Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №464/916/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/916/25 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.

Провадження № 22-ц/811/1645/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 06 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 27 лютого 2025 року по справі № 464/916/25 за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, –

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2025 року Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал” звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на їх користь заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведеня в сумі 6 782 грн, а також, 302 грн. 80 коп. судових витрат по сплаті судового збору.

27 лютого 2025 року Сихівським районним судом м.Львова видано судовий наказ № 464/916/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 6 782 грн, а також, 302 грн. 80 коп. судових витрат по сплаті судового збору.

У березні 2026 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу.

В обґрунтування заяви посилався на те, щовимоги стягувача є неправомірними та необгрунтованими, та ЛМКП "Львівтеплоенерго" не надав жодних документів на підтвердження договірних відносин, а також, зазначав що розрахунок стягувача взагалі не містить інформації про обсяг спожитих комунальних послуг, відтк не може бути належним доказом у справі.. Крім того, просив звільнити його від сплати судового збору в розмірі 302,80 грн., з огляду на те, що його майновий стан не дозволяв йому сплатити судовий збір, оскільки він є одинокою непрацюючою особою пенсійного віку, єдиним його доходом є мізерна соціальна допомога, якої не вистачає навіть на прожиття, на підтвердження надано суду: копію довідок ПФУ від 10 березня 2026 року, 06 березня 2026 р., Копію довідки з Пенсійного фонду України ОК-5 від 10 березня 2026 р., Копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків Державної фіскальної служби, зокрема щодо сум виплачених доходів та утриманих податків від 10 березня 2026 р.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 06 квітня 2026 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу – повернуто без розгляду.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі наголошує, що ОСОБА_1 навів у клопотанні про звільнення від сплати судового збору обґрунтування такого звільнення (скрутне матеріальне становище), та підтвердив викладені обставини відповідними доказами. Вважає, що суд першої інстанції фактично не дослідив обставин, зазначених заявником у клопотанні, та не надав їм правової оцінки.

Зазначає, що суд першої інстанції, формально пославшись на те, що клопотання не містить належного обґрунтування і доказів, не вказав, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану має надати заявник.

Просить ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 квітня 2026 року скасувати та направити справу для до суду першої інстанції продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 28 серпня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом та матеріалами справи встановлено, що судовим наказом Сихівського районного суду м.Львова від 27 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», що знаходиться у м. Львові на вул. Зелена, 64 (р/р НОМЕР_2 АБ «Укргазбанк» в м.Львові, МФО 320478, ЄДРПОУ 03348471): 6782,99 грн. – заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, а також абонентське обслуговування постачання води та відведення води за період з 01 серпня 2023 року по 01 січня 2025 року та 302,80 грн. – судових витрат по сплаті судового збору.

31 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу № 464/916/25, виданого 27 лютого 2025 року Сихівським районним судом м. Львова.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, щоодночасно із заявою боржник подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке не містить належного обґрунтування та відповідних доказів неможливості його сплати, у зв`язку з чим підстави для задоволення такого клопотання відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч.ч.2, 3 статті 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі та має містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб – громадян України; наказ, що оспорюється; зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року становить 3328 грн.

Відповідно до п.п. 4-2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду заяви про скасування судового наказу сплачується судовий збір в розмірі 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 грн. 40 коп.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про скасування судового наказу не оплачено судовий збір у розмірі 166,40 грн.

З матеріалів заяви ОСОБА_1 вбачається, що останній звертався із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, покликаючись на те, що він є одинокою непрацюючою особою пенсійного віку, єдиним його доходом є мізерна соціальна допомога, якої не вистачає навіть на прожиття.

На підтвердження зазначених обставин заявник долучив копії довідок ПФУ від 10 березня 2026 року, 06 березня 2026 р., Копію довідки з Пенсійного фонду України ОК-5 від 10 березня 2026 р., Копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків Державної фіскальної служби, зокрема щодо сум виплачених доходів та утриманих податків від 10 березня 2026 р.

За змістом ч.3 ст.136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Вказане право деталізовано в ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а саме зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

За частиною 2 ст.8 суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з роз`ясненнями п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року № 10, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року в справі № 0940/2276/18 зробила правовий висновок про те, що з аналізу статті8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов?язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Отже, комплексний аналіз викладених законодавчих положень дає підстави для висновків, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов?язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року в справі № 389/2858/16-а.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Положення Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Суд першої інстанції, оцінюючи надані ОСОБА_1 копії документів, не вважав їх належними доказами для звільнення заявника від сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, встановивши, що до заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу не долучено документа про сплату судового збору і в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження підстав для звільнення заявника від сплати судового збору за подання такої заяви, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення вказаної заяви без розгляду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 29 квітня 2024 року у справі № 462/4984/21.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не було досліджено обставин, зазначених заявником у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, є безпідставними, оскільки судом в оскаржуваній ухвалі було проаналізовано норми законодавства, на підставі яких сторона у справі може бути звільнена від сплати судового збору та зроблено висновок про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

В постанові від 27 листопада 2025 року у справі № 706/1003/24 Верховний Суд наголосив, що звільнення від сплати судового збору дійсно є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою. Водночас свобода розсуду суду під час вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору не є необмеженою.

Зокрема, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у змісті постанови від 23 листопада

2023 року у справі № 215/7312/20, а також ухвали Великої Палати Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що долучені до клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу докази не дають можливості належним чином оцінити майновий стан ОСОБА_1 у розумінні статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Зокрема, з наданих ним довідок вбачається розмір нарахованої пенсії лише за період з липня 2025 року по лютий 2026 року, тобто за неповний календарний рік. При цьому відомості щодо отриманих заявником доходів за весь попередній календарний рік — 2025 рік — матеріали справи не містять.

З огляду на те, що заявником не долучено документів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищував 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік (за період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року), суд першої інстанції не мав змоги оцінити майновий стан ОСОБА_1 та встановити наявність передбаченої пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» підстави для звільнення його від сплати судового збору.

Відтак, заявником не доведено наявності обставин, які відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути підставою для звільнення його від сплати судового збору.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору є обґрунтованим.

Постановляючи ухвалу про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, суд першої інстанції, керуючись нормами статті 170 ЦПК України, правильно застосував наслідки до неналежним чином оформленої заяви.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не вказав, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану має надати заявник, не заслуговують на увагу, оскільки статтями 170, 171 ЦПК України, якими врегульовано спеціальний порядок подання та розгляду заяви про скасування судового наказу, не передбачено можливості залишення такої заяви без руху для усунення її недоліків.

Частиною 6 ст. 170 ЦПК України передбачено, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

З огляду на зазначене та враховуючи, що заява не містить доказів сплати судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу і відсутні належні докази на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору за подачу до суду вказаної заяви, у відповідності до положень ч. 6 ст. 170 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 06 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 28 серпня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.