Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №466/4283/22 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/4283/22 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/811/1621/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П.., Шандри М.М.,

секретаря: Іванової О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 08 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі №466/4283/22,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2022 року Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал” звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на їх користь 31 870, 40 грн заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення та 248,10 грн. судового збору.

27 червня 2022 року Шевченківським районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ЛМКП “Львівводоканал” 31 870, 40 грн заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення та 248,10 грн. судового збору.

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що заявлені вимоги ЛМКП «Львівводоканал» є необґрунтованими та безпідставними, оскільки між боржниками та стягувачем відсутні договірні відносини щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Вважала, що між сторонами наявний спір про право. Відтак, просила скасувати судовий наказ від 27 червня 2022 року у справі № 466/4283/22.

Крім того, просила визнати поважною причину пропуску та поновити строк на подачу заяви про скасування судового наказу, оскільки копію судового наказу вона не отримувала. Про факт винесення судового наказу дізналася із постанови приватного виконавця Меленчук В.І. про відкриття виконавчого провадження №73089648 від 19 жовтня 2023 року. Вказану постанову вона отримала 03 квітня 2026 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 08 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу від 27 червня 2022 року у справі №466/4283/22 за заявою Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 27 червня 2022 року у справі №466/4283/22 за заявою Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно повернув заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу через нібито пропуск строку та відсутність підстав для його поновлення.

В апеляційній скарзі наголошує на тому, що ОСОБА_1 дізналася про судовий наказ 03 квітня 2026 року із постанови приватного виконавця Меленчука В.І. про відкриття виконавчого провадження №73089648 від 19 жовтня 2023 року, а звернулася до суду 06 квітня 2026 року (тобто в межах 15-денного строку за ст. 170 ЦПК України).

Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт отримання боржником копії судового наказу від 27 червня 2022 року у справі № 466/4283/22 або її обізнаність про судовий наказ раніше, ніж 03 квітня 2026 року.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 08 квітня 2026 рокута направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

21 травня 2026 року на адресу суду від представника ЛМКП “Львівводоканал” надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що вирішуючи питання щодо поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, суд першої інстанції діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень та на підставі оцінки доводів і доказів, поданих заявником. Зазначає, що ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів існування об`єктивних і непереборних обставин, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 квітня 2026 року - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 28 серпня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про скасування судового наказу від 27 червня 2022 року лише через три роки після його видачі, не надавши при цьому належних доказів на підтвердження викладених у заяві доводів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 травня 2019 року в справі № 760/6860/17-ц (провадження № 61-31915св18), наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника.

Статтею 169 ЦПК України передбачено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі – підприємцю за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.

Відповідно до частин 1-5 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Заява про скасування судового наказу подається до суду в письмовій формі.

Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб-громадян України; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Заява підписується боржником або його представником.

До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини 6 статті 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Заява боржника про скасування судового наказу подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (частина 2 статті 171 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, 27 червня 2022 року (а.с. – 9), судом направлено копію судового наказу від 27 червня 2022 року та копію заяви про видачу судового наказу з додаткми на адресу боржників – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні докази вручення боржникам копії судового наказу, а саме, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення або доказів ознайомлення зі змістом судового наказу.

Саме по собі направлення судом копії судового наказу на адресу боржникам не свідчить про його отримання останніми та, відповідно, не підтверджує обізнаність боржників про факт видачі такого судового наказу.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що наказне провадження це особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві, яке здійснюється судом без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника.

Відповідно, боржник до моменту отримання копії судового наказу не бере участі у розгляді заяви та може не знати про саме існування відповідного судового провадження.

Саме тому законодавець пов`язує початок перебігу строку для подання заяви про скасування судового наказу не з датою його видачі, а з днем вручення боржнику його копії та доданих до неї документів (частина перша статті 170 ЦПК України).

За таких обставин відсутність у матеріалах справи доказів вручення ОСОБА_3 копії судового наказу від 27 червня 2022 року та доданих до нього документів унеможливлює висновок про те, що до 03 квітня 2026 року вона була обізнана про існування судового наказу та могла реалізувати передбачене законом право на його скасування.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що 03 квітня 2026 року ОСОБА_3 отримала копію постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження (а.с. – 16), після чого 06 квітня 2026 року звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу та клопотанням про поновлення строку.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про повернення заяви про скасування судового наказу ОСОБА_3 з підстав, що така подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 ЦПК України.

При цьому, колегія суддів враховує, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (рішення у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

Не вручення копії судового наказу не може бути підставою для обмеження права боржника на доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до Шевченківського районного суду м. Львова.

Відповідно до вимог статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для її скасування з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 368, ч.6 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 08 квітня 2026 рокускасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 28 серпня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.