Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №332/4967/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 25.08.2026 Справа № 332/4967/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №332/4967/24 Головуючий у 1-й інстанції: Ретинська Ю. І.

Провадження № 22-ц/807/1506/26-2 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кухаря С.В., Кочеткової І.В., Пантюх Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни на додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Вільнянської міської ради, Державна прикордонна служба України, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів (справа №332/4967/24).

В обґрунтування позову зазначено, що 13 лютого 2016 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_1 . Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом із нею і перебуває на її утриманні.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області, яке набрало законної сили від 31 травня 2021 року по справі № 314/890/21, шлюб між ними розірваний.

З початку повномасштабного вторгнення рф до України вона з донькою евакуювались та на теперішній час проживають у Польщі. Колишній чоловік сам наполягав на тому, щоб вони виїхали разом з його сестрою, її сім`єю та його батьками. Разом вони прожили три місці, після чого роз`їхались. Колишній чоловік майже 2,5 роки не цікавився донькою: де вона проживає, в яких умовах, як харчується тощо. Але, на прохання ОСОБА_1 26.06.2024 позивачка відпустила доньку із сестрою відповідача до України на 2 тижні, щоб донька зустрілась зі своїм батьком.

Через 2 тижні сестра колишнього чоловіка повинна була повертатись і обіцяла, що приїде разом з ОСОБА_4 , але цього не сталося. Разом з тим, ОСОБА_1 залишив дитину, в подальшому відправив доньку із сестрою ОСОБА_5 за кордон, у неї не було можливості спілкуватися з донькою, вона навіть не знала, де та знаходиться. Внаслідок чого позивачка звернулася із заявою до правоохоронних органів. Колишній чоловік з донькою не буває, оскільки вже має нову сім`ю та немовля. ОСОБА_4 постійно знаходиться або у бабусі у м. Вільнянськ, або із сестрою колишнього чоловіка.

На сьогоднішній день позивачка має у Польщі місце для комфортного проживання, постійну роботу, ОСОБА_4 пройшла співбесіду в місцеву школу, крім того, ОСОБА_4 зарахована до Запорізької гімназії № 47.

На підставі вищевикладеного просила визначити місце проживання із нею, також просить стягнути на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі від заробітку (доходу) батька, оскільки угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто, а на утримання дитини отримує інколи нерегулярні виплати. Також просила покласти судові витрати на відповідача.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, який в подальшому 10 жовтня 2024 року уточнив, до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Вільнянської міської ради, Державна прикордонна служба України, про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів (справа №314/3744/24).

В обгрунтування зустрічного позову зазначено, що 13 лютого 2016 року сторони перебували у шлюбі. 31 травня 2021 року набрало законної сили рішення Вільнянського районного суду Запорізької області по справі №314/890/21 про розірвання шлюбу між Позивачем та Відповідачкою. В даному шлюбі народилася донька Позивача та Відповідачки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 . До розлучення донька проживала з матір`ю ОСОБА_2 у м. Запоріжжі. З початком військових дій на території України Відповідачка з донькою виїхали до Польщі. В період проживання дитини у м. Запоріжжя Позивач постійно зустрічався та спілкувався з дитиною, займався її вихованням, при цьому постійно переводив гроші на карту відповідачки для утримання доньки. Між Позивачем та донькою склалися дружні стосунки, дитина з радістю спілкується з батьком, вже декілька місяців донька мешкає у сім`ї Позивача та проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Донька висловила батькові своє бажання жити та навчатися в Україні, тому Позивач, діючи саме в інтересах доньки, звернувся до служби у справах дітей Вільнянської міської ради із заявою про визначення місця проживання ОСОБА_3 з Позивачем. Крім того, донька зарахована до 1 класу ОЗО Матвіївський ЗНВК «ВСЕСВІТ» МСР. Також, представник зазначає, що донька дуже прив`язана до батька, у них добрі дружні стосунки. Позивач працює директором ТОВ «Ділма», має у власності квартиру, наразі проживає у приватному будинку своєї матері, що має належні житлові умови.

На підставі вищевикладеного просив визначити місце проживання дитини із батьком та стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання дитини не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також просив стягнути з відповідачки судові витрати.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2025 року вказану справу №332/4967/24 було об`єднано в одне провадження зі справою №314/3744/24. А також залучено до участі у справі в якості третьої особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 - задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем її проживання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.08.2024 року, і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволені позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір при поданні позовної заяви до суду розмірі 1211,20 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 гривень.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті у справі № 332/4967/24:

-ухвалою Заводського районного суду від 21.11.2024 року, з урахуванням змін внесених ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11.02.2025, яка була частково скасована Постановою Запорізького апеляційного суду від 07.05.2025;

-ухвалою Заводського районного суду від 21.05.2025 року;

-ухвалою Заводського районного суду від 25.06.2025 року.

20 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Мельніков О.А. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48100, 00 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що 17 квітня 2026 року Заводським районним судом м. Запоріжжя винесено рішення по справі, яким задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. Інтереси позивача в судовому процесі представляв адвокат Мельніков О.А. 29 жовтня 2024 року між позивачем та адвокатом укладено Додаткову угоду, якою визначено, що вартість правничої допомоги в суді першої інстанції є фіксованою та становить: підготовка та подання позовної заяви - 4500,00 грн; підготовка та участь в судовому засіданні - 2200,00 грн, гонорар у випадку задоволення позову -15000,00 грн. Матеріалами цивільної справи підтверджується підготовка та подання позовної заяви, підготовка та подання адвокатом відповіді на відзив та додаткових пояснень Адвокат представляв інтереси позивача в судових засіданнях. Таким чином загальна сума наданих правничих послуг складає: 4500,00 + 2200,00*13 + 15000,00= 48100,00 грн. Пунктом 3 Додаткової угоди передбачено, що строк оплати наданих послуг протягом 30 днів з моменту винесення рішення судом. Уважає, що визначений розмір витрат є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Крім того, зауважив, що своїй позовній заяві позивачка зазначила про попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат. До заяви додано договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду від 29 жовтня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 15 серпня 2024 року,, акт приймання-передачі послуг від 17 квітня 2026 року.

Від представників відповідача Кіркова Д.О. адвокатів Безрукової С.О. та Вишнякової І.О. надійшли письмові заперечення. Узагальненими доводами яких є те, що договір про надання правової допомоги від 15 серпня 2024 року, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Мельніковим О.А. припинив свою дію 15 серпня 2025 року. Інших договорів, або про продовження дії даного договору не надано. Крім того, у позовній заяві та у судових дебатах не було заявлено клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу, тому у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити. Крім того, представники звертали увагу на те, що позовна заява була подана від імені самої ОСОБА_6 , що ставить під сумнів підготовку та направлення позовної заяви самим адвокатом. Також вважали безпідставними вимоги про стягнення гонорару у сумі 15000 грн, оскільки на момент прийняття рішення договір про надання правової допомоги не діяв. Також було зауважено, що судові засідання 23.10.2024 та 20.02.2024 були анульовані судом, тому враховувати вартість за ці засідання, як і за ті, що відбувалися після 15.08.2024, є безпідставним. Ще одним із зауважень було, що представники не вважають, що витрати на правову допомогу відповідають складності справи. З огляду на зазначене просили відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Мельнікова О.А. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким заяву представника ОСОБА_2 – адвоката Мельнікова О.А. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу повернути без розгляду.

Мотивуючи доводи незгоди з додатковим рішенням суду першої інстанції апелянт зазначав, що відсутні правові підстави для стягнення з нього на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у вказаному судом розмірі; дія договору між позивачкою та його представником була припинена ще 15.08.2025 року та докази продовження сторонами додатковими угодами договірних відносин надано не було. На момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення 17.03.2026 року договір про надання правової допомоги закінчився 15.08.2025 року. Оскільки під час винесення додаткового рішення були відсутні докази щодо продовження терміну дії договору, заявником адвокатом Мельніковим О.А. не підтверджено наявність повноважень на представництво інтересів позивачки, що свідчить про недотримання вимог процесуального закону, отже, відсутні підстави вважати, що заяву про ухвалення додаткового рішення підписано особою, яка має право її підписувати та подавати, а тому така заява підлягала поверненню без розгляду відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України. Окрім того, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягала поверненню без розгляду, суд задовольняючи часткового таку заяву, не врахував положення ст. 134, ч. 8 ст. 141 ЦПК України. позивачкою не додано до першої заяви по суті – позовної заяви попереднього розрахунку судових витрат, лише зазначені витрати на правничу допомогу в сумі 30 000 грн, при цьому сам розрахунок відсутній. Представником відповідача було звернуто увагу суду, що в судових дебатах адвокат Мельников О.А. не заявляв жодного клопотання про компенсацію витрат на правничу допомогу, в позовній заяві також відсутнє дане клопотання, тому в даному випадку були відсутні у суду підстави для задоволення заяви про їх стягнення.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Мельніков О.А. зазначає, що інтереси клієнта адвокат представляв на підставі діючого договору про надання правової допомоги від 15.08.2024 року, строк дії якого продовжений додатковою угодою №2 до вказаного договору від 10.07.2025 року, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1166799 від 15.08.2024 року, довіреності від 19.08.2024 року, а тому адвокат мав право представляти інтереси своєї клієнтки та відповідно заявляти клопотання про відшкодування відповідачем за первісним позовом витрат на правничу допомогу понесені ОСОБА_2 у цій справі.

Треті особи - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , Служба у справах дітей Вільнянської міської ради, Державна прикордонна служба України, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, а саме, шляхом надсилання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми «електронний суд», яка доставлена до їх електронного кабінету, а саме: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , Служба у справах дітей Вільнянської міської ради – 16.06.2026 року; Державна прикордонна служба України - 17.06.2026 року (т.5 а.с. 132-137), до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи суду не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вказане, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності вищезазначених третіх осіб.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Додаткове судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Ухвалюючи додаткове рішення від 12 травня 2026 року, суд першої інстанції досліджуючи матеріали справи, вважав, що заявлений розмір судових витрат на загальну суму 48 0000 грн не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат у відповідності із прецедентною практикою Верховного Суду та ЄСПЛ, а також нестиме надмірний тягар для інших учасників справи, з яких такі витрати підлягають до стягнення за поданим клопотанням. Відтак, беручи до уваги заявлені клопотання про зменшення витрат на правову допомогу від інших учасників, суд прийшов до висновку, що подана в інтересах ОСОБА_2 заява підлягає до часткового задоволення та на її користь з ОСОБА_1 належить стягнути понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн. На переконання суду, саме такий розмір судових витрат є розумним та пропорційним фактичній участі адвоката у розгляді вказаної судової справи та відповідає критерію реальності понесених витрат на правову допомогу у цій справі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем її проживання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.08.2024 року, і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволені позову ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Безрукова Світлана Олександрівна, до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Вільнянської міської ради, Державна прикордонна служба України, про визначення місця проживання дитини – відмовлено (т.5 а.с.164-171).

Відповідно до частин 3,4 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За матеріалами справи інтереси ОСОБА_2 представляв адвокат Мельніков Олексій Анатолійович, на підтвердження чого надав ордер серія АР № 1166799 ( т.1 а.с. 40).

15 серпня 2024 року між Адвокатом Мельніковим Олексієм Анатолійовичем та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги, зі строком дії на один рік.

Додатковою угодою №2 до Договору про надання правової допомоги від 15 серпня 2024 року, підписану сторонами 10 липня 2025 року, внесено зміни до п. 4.2 Договору про надання правової допомоги від 15 серпня 2024 року викладено його в наступній редакції:

«4.2 Строк дії договору один рік з дня його укладення. У випадку, якщо Клієнт письмово не повідомив Адвоката про своє бажання припинити дію Договору, а Адвокат продовжує надавати Клієнту правову допомогу (шляхом надання консультацій, підготовки документів, захисту інтересів Клієнта в суді, тощо) Договір вважається продовженим на новий строк на тих же умовах.».

Також зазначено, що ця Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання Сторонами і є невід`ємною частиною Договору.

Додатковою угодою від 29 жовтня 2024 року до Договору про надання правової допомоги від 15 серпня 2024 року сторони погодили фіксовану вартість послуг та строк оплати.

Крім того, інтереси ОСОБА_2 - адвокат Мельніков О.А. представляв на підставі довіреності від 19 серпня 2024 року, яка дійсна до моменту її скасування (т. 5 а.с.182).

Після ухвалення рішення суду представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Мельніков О.А. 20 квітня 2026 року у передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 100 грн (т.5 а.с.179-180).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача до заяви надано: довіреність від 19.08.2024 року; договір про надання правничої допомоги від 15 серпня 2024 року; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 15 серпня 2024 року, складену 29 жовтня 2024 року, в якій зазначена перелік та вартість послуг; ордер на надання правничої допомоги від 15.08.2024 року ОСОБА_2 адвокатом Мельніковим О.А. у Заводському районному суді. Запорізькому апеляційному суді, судах всіх рівнів та юрисдикцій, підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, акт приймання-передачі послуг з правової (правничої) допомоги від 17 квітня 2026 року на загальну суму 48 100 грн (т.5 а.с.177-187).

17 квітня 2026 року між Адвокатом Мельніковим Олексієм Анатолійовичем та Кірковою Поліною Анатоліївною було підписано акт приймання-передачі послуг з правової (правничої) допомоги (т.5 а.с.186).

Згідно з даним Актом, адвокат Мельніков О.А. передав, а ОСОБА_2 прийняла наступні послуги з правової (правничої) допомоги за Договором від 15 серпня 2024 у справі 332/4967/24:

1. підготовка та подання позовної заяви 4500 грн.

2. підготовка та участь у судових засіданнях 23.10.2024, 20.02.2025, 06.03.2025, 24.04.2025, 25.06.2025, 09.09.2025, 25.09.2025, 15.10.2025, 17.10.2025, 04.12.2025, 08.12.2025, 29.01.2026, 26.02.2026 - 28600 грн.

3. гонорар у випадку задоволення позову 15000 грн.

У позовній заяві позивачка просила судові витрати покласти на боржника. Також у судових дебатах від 06 квітня 2026 року адвокат Мельніков О.А. просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 судові витрати, включаючи правничі послуги (т.5 а.с.162).

Представники відповідача ОСОБА_1 – адвокат Безрукова С.О. та адвокат Вишнякова І.О. надали заперечення, щодо зазначеного розміру витрат на правничу допомогу, вважала, що витрати на правову допомогу, заявлені представником позивача є безпідставними, а їх розмір є завищеним та необгрунтованим, оскільки справа не є значної складності, вимагається компенсації за велику кількість годин роботи за складання простого позову, що є явно надмірним. У зв`язку з чим, просили відмовити адвокату Мельнікову О.А. у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу (т.5 а.с.234-237, а.с.245-249).

Суд першої інстанції вважав доведеними витрати ОСОБА_2 на правничу допомогу, які належить віднести на рахунок відповідача, проте дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума 48 100 грн є не співмірною із складністю справи, яка не є складною, надані адвокатом послуги не є складними і не потребують значних затрат, зміст позовної заяви та заяв про забезпечення позову є типовим для такого виду правовідносин, а обсяг доданих документів не є значним, тому з урахуванням критеріїв дійсності, необхідності, розумності їх розміру та фінансового стану учасників справи вважав, що розмір таких витрат підлягає зменшенню до 20 000 грн.

Визначений судом першої інстанції розмір витрат у розмірі 20000 грн є обгрунтованим та співмірним із складністю справи, об`ємом наданих представником позивача юридичних послуг, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги, що адвокат Мельніков О.А. не мав права представляти інтереси ОСОБА_2 у цій справі, зокрема подавати заяву про ухвалення додаткового рішення не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24 (провадження № 61-5803сво24) дійшов наступних висновків.

Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є підтвердженням наявності у адвоката повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що інтереси ОСОБА_2 у цій справі представляв адвокат Мельніков О.А. на підставі ордеру серії АР № 1166799 виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 15 серпня 2024 року, договору про надання правової допомоги від 15 серпня 2024 року з урахуванням додаткової угоди № 2 від 10 липня 2025 року.

Відповідно до п. 4.2 договору, дія договору припиняється через один рік з дня його укладення.

Додатковою угодою № 2 до вказаного договору складеною 10 липня 2025 року, яка є невід`ємною частиною договору, сторони внесли зміни до вказаного пункту та встановили «Строк дії договору один рік з дня його укладення. У випадку, якщо Клієнт письмово не повідомив Адвоката про своє бажання припинити дію Договору, а Адвокат продовжує надавати Клієнту правову допомогу (шляхом надання консультацій, підготовки документів, захисту інтересів Клієнта в суді, тощо) Договір вважається продовженим на новий строк на тих же умовах.».

Доказів того, що ОСОБА_2 письмова повідомила адвоката Мельнікова О.А. про своє бажання припинити дію договору про надання правничої допомоги від 15 серпня 2024 року, матеріали справи не містять.

Отже, договір про надання правової допомоги не припинив свою дію, оскільки сторони уклали додаткову угоду про продовження його строку. Матеріали справи не містять доказів, що Кіркова П.А. виявила бажання щодо припинення даного договору, а отже на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення, як і розгляду справи судом першої інстанції договір був чинним.

Крім того, повноваження представника - адвоката Мельнікова О.А. додатково підтверджуються окремим документом, а саме довіреністю на представництво інтересів ОСОБА_2 від 19 серпня 2024 року, яка дійсна до моменту її скасування, проте такі відомості матеріали справи не містять, а отже довіреність є чинною.

Процесуальний закон дозволяє адвокату вчиняти всі процесуальні дії (включаючи подачу заяви про ухвалення додаткового рішення), якщо його повноваження належно підтверджені ордером, договором або довіреністю.

Таким чином, адвокат Мельніков О.А. подаючи від імені ОСОБА_2 заяву про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу, сформовану в підсистемі «Електронний суд» 20 квітня 2026 року діяв на підставі ордеру серії серія АР № 1166799 виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 15 серпня 2024 року; на підставі договору про надання правової допомоги від 15 серпня 2024 року, строк дії якого був продовжений Додатковою угодою №2 від 10 липня 2025 року; на підставі довіреності від 19 серпня 2024 року, строком дії до моменту її скасування, а тому адвокат мав право подавати заяву про відшкодування на користь позивача з відповідача витрат на правничу допомогу понесену його клієнткою позивачем ОСОБА_2 з наданням відповідних доказів.

Виходячи з наведеного, доводи про відсутність повноважень адвоката через закінчення строку дії договору про надання правничої допомоги та відсутність повноважень щодо подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо витрати на правову допомогу є безпідставними, оскільки його повноваження на момент подачі заяви підтверджуються ордером, договором про надання правничої допомоги від 15 серпня 2024 року строк дії якого було продовжено додатковою угодою від 10 липня 2025 року, так і чинною довіреністю від 19 серпня 2024 року, що в розумінні частини 4 статті 62 ЦПК України є достатнім для підтвердження повноважень адвоката.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не додано до першої заяви по суті – позовної заяви попереднього розрахунку судових витрат, лише зазначені витрати на правничу допомогу в сумі 30 000 грн, при цьому сам розрахунок відсутній, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми витрат, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 3 ст. 134 ЦПК). Розмір витрат, пов`язаних із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (ч. 8 ст. 141 ЦПК). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (Постанова ВП ВС від 20 серпня 2018 року у справі №751/3840/15, Постанова КГС від 5 лютого 2019 року у справі №906/194/18). ЦПК передбачає право особи довести будь-який інший розмір судових витрат. Стороною позивача на виконання вимог ст. 134 ЦПК України в позовній заяві зазначено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн, яку в подальшому збільшено до 48 100 грн, про що зазначено у заяві про ухвалення додаткового рішення, разом з наданими відповідними доказами, що не позбавило сторону відповідача надати свої заперечення, а отже не порушено принцип змагальності сторін.

Сам факт незгоди відповідача із стягнутим розміром витрат не свідчить про їх неспівмірність. Відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що заявлена до відшкодування сума не відповідає складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та часу, необхідному для їх виконання. Апелянтом не зазначено жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були досліджені судом першої інстанції та чому не була надана правова оцінка. Такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не є і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому додаткове рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 27 серпня 2026 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддя

Подліянова Г.С.Кухар С.В. Кочеткова І.В.