Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №523/11855/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/11855/26

Номер провадження 3/523/2402/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м.Одеса

Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю секретаря судового засідання Подуфалової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, 26.05.2026 року о 19:50 годині, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом – електросамокатом марки «Kukirin G2 Master», біля будинку №32 по вул.Караїмська (Зоринська) в м.Одесі, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Mazda 3», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , чим перший з вказаних осіб порушив п.13.1 «Правил дорожнього руху». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

ОСОБА_1 та його законний представник – ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 14.08.2026 року не з`явились, проте остання звернулась до суду з клопотанням щодо розгляду справи без її участі та просила врахувати подані нею раніше пояснення, заперечення та клопотання.

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник – адвокат Павлишин Ю.М., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в зазначене судове засідання також не з`явились, подавши раніше до суду письмові пояснення, а 13.08.2026 року – доповнені пояснення та клопотання про виклик і допит свідка.

З огляду на викладене й згідно ч.1 ст.268 КУпАП, суддя вирішив розглянути справу за відсутністю вказаних осіб та на підставі наданих до суду матеріалів, визнавши їх неявку до суду обраною формою реалізації наданих ним процесуальних прав.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані потерпілою стороною та стороною захисту пояснення, суддею встановлено, що винність ОСОБА_1 в порушенні п.13.1 «Правил дорожнього руху», що призвело до дорожньо-транспортної пригоди з пошкодженням транспортних засобів, повністю доказана та підтверджується дослідженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №676434 від 26.05.2026 року, в якому наведені обставини порушення ОСОБА_1 приписів п.13.1 «Правил дорожнього руху», за що він притягається до відповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.1);

- схемою місця дорожньо-транспортної події від 26.05.2026 року, в якій зафіксована дорожня обстановка, розташування, напрямок руху та місце зіткнення транспортних засобів «Kukirin G2 Master» та «Mazda 3», а також описані отримані цими транспортними засобами механічні пошкодження (а.с.2);

- поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 26.05.2026 року, в яких викладені обставини дорожньо-транспортної пригоди між ним та ОСОБА_1 (а.с.3);

- поясненнями законного представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , згідно з якими, зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, обставини дорожньо-транспортної пригоди не заперечував (а.с.4);

- поясненнями свідка ОСОБА_4 від 26.05.2026 року, в яких підтверджено настання дорожньо-транспортної пригоди між водієм електросамокату та автомобіля марки «Mazda» (а.с.5).

Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В порядку ст.252 вказаного Кодексу, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Попри те, законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подала до суду:

- письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, у яких посилалась на незгоду з таким протоколом; різкий маневр ліворуч водієм транспортного засобу «Mazda 3» без покажчика лівого повороту; характер пошкоджень автомобіля; непогодження з поясненнями водія автомобіля та необхідність перевірки його дій; посилання у протоколі на п.13.1 ПДР без встановлення певних обставин не є достатнім для встановлення провини; внаслідок ДТП було пошкодження самокат та мобільний телефон неповнолітнього, а також погіршився стан його здоров`я, з огляду на що заявник просила закрити провадження або альтернативно застосувати положення ст.ст.13, 24-1 КУпАП;

- клопотання про долучення до справи фотоматеріалів, на яких зафіксоване місце, де на думку заявника відбулась розглядувана пригода;

- заперечення на додаткові пояснення потерпілої сторони, в яких вказаний представник зауважила, що такі пояснення містять суб`єктивну оцінку механізму ДТП і не можуть вважатись доказом вини ОСОБА_1 ;

- пояснення неповнолітнього ОСОБА_1 , в яких останній вказав, що не заперечує факту зіткнення з автомобілем «Mazda», але не погоджується з тим, що саме його дії стали причиною такого зіткнення.

У свою чергу, у наданих до суду письмових поясненнях представник потерпілого ОСОБА_2 – адвокат Павлишин Ю.М. вказує на те, що дії водія електросамокату - ОСОБА_1 знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з розглядуваною дорожньо-транспортною пригодою, оскільки останній порушив п.п.2.3, 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху; у додаткових поясненнях вказаний представник посилається на те, що подані законним представником Єсипчук Г.І. письмові заперечення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Клопотання представника потерпілого Павлишина Ю.М. про виклик та допит свідка ОСОБА_5 , яка, за твердженням заявника, була пасажиром автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, залишено суддею без задоволення, оскільки під час оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди відомості про наявність зазначеного свідка органу, який складав матеріали, не повідомлялися та в матеріалах справи такі дані відсутні, а з огляду на те, що вказана особа перебувала в автомобілі як пасажир, то характер її зв`язку з учасниками події може впливати на об`єктивність сприйняття та викладення нею обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Окрім цього, потерпілий ОСОБА_2 та його представник Павлишин Ю.М. не наділені повноваженнями встановлювати факт порушення ПДР, вину особи чи причинно-наслідковий зв`язок між її діями та дорожньо-транспортною пригодою, адже відповідно до ст.280 КУпАП такі обставини встановлюються судом під час розгляду справи, а твердження потерпілої сторони є лише вираженням її позиції та підлягають оцінці судом у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Разом із тим, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Вимогами п.13.1 ПДР встановлено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

З огляду на викладене та оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суддя не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди виключно став раптовий маневр керованого потерпілим ОСОБА_2 автомобіля, який рухався попереду, оскільки така позиція є суб`єктивною і спростовується як схемою місця ДТП, підписаного сторонами без будь-яких зауважень і застережень та у якій розташування транспортних засобів, локалізація і характер ушкоджень, в контексті приписів п.13.1 ПДР, обумовлюють неспроможність таких тверджень.

Слід також зауважити, що п.12.3. ПДР регламентує, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Таким чином, пояснення ОСОБА_1 про те, що після зміни автомобілем напрямку руху він намагався уникнути зіткнення шляхом зміни напрямку руху ліворуч, суддею до уваги не приймаються у зв`язку з їх невідповідністю наведеним приписам п.12.3 ПДР. Навпаки, зазначені пояснення підтверджують, що водій електросамокату усвідомлено наближався до автомобіля потерпілого, який рухався попереду, та здійснював маневр для уникнення зіткнення.

До того ж, суддею частково враховуються пояснення свідка ОСОБА_4 , оскільки такі пояснення не містять відомостей, які б дозволяли зробити висновок про відсутність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, технічної можливості дотриматися безпечної дистанції та уникнути зіткнення.

Суддя виходить із того, що обов`язок дотримання безпечної дистанції покладається на учасника дорожнього руху незалежно від того, чи допускають інші учасники дорожнього руху порушення Правил дорожнього руху, а відтак ОСОБА_1 був зобов`язаний дотримуватися такої дистанції, яка б забезпечувала йому можливість своєчасно відреагувати на зміну дорожньої обстановки.

З огляду на характер і локалізацію пошкоджень транспортних засобів, пояснення учасників ДТП, схему місця дорожньо-транспортної пригоди та інші матеріали справи, суддя приходить до висновку, що між діями ОСОБА_1 та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів наявний причинно-наслідковий зв`язок, оскільки предметом розгляду у цій справі є встановлення наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення саме в діях водія електросамокату.

Разом із тим, суддя критично оцінює надані законним представником ОСОБА_3 фотоматеріали місця ДТП, оскільки їх аналіз не дозволяє переконатися у їх прив`язки до місця дорожньо-транспортної пригоди та не фіксують дорожню обстановку, розташування транспортних засобів, їх положення чи інші обставини безпосередньо на момент події, а власноруч нанесене на фотоматеріали схематичне зображення напрямків руху транспортних засобів є суб`єктивним відтворенням обставин такої пригоди та не є безпосередньою фіксацією події.

Водночас, матеріали справи містять схему місця ДТП, складену уповноваженою особою відповідно до встановленого порядку та підписану учасниками пригоди без будь-яких зауважень чи заперечень щодо її змісту.

За таких обставин суддя вважає, що надані законним представником ОСОБА_3 фотоматеріали можуть характеризувати лише загальну дорожню обстановку на момент їх здійснення, однак не можуть спростовувати відомості, зафіксовані у схемі ДТП, та самі по собі не підтверджують іншого механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, сукупність доказів підтверджує, що ОСОБА_1 обґрунтовано інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідно, у зв`язку з чим підстав для закриття провадження у справі не вбачається.

З огляду на ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані використовувати практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Слід зауважити на тому, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України» вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст.124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до ст.12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку, а за ст.13 цього ж Кодексу до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст.24-1 цього Кодексу

За ст.24-1 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

В силу положень ст.ст.12, 13, 33 КУпАП, приймаючи до уваги характер та обставини правопорушення, ступінь вини та особу ОСОБА_1 , його неповнолітній вік, а також зважаючи на мету адміністративного стягнення, передбачену ст.23 зазначеного Кодексу, суддя доходить висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень до вказаної особи доцільне застосування визначеного у ст.24-1 цього ж Кодексу заходу впливу у вигляді попередження.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір сплачується особою у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Оскільки до неповнолітнього ОСОБА_1 застосовано захід впливу у вигляді попередження відповідно до ст.24-1 КУпАП, який не є адміністративним стягненням, підстави для стягнення з нього судового збору, передбачені ст.40-1 цього ж Кодексу, відсутні.

Керуючись ст.ст.1, 7, 9, 12-13, 23, 24-1, 27, 33, 124, 256, 268, 276-280, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, захід впливу у вигляді попередження.

Копію постанови направити для виконання ОСОБА_1 , для відома – до УПП в Одеській області та ОСОБА_2 , а також надати іншим заінтересованим особам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя: В.В. Шурупов