальної допомоги у розмірі 5-ти середньомісячних заробітків, як працівнику, що вперше звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, відповідно до п.8.1 колективного договору. Виплату провести після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця». Однак, на дату звільнення позивача (17.06.2024) окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» про виплату чи відновлення виплати вищезазначених матеріальних допомог, передбачених умовами Колективного договору, не було, тому фактичне нарахування та виплата цих коштів позивачу у день звільнення не проведено. Нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення (вид оплати № 392), одноразової матеріальної допомоги працівникам, які виходять на пенсію вперше, в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті відповідно до умов колективного договору (код виплати № 602) призупиняється на період дії воєнного стану з 24.03.22 відповідно до норм ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 № 2136-ІХ. Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені Колективним договором були призупинені. Отже, рішення про призупинення виплати матеріальної допомоги є спільним рішенням роботодавця та працівників, направленим на стабілізацію роботи Товариства та забезпечення мінімально необхідних соціальних гарантій працівників в умовах воєнного стану. Тобто, дія призупинення виплат була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Оскільки позивачу не відмовлено у виплаті вищевказаних матеріальних допомог, а лише відтерміновано їх виплату, представник відповідача просить у позові відмовити повністю. Щодо вимоги про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки зазначає, що 14.03.2022 правлінням АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця». Зокрема, п. 1.1.4 вказаного рішення вирішено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні керівникам регіональних філії, філії, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити реалізацію наступного заходу: інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. В зв`язку з цим, в період з 24.02.2022 по 30.06.2024 працівникам залізниці призупинено інші додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, в тому числі, й виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до рішення Правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 року (протокол №Ц-54/31). Таким чином, відповідно до п.1.1. вищезазначеного рішення правління АТ «Укрзалізниця» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 починаючи з 01.07.2024 зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення, також зупинена і дія п.3.10. колективного договору, на який посилається позивач, у своєму позові. Окрім того, вважає завищеною суму, яка заявлена позивачем до стягнення за затримку розрахунку при звільненні, оскільки довідка про доходи за 3 місяці, яку додав позивач до позовної заяви не може бути застосована до розрахунку сум, що заявляється до стягнення, оскільки для таких виплат передбачений інший порядок. Вважає, що позивач був обізнаний про порушення свого права, отримавши 17.06.2024 наказ про звільнення, також позивачу в цей же день видано трудову книжку та проведено всі розрахунки, тримісячний строк на право звернення із заявою про вирішення трудового спору для нього закінчився 18.09.2024, тому просить застосувати строк позовної давності.

Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просить позов задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що відповідачем підтверджено факт, що при звільненні йому не була проведена виплата одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 6 прожиткових мінімумів за 2022-2024 роки, передбачена п.3.9 колективного договору та одноразова матеріальна допомога в розмірі 5 середньомісячних заробітків, яка виплачується працівнику, що вперше звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до п.8.11 колективного договору. Зупинення дії окремих положень колективного договору згідно ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на який посилається відповідач не дає підстав для не проведення розрахунку в повному обсязі з працівником, що звільняється у зв`язку з виходом на пенсію. Щодо строку звернення до суду за захистом його порушеного права зазначає, що твердження відповідача є безпідставним.

Представник відповідача надала заперечення на відповідь на відзив, в якому, зокрема, зазначає, що профспілка залізничників та транспортних будівельників будучи стороною Галузевої угоди та профспілкою, яка об`єднує найбільшу кількість працівників АТ «Укрзалізниця» та уповноважена діяти від первинних профспілкових організацій, у питанні колективних інтересів працівників погодила призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. Отже, рішення про призупинення виплати матеріальної допомоги є спільним рішенням роботодавця та працівників, направленим на стабілізацію роботи Товариства та забезпечення мінімально необхідних соціальних гарантій працівників в умовах воєнного стану. На підтвердження вказаної обставини надано копію статуту професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України та лист, який був направлений на ім`я керівників структурних та виробничих підрозділів АТ «Укрзалізниця» щодо інформування про зупинення дії окремих положень колективних договорів, в якому зазначено, про зупинення дії окремих положень колективних договорів виробничих підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Позивач надав відповідь на заперечення, в якій просить суд при ухваленні рішення прийняти до уваги сталу судову практику по розгляду даної категорії спорів, відповідачем по яких є АТ «Укрзалізниця» та зазначив номери справ з тим же предметом позову.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача з 04.10.2004 по 17.06.2024 та був звільнений за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України, про свідчить копія трудової книжки НОМЕР_1 від 22.06.2001.

З копії наказу (розпорядження) виробничого штату виробничого підрозділу служби роботи станцій Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» № 217/ос від 10.06.2024 про припинення трудового договору (контракту) видно, що ОСОБА_1 звільнено 17.06.2024, також зазначено виплатити: 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п 3.9 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 р.р, пролонгованого на 2006-2024 р.р. (за 2022 рік.); 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п.3.9 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 р.р., пролонгованого на 2006-2024 р.р. (за 2023 рік.); 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення, передбачені п.3.9 зі змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 р.р, пролонгованого на 2006-2024 р.р. (за 2024 рік.); одноразову матеріальну допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків, яка передбачена п.8.11 колективного договору на 2001-2005 р.р, пролонгованого на 2006-2024 р.р.. Виплату провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

В день звільнення, передбачені виплати при звільнені позивачу виплачені не були, що підтверджується повідомлення виробничого підрозділу «Служби роботи станцій» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні виробничим. В повідомленні також зазначено, що ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням 17.06.2024 було нараховано та виплачено 10863,69 грн. (163,69 грн. виплачено в день зарплати, а 10700,00 грн. перераховано на зарплатну картку працівника в день звільнення). Заборгованість перед Товариством на дату звільнення – 0,00 грн..

Згідно копії довідки про доходи за період з березня по травень 2024 року загальна сума доходу становить 34402,56 грн..

Пунктом 3.10 Колективного договору між адміністрацією і Дорожнім комітетом профспілки Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західної залізниці» на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2022 роки зі змінами та доповненнями передбачено надання один раз у календарному році матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених Законом на перше січня звітного року, працівникам філії, які безперервно працювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше шести місяців та подали відповідну письмову заяву, що підтверджується копією Колективного договору.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно з ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. і.). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії, соціально-побутові пільги.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24 березня 2022 року, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Отже, положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, системний аналіз законодавства свідчить про те, що дія статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року.

Як вбачається з Витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплат яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Також пунктом 4 вищезазначеного рішення передбачено: «Можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ «Укрзалізниця» та особам, які перебували у трудових відносинах з АТ «Укрзалізниця» під час дії рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31Ком.т.) матеріальної допомоги на оздоровлення, за період з 24.02.2022 до 30.06.2024, в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, визначати окремими рішеннями правління на кожен рік. При цьому можливість та умови таких виплат за 2022 рік визначити не пізніше грудня 2024».

Тобто, нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам, які звільнилися з роботи у період з 24.02.2022 до 30.06.2024 буде проводитись у раніше встановленому колективними договорами розмірі, в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з грудня 2024 року, згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково.

Отже, оскільки виплати, що є предметом спору у цій справі, передбачені пунктами Колективного договору, їх призупинення відповідачем узгоджується із положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22.

При цьому, положеннями статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, тобто в день звільнення.

Статтями 4 та 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлені особливості звільнення працівників у період дії воєнного стану. При цьому, зазначеними статтями не передбачено змін щодо розрахунку з працівниками при звільненні.

Зупинення окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не може слугувати підставою для відмови у проведенні повного розрахунку з працівником у разі його звільнення.

Натомість відповідач поставив питання щодо нарахування та виплати всіх сум, належних позивачу при звільненні (ст. 116 КЗпП України), у залежність від завершення чи скасування воєнного стану, можливого поліпшення фінансового становища АТ «Укрзалізниця» та відповідного рішення його керівництва.

Фактично це означає відкладення виконання майнових зобов`язань на невизначений строк та прив`язку до умов, які можуть ніколи не настати. Така позиція порушує принцип «легітимних очікувань», оскільки позивач обґрунтовано розраховував на отримання всіх належних йому виплат у день звільнення. Встановлення залежності від непередбачуваних чинників позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати своє право та у подальшому ускладнює чи навіть робить неможливим судовий захист порушених трудових і соціальних гарантій.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно до ст. 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст. 117 КЗпП відповідальність.

Відтак, судом встановлено та представник відповідача у відзиві на позовну заяву не заперечує щодо права позивача на отримання виплат, належних останньому при звільненні, про що свідчить наказ (розпорядження) виробничого штату виробничого підрозділу служби роботи станцій Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» № 217/ос від 10.06.2024, тому є правові підстави для задоволення позову.

Проте, як видно із матеріалів справи позивачем пропущений строк звернення до суду із вказаним позовом.

Згідно копії наказу (розпорядження) № 217/ос від 10.06.2024 ОСОБА_1 звільнений з роботи 17.06.2024 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по одержанню інвалідності. Копію наказу він отримав особисто під підпис безпосередньо в день звільнення 17.06.2024.

Отже, 17.06.2024 позивач був повідомлений про суми, які підлягають виплаті йому при звільненні, а тому початок відліку строку на звернення до суду в даному випадку розпочався з дня отримання ним копії наказу про припинення трудового договору, а саме з 17.06.2024, проте до суду позивач звернувся лише 17.02.2026, тобто з дня отримання копії наказу про звільнення минуло майже два роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно з вимогами ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Правовий висновок про необхідність застосування тримісячного строку для звернення звільненого працівника до суду викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23 (провадження № 14-84цс25).

Оскільки позивачем пропущено встановлений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду із даним позовом, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Згідно із статтею 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст.ст.116, 117, 233, 234 КЗпП України; Законом України «Про правовий режим воєнного стану»; ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч