Вирок від 27 серпня 2026 р. у справі №947/9207/26 — Київський районний суд м. Одеси

cправа №947/9207/26

провадження №1-кп/947/828/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

28 серпня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025162480000926 від 21.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гребеники Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, раніше не судимого, працюючого, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.190 КК України,

за участю: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі.

1. Відповідно до обвинувального акту від 27.02.2026 року по кримінальному провадженню №12025162480000926 від 21.07.2025 року, ОСОБА_3 обвинувачується:

1.1) у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, (шахрайство), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України;

1.2) у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, (шахрайство), вчинене повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

2. Під час судового розгляду, прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.190 КК України. Запропонував не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитися допитом обвинуваченого і дослідженням матеріалів, які характеризують їх особи.

3. Обвинувачений ОСОБА_3 , під час судового розгляду, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.190 КК України визнав повністю, погодився не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Надав згоду давати показання.

4. Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

5. На стадії судових дебатів, прокурор просив визнати ОСОБА_3 винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.190 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік з покладанням обов`язків передбачених законом, за ч.2 ст.190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки, та на підставі ст.70 КК України остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

6. При цьому, прокурор вважав за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки та покладанням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

7. Обвинувачений, на стадії судових дебатів, заявив, що погоджується з усім, що сказав прокурор та визнає свою вину.

8. Під час останнього слова, обвинувачений також підтвердив, що вину визнає.

ІІІ. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

9. Враховуючи позицію учасників кримінального провадження щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд визнає, що під час судового розгляду було доведено, що:

10. ОСОБА_3 використовуючи свій статус студента та старости групи ГБ-453 Інституту гідротехнічного будівництва та архітектури Одеської державної академії будівництва та архітектури, у невстановлений час, не маючи реальної можливості вплинути на результати складання заліків та іспитів, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який також навчався у групі ГБ-453 вказаного навчального закладу, повідомив останньому завідомо неправдиву інформацію про його можливість вплинути на викладачів вказаного навчального закладу для вирішення питання щодо закриття академічної заборгованості першого та другого курсу за виплату йому грошової винагороди.

11. ОСОБА_6 будучи введеним в оману та впевненим у тому, що ОСОБА_3 є старостою групи, а отже має добрі стосунки з викладачами вищевказаного навчального закладу та зможе допомогти йому у вирішенні академічної заборгованості за грошову винагороду, переказав на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 відкритої в AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я ОСОБА_3 : 02.04.2024 року грошові кошти в сумі 5000 грн., 05.04.2024 року грошові кошти в сумі 2000 грн., 09.04.2024 року грошові кошти в сумі 1000 грн., 14.04.2024 року грошові кошти в сумі 10000 грн., 19.04.2024 року грошові кошти в сумі 4200 грн., 09.06.2024 року грошові кошти в сумі 1000 грн., 12.06.2024 року грошові кошти в сумі 200 грн., 05.07.2024 року грошові кошти в сумі 5700 грн., 09.07.2024 року грошові кошти в сумі 300 грн., 07.08.2024 року грошові кошти в сумі 1900 грн.; на рахунок банківської картки № НОМЕР_2 відкритої в AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я ОСОБА_3 : 22.10.2024 року грошові кошти в сумі 6000 грн., 29.10.2024 року грошові кошти в сумі 11500 грн., 08.12.2024 року грошові кошти в сумі 200 грн., а всього за період з 02.04.2024 року по 08.12.2024 року грошові кошти у загальній сумі 49000 грн.

12. В той же час, ОСОБА_3 отримавши грошові кошти від ОСОБА_6 , взяті на себе зобов`язання не виконав, будь-яких дій щодо закриття заборгованості з навчальних предметів не вчинив та розпорядився отриманими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 49000,00 гривень.

13. Відповідно до ч.1 ст.190 КК України, кримінальна відповідальність настає за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

14. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України доведена поза розумним сумнівом, а його дії кваліфіковано правильно, оскільки він, керуючись єдиним умислом, у період з 02.04.2024 року по 08.12.2024 року вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

15. Крім того, ОСОБА_3 використовуючи свій статус студента та старости групи ГБ-453 Інституту гідротехнічного будівництва та архітектури Одеської державної академії будівництва та архітектури, у невстановлений час, не маючи реальної можливості вплинути на результати складання заліків та іспитів, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який також навчався у групі ГБ-453 вказаного навчального закладу, повідомив останньому завідомо неправдиву інформацію про його можливість вплинути на викладачів вказаного навчального закладу для вирішення питання щодо закриття академічної заборгованості третього курсу за виплату йому грошової винагороди.

16. ОСОБА_6 будучи введеним в оману та впевненим у тому, що ОСОБА_3 є старостою групи, а отже має добрі стосунки з викладачами вищевказаного навчального закладу та зможе допомогти йому у вирішенні академічної заборгованості за грошову винагороду, переказав на рахунок банківської картки № НОМЕР_2 відкритої в AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я ОСОБА_3 : 20.02.2025 року грошові кошти в сумі 30 грн., 02.03.2025 року грошові кошти в сумі 36,82 грн., 07.03.2025 року грошові кошти в сумі 15000 грн., 24.03.2025 року грошові кошти в сумі 1000 грн., а 08.06.2025 року перебуваючи за адресою: м.Одеса, вул.Академіка Корольова, 18, ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 14700 грн., а всього за період з 20.02.2025 року по 08.06.2025 року грошові кошти у загальній сумі 30766,82 грн.

17. В той же час, ОСОБА_3 отримавши грошові кошти від ОСОБА_6 , взяті на себе зобов`язання не виконав, будь-яких дій щодо закриття заборгованості з навчальних предметів не вчинив та розпорядився отриманими грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 30766,82 гривень.

18. Відповідно до ч.2 ст.190 КК України, кримінальна відповідальність настає за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.

19. Відповідно до п.1 примітки ст.185 КК України, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу, а згідно п.2 примітки цієї статті, у статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

20. Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України також доведена поза розумним сумнівом, а його дії кваліфіковано правильно, оскільки він, керуючись єдиним умислом, у період з 20.02.2025 року по 08.06.2025 року вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

ІV. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

21. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.190 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового розгляду положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме: в частині події кримінальних правопорушень, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, форми його вини та вирішив обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, стосуються речових доказів, заходів забезпечення і процесуальних витрат.

22. Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, які викладені в обвинувальному акті та оголошені прокурором в судовому засіданні, а надалі з`ясовані у нього судом. Зазначив, що пропонуючи потерпілому свої послуги не мав реальної можливості впливу на викладачів. Підтвердив, що шкоду потерпілому відшкодував повністю.

V. Призначення покарання.

23. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

24. Так, обвинувачений відповідно до ч.2, 4 ст.12 КК України, вчинив кримінальні правопорушення, які класифікується як кримінальний проступок та нетяжкий злочин, раніше не судимий, на обліках у медичних установах не перебуває, працює.

25. Згідно з досудовою доповіддю від 28.07.2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим, оцінюється як середня; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється, також як середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на порушника крім обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, ще додаткові обов`язки відповідно до ч.3 ст.76 КК України, а саме: виконати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».

26. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.66 КК України, суд вважає щире каяття, активне сприяння судовому розгляду та добровільне відшкодування завданого збитку, а обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.67 КК України судом не встановлені.

27. Відповідно до ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

28. З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за домірне призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій ч.1, 2 ст.190 КК України, у виді пробаційного нагляду та обмеження волі у мінімальному розмірі, яке на думку суду є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.53 КК України за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

29. При цьому, суд вважає, що при призначенні покарання за сукупність кримінальних правопорушень, необхідно застосувати передбачений ч.1 ст.70 КК України принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

30. Водночас, враховуючи позицію сторони обвинувачення щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання, відсутність претензій від потерпілого, молодий вік обвинуваченого та досудову доповідь органу пробації, суд впевнений, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому також вважає за можливим на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання із випробуванням, та покласти на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

VІ. Цивільний позов та заходи забезпечення кримінального провадження.

31. Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся, заходи забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадженні не застосовувалися.

VІІ. Речові докази та процесуальні витрати.

32. Речові докази та процесуальні витрати сторонами не заявлені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк один (1) рік, поклавши протягом строку пробаційного нагляду на нього такі обов`язки: 1.1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 1.2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; 1.3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один (1) рік.

2. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді одного (1) року обмеження волі.

3. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк – один (1) рік, який обчислюється з моменту проголошення цього вироку.

4. Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом іспитового строку виконання наступних обов`язків: 4.1. періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 4.2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; 4.3. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

5. Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Цей вирок не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

7. Цей вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1