Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №947/8352/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/8352/26

Провадження № 2/947/2797/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Житлово-будівельного кооперативу «Технологічний-2»

до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

про стягнення заборгованості по сплаті внесків

та обов`язкових платежів на утримання будинку,

інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Житлово-будівельний кооператив «Технологічний-2» 23.02.2026 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по сплаті внесків та обов`язкових платежів на утримання будинку, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість по сплаті внесків та обов`язкових платежів на утримання багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 (що включає інфляційні нарахування та три відсотки річних) в загальному розмірі 58288,24 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачі є власниками квартири та споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , надання яких здійснюється Житлово-будівельним кооперативом «Технологічний-2».

Позивач зазначає, що відповідачі в порушення своїх обов`язків несвоєчасно вносили оплату за надані житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим у останніх виникла заборгованість в загальному розмірі 44244,18 грн.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачами грошових коштів за житлово-комунальні послуги позивачем було нараховано за період 01.12.2017 року по 23.02.2022 рік інфляційні втрати в розмірі 6501,23 грн., три відсотки річних в розмірі 2 223,52 грн. та за період з 01.01.2024 року по 01.01.2026 року інфляційні втрати в розмірі 4166,29 грн., три відсотки річних в розмірі 1153,02 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2026 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.

05.06.2026 року до суду представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, за наслідком розгляду якого ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 24.06.2026 року, витребувано з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради наявну інформацію щодо осіб, за якими зареєстровано право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , з наданням належним чином завірених копій документів на підтвердження права власності на це майно за відповідними особами.

26.08.2026 року на виконання ухвали суду від Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради надійшла витребувана інформація.

У судове засідання призначене на 27.08.2026 року представник позивача не з`явився, однак 20.04.2026 від останньої надійшла до суду заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (надалі за текстом – Відповідачі) у судове засідання призначене на 27.08.2026 року також не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

У відповідності до отриманих судом відповідей з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_2 , зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи наявні зареєстровані місця проживання відповідачів по справі – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки останні не мають зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення відповідачів про дату, час і місце проведення судових засідань шляхом скерування судових повісток, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, на вказані адреси зареєстрованого місця проживання, однак поштові повідомлення були повернуті до суду без вручення, з підстав «відсутності адресатів за зазначеною адресою».

Щодо сповіщення відповідача – ОСОБА_2 .

Оскільки, судом було встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській областізареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться не значиться, відомості про реєстрацію відповідачем Електронного кабінету в ЄСІТС у суду відсутні, повідомлення останнього про дату, час і місце проведення судового засідання здійснювалось шляхом надання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого, відповідач у відповідності до приписів ч.11 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим належним чином.

Одночасно, судом здійснювалось повідомлення відповідача по справі – ОСОБА_2 про дату, час і місце проведення судових засідань шляхом скерування судових повісток, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі за останнім відомим місцем проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , однак уся поштова кореспонденція, яка була скерована для вручення відповідачу, також була повернута до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Додатково суд зазначає, що з урахуванням подання позивачем позовної заяви до суду в електронній формі через підсистему Електронний суд, позивачем на виконання приписів ч.1 ст. 177 ЦПК України були надані докази надсилання копії поданої до суду позовної заяви з додатками до неї засобами поштового зв`язку на адресу місця проживання відповідачів по справі.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Таким чином, відповідачі про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, однак, у встановлений судом строк не скористались процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не було надано заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про причини неявки до судового засідання суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.10.2024 року зареєстровано Житлово-будівельний кооператив «Технологічний-2», код ЄДРПОУ:20994304, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статуту Житлово-будівельного кооперативу «Технологічний-2», затвердженого загальними зборами ЖБК «Технологічний-2» протоколом №б/н від 10.05.2023 року, Житлово-будівельний кооператив «Технологічний-2» створено з метою обслуговування, ремонту,реконструкції та утримання житлового будинку та прибудинкової території за рахунок внесків членів ЖБК та іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству України.

Місцезнаходження ЖБК є м. Одеса, проспект Маршала Жукова (нині - проспект Небесної Сотні), буд. 9.

Метою діяльності ЖБК є задоволення економічних, житлових, соціальних та інших потреб членів ЖБК на основі об`єднання їх особистих і колективних інтересів на засадах самоврядування й самоконтролю.

Пунктом 2.2, Розділу 2 Статуту, визначено перелік видів діяльності ЖБК, до яких відноситься, зокрема експлуатація, ремонт і реконструкція житлового будинку та надвірної будівлі, забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території ЖБК, будівництво і експлуатація об`єктів спільної власності членів ЖБК.

Відповідно до витягу з протоколу №1 загальних зборів членів ЖБК «Технологічний-2» від 14.02.2017 року вбачається, що з01.03.2017 року встановлено щомісячні членські внески на УБПТ у розмірі 3,20 грн. на 1 кв.м. загальної площі квартири та 0,30 грн. на 1 кв. м. загальної площі квартири на капітальний ремонт будинку та Затверджено кошторис і штатний розклад на УБПТ на 2017 рік.

Відповідно до витягу з протоколу загальних зборів членів ЖБК «Технологічний-2» від 17.02.2019 року затверджено підвищити внесок на амортизаційний фонд (капітальний ремонт) до 1,00 грн. з 1 кв. м. та створено резервний (аварійний фонд) із внеском 0,50 грн. з 1 кв. м. загальної площі з 01.03.2019 р.

Відповідно до витягу з протоколу загальних зборів членів ЖБК «Технологічний-2» від 15.02.2020 року вбачається, що з 01.03.2020 року встановлено внесок на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 5,20 грн. на 1 кв.м. загальної площі квартири та, виходячи з цього внеску, затверджено кошторис та штатний розклад на 2020 рік.

Також, позивачем до позову надано інформаційну довідку щодо тарифів, з якої вбачається, що:

- тариф на водопостачання та водовідведення встановлений філією «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»: з 08.11.2018 року - 21,95 грн. за кубічний метр; з 01.03.2020 року - 26,72 грн. за кубічний метр; з 01.02.2021 року - 30,02 грн. за кубічний метр; з 01.01.2022 року - 35,16 грн. за кубічний метр;

- внесок на вивезення ТПВ, встановлений ТОВ «КЛАР-СІТІ» (до 22.08.2022 року ТОВ «СОЮЗ»): з 01.07.2015 року - 11,50 грн./на місяць на одну людину; з 01.08.2018 року - 17,11 грн./на місяць на одну людину; з 01.02.2021 року - 18,75 грн./на місяць на одну людину; з 01.12.2022 року - 33,99 грн./на місяць на одну людину.

Крім того, як вбачається на виконання вищевказаних статних цілей ЖБК «Технологічний-2», для надання/забезпечення надання послуг, за адресою: АДРЕСА_3 , укладено наступні договори:

- договір №2588 від 23.09.2008 року, укладений з Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»;

- договір №129ожк90/18про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 12.08.2018 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз», а також додаткові угоди до нього від 01.01.2019 року, від 01.01.2020 року та від 01.01.2022 року;

- типовий договір №10762 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 02.06.2022 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс».

Позивач, як управитель багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , звернувся з даною позовною заявою про стягнення заборгованості зі сплати внесків та обов`язкових платежів на утримання будинку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як споживачів послуг та власників квартири АДРЕСА_2 .

З отриманої судом на виконання ухвали Київського районного суду міста Одеси від 24.06.2026 року відповіді від КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради судом встановлено, що станом на 31.12.2012 року, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за фізичними особами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою від 30.11.2000 року за реєстраційним №2-1331. Реєстраційний запис зроблено 12.12.2000 року за реєстровим номером №205 у реєстровій книзі 12 допк. на сторінці 133.

Приймаючи викладене, судом встановлено, що відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , а відтак на останніх розповсюджуються вимоги Статуту ЖБК «Технологічний-2» та прийняті ним рішення.

У відповідності до наданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як співвласників квартири АДРЕСА_2 наявна заборгованість за утримання будинків та прибудинкової території, вивіз твердих побутових відходів, водопостачання та водовідведення за період з грудня 2017 року по грудень 2025 року включно складає в загальному розмірі 44244,18 грн.

Невиконання відповідачами своїх зобов`язань зі сплати коштів за утримання будинків та прибудинкової території, вивіз твердих побутових відходів, водопостачання та водовідведення у вказаному розмірі, зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Частиною першою статті 15 ЦК України, передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 384 ЦК України, усі власники (співвласники) квартир та нежитлових приміщень у будинку, спорудженому або придбаному житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна такого будинку. Спільним майном будинку кооперативу є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку кооперативу, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників будинку кооперативу та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований будинок кооперативу та його прибудинкова територія, з моменту державної реєстрації таких прав відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Статтею 3 вказаного закону передбачено, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю..

Основними завданнями кооперації є: підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав; створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб`єктів господарювання; залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової і соціальної активності населення; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів з метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.

Відповідно до ст. 7 Закону, кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.

Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про кооперацію").

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов`язані, у тому числі: виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Суд зазначає, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать у тому числі житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 вказаного Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №761/48615/18-ц (провадження №61-14819св2), від 09 червня 2021 року у справі №303/7554/16-ц (провадження №61-20523св19), від 28 липня 2021 року у справі №554/7740/17 (провадження №61-13603св19).

Крім того, у відповідності до положень ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власність зобов`язує (ч. 4 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке здійснюється власником на свій розсуд незалежно від волі інших осіб. Одночасно на власника покладаються певні зобов`язання, зокрема витрати, пов`язані з майном, тягар його утримання та охорони.

Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 540 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Досліджуючи надані до суду докази, судом встановлено, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , на яких у відповідності до положень 322 ЦК України покладено обов`язок на утримання належного майна.

Також судом встановлено, що управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 є Житлово-будівельний кооператив «Технологічний-2».

Отже, відповідачі є співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , а відтак на останніх розповсюджуються вимоги Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Технологічний-2» та прийняті ним рішення.

Позивачем забезпечено надання житлово-комунальних послуг, на підставі прийнятних загальними зборами рішень, а також забезпечено утримання будинку і прибудинкової території будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , в якому відповідачам на праві спільної власності належить квартира АДРЕСА_4 , за наслідком чого останні є належними споживачами відповідних послуг.

У відповідності до наданого до суду розрахунку заборгованості, у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як співвласникій квартири АДРЕСА_2 , через неналежне виконання обов`язків зі сплати коштів за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, вивіз твердих побутових відходів, водопостачання та водовідведення, станом на грудень 2025 року наявна заборгованість у загальному розмірі 44244 гривні 18 копійок.

Вказаний розрахунок не спростований відповідачами, а відтак приймається в якості належного доказу.

Крім того, жодних доказів на підтвердження надання послуг у неналежній якості, невірного нарахування чи відсутності вказаної заборгованості, відповідачами в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України до суду не надано.

Будь-яких доказів на підтвердження оспорювання чи визнання недійсними рішення ЖБК, на підставі яких визначено тарифи членських внесків на утримання будинку і проведено розрахунок спірної заборгованості, до суду не надано.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону, відповідачами належним чином не виконувався покладений на них обов`язок зі сплати коштів по внескам та за надані послуги, суд доходить до висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Технологічний-2» заборгованості зі сплати внесків та обов`язкових платежів на утримання будинку за період з грудня 2017 року по грудень 2025 року включно в загальному розмірі 44244 гривні 18 копійок.

Щодо стягнення з відповідачів інфляційних втрат та трьох відсотків річних суд зазначає наступне.

Згідно до розрахунків, наданих представником позивача, інфляції та трьох відсотків річних вбачається, що останні розраховані на суму заборгованості, яка утворилась за період з 01.12.2017 року по 23.02.2022 року і складає в сумі 17498,62 грн. та суму заборгованості, яка утворилась за період з 01.01.2024 року по 01.01.2026 року і складає в сумі 19164,52 грн.

Інфляційні втрати за розрахунком позивача нараховані на суму заборгованості 17498,62 грн., за період з 01.12.2017 року по 23.02.2022 року становить у розмірі 6501 гривня 23 копійки, а три відсотки річних нараховані на вказану суму заборгованості за період з 01.12.2017 року по 23.02.2022 року складають 2223 гривні 52 копійки.

Інфляційні втрати за розрахунком позивача нараховані на суму заборгованості 19164,52 грн., за період з 01.01.2024 року по 01.01.2026 року становить у розмірі 4166 гривень 29 копійок, а три відсотки річних нараховані на вказану суму заборгованості за період з 01.01.2024 року по 01.01.2026 року складають 1153 гривні 02 копійки.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, прострочив виконання грошового зобов`язання, останній на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07.07.2020 у справі № 14-448цс19-ц.

Судом встановлено вірність вищевказаних розрахунків, у зв`язку з чим, нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам закону та підлягають солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.

Ухвалюючи рішення суду по справі судом враховується, що відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи вищевикладене в цілому, суд вважає що, за наслідком обґрунтованості заявлених вимог, порушенні права позивача Житлово-будівельного кооперативу «Технологічний-2» підлягають захисту, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо відшкодування судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час пред`явлення позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Приймаючи задоволення позову в повному обсязі, у відповідності до положень ст.. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню з відповідачів витрати понесені позивачем зі сплати судового збору в загальному розмірі 2662,40 грн., шляхом стягнення зазначеної суми в рівних частинах з кожного з відповідачів, а саме по 884,47 грн.

Також, позивачем заявлено до відшкодування судові витрати на правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Таким чином, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На підтвердження здійснення витрат пов`язаних з розглядом справи позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги №343 від 20.01.2026 року, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Лариси Чекмарьової», відповідно до умов якого клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.;

- додаткову угоду №1 до договору до договору про надання правової допомоги №343 від 20.01.2026 року, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Лариси Чекмарьової» 20.01.2026 року, відповідно до якої сторони погодили, що вартість послуг за надану правничу допомогу зазначається бюро у рахунку на оплату гонорару за фактично виконану роботу, а також погодили порядок оплати гонорару;

- рахунок на оплату гонорару №3 від 20.01.2026 року з якого вбачається, що вартість правничої допомоги за надання консультацій і роз`яснень з правових питань; підготовка, подання заяви про стягнення заборгованості за внески, за утримання багатоквартирним будинком та інші обов`язкові платежі під №41 за адресою: АДРЕСА_3 , складає в загальному розмірі 3500,00 грн.;

- акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №3 від 20.01.2026 року, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Лариси Чекмарьової», в якому зазначено, що вартість наданих послуг складає 3500,00 грн.;

- платіжну інструкцію №658 від 25.01.2026 року про оплату позивачем на рахунок адвокатського бюро «Лариси Чекмарьової» грошових коштів в сумі 3500,00 грн., за надання консультацiй i роз`яснень з питань; підготовка, подання заяви про стягнення заборгованості по кв. АДРЕСА_4 , 9 згiдно рах. №3 вiд 20.01.2026 року. Договiр №343 вiд 20.01.2026 року.

Судом приймається, що позивачем на підставі поданих доказів було отримано правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги №343 від 20.01.2026 року та додаткової угоди №1 до нього, яка пов`язана з розглядом даної справи.

Під час вирішення питання щодо компенсації позивачеві витрат понесених на професійну правничу допомогу, судом враховується, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що узгоджується з правовим висновком викладеним Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року по справі №922/445/19.

Одночасно судом враховується, що відповідачами не надано жодних заперечень чи клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано наступне.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, регламентується виключно Законом, а саме - ЦПК України.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

З аналізу вказаних норм ЦПК України вбачається, що солідарне стягнення витрат на професійну правничу допомогу чинним ЦПК України не передбачено.

Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм ЦК України, який визначає це поняття через «солідарну вимогу» та «солідарний обов`язок» (ст. 541-544 Цивільного кодексу України).

Солідарне зобов`язання є різновидом цивільно-правових зобов`язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред`явити боржникові вимогу в повному обсязі, а в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарна відповідальність у зобов`язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

При цьому, як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.

Якщо позов задоволено, то судові витрати, за наявності у справі двох і більше відповідачів, розподіляються між відповідачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, законом не передбачено.

Такий же висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 903/135/23 (903/148/23), від 20 лютого 2024 року у справі № 922/2200/23, від 16 січня 2024 року у справі № 903/87/23, від 21 грудня 2021 року у справі № 910/15496/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 914/159/13, а також і у постанові Верховного Суду від 05 березня 2024 року у справі № 903/135/23 (903/134/23), на яку посилається скаржник.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу шляхом їх солідарного стягнення з відповідачів у випадку задоволення позову. Такий розподіл здійснюється відповідно до вимог Закону, зокрема ст. ст. 137, 141 ЦПК України.

Приймаючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, обґрунтованість та співмірність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, суд вважає, що у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідачів на користь позивача у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 3500,00 грн., підлягає шляхом стягнення зазначеної суми з кожного з відповідачів в рівних частках, тобто по 1166,67 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282, 352-354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «Технологічний-2» (місцезнаходження: 65101, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 9) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), про стягнення заборгованості по сплаті внесків та обов`язкових платежів на утримання будинку, інфляційних втрат та трьох відсотків річних – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Технологічний-2» (ЄДРПОУ 20994304, місцезнаходження: 65101, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 9, р/р НОМЕР_2 , банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО банку 305299) заборгованість по сплаті внесків та обов`язкових платежів на утримання будинку з грудня 2017 року по грудень 2025 року включно в загальному розмірі 44244 (сорок чотири тисячі двісті сорок чотири) гривні 18 (копійок) копійок, інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості за період з 01.12.2017 року по 23.02.2022 року в розмірі 6501 (шість тисяч п`ятсот одна) гривня 23 (двадцять три) копійки, три відсотки річних від простроченої суми заборгованості за період з 01.12.2017 року по 23.02.2022 року у розмірі 2223 (дві тисячі двісті двадцять три) гривні 52 (п`ятдесят дві) копійки, інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості за період з 01.01.2024 року по 01.01.2026 року в розмірі 4166 (чотири тисячі сто шістдесят шість) гривень 29 (двадцять дев`ять) копійок, три відсотки річних від простроченої суми заборгованості за період з 01.01.2024 року по 01.01.2026 року у розмірі 1153 (одна тисяча сто п`ятдесят три) гривні 02 (дві) копійки, що в загальному розмірі становить 58288 (п`ятдесят вісім тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень 24 (двадцять чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Технологічний-2» (ЄДРПОУ 20994304, місцезнаходження: 65101, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 9, р/р НОМЕР_2 , банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО банку 305299) у відшкодування судових витрат – 2054 (дві тисячі п`ятдесят чотири) гривні 14 (чотирнадцять) копійок, які складаються з: витрат зі сплати судового збору – 887 (вісімсот вісімдесят сім) гривень 47 (сорок сім) копійок та витрат на правничу допомогу – 1166 (одна тисяча сто шістдесят шість) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Технологічний-2» (ЄДРПОУ 20994304, місцезнаходження: 65101, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 9, р/р НОМЕР_2 , банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО банку 305299) у відшкодування судових витрат – 2054 (дві тисячі п`ятдесят чотири) гривні 14 (чотирнадцять) копійок, які складаються з: витрат зі сплати судового збору – 887 (вісімсот вісімдесят сім) гривень 47 (сорок сім) копійок та витрат на правничу допомогу – 1166 (одна тисяча сто шістдесят шість) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Технологічний-2» (ЄДРПОУ 20994304, місцезнаходження: 65101, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, 9, р/р НОМЕР_2 , банк отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО банку 305299) у відшкодування судових витрат – 2054 (дві тисячі п`ятдесят чотири) гривні 14 (чотирнадцять) копійок, які складаються з: витрат зі сплати судового збору – 887 (вісімсот вісімдесят сім) гривень 47 (сорок сім) копійок та витрат на правничу допомогу – 1166 (одна тисяча сто шістдесят шість) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко