Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №161/11732/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11732/26

Провадження № 2/161/6111/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючої – судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – Бурди Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство «Підгайцівський центр первинної медико - санітарної допомоги Підгайцівської сільської ради», ОСОБА_3 про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду із позовом до Підгайцівської сільської ради про поновлення на роботі. Зазначає, що 27 травня 2020 року між Підгайцівською сільською радою в особі сільського голови Семенюка Юрія Михайловича та Комунальним некомерційним підприємством «Підгайцівський Центр первинної медико - санітарної допомоги Підгайцівської сільської ради» (далі КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради») в особі директора Гунько Ольги Ростиславівни було підписано контракт з керівником комунального некомерційного підприємства про призначення на посаду директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 01 червня 2020 року по 31 травня 2025 року на строк дії цього контракту. 02 червня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до контракту з керівником комунального некомерційного підприємства від 27 травня 2020 року, за якою контракт від 27 травня 2020 року продовжений на термін до з 01 червня 2025 року по 31 травня 2026 року. Розпорядженням № 65/ос від 29 травня 2026 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» звільнено 31 травня 2026 року ОСОБА_1 з посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» у зв`язку із закінченням строку трудового договору Контракту. 29 травня 2026 року Підгайцівською сільською радою складено Акт про відмову від ознайомленням з розпорядженням про звільнення та отриманням трудової книжки. Вважає звільнення незаконним з підстав, що посада позивача не належить до встановленого постановою Кабінету Міністрів переліку посад, для яких передбачена необхідність укладення контракту, у зв`язку з чим наявні підстави вважати, що позивач працює за безстроковим договором. Також, зазначає, що угода про продовження дії контракту з позивачем була укладена на другий день після закінчення строку чинності контракту від 27 травня 2020 року (а саме 02 червня 2025 року), а не за два місяці до закінчення строку дії контракту, як це визначено п. 24 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, а відтак після закінчення строку дії контракту, а саме з 01 червня 2025 року позивач вважається такою, що працювала за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, а тому була звільнена відповідачем з займаної посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України за закінченням строку дії контракту незаконно. Крім того, вважає, що додаткова угода № 1 від 02 червня 2025 року не є новим контрактом, оскільки не містить істотних умов контракту, передбачених ч. 3 ст. 21 КЗпП України, а лише змінює строк дії попереднього контракту, і окрім строку, така не містить жодних визначених ч. 3 ст. 21 КЗпП України умов, необхідних для врегулювання трудових відносин сторін контракту (прав, обов`язків, відповідальності сторін; умов матеріального забезпечення і організації праці; умов розірвання договору тощо). За наведених обставин, оспорюване розпорядження про звільнення позивача не може вважатися законним і є таким, що порушує права позивача на працю.

На підставі викладеного просила суд скасувати розпорядження № 65/ос від 29 травня 2026 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 31 травня 2026 року та поновити ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 01 червня 2026 року.

15 червня 2026 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог. Вказує, що предметом первісного позову є визнання незаконним та скасування розпорядження Підгайцівської сільської ради №65/ос від 29 травня 2026 року, яким позивача звільнено з посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 31 травня 2026 року, а також поновлення його на зазначеній посаді з 01 червня 2026 року. Після подання позовної заяви позивачу стало відомо, що того ж дня, 29 травня 2026 року, відповідачем було прийнято розпорядження №64/ос «Про призначення директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», яким на посаду директора підприємства з 02 червня 2026 року призначено ОСОБА_3 без проведення конкурсного відбору. Особливу увагу привертає зазначена у розпорядженні підстава для призначення - заява ОСОБА_3 від 01.06.2026. Таким чином, розпорядження датоване 29 травня 2026 року було прийняте на підставі документа, який складений та поданий лише 01 червня 2026 року, тобто через три дні після його видання. Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій ОСОБА_3 і наданий час є керівником КП «Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Волинської обласної ради та незважаючи на забезпечення позову був призначений на посаду керівника КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради». Вказана невідповідність дат свідчить про наявність істотних суперечностей у документах відповідача та ставить під сумнів фактичні обставини прийняття розпорядження №64/ос, законність процедури призначення директора, а також достовірність зазначених у ньому підстав. Крім того, прийняття розпорядження про призначення іншої особи на посаду директора підприємства відбулося ще до фактичного виникнення підстави, на яку посилається відповідач, що може свідчити про формальний характер оформлення відповідних документів та про попередньо визначений результат кадрового рішення. Нові позовні вимоги про визнання незаконним та скасування Розпорядження №64/ос від 29 травня 2026 року безпосередньо пов`язані з первісними вимогами, оскільки: 1. Виникли з тих самих трудових правовідносин між позивачем та відповідачем; 2.Прийняття оскаржуваного розпорядження про призначення іншої особи є прямим наслідком незаконного звільнення позивача; 3. Без скасування цього розпорядження поновлення позивача на посаді буде формальним та неефективним, оскільки на ту ж саму посаду вже призначено іншу особу. На підставі викладеного просить суд: 1) прийняти заяву про збільшення позовних вимог; 2) вважати позовними вимогами позивача: Скасувати розпорядження № 65/ос від 29.05.2026 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 31 травня 2026 року та поновити ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 01 червня 2026 року; Скасувати розпорядження №64/ос від 29 травня 2026 року «Про призначення директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» в частині призначення ОСОБА_3 на посаду директора зазначеного підприємства; Стягнути з Підгайцівської сільської ради на користь позивача судові витрати.

17 червня 2026 року представник відповідача – адвокат Бурда Д.П. подав відзив на позовну заяву. Зазначає, що доводи представника позивача про те, що посада позивача не належить до встановленого постановою Кабінету Міністрів переліку посад, для яких передбачена необхідність укладення контракту, в зв`язку з чим наявні підстави вважати, що позивач працює за безстроковим договором є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Оскільки, з врахуванням положень Основ законодавства України про охорону здоров`я, Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я та типових форм контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 792, Статуту КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», затвердженого рішенням Підгайцівської сільської ради від 10.05.19 №4/25, посада позивачки керівник– директор КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», підпадає під перелік посад, щодо яких передбачена виключна контрактна форма трудового договору. Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року за № 170, та на п.24, згідно якого за два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк є загальним, та застосовується у тих сферах правовідносин, де немає спеціальних нормативних актів. До спірних правовідносин до застосування підлягає спеціальний нормативний акт - Порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я та типових форм контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 792. Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника продовжувати строк дії контракту та повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин. Також чинне законодавство не передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії контракту у судовому порядку. Сторона відповідача не погоджується з доводами про те, що оскільки угода про продовження дії контракту з позивачем була укладена на другий день після закінчення строку чинності контракту від 27 травня 2020 року(а саме 02 червня 2025 року), а не за два місяці до закінчення строку дії контракту, як це визначено п. 24 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, то після закінчення строку дії контракту, укладеного з позивачем 31 травня 2025 року, а саме з 01 червня 2025 року позивач вважається такою, що працювала за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, а відтак була звільнена відповідачем з займаної посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України за закінченням строку дії контракту незаконно. Зокрема, з посиланням на ряд постанов Верховного суду зазначає, що положення статті 39-1 КЗпП України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки з позивачкою був ускладнений саме строковий трудовий контракт як з керівником КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», укладання якого визначено чинним законодавством, однією з підстав його припинення зазначено закінчення строку його дії. Та обставина, що угода про продовження дії контракту з позивачем була укладена на другий день після закінчення строку чинності контракту від 27 травня 2020 року (а саме 02 червня 2025 року), правового значення не має, адже слід врахувати що останній день контракту 31 травня 2025 року припадав на вихідний день -суботу, а розпорядження секретаря сільської ради від 02 червня 2025 року №66 та додаткова угода були підписані в перший робочий день, тобто 02 червня 2025р., та у ній зазначалося про те, що контракт від 27 травня 2020 року продовжений на термін дії з 01 червня 2025 року по 31 травня 2026 року. Чинним законодавством не заборонено зворотню дію окремих положень трудового контракту чи змін до нього, також додаткова угода до контракту протягом строку її дії була чинна, судом недійсною не визнавалася. ОСОБА_1 підписала вказану додаткову угоду без зауважень 02 червня 2025 року, без примусу, обману чи інших надзвичайних обставин, погодившись на її умови, як передбачено в п.22,30 Контракту. Додаткова угода № 1 від 02 червня 2025 року укладена з ОСОБА_1 не є новим контрактом, згідно неї сторони за попередньою згодою лише змінили строк п.28 контракту від 27 травня 2020 року, змінивши його на строк з 01 червня 2020 року по 31 травня 2026 року, всі інші умови контракту залишилися без змін. При цьому зазначає, що доводи сторони позивача про те, що з 01 червня 2025 року позивач вважається такою, що працювала за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, є безпідставним, а положення ст. 39-1 КЗпП України не можуть також бути застосовані до трудових правовідносин з відповідачкою з дати 01 червня 2025 року, адже в даному випадку продовження виконання трудових відносини працівника та відсутність вимог жодної із сторін відсутнє, оскільки відповідачка не просто продовжила фактичне виконання трудових відносини, а підписала в перший робочий день додаткову угоду №1 від 02 червня 2025 року без зауважень, погодившись на її умови, а відповідач підписанням вказаної додаткової угоди в особі секретаря сільської ради здійснив своє волевиявлення, погодивши продовження терміну дії договору на один рік. У разі, якщо позивачка вважала, що її права та законні інтереси були порушені шляхом укладання додаткової угоди № 1 від 02 червня 2025 року, чи її несвоєчасного укладання за два місяці до закінчення дії трудового контракту, то остання пропустила встановлені законом строки звернення до суду щодо відновлення свого порушеного права, оскільки про порушення свого права останній було відомо з моменту укладання вказаної додаткової угоди, тобто 02 червня 2025 року, що є підставою для відмови в позові. Додатково зазначає, що припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється за закінченням строку його дії. Також, вказує, що позов пред`явлений до Підгайцівської сільської ради, водночас позивачка в трудових відносинах перебувала з КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», до якої позовних вимог не пред`явлено, водночас позивачка просить її поновити на посаду директора саме до вказаного підприємства, тому в даному випадку вважає, що позов в частині поновлення на займаній посаді пред`явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні цієї позовної вимоги. У задоволенні позову просить відмовити.

17 червня 2026 року представник відповідача – адвокат Бурда Д.П. подав заяву відповідно до якої просив суд відмовити в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог та проводити судовий розгляд справи в межах попередньо заявлених позовних вимог.

22 червня 2026 року представник позивача – адвокат Чайка О.Ф. подав відповідь на відзив. Зазначає, що Контракт було продовжено з порушенням встановленого законом порядку Згідно з п. 26 Типової форми контракту, затвердженої Постановою КМУ від 21.08.2019 № 792, за два місяці до закінчення строку дії контракту він може бути продовжений за згодою сторін не більш як один раз на строк до п`яти років. Аналогічна норма міститься у п. 24 Положення № 170, на яке посилається сам відповідач. Однак додаткова угода № 1 про продовження контракту була укладена 02 червня 2025 року, тобто на другий день після закінчення строку контракту (останній день 31 травня 2025 року). Таким чином, на момент укладення додаткової угоди строк дії контракту вже сплив, а тому продовження контракту зі зворотною силою є неправомірним. Укладення додаткової угоди після спливу строку не породжує правових наслідків. 31 травня 2025 року контракт закінчився. 01 червня 2025 року позивач продовжувала виконувати свої обов`язки директора (що не заперечується відповідачем). Жодна із сторін до 01 червня 2025 року не вимагала припинення трудових відносин. Отже, з 01 червня 2025 року трудовий договір вважається продовженим на невизначений строк. Укладення додаткової угоди 02 червня 2025 року не змінює цього факту, оскільки на момент її підписання строк дії контракту вже сплив, а правові наслідки, передбачені ст. 39-1 КЗпП України, вже настали. Відповідач стверджує, що до спірних відносин застосовується спеціальний акт - Постанова КМУ № 792, яка не передбачає обов`язку повідомляти працівника про закінчення контракту. Проте це не спростовує того факту, що продовження контракту було здійснено з порушенням строків, передбачених як самим контрактом, так і Типовою формою. Усі наведені у відзиві постанови Верховного Суду стосуються випадків, коли контракт був вчасно продовжений або припинився в установленому порядку. У даній справі має місце продовження після спливу строку, що прямо суперечить ст. 39-1 КЗпП України. Відповідач визнає, що строк дії Контракту спливав 31 травня 2025 року, однак юридично значиму дію щодо його продовження сторони вчинили лише 02 червня 2025 року - у перший після вихідних робочий день. При цьому підставою для такого продовження відповідач прямо називає те, що останній день строку припав на вихідний день. Отже, відповідач фактично застосував положення статті 241-1 КЗпП України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, днем закінчення строку є найближчий робочий день. При цьому відповідач не наводить жодних правових підстав, чому зазначене правило має застосовуватися при продовженні Контракту, але не підлягає застосуванню при визначенні моменту його припинення. Такий підхід є внутрішньо суперечливим та свідчить про вибіркове тлумачення норм права залежно від процесуальної позиції у справі. Більше того, укладення додаткової угоди № 1 саме 02 червня 2025 року свідчить про те, що відповідач сам не вважав строк дії Контракту таким, що остаточно та безумовно припинився 31 травня 2025 року. Інакше після спливу строку дії Контракту його продовження було б юридично неможливим, а між сторонами мали б виникнути нові правовідносини. Таким чином, посилання відповідача на укладення додаткової угоди від 02 червня 2025 року не спростовує, а підтверджує правову позицію позивача про те, що у випадках, коли останній день строку припадає на вихідний день, застосуванню підлягають правила статті 241-1 КЗпП України, а днем закінчення строку вважається найближчий робочий день. Відповідно, аналогічний підхід повинен застосовуватися і при визначенні моменту припинення дії Контракту, що відповідає принципам правової визначеності, рівності сторін трудових правовідносин та усталеності правозастосування. Відповідач заявляє про пропуск позивачем тримісячного строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України, стверджуючи, що позивач мала звернутися до суду 02 червня 2025 року - з моменту укладення додаткової угоди. Цей довід є безпідставним .Позивач не оскаржує додаткову угоду № 1 від 02 червня 2025 року, а оскаржує звільнення, яке відбулося 31 травня 2026 року (розпорядження № 65/ос від 29 травня 2026 року). Таким чином, строк звернення до суду не пропущено. Норми про позовну давність не застосовуються до трудових спорів про поновлення на роботі. Також, зазначає, що рішення про звільнення прийнято Підгайцівською сільською радою, вона є належним відповідачем. Відповідач стверджує, що позивач продовжує працювати в тому ж закладі на посаді лікаря, а тому її права не порушені. Цей довід є неспроможним, оскільки:- посада директора є окремою посадою, яка передбачає інші функції, обов`язки, рівень відповідальності та оплату праці; позивач мала право на продовження контракту або на укладення нового контракту на конкурсній основі; звільнення з посади директора позбавило позивача статусу керівника, що є порушенням її трудових прав. У даному випадку після 31 травня 2025 року: позивач продовжувала виконувати обов`язки директора; відповідач не вимагав їх припинення до 31 травня 2025 року; отже, з 01 червня 2025 року строковий характер договору втратив силу, і він став безстроковим. Укладення додаткової угоди 02 червня 2025 року не могло змінити цього факту, оскільки на той момент трудові відносини вже були безстроковими. Тому звільнення позивача 31 травня 2026 року за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є незаконним, оскільки на момент звільнення строковий характер договору вже був відсутній. Відповідач також посилається на Постанову КМУ № 792 як на акт, що регулює відносини з керівниками закладів охорони здоров`я. Проте зазначена Постанова:-не регулює питання продовження контракту після спливу строку; не скасовує дію ст. 39-1 КЗпП України;-не надає права роботодавцю укладати додаткові угоди зі зворотною силою після закінчення строку контракту. Крім того, п. 26 Типової форми контракту передбачає продовження лише за два місяці до закінчення строку, що свідчить про імперативний характер цієї вимоги. Враховуючи викладене, вважає, що: 1. Відповідачем порушено порядок продовження строкового контракту, що призвело до виникнення безстрокових трудових відносин з 01 червня 2025 року; 2. Звільнення позивача 31 травня 2026 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є незаконним, оскільки на момент звільнення трудовий договір мав безстроковий характер; 3. Тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, позивачем не пропущено; 4. Підгайцівська сільська рада є належним відповідачем у справі. Заявлені вимоги просить задовольнити.

23 червня 2026 року суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, а саме: додаткову вимогу позову про скасування розпорядження від 29 травня 2026 року №64/ос «Про призначення директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», яким на посаду директора підприємства з 02 червня 2026 року призначено ОСОБА_3 .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2026 року до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_4 до Підгайцівської сільської ради про поновлення на роботі залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» та ОСОБА_3 .

25 червня 2026 року представник відповідача – адвокат Бурда Д.П. подав заперечення на відповідь на відзив та додатковий відзив в частині збільшених позовних вимог. Вказує, що в п.28 Контракту, зазначено, що строк його дії з 01 червня 2020 року по 31 травня 2025 року, тобто 31 травня 2025 року був останнім днем його дії. У відповідності до п.26 Контракту визначено, за два місяці до закінчення строку дії цього контракту він може бути продовжений у згодою сторін не більш як один раз на строк п`ять років, таким чином, за умовами контракту, його продовження можливо в будь-який день протягом 2 місячного строку до закінчення, тобто вказану дію можливо вчинити починаючи з 31 березня по 31 травня 2025 року включно, проте, оскільки 31 травня 2025 року припадав на вихідний день -суботу, тому в перший робочий день, який припав на 02 червня 2025р., на підставі розпорядження секретаря сільської ради від 02 червня 2025 року №66, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 02 червня 2025 року до контракту з керівником комунального некомерційного підприємства від 27 травня 2020 року, тобто контракт було продовжено без жодних порушень вимог як діючого контракту, та 26 Типової форми контракту, затвердженої Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 792. Звертає увагу суду на відсутність перерви у трудових відносинах; волевиявлення обох сторін; фактичне виконання контракту; підписання додаткової угоди обома сторонами без зауважень, тому порядок продовження контракту порушений не був. Доводи представника позивача про те, що укладення додаткової угоди після спливу строку не породжує правових наслідків, не заслуговують на увагу. Щодо доводів про те, що відповідач не наводить жодних правових підстав, чому зазначене правило (ч.5 ст. 241-1 КЗпП України) має застосовуватися при продовженні Контракту, але не підлягає застосуванню при визначенні моменту його припинення, то зазначає, що згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом № 58 від 29 липня 1993 року (пункт 2.27.) прямо зазначено, що днем звільнення вважається останній день роботи. Позивачка як підставу свого поновлення на займаній посаді не покликається на ту обставину, що її було звільнено у вихідний день, тому вказані обставини не входять до предмета доказування у даній справі та не заявлені позивачем як самостійна підстава позову. Оскільки як підстави даного позову позивачка не вказувала порушення вимог ч.5 ст. 241-1 КЗпП України щодо дати її звільнення, тому відповідач не повинен аналізувати вказані обставин з власної ініціативи. Заперечує доводи відповіді на відзив про те, що висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач, не є релевантними, оскільки, усі наведені у відзиві постанови Верховного Суду стосуються випадків, коли контракт був вчасно продовжений або припинився в установленому порядку. Водночас, за обставинами даної справи, контракт з ОСОБА_1 був спочатку продовжений, та в подальшому припинився в зв`язку з закінченням строку його дії. Разом з тим, судова практика, на яку відповідач посилався у відзиві, стосується якраз двох основних обставин, які входять до предмету доказування у даній справі, а саме: встановлення факту продовження трудових відносин після припинення контракту, та в зв`язку з цим застосування статті 39-1 КЗпП України, та встановлення обставин законності звільнення позивачки з роботи. Позивачка дійсно не пропустила строк звернення з позовом про поновлення на займаній посаді та скасування розпорядження про звільнення, водночас підставою свого поновлення остання зазначає порушення порядку та строку укладання додаткової угоди до контракту, яке мало місце 02 червня 2025 року, оскільки вважає, що з вказаної дати з нею укладений безстроковий трудовий договір, водночас позивачка не зверталася з такою позовною вимогою про визнання трудового договору укладеним на невизначений строк. Таким чином, позивачка в установлений законом 3 місячний строк за дати 02 червня 2025 року, мала звернутися з позовом про визнання трудового договору укладеним на невизначений строк. Жодних підстав поважності пропуску вказаного строку не наведено. Крім того, вважає безпідставною вимогу позивача про скасування розпорядження №64/ос від 29 травня 2026 року «Про призначення директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» в частині призначенння ОСОБА_3 на посаду директора зазначеного підприємства. У відповідності до розпорядження від 29 травня 2026 року № 64/oc «Про призначення директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст.21, 23 Кодексу законів про працю України», Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та згідно поданої заяви, було призначено з 02 червня 2026 року, без конкурсного відбору, ОСОБА_3 на посаду директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», до моменту заміщення цієї посади на конкурсній основі. Дійсно, в тексті розпорядження було допущено описку, а саме зазначено про його підставу: заява ОСОБА_3 від 01 червня 2026 року, водночас вказана заява насправді датована саме 29.05.2026 та у вказаний день була зареєстрована в Підгайцівській сільській раді, що свідчить штамп вхідної кореспонденції (індекс М-905 від 29 травня 2026 року), а також резолюція на вказаній заяві секретаря ради Овсіюк О.Є. «Погоджено» від 29 травня 2026 року, тому вказана описка не впливає на момент виникнення трудових відносин з останнім. 02 червня 2026 року між секретарем ради ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було підписано контракт з 02 червня 2026 року до заміщення посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» на конкурсній основі, але не пізніше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану. Вказаним розпорядженням не порушуються жодні права та законні інтереси позивачки, оскільки на момент виникнення трудових відносин з ОСОБА_3 02 червня 2026 року трудові відносини з ОСОБА_1 вже були припинені. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. У задоволенні позову просить відмовити.

26 червня 2026 року представник позивача – адвокат Чайка О.Ф. подав відповідь на відзив. Заперечував твердження сторони відповідача про те, що контракт було продовжено без порушень, оскільки останній день його дії (31 травня 2025 року) припадав на вихідний день, а тому продовження відбулося у перший робочий день – 02 червня 2025 року, із застосуванням правил ч. 5 ст. 241-1 КЗпП України. Зазначає, що строк дії контракту закінчився саме 02.06.2025 (найближчий робочий день), а не 31 травня 2025 року. Також, відповідно до п. 26 Контракту, він може бути продовжений за два місяці до закінчення строку його дії. Тобто продовження можливе до закінчення строку, а не після. Укладення додаткової угоди 02 червня 2025 року, навіть з урахуванням перенесення вихідного дня, відбулося в останній день строку дії контракту, а не до його закінчення. У даній справі позивач продовжувала виконувати трудові обов`язки після 31 травня 2025 року (зокрема, подавала звіти, використовувала електронний цифровий підпис), що свідчить про фактичне продовження трудових відносин. Відповідач не вимагав їх припинення до 29 травня 2026 року, а тому дія контракту вважається продовженою на невизначений строк на підставі ст. 39-1 КЗпП України. Позивач оскаржує звільнення, яке відбулося 29 травня 2026 року (розпорядження № 65/ос), а не укладення додаткової угоди. Строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, відповідно до ст. 233 КЗпП України, становить три місяці з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Позивач звернулася до суду в межах цього строку. Позивач не заявляє окремої вимоги про визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, а посилається на цю обставину як на підставу для визнання звільнення незаконним. Суд має право дослідити цю обставину в межах заявленого позову про поновлення на роботі. Позивач оскаржує розпорядження № 64/ос у частині призначення ОСОБА_3 на посаду директора комунального підприємства, яку до свого незаконного звільнення обіймала позивач. Вимога про скасування зазначеного розпорядження є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження № 65/ос від 29 травня 2026 року про звільнення позивача. У разі встановлення судом незаконності звільнення позивача, призначення іншої особи на ту саму посаду за відсутності законних підстав для її звільнення також не може вважатися правомірним. Отже, оскарження розпорядження про призначення ОСОБА_3 безпосередньо спрямоване на повне та ефективне відновлення порушених трудових прав позивача, оскільки залишення такого акта чинним унеможливлюватиме реальне поновлення позивача на посаді. Крім того, матеріали справи свідчать про неналежне оформлення відповідачем кадрової документації. Так, у розпорядженні № 64/ос зазначено, що заява ОСОБА_3 датована 01.06.2026, тоді як фактично вона була подана 29 травня 2026 року. Наявність таких розбіжностей свідчить про недотримання відповідачем принципів належного документального оформлення кадрових рішень та ставить під сумнів достовірність відомостей, покладених в основу прийняття оскаржуваного розпорядження. Крім того, вказує, що на момент видання розпорядження № 64/ос від 29 травня 2026 року ОСОБА_3 не був звільнений з попередньої посади керівника комунального підприємства та перебував у чинних трудових відносинах за відповідним контрактом. За таких обставин його призначення на іншу посаду директора комунального підприємства до припинення попередніх трудових відносин суперечить вимогам трудового законодавства та свідчить про передчасність прийняття розпорядження № 64/ос. Відтак відповідач не мав правових підстав призначати ОСОБА_3 на нову посаду до моменту належного оформлення його звільнення з попередньої посади, а тому законність оскаржуваного розпорядження викликає обґрунтовані сумніви. Інші доводи відповідача, викладені у відзиві, є необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог.

29 червня 2026 року представник відповідача – адвокат Бурда Д.П. подав заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що згідно в п.28 Контракту, зазначено, що строк його дії з 01 червня 2020 року по 31 травня 2025 року, тобто 31 травня 2025 року був останнім днем його дії. У відповідності до п.26 Контракту з позивачкою визначено, за два місяці до закінчення строку дії цього контракту він може бути продовжений за згодою сторін не більш як один раз на строк п`ять років, таким чином, за умовами контракту, його продовження можливо в будь-який день протягом 2 місячного строку до закінчення, тобто вказану дію можливо вчинити починаючи з 31 березня по 31 травня 2025 року включно, проте, оскільки 31 травня 2025 року припадав на вихідний день -суботу, тому в перший робочий день, який припав на 02 червня 2025 року, контракт було продовжено на виконання положення ч.5 ст. 241-1 КЗпП України. Тому Контракт продовжений в останній день двомісячного строку до його припинення, а не після, як стверджує представник позивача. Верховний Суд у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 344/3868/16-ц (провадження № 61-4193св18) та від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/13007/19 (провадження № 3630св20) дійшов правового висновку про те, що положення статті 39-11 КЗпП України не застосовуються до правовідносин з керівниками підприємств, які виникли на підставі укладених з ними строкових контрактів, тобто ці позиції навпаки стверджують про те, що трудові відносини з позивачкою не могли бути продовжені на невизначений строк, що намагається остання довести. Та обставина, що на момент видання розпорядження № 64/ос від 29 травня 2026 року ОСОБА_3 не був звільнений з попередньої посади керівника комунального підприємства та перебував у чинних трудових відносинах за відповідним контрактом, не має жодного значення, адже як зазначає сам представник позивача, рішенням Волинської обласної ради від 01 червня 2026 року № 265 ОСОБА_3 було звільнено з посади директора з 01 червня 2026 року, адже розпорядження №64/oc «Про призначення директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» хоча і прийнято від 29 травня 2026 року, проте на посаду останнього призначено з 02 червня 2026 року, коли він вже був звільнений з попередньої роботи. Щодо доводів про те, що у розпорядженні № 64/ос зазначено, що заява ОСОБА_3 датована 01 червня 2026 року, тоді як фактично вона була подана 29 травня 2026 року, то у відзиві було зазначено про описку в даті вказаної заяви, яка 29 травня 2026 року була зареєстрована в Підгайцівської сільській раді, що свідчить штамп вхідної кореспонденції (індекс М-905 від 29 травня 2026 року), на ній проставлена резолюція на і секретаря ради ОСОБА_5 «Погоджено» від 29 травня 2026 року, тому вказана описка не впливає на момент виникнення трудових відносин з останнім. Тому вказана описка не свідчить про недотримання відповідачем принципів належного документального оформлення кадрових рішень та не ставить під сумнів достовірність відомостей, покладених в основу прийняття оскаржуваного розпорядження. Всі інші доводи відзиву в частині збільшених позовних вимог не були спростовані у відповіді на відзив.

22 липня 2026 року представник позивача – адвокат Чайка О.Ф. подав заяву про зміну предмету позову, та просив суд: 1) Поновити строк на подання заяви про зміну предмета позову (збільшення позовних вимог). 2) Прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог. 3) Розглядати справу з урахуванням таких позовних вимог: Скасувати розпорядження № 65/ос від 29 травня 2026 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 31 травня 2026 року та поновити ОСОБА_1 на посаді директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 01 червня 2026 року; Скасувати розпорядження №64/ос від 29 травня 2026 року «Про призначення директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» в частині призначення ОСОБА_3 на посаду директора зазначеного підприємства; Визнати недійсним контракт від 02 червня 2026 року, укладений між Підгайцівською сільською радою в особі секретаря ради ОСОБА_5 та ОСОБА_3 щодо призначення останнього директором КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», як такий, що укладений на підставі незаконного розпорядження про призначення; Стягнути з Підгайцівської сільської ради на користь позивача судові витрати.

31 липня 2026 року представник відповідача - адвокат Бурда Д.П. подав заперечення на заяву про зміну предмету позову, відповідно до яких просив відмовити в поновленні строку на подання заяви про зміну предмета позову (збільшення позовних вимог) та відмовити в прийнятті заяви про зміну предмета позову (збільшення) позовних вимог. Вказує, що подана позивачкою заява не є збільшенням розміру позовних вимог, а містить нову самостійну матеріально-правову вимогу немайнового характеру — про визнання недійсним контракту від 02 червня 2026 року, яка не була заявлена у первісній позовній заяві, тобто є пред`явленням нового позову немайнового характеру, адже містить новий предмет та вказана заява містить нові підстави вказаної позовної вимоги (зокрема посилання на те, що контракт укладено на виконання незаконного розпорядження, у разі задоволення позову щодо скасування розпорядження №64/ос; відпаде правова підстава укладення контракту; контракт стане таким, що укладений без належних повноважень роботодавця), що є порушенням вимог статті 49 ЦПК України. Як зазначено вище, під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

03 серпня 2026 року на адресу суду подано доручення Ради трудового колективу КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» відповідно до якого остання уповноважує Євчук В.В. до участі у розгляді даної справи для викладення позиції трудового колективу, протокол засідання ради трудового колективу від 29 липня 2026 року, пояснення голови ради трудового колективу Євчук В.В.

05 серпня 2026 року представник відповідача - адвокат Бурда Д.П. подав заперечення щодо участі трудового колективу в якості учасника справи.

17 серпня 2026 року від КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» за підписом ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, у яких підписант заперечував представництво Євчук В.В. інтересів КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», оскільки директором є він -- ОСОБА_3 , заперечував задоволення вимог ради трудового колекстиву, просив в задоволенні позову відмовити через необрунтованість, підтримав доводи відзиву на позов.

18 серпня 2026 року суд протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання про допуск представника трудового колективу КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» Євчук В.В. до участі у розгляді справи № 161/11732/26 та ухвалив допитати останню в якості свідка. Також, судом відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмета позову (збільшення) позовних вимог від 22 липня 2026 року.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник Чайка О.Ф. вимоги позову підтримали та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача Бурда Д.П. у задоволенні позову просив відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву запереченнях на відповідь на відзив.

Представник третьої особи КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» та третя особі Максимюк В.Б. у судове засідання не з`явились.

Заслухавши доводи сторін, пояснення свідка, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області №4/25 від 10 травня 2019 року було створено КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», та, в тому числі, призначено виконуючого обов?язки директора підприємства ОСОБА_1 тимчасово, на період призначення за результатами проведеного конкурсу директора вищезазначеного підприємства, оголошено конкурс на зайняття вакантної посади директора.

Розпорядженням голови Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області №10 від 31 січня 2020 року «Про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» було оголошено конкурс на зайняття вакантної посади директора цього підприємства.

Рішенням Підгайцівської сільської ради № 16/22 від 22 травня 2020 року «Про призначення директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» було призначено на посаду директора цього підприємства Гунько Ольгу Ростиславівну шляхом укладання контракту на термін 5 (п?яти) років з 01 червня 2020 року по 31 травня 2025 року.

27 травня 2020 року між Підгайцівською сільською радою в особі сільського голови Семенюка Юрія Михайловича та КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» в особі директора Гунько Ольги Ростиславівни було підписано Контракт з керівником комунального некомерційного підприємства (далі – Контракт) про призначення на посаду директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 01 червня 2020 року по 31 травня 2025 року на строк дії цього контракту.

Відповідно до п.22 Контракту внесення змін та доповнень до цього контракту здійснюється шляхом укладення додаткових договорів.

Згідно з розпорядженням секретаря сільської ради Овсіюк О.Є. № 66/ос від 02 червня 2025 року продовжено дію контракту, укладеного 27 травня 2020 року Підгайцівською сільською радою з директором КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» Гунько О.Р. шляхом укладання додаткової угоди строком на 1 (один) рік з 01 червня 2025 року по 31 травня 2026 року.

02 червня 2025 року між Підгайцівською сільською радою в особі секретаря сільської ради Овсіюк Ольги Євгеніївни та КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» в особі директора Гунько Ольги Ростиславівни на підставі розпорядження секретаря сільської ради від 02 червня 2025 року №66/ос укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту з керівником комунального некомерційного підприємства від 27 травня 2020 року, згідно з якою сторони домовилися продовжити строк дії контракту строком на 1 (один) рік з 01 червня 2025 року по 31 травня 2026 року включно, в зв?язку з цим сторони домовилися викласти п.28 Контракту в наступній редакції: «Цей контракт діє з 01 червня 2020 року по 31 травня 2026 року і набирає чинності з дня підписання сторонами.

Відповідно до п. 23 Контракту дія цього Контракту припиняється, в тому числі, із закінченням строку на який його укладено.

Згідно розпорядження секретаря сільської ради Овсіюк О.Є. № 65/ос від 29 травня 2026 року «Про закінчення трудового договору з ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено 31 травня 2026 року з посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» у зв`язку із закінченням строку трудового договору Контракту, та доручено Бухгалтеру КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпусток тривалістю 90 календарних днів, а саме: 14 календарних днів щорічної основної та 07 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 01 червня 2021 року по 31 травня 2022 року; 14 календарних днів щорічної основної та 07 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 01 червня 2022 року по 31 травня 2023 року; 09 календарних днів щорічної основної та 07 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 01 червня 2023 року по 31 травня 2024 року; 08 календарних днів щорічної основної та 07 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 01 червня 2024 року по 31 травня 2025 року; 10 календарних днів щорічної основної та 07 календарних днів додаткової відпустки за період роботи з 01 червня 2025 року по 31 травня 2026 року.

Листом від 29 травня 2026 № 881/3-3/2-26 на адресу директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» Гунько Ольги Ростиславівни повідомлено, що у зв`язку із закінченням 31 травня 2026 року строку дії контракту, укладеного між Підгайцівською сільською радою та директором КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» ОСОБА_1 , згідно п.2 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України, відповідно до розпорядження від 29 травня 2026 року №65/ос, про необхідність з`явитися 29 травня 2026 року протягом робочого дня в Підгайцівську сільську ради за адресою: вул. Шкільна, буд. 30, с. Підгайці Луцького району Волинської області для ознайомлення з розпорядженням про звільнення та його підписання, підписання особової справи й отримання трудової книжки (в додатку до листа долучено копію розпорядження від 29 травня 2026 №65 /ос).

Відповідно до Акту від 29 травня 2026 року складеним о 15.46 в приміщенні центру ЦПМСД (с.Підгайці, вул. Шкільна, 24а), підписаного за участю ОСОБА_6 (начальника відділу ОП та КЗ Підгайцівської сільської ради), ОСОБА_7 (юрисконсульта), ОСОБА_8 (головної медсестри), Лівончук О.Ю. (інспектора з кадрів), Гунько О.Р. будучи 29 травня 2026 року письмово повідомлена за місцем роботи про необхідність з?явитися 29 травня 2026 року протягом робочого дня в Підгайцівську сільську раду для ознайомлення з розпорядженням про звільнення та його підписання, підписання особової справи й отримання трудової книжки до кінця робочого дня в Підгайцівську сільську раду не з`явилася та відмовилася від ознайомлення з розпорядженням про звільнення, його підписанням та відмовилася отримати свою трудову книжку.

В зв?язку з відмовою від ознайомлення з розпорядженням про звільнення та його підписання, підписання особової справи й отримання трудової книжки копію розпорядження про звільнення (повторно) та трудову книжку було направлено ОСОБА_1 поштовим зв?язком з супровідним листом 01 червня 2026 року.

Розпорядженням секретаря сільської ради Овсіюк О.Є. №64/ос від 29 травня 2026 року було призначено з 02 червня 2026 року, без конкурсного відбору, ОСОБА_3 на посаду директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» до моменту заміщення цієї посади на конкурсній основі. Врахувати, що граничний строк перебування ОСОБА_3 на посаді директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» становить 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Відомістю розподілу зарплат КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» від 29 травня 2026 року №260529РВ000055967439 підтверджується проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Під час укладення трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до ст.39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Судом встановлено, що трудові відносини між сторонами були оформлені у формі Контракту з керівником комунального некомерційного підприємства на строк з 01 червня 2020 року по 31 травня 2025 року.

Позивачка вважає її звільнення незаконним, оскільки її посада не належить до встановленого постановою Кабінету Міністрів переліку посад, для яких передбачена необхідність укладення контракту, у зв?язку з чим наявні підстави вважати, що позивач працює за безстроковим договором.

Однак, відповідно до ч.10 ст.16 Основ законодавства України про охорону здоров`я керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я та типових форм контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №792, в редакції станом на день укладення, установлено, що призначення на посаду керівника закладу здійснюється відповідно до законодавства керівником органу або державним секретарем міністерства, до сфери управління якого належить (в управлінні якого перебуває) заклад, або за рішенням обласної, районної ради чи сільським, селищним, міським головою.

Згідно з п.3-4 вказаного Порядку, контракт укладається згідно з типовою формою для відповідної організаційно-правової форми державного, комунального закладу охорони здоров`я в письмовій формі у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу. Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами, якщо інше не передбачено контрактом, і може бути змінений за згодою сторін у письмовій формі. Контракт укладається на строк від трьох до п`яти років.

Вказаним порядком також була затверджена типова форма контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, що діє в організаційно-правовій формі державної або комунальної установи.

Контракт відповідає вимогам вищевказаного порядку та типовій формі контракту.

Разом з тим, п. 7.2 Статуту КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», затвердженого рішенням Підгайцівської сільської ради від 10 травня 2019 року №4/25, передбачено, що поточне керівництво (оперативне управління) Підприємством здійснює керівник Підприємства - директор, який призначається на посаду і звільняється з неї рішенням Підгайцівської сільської ради відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством, та який відповідає кваліфікаційним вимогам МО3. Строк найму, права, обов?язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, інші умови найму визначаються контрактом.

Отже, доводи сторони позивача, що її посада не належить до встановленого постановою Кабінету Міністрів переліку посад, для яких передбачена необхідність укладення контракту, не заслуговують на увагу, оскільки для посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» передбачена контрактна форма трудового договору.

Також, сторона позивача вважає, що дія Контракту продовжилася на невизначений строк на підставі ст. 39-1 КЗпП України ще в 2025 році після спливу п?яти років. Вказує на те, що позивач продовжувала виконувати трудові обов`язки після 31 травня 2025 року (зокрема, подавала звіти, використовувала електронний цифровий підпис), що свідчить про фактичне продовження трудових відносин. Відповідач не вимагав їх припинення до 29 травня 2026 року. Додаткова угода №1 про продовження строку дії Контракту з позивачем була укладена з порушенням строків лише 02 червня 2025 року.

Судом встановлено, що останній день чинності Контракту 31 травня 2025 року припав на вихідний день суботу. Обчислення строків припинення трудових відносин відповідно ст.241-1 КЗпП України у даному випадку не потрібне, оскільки Контрактом чітко установлено його кінцеву дату.

Додаткова угода №1 щодо продовження строку дії Контракту була укладена в перший робочий день після закінчення строку дії Контракту 02 червня 2025 року.

Виконання позивачем трудових обов?язків на наступний день після закінчення строку дії Контракту -- 01 червня 2025 року, тим більше без повідомлення про це роботодавця та у вихідний день, не свідчить про автоматичне продовження дії Контракту на невизначений строк, оскільки, підписавши додаткову угоду позивач ОСОБА_1 погодилася з тим, що трудові відносини між нею і відповідачем продовжились на підставі умов Контракту (п.п.22,30) та Додаткової угоди №1 до нього і на строк, установлений у додатковій угоді, а не на підставі ст.39-1 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором, а у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Додатковою угодою №1 до Контракту було установлено дію Контракту з 01 червня 2020 року по 31 травня 2026 року, тобто 01 червня 2025 року за новою умовою Контракту увійшло в строк його дії.

Зміст додаткової угоди свідчить про узгоджене волевиявлення сторін щодо продовження саме строкових трудових відносин та визначення конкретного строку їх дії.

Додаткову угоду №1 позивач не оспорювала.

Крім того, Контракт не був переукладений, а лише продовжений, а тому не може вважатися таким, що укладений на невизначений термін.

Тобто, з урахуванням умов Додаткової угоди №1 останнім днем дії Контракту є 31 травня 2026 року.

Оскаржуване розпорядження про закінчення строкового трудового договору з ОСОБА_1 видано 29 травня 2026 року. Із позовом до суду позивачка звернулася 01 червня 2026 року, тобто у межах встановленого законом строку звернення до суду у справах про вирішення трудового спору.

Пунктом 26 Контракту установлено, що за два місяці до закінчення строку дії цього контракту він може бути продовжений за згодою сторін не більш як один раз на строк п?ять років.

Жодних доказів про те, що мала місце згода сторін на продовження Контракту стороною позивача не надано.

Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов?язку роботодавця продовжувати строк дії контракту та повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Крім того, сам Контракт не містить умови про обов?язковість попередження працівника роботодавцем про закінчення контракту і звільнення працівника.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 760/1125/20-ц Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, надаючи оцінку правовій природі контракту як регулятора трудових правовідносин, вказав, що правове становище осіб, які працюють за контрактом, істотно відрізняється від правового статусу працівників, які виконують свої трудові обов`язки відповідно до трудового договору. Трудовий контракт є особливою угодою про працю, водночас має певні відмінності від трудового договору. Найважливішою відмінністю контракту від традиційного трудового договору є співвідношення нормативного та договірного регулювання трудових відносин.

При укладенні контракту переважає договірне регулювання істотних та інших умов праці, а також умов, що стосуються соціально-побутової сфери. На стадії укладення контракту сторони обговорюють питання щодо обсягу роботи та вимог до якості й строків її виконання, строку дії контракту, прав, обов`язків та взаємної відповідальності сторін, умов оплати й організації праці, матеріального забезпечення, підстав припинення і розірвання контракту, соціально-побутових та інших умов, необхідних для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи чи організації.

Трудовий контракт є формою індивідуального договірного регулювання трудових відносин, а також інших, пов`язаних із виконанням сторонами прийнятих зобов`язань. Трудовий контракт не лише встановлює трудові відносини, а й визначає їх зміст, забезпечуючи при цьому специфічні інтереси роботодавця і працівника. Контракт спрямовується на забезпечення реалізації особистих, індивідуальних інтересів, які, отримуючи певну фіксацію і визнання, перетворюються у суб`єктивні права. У контракті встановлюються спеціальні заходи забезпечення виконання прийнятих на себе сторонами зобов`язань, що не є притаманними іншим видам трудового договору.

Відповідно до статті 23 КЗпП трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17 зазначено, що «при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події».

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 297/1656/17 (провадження № 61-4797св19) зазначено, що чинним трудовим законодавством України не передбачено обов?язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. За такого волевиявлення однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 757/34139/18-ц (провадження № 61-6954св19) вказано, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Такий висновок є усталеним у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 369/7704/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 760/408/19, від 19 травня 2021 року у справі № 591/5815/18, від 25 жовтня 2021 року у справі № 607/3393/18, від 02 вересня 2024 року у справі № 752/23317/21).

У постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 487/1448/20 (провадження № 61-10512св21) зазначено, що закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. За такого волевиявлення однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин. Оскільки власник не висловив бажання продовжити трудові відносини із працівником після закінчення строку дії контракту, то його звільнення проведено з додержанням вимог чинного законодавства у зв`язку із закінченням строку дії контракту. Чинне законодавство не передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії контракту в судовому порядку.

Отже, припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється за закінченням строку його дії.

Отже, оскільки з позивачкою був ускладнений саме строковий трудовий контракт як з керівником КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», укладання якого визначено чинним законодавством, однією з підстав його припинення зазначено закінчення строку його дії, тому положення статті 39-1 КЗпП України не застосовуються до спірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 487/1448/20 (провадження № 61-10512св21) зазначено, що закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. За такого волевиявлення однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин. Оскільки власник не висловив бажання продовжити трудові відносини із працівником після закінчення строку дії контракту, то його звільнення проведено з додержанням вимог чинного законодавства у зв`язку із закінченням строку дії контракту. Чинне законодавство не передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії контракту в судовому порядку.

Враховуючи наведене, оскільки строк дії укладеного з позивачкою контракту від 27 травня 2020 року, який у встановленому порядку був продовжений згідно додаткової угоди №1 від 02 червня 2025 року закінчився 31 травня 2026 року, трудові відносини між сторонами підлягали припиненню у зв?язку із закінченням строку трудового договору Контракту.

Отже, у відповідача були передбачені законом підстави для видання розпорядження №65/ос від 29 травня 2026 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 31 травня 2026 року у зв?язку із закінченням строку дії контракту.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що працює на посаді лікаря-терапевта у КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» з 2019 року. Позивачку знала і раніше, їхні відносини виключно робочі. За словами свідка, 29 липня 2026 року відбулось засідання ради трудового колективу КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради». Клопотання про проведення зборів трудового колективу подала позивачка. Про проведення зборів, призначених на 29 липня 2026 року, членів трудового колективу було повідомлено завчасно - 22 липня в робочому чаті Viber було розміщено відповідне оголошення. Свідок зазначила, що на зборах був необхідний кворум: із 35 членів були присутні 26. Голосування проводилося відкрито, без тиску. За результатами зборів працівники трудового колективу підтримали позицію щодо поновлення позивачки на роботі. Крім того, свідок пояснила, що Центр у 2019 році фактично створювався з нуля за активної участі позивачки. Саме вона займалася організацією роботи. У подальшому пройшла конкурс на посаду керівника.

Оцінюючи пояснення свідка, суд зазначає, що обставини щодо ініціювання позивачкою проведення зборів трудового колективу та результати голосування свідчать про підтримку позивачки працівниками підприємства.

Водночас зазначені обставини самі по собі не свідчать про незаконність припинення трудових відносин із позивачкою та не спростовують правомірності її звільнення у зв?язку із закінченням строку дії контракту. Контракт не містить умови щодо погодження звільнення керівника підприємства з трудовим колективом. Позиція трудового колективу щодо бажаності поновлення позивачки на посаді не змінює визначеного сторонами строку дії трудового договору та не створює підстав для поновлення її на посаді за відсутності встановлених судом порушень при звільненні.

За таких обставин оскаржуване розпорядження є законним, а тому у задоволенні позову про скасування розпорядження № 65/ос від 29 травня 2026 року «Про закінчення трудового договору з ОСОБА_1 » та поновлення ОСОБА_1 на роботі слід відмовити.

Позивачем також заявлено вимогу про скасування розпорядження №64/ос від 29 травня 2026 року «Про призначення директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» щодо призначення ОСОБА_3 на посаду директора зазначеного підприємства.

Суд зазначає, що задоволення даної позовної вимоги безпосередньо пов?язане з вирішенням питання про законність звільнення позивачки та наявність підстав для її поновлення на посаді.

Як раніше встановлено судом, строк дії укладеного з позивачкою контракту, з урахуванням його продовження, закінчився, у зв?язку з чим відповідач мав правові підстави для припинення трудових відносин із позивачкою та видання розпорядження про її звільнення.

Судом не встановлено порушень вимог законодавства при припиненні трудових відносин із позивачкою, а тому підстави для визнання незаконним та скасування розпорядження про її звільнення і поновлення на посаді директора відсутні.

Відповідно, відсутні підстави вважати, що на момент видання розпорядження про призначення ОСОБА_10 на посаду директора ця посада підлягала збереженню за позивачкою або що призначення іншої особи порушувало її трудові права.

З огляду на припинення трудових відносин із позивачкою у зв?язку із закінченням строку дії контракту відповідач був вправі вирішувати питання щодо заміщення вакантної посади директора та призначення на неї іншої особи у встановленому порядку.

При цьому скасування розпорядження про призначення на посаду іншої особи на посаду директора не може бути самостійним способом відновлення порушеного права позивачки, оскільки таке порушення судом не встановлено. Сам по собі факт призначення іншої особи на посаду після припинення трудових відносин із позивачкою не свідчить про незаконність її звільнення та не створює правових підстав для поновлення її на посаді.

Доводи позову про те, що в оскаржуваному розпорядженні №64/ос від 29 травня 2026 року «Про призначення директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» про призначення ОСОБА_3 підставою зазначено заяву ОСОБА_3 від 01 червня 2026 року не є спроможними. Оскільки, стороною відповідача надано суду копію заяви ОСОБА_3 про призначення його директором КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», яка датована 29 травня 2026 року. Представник відповідача в судовому засіданні визнав, що зазначення підставою винесення оскаржуваного розпорядження заяви ОСОБА_3 від 01 червня 2026 року є помилковим.

Суд вважає, що помилковість зазначення дати заяви претендента не впливає на зміст і наслідки розпорядження про його призначення на посаду.

Крім того, сторона позивача зазначає, що станом на день винесення розпорядження про призначення на посаду директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» ОСОБА_3 за №64/ос від 29 травня 2026 року, ОСОБА_3 ще не був звільнений з посади директора КП «»Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Волинської обласної ради, що свідчить про передчасність прийняття рішення про його нове призначення.

Однак, відповідно до оскаржуваного розпорядження ОСОБА_3 було призначено на посаду директора КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради» починаючи з 02 червня 2026 року, тоді як питання про його звільнення з посади директора КП «»Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Волинської обласної ради було вирішене рішенням Волинської обласної ради №265 від 01 червня 2026 року. Дати звільнення та призначення ОСОБА_3 на посаду є послідовними. Прийняття оскаржуваного розпорядження до вирішення питання про звільнення претендента з попередньої посади не породжувало накладення. Призначення на посаду наперед з визначенням дати початку роботи не суперечить трудовому законодавству.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд не встановив незаконності звільнення позивачки, відтак, відсутні правові підстави для її поновлення на посаді директора. Вимога про скасування розпорядження щодо призначення на цю посаду іншої особи також є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: КНП «Підгайцівський ЦПМСД Підгайцівської сільської ради», ОСОБА_3 про поновлення на роботі слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати у зв`язку із відмовою у позові слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76- 81, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне некомерційне підприємство «Підгайцівський центр первинної медико - санітарної допомоги Підгайцівської сільської ради», ОСОБА_3 про поновлення на роботі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Підгайцівська сільська рада, адреса: Волинська обл., Луцький р-н, с.Підгайці, вул. Шкільна, 30, код ЄДРПОУ 04332331.

Треті особи: Комунальне некомерційне підприємство «Підгайцівський центр первинної медико - санітарної допомоги Підгайцівської сільської ради», адреса: 45602, Волинська обл., Луцький р-н, с. Підгайці, вул. Шкільна, 24А, код ЄДРПОУ 43002954;

ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомо.

Рішення суду у повному обсязі складено 28 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій