Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №455/1175/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 455/1175/26 Головуючий у 1 інстанції: Клімченко М.І.

Провадження № 33/811/1360/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Старосамбірського районного Львівської області від 06 липня 2026 року,

встановив:

постановою судді Старосамбірського районного Львівської області від 06 липня 2026 року, ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 грн в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 гривень судового збору.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 23.06.2026 о 10 год. 40 хв. ОСОБА_1 , в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Смільниця – Кросценко», територія Хирівської ОТГ Самбірського району Львівської області, під час прикордонного контролю на в`їзд в Україну пред`явила на паспортний контроль паспорт громадянина Республіки Франція для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , вид. 25.08.2023 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В процесі прикордонного контролю встановлено, що вона є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , вид. 02.02.2017 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги статей 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», пункт 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, чим здійснила спробу незаконного перетину державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 204-1 КУпАП.

На зазначену постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить у разі необхідності поновити строк апеляційного оскарження, постанову судді скасувати та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що апеляційну скаргу подано нею протягом десятиденного строку з дня фактичного отримання копії постанови, а саме: з 17.07.2026. У судовому засіданні вона присутня не була.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що 23.06.2026 близько 10:40 вона перетинала державний кордон України на в`їзд та початку проходження паспортного контролю спочатку пред`явила посадовій особі ДПС України паспорт громадянина Республіки Франція, а пізніше, на питання інспектора прикордонної служби про наявність у неї українського паспорта надала дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Одразу після надання нею паспорта громадянина України для виїзду за кордон інспектор повідомив мені, нею нібито було вчинене правопорушення, та надав зразок письмових пояснень, зміст яких зводився до того, що при перетині державного кордону подала паспорт громадянина Республіки Франції, маючи при цьому паспорт громадянина України, та визнаю свою вину.

Стверджує, що за обставин, які склалися безпосередньо у пункті пропуску через державний кордон, надання зазначених письмових пояснень вона сприйняла як необхідну умову завершення проходження пропуску, прикордонного контролю.

Звертає увагу, що після прикордонного пред`явлення нею паспорта громадянина України жодних вимог щодо припинення висувалося, вона завершила прикордонний контроль, після чого її було пропущено через державний кордон України.

На думку апелянта, у її діях відсутня об`єктивна правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП - спроба перетнути кордон без відповідних документів,, оскільки до моменту завершення прикордонного контролю належний документ громадянина України було подано та прийнято. Також переконана, щ у її діях відсутня суб`єктивна сторона правопорушення: вона не мала наміру та не вчиняла жодних дій, спрямованих на приховування громадянства України чи ухилення від пред`явлення належного документа.

Вказує також на порушення процесуальних прав при відібранні письмових пояснень: пояснення вона надала за зразком, наданим інспектором прикордонної служби, їй не було повідомлено, що вона має право відмовитися від надання таких пояснень на місці, право на правову допомогу до їх підписання та не було роз`яснено можливі процесуальні наслідки формулювання "визнаю вину". Окрім цього вказує, що їй не було надано копії власноручно написаних пояснень, унаслідок чого вона позбавлена можливості перевірити їх точний зміст.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила щоб розгляд справи проводити без її участі, підтримавши вимоги апеляційної скарги, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, приходжу до переконання, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», передбачено, що громадянин України, який набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Згідно з приписами статті 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну); перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Пунктом 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, передбачає, що перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу.

У передбачених міжнародними договорами або законодавством України випадках перетинання громадянином державного кордону здійснюється також за іншими документами. У такому разі прикордонний контроль здійснюється у порядку, який застосовується під час надання громадянином паспортних документів.

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни окрім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Всупереч тверджень апелянта ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було дотримано, а висновок суду про доведеність винуватості останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, наведені у постанові, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №005789Е від 23.06.2026, складеним відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 204-1 КУпАП, письмовими заявою та поясненнями останньої від 23.06.2026, копіями паспортів ОСОБА_1 .

Доводи апелянта про відсутність умислу є безпідставним. Наявність умислу встановлюється не лише прямими зізнаннями особи, а й сукупністю об`єктивних даних, зокрема характером дій, місцем, часом, способом їх вчинення та поведінкою правопорушника. Саме з аналізу цих обставин у їх взаємозв`язку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій та бажання їх вчинити.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв`язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Старосамбірського районного Львівської області від 06 липня 2026 року про притягнення, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА