Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №158/2829/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2829/26

Провадження № 3/0158/609/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Ківерці

Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Сіліч Ю.Л., за участю секретаря судового засідання – Оніщук Н.Є., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника – адвоката Маєвського О.А., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Народної Республіки Бангладеш, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 702223 від 25.06.2026 року, цього ж дня о 02 год. 00 хв. ОСОБА_1 , на 127 км + 700 м. автодороги «Устилуг-Луцьк-Рівне», в порушення вимог 2.1а ПДР, п.2b ст. 41 Віденської конвенції «Про дорожній рух» від 09.11.1968 року повторно, протягом року, керував автомобілем марки «Toyota Camry», д.н.з. « НОМЕР_1 », при цьому не маючи права керування таким транспортним засобом.

Особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Маєвській О.А. в судовому засідання вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнали. Вказали, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції було порушено право на захист та не забезпечено перекладача, оскільки ОСОБА_2 вільно не володіє українською мовою; не з`ясували громадянином якої країни він є, оскільки в протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності вказано, що ОСОБА_2 є громадянином Індії, тоді згідно паспорта, останній є громадянином Республіки Бангладеш. Крім того, зазначили, що після зупинки надав працівникам поліції посвідчення водія, яке отримав 17.01.2018 року після складання відповідного кваліфікаційного іспиту у ОСОБА_3 , копію якого долучив до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Маєвського О.А., дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 2-4 ст.126 КУпАП встановлена відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

В ст. 251 КУпАП зазначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на керування транспортним засобом категорії легковий автомобіль терміном дії 17.01.2028 (а.с.20-21).

Ст. 9 Конституції України зазначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25 квітня 1974 року ратифіковано Віденську Конвенцію про дорожній рух від 1968 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конвенції про дорожній рух встановлено, що договірні сторони будуть визнавати будь-яке національне водійське посвідчення, складене їх національною мовою або на одній з їх мов або, якщо воно не складене на такій мові, супроводжуване завіреним перекладом; будь-яке національне водійське посвідчення, що відповідає приписам додатку 6 Конвенції, будь-яке міжнародне водійське посвідчення, що відповідає приписам додатку 7 Конвенції, дійсними на своїй території для керування автомобілем, що відповідає категорії чи категоріям транспортних засобів, на керування якими видане посвідчення, за умови, що вказане посвідчення є дійсним та що воно видане іншою договірною стороною чи одним з її територіальних підрозділів або об`єднанням, уповноваженим на це цієї договірної сторони чи одним з її територіальних підрозділів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 41 Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968), кожен водій автомобіля повинен мати водійське посвідчення. Договірні сторони будуть визнавати: 1) будь-яке національне водійське посвідчення, що відповідає вимогам Додатка 6 до цієї Конвенції.

Відповідно до ч. 4 Додатка 6 до Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968), в посвідченні в обов`язковому порядку зазначаються перераховані нижче відомості: 1) прізвище; 2) ім`я та по батькові значено в розділі; 3) дата і місце народження зазначено в розділі; 4) місце проживання; 5) орган, що видав посвідчення; 6) дата і місце видачі посвідчення; 7) дата закінчення дії посвідчення; 8) номер посвідчення; 9) підпис і/або штамп або печатку органу, що видав посвідчення; 10) підпис власника; 11) категорія або категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій. Крім того, до водійського посвідчення повинна додаватися фотографія власника.

Згідно п.п. «і», п. «а» ч. 2 ст. 41 Віденської конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 ратифікованої із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74 - Договірні Сторони визнаватимуть: будь-яку національну посвідку водія, що відповідає приписам Додатка 6 до цієї Конвенції.

Віденська Конвенція про дорожній рух від 08.11.1968 ратифікована Україною.

При цьому, з урахуванням положень статті 9 Конституції України, статті 26 Віденської конвенції, статей 15, 19 Закону України «Про міжнародні договори України», міжнародно-правового принципу сумлінного виконання міжнародних зобов`язань, при здійсненні правосуддя суди повинні враховувати, що існує пріоритет міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, над національним законом та іншими актами законодавства, крім Конституції України. Тобто, якщо таким міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Таким чином, законодавством України дозволено іноземцям керувати транспортними засобами з національними посвідченнями водія, виданими країнами їхнього постійного проживання, громадянами яких вони є, та які, у свою чергу, є учасницями Віденської конвенції.

Згідно п. 29.1 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу, що прибуває до України з іншої країни, а також водій - громадянин України, який виїжджає за кордон, повинні мати: а) реєстраційні документи на транспортний засіб і посвідчення водія, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968); б) реєстраційний номерний знак на транспортному засобі, літери якого відповідають латинському алфавіту, а також розпізнавальний знак держави, в якій його зареєстровано.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на момент зупинки, мав право керування транспортним засобом, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, який передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Крім того, даних щодо недійсності вказаного посвідчення матеріали справи не містять.

Разом з цим, суд вважає, що поліцейським належним чином не виконаний обов`язок, передбачений ст. 251 КУпАП щодо збирання доказів, оскільки до матеріалів справи не долучено доказів про те, що ОСОБА_1 постійно проживає на території України та, які б спростували твердження останнього про порушення права на захист та забезпечення перекладача. Суд звертає увагу, що у копії протоколу, яка вручена ОСОБА_2 , був відсутній його особистий підпис щодо роз`яснень посадовою особою положень ст. 63 Конституції України та 268 КУпАП; не забезпечено участі перекладача, оскільки ОСОБА_2 вільно не володіє українською мовою.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження вини особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому провадження у справі слід закрити з підстав, передбачених п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 5 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі ст. 247 п. 1 КУпАП ,у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч