Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №947/32097/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

Справа № 947/32097/26

Провадження № 3/947/3167/26

28.08.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м.Одеси Борщов І.О., розглянувши у приміщені суду справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 №727495 від 24.07.2026, складений інспектором УПП в Одеській області майором поліції Мазур Є.О. щодо неповнолітнього

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,

ВСТАНОВИВ:

Водій ОСОБА_1 24.07.2026 року, близько 00:20, навпроти буд.104 по вул.Фонтанська дорога в м.Одесі, керував транспортним засобом – електросамокат Jet, без державного знаку, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9.а «Правил дорожнього руху України».

Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за згодою особи за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, прилад ARMF-0288, що підтверджується тестом 819 від 24.07.2026. Результат огляду становить 1,14 проміле, що відповідає стану алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 до суду не з`явився. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотань не надав. Згідно ст.268 КпАП України явка особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення у вказаній категорії справ, не є обов`язковою, а тому протокол розглянуто без його участі. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 свою вину не визнає.

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 – його мати ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотаннями: про долучення доказів та письмові пояснення щодо абсурдності звинувачення; про визнання доказів недопустимими та закриття провадження у справі; про застосування до неповнолітнього заходів впливу, передбачені ст.24-1 КпАП України.

Свої клопотання законний представник обґрунтовує тим, що відповідно до протоколу серії ЕПР1 №727495 її сина, ОСОБА_1 , звинувачують у тому, що 24.07.2026 о 00:20 в м.Одеса на дорозі Фонтанській, 104, він нібито керував електросамокатом JET №200146.

Законний представник просить суд звернути увагу на те, що за цими ж самими обставинами, в той самий час, на тому самому місці та щодо того самого електросамокату (JET № 200146), поліцейські склали аналогічний протокол за ч.1 ст.130 КпАП України щодо іншої особи — ОСОБА_3 .

Зокрема, на ОСОБА_3 складено протокол серії ЕПР1 №727510 від 24.07.2026 року, і його справа (№947/32092/26) також розглядається в Київському районному суді м.Одеси.

Прокатний самокат конструктивно є одномісним. Обставина, за якої поліція стверджує, що два різних громадянина одночасно керували одним одномісним прокатним електросамокатом, є, на думку законного представника, абсурдною і технічно неможливою. Очевидно, що дві людини фізично не могли одночасно бути «водіями» та керувати одним транспортним засобом.

Цей факт яскраво підтверджує те, що поліцейські не бачили факту керування, а просто склали протоколи на осіб, які стояли поруч із самокатом. Працівники поліції безпідставно звинуватили хлопців, не маючи жодних доказів того, хто саме і чи взагалі хтось керував електросамокатом.

Крім того, на думку законного представника неповнолітнього, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №727495 від 24.07.2026 року та результати тестування приладом «Drager» її сина є недопустимими доказами, отриманими з грубим порушенням процесуальних прав неповнолітнього.

24.07.2026 року о 00:20, вночі, поліцейські зупинили її сина ОСОБА_1 , якому на той момент щойно виповнилося 17 років.

Процесуальні дії (опитування, роз`яснення прав, пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager») проводилися дорослими озброєними працівниками поліції в нічний час без присутності законних представників (батьків), адвоката чи педагога. 16-річний підліток вночі, спілкуючись із озброєними патрульними, перебуває у сильному стресі і не може повноцінно реалізувати та захистити свої права. Оскільки особа неповнолітня, вона в силу свого віку та відсутності життєвого досвіду не могла повною мірою усвідомити ці права та наслідки без присутності батьків. Згоду підлітка "дмухнути" в трубку без поради дорослих, прошу суд розцінити як отриману

під психологічним тиском.

Окрім порушення права на захист, працівниками поліції було грубо порушено саму процедуру огляду на стан сп`яніння. Після проведення тестування на місці зупинки, її неповнолітній син не висловлював згоди з результатами, які показав прилад Drager. Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних

засобів для проведення огляду та Інструкції про порядок виявлення ознак сп`яніння (Наказ МВС та МОЗ №1452/735), у разі незгоди водія з результатами огляду на місці, поліцейський зобов`язаний провести такий огляд у найближчому закладі охорони здоров`я.

Проте, працівники поліції не пропонували її неповнолітньому сину проїхати до медичного закладу для проходження незалежного огляду лікарем-наркологом. Цим самим поліцейські свідомо позбавили його законного права на об`єктивне встановлення істини.

Поліцейські не дали можливості її сину зв`язатися з нею для забезпечення захисту. Згода дитини "дмухнути" в прилад, отримана в таких умовах, не може вважатися добровільною, а результати такого тесту — допустимим доказом.

Відповідно до ч.5 ст.266 КпАП України, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Згідно зі ст.251 КУпАП. докази, отримані з порушенням закону, не можуть бути використані судом.

У зв`язку з чим, законний представник просить визнати протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 727495 та Акт огляду на стан сп`яніння (роздруківку «Drager») недопустимими доказами у зв`язку з порушенням права неповнолітнього на захист та порушенням процедури проведення огляду. Провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, законний представник просить, у разі, якщо суд дійде висновку про наявність у діях її сина ОСОБА_1 складу правопорушення, врахувати наступне.

На момент складання матеріалів ОСОБА_1 було 17 років. Згідно з ч.1 ст.24-1 КпАП України за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років можуть бути застосовані заходи впливу, зокрема — передача неповнолітнього під нагляд батькам. Хоча ст.13 КпАП України передбачає відповідальність неповнолітніх за ст.130 на загальних підставах, суди (виходячи з принципу пропорційності та найкращих інтересів дитини) мають право застосувати ст.24-1 КпАП України, якщо правопорушення не завдало значної суспільної шкоди, а особа характеризується позитивно.

ОСОБА_1 є студентом коледжу, де зарекомендував себе як здібний та активний здобувач освіти з достатнім рівнем знань. Він не має шкідливих звичок, має гарний фізичний розвиток та приділяє багато часу тренуванням. До правопорушень раніше не притягувався. За місцем проживання скарг на нього не надходило. Батьки приділяють належну увагу вихованню сина та контролюють його поведінку. Сам факт складання протоколу вже став для їх сина серйозним життєвим уроком. Накладення штрафу у розмірі 17000 грн. ляже виключно на плечі батьків, оскільки син не має самостійного доходу.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, CD-диск в відеозаписами, якими поліцейські обґрунтовують складений протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши письмові пояснення та доводи, викладені в клопотаннях законного представника, дослідивши надані додаткові документи, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушені правил дорожнього руху України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерств внутрішніх справ України і охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №1413/27858 від 11.11.2015, (далі, Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі, поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Тобто, поліцейський на місці зупинки транспортного засобу самостійно виявляє і приходять висновку про наявність у водія відповідних ознак алкогольного сп`яніння.

В свою чергу, на виконання вимог п.2.9 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винність ОСОБА_1 у вчиненому підтверджується сукупністю інших доказів, що є у справі: протоколом про адміністративне правопорушення, актом на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат тесту 1,14 проміле, оптичним диском з відеозаписами обставин адміністративного правопорушення, довідками інформаційного порталу Національної поліції, згідно яких ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП України протягом року не притягувався та не отримував посвідчення водія.

Так, з відеозапису на оптичному диску вбачається, що електросамокат, на підніжці якого розташовані дві особи чоловічої статі, по вулиці проїжджає поряд з поліцейським. При цьому керує електросамокатом/тримається за кермо хлопець, на якому одягнені штани світлого/білого кольору. Як встановлено з розвитку подальших подій, зафіксованих на відеокамеру, це був ОСОБА_1 . Інший хлопець, на якому одягнені штани темного кольору – ОСОБА_3 тримається за плечі ОСОБА_1 . Транспортний засіб був зупинений працівником поліції за наявності законних підстав – перебування на вулиці під час дії комендантської години в умовах воєнного стану, та порушення Правил дорожнього руху та правил безпеки, у т.ч. пов`язаних з порушенням правил експлуатації транспортного засобу (дві особи на одному самокаті, відсутність захисник елементів тощо).

Тобто, факт руху транспортного засобу, на якому розташовані дві особи, та факт правомірної зупинки транспортного засобу, зафіксовані на відеозаписі, чим спростовуються твердження законного представника ОСОБА_1 – його матері ОСОБА_2 про те, що її син і його друг - ОСОБА_3 не керували електросамокатом і не рухалися, а також про відсутність доказів цього в матеріалах справи.

До речі, мати неповнолітнього не була на місці події, а тому її твердження, які не узгоджуються із відеозаписами, є безпідставними.

Після зупинки транспортного засобу працівники поліції встановили особи чоловіків, якими виявилися ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які, в свою чергу, під час спілкування з поліцейськими повідомили, що вони вживали алкогольні напої і повертаються з відпочинку до дому, тому від них відчувається запах алкоголю.

Поліцейські, роз`яснивши процедуру перевірки на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Drager або у медичному закладі, подальші наслідки, здійснили відповідне вимірювання.

Хлопці, серед яких був і ОСОБА_1 , не заперечували проти проведення дослідження за допомогою газоаналізатору Drager, дослідження проходили добровільно, без будь яких зауважень або пропозицій, та без будь-якого примусу на них з боку озброєних поліцейських, на чому безпідставно наполягає законний представник неповнолітнього.

Під час перевірки виявляється, що у тому числі ОСОБА_1 , перебуває у стані алкогольного сп`яніння, рівень якого перевищує допустимий поріг (0,2 проміле) в 5,7 разів. ОСОБА_1 погодився з результатами вимірювання. На пропозицію поліцейського підтвердити результати вимірювання в медичному закладі відмовився. Після чого починається процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений.

ОСОБА_1 був відсторонений від подальшого керування електросамокатом.

Щодо іншого хлопця - ОСОБА_3 також була проведена відповідна процедура та складений протокол про адміністративне правопорушення за одні і ті ж саме події.

Досліджений в судовому засіданні відеозапис перебігу подій повністю спростовує твердження законного представника неповнолітнього про те, що на останнього здійснювався тиск, було порушено його право на захист тощо ОСОБА_1 жодних скарг на дії або бездіяльність поліцейських протягом всього процесу не висловлював. Він поводив себе спокійно. ОСОБА_4 висловлював свої мислі. Не заперечував проти дій працівників поліції і з будь якими заявами, наприклад, надати можливість зателефонувати батькам, не звертався. До того ж він був у супроводі повнолітньої особи – ОСОБА_3 .

Крім того, той факт, що батьки дозволили своєму неповнолітньому сину вільно без їх супроводу та контролю пересуватися містом в нічний час доби, під час дії комендантської години в умовах воєнного стану, свідчить про їх довіру своїй дитині. А тому голослівні твердження про те, що представники влади та органів правопорядку психологічно тиснули на неповнолітнього та порушили його права під час фіксування правопорушення та оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, свідчать лише про намагання уникнути відповідальності за вчинене.

Цими ж відеозаписами спростовується твердження законного представник неповнолітнього, що була порушена процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки інспектор поліції діяв з дотриманням вимог відомчої Інструкції та дотримався належної процедури.

Крім того, постановою судді від 28.08.2026 справа №947/32092/26 ОСОБА_3 було визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. На підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, було закрито за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_3 не керував транспортним засобом.

Оскільки ОСОБА_1 , не отримуючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами, тобто як інша особа згідно санкції ч.1 ст.130 КпАП України, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, то він визнається винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.

Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тому, наявні в матеріалах справи CD-диски з відеозаписами обставин адміністративного правопорушення, є належними та допустимими доказами.

В рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Крім того, клопотання законного представника неповнолітнього про застосування до ОСОБА_1 заходів впливу, передбачених ст.24-1 КпАп України, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства оскільки відповідно до ч.2 ст.13 КпАП України у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Ніякої іншої альтернативи не передбачено.

Крім того, доводи законного представника неповнолітнього про те, що тягар сплати штрафу лягає на батьків, оскільки їх дитина є студентом, а тому просить обмежитися заходами впливу, суд також не приймає до уваги, оскільки законодавець чітко визначив вік, з якого настає відповідальність за вчинення вказаного адміністративного правопорушення на загальних підставах.

У силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила/вчинила відповідні дії, покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, є порушенням ст.ст.6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін ст.22 КПК України (Постанова ВС від 06.07.2023 у справі №910/15120/20).

Визначаючи міру відповідальності правопорушника, враховується характер адміністративного правопорушення, данні про особу винного.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.221, 283, 284 КпАП України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неповнолітнього ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (Сімнадцять тисяч) гривень, на користь держави (р/р-UA848999980313080149000015001 ЄДРПОУ (код отримувача) 37607526, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 21081300, отримувач: ГУК Одеської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. (отримувач коштів - ГУК в Одеській області /Київський район/ 22030101, код отримувача (код за ЄРПОУ) - 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA758999980313171206000015756, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

Роз`яснити ОСОБА_1 положення ст.308 КпАП України, згідно якої у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ст.307 КпАП України, а саме не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. Після чого в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти діб з моменту її винесення.

Суддя Борщов І. О.