Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №947/18141/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/18141/26

Провадження № 2/947/4515/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28.08.2026 м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Цирфа К.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ :

У квітні 2026 року до Київського районного суду м. Одеси із позовом звернувся ОСОБА_1 (далі також – позивач) до ОСОБА_2 (далі також – відповідачка) про зміну способу стягнення аліментів на дитину в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн щомісяця.

Позов вмотивований тим, що позивач, як ФОП, наразі не має стабільного доходу, відтак матиме можливість сплачувати аліменти тільки у твердій грошовій сумі.

Ухвалою суду від 11.06.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відзив до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Судом установлено, що відповідно до судового наказу судді Київського районного суду м. Одеси від 20.11.2025 у справі № 947/43215/25 визначено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17.11.2025 та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, Основний Закон Держави передбачає, що кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст. 51 ).

Відповідно до Конвенції про права дитини (далі також – Конвенція), Держава Україна взяла на себе ряд зобов`язань щодо забезпечення належного розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції).

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ч. 1 ст. 18 Конвенції).

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції).

Аналогічні норми закріплені у Законі України «Про охорону дитинства» (далі також – Закон), відповідно до ст. 8 якого кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України). Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СК України).

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, з кумулятивного аналізу зазначених положень нормативно-правових актів логічно випливає, що при вирішенні будь-якого спору між батьками превалюють інтереси дитини. Належний та гармонійний розвиток дитини в усіх сферах сімейного та суспільного життя є предметом захисту Держави та обов`язком кожного з батьків. При цьому, забезпечуючи належний розвиток дитини, батьки є рівними як в правах так і в обов`язках. Сплата аліментів та додаткових витрат на дитину виконують компенсаторну функцію для того з батьків, з ким проживає дитина.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 СК України).

Як установлено судом, починаючи з листопада 2025 року позивачем на утримання доньки відповідачці сплачуються аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Відповідачка щодо розміру та періодичності сплати аліментів претензій до позивача не має.

Наразі, на думку суду, відповідно до реалій сьогодення, коштів у розмірі 2 000 грн, які пропонує позивач, недостатньо для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до ч. 1 cт. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3 512 грн на одну особу. Отже сума аліментів, яку пропонує позивач навіть не перевищує визначений законодавством прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. При цьому суд не бере до уваги додаткові витрати на дитину, вартість яких також підлягає поділу між батьками.

Суд відмічає, що відносно матеріального стану позивача останнім жодних доказів не надано, тому суд позбавлений можливості оцінити їх в сукупності з іншими доказами.

Відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин, передбачених СК України, їх регулювання має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 8, 9 ст. 7 СК України).

Відтак, при визначенні необхідності зміни способу стягання аліментів, зменшення їх розміру від установленого, суд у першу чергу керується інтересами дитини, необхідністю забезпечення батьками її гармонійного розвитку, станом її здоров`я.

У цій справі інтереси дитини у забезпеченні її належного розвитку превалюють над інтересами батька у зміні способу їх стягнення (по суті завуальовано у зменшенні розміру аліментів). Отже розмір аліментів, присуджений до сплати відповідно до судового наказу, повинен залишитися на тому ж рівні.

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (ч. 1,2 ст. 195 СК України).

При цьому середня заробітна палата по Одеському регіону в 2026 році становить більше 20 000 грн, відтак розмір аліментів, який платник повинен сплатити у разі неотримання доходу становить більше 5 000 грн в місяць.

Висновки суду

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Отже, проаналізувавши позов та надані докази у поєднанні із застосованими правовими нормами, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну способу сплати аліментів, які сплачуються ним на утримання доньки, не підлягають задоволенню, оскільки фактично призведуть до зменшення розміру аліментів від того, який визначений судовим наказом, до рівня, який становить розмір менший, ніж прожитковий розмір для дитини відповідного віку, що не відповідає інтересам дитини, принципу рівності прав та обов`язків батьків, не ґрунтується на засадах справедливості та розумності, протиріччить моральним засадам суспільства.

Щодо сплати судового збору

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позов не підлягає до задоволення, судові витрати позивача не компенсуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355,430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на дитину – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К. А. Цирфа