Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №450/809/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/809/26

Провадження № 2/450/1405/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Кукси Д.А.

секретаря судового засідання Глинської У.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Андрійчак Ольга Олексіївна про (предмет спору): про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача): позивач звернулася до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовною заявою про визнання право власності в порядку спадкування за заповітом на будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла моя бабця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22 листопада 1994 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори, яким заповіла мені, ОСОБА_1 , належний їй житловий будинок із господарськими будівлями у с. Лисиничі Пустомитівського району Львівської області, зазначений у заповіті як будинок АДРЕСА_2 . На день смерті спадкодавиці їй належав будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 від 31.03.1997 року. Будинок № НОМЕР_2 , зазначений у заповіті, та будинок АДРЕСА_1 є одним і тим самим об`єктом нерухомості. Розбіжність у нумерації виникла внаслідок впорядкування адрес будинковолодінь у с. Лисиничі. Це підтверджується будинковою книгою, технічним паспортом, довідкою-характеристикою БТІ, погосподарськими книгами та листом Офісу агломерації та розвитку громад Львівської міської ради від 08.08.2025 року. Крім того, позивачка зазначає, що з 18.06.1998 постійно проживала разом зі спадкодавицею у цьому будинку, доглядала за нею та користувалася спадковим майном. Після її смерті продовжила проживати у будинку, утримувати його та користуватися ним. Будинок і надалі є її постійним місцем проживання. Отже, фактично прийняла спадщину за заповітом шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном. Відповідач ОСОБА_2 , спадкоємець першої черги за законом, спадщину після смерті матері не прийняв. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Андрійчак О.О. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Листом №106/02/16 від 17.10.2025 року нотаріус відмовила у його видачі через розбіжність у нумерації будинку. Вважає відмову безпідставною, оскільки наявні докази підтверджують тотожність будинку АДРЕСА_2 , зазначеного у заповіті, та будинку АДРЕСА_1 . Оформити право власності на спадкове майно в позасудовому порядку немає можливості, а тому позивач змушена звернутися за захистом своїх майнових прав та інтересів стосовно оформлення прав на спадкове майно до суду.

В судове засідання позивач не прибула, представник позивача подав заяву про розгляд цивільної справи у відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримують, просять такі задоволити.

Позиція відповідача: ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що проти позовних вимог не заперечує та просить їх задовольнити.

Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Андрійчак Ольга Олексіївна в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце його проведення, про причини неявки суд не повідомила та пояснень щодо позовних вимог не надала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

23.02.2026 відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру; 23.02.2026 ухвала про відкриття провадження; 24.02.2026 заява про видачу копії ухвали про відкриття провадження; 14.05.2026 клопотання про долучення доказів; 15.04.2026 ухвала про закриття підготовчого судового засідання; 07.04.2026 заява про розгляд справи без участі відповідача; 13.05.2026 заява про розгляд справи без участі сторони позивача.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 від 08.07.2002, актовий запис №41.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшов житловий будинок із належними до нього будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про право власності на жилий будинок серії НОМЕР_1 від 31.03.1997 зазначений будинок належав ОСОБА_3 на праві особистої власності та був зареєстрований за нею у Львівському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №3 за реєстровим №527.

Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Інформаційний лист ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Згідно довідки-характеристики №920 від 31.03.1997, виданої ОСОБА_3 Львівським обласним бюро технічної інвентаризації, технічного паспорта на будинок вбачається, що будинок АДРЕСА_1 складається з 2-х житлових кімнат та кухні, загальна площа 43,9, розмір житлової площі становить 30,9 кв.м.

До будинковолодіння належить земельна ділянка, площею 0,0655 га, яка передана у власність ОСОБА_3 рішенням виконкому Лисиничівської сільської ради від 02 липня 1997 року для «будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд», що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю №29762 від 08.07.1997.

22.11.1994 ОСОБА_3 склала заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Назар Є.В., яким розпорядилася належним їй на праві власності житловим будинком. Зокрема, заповідач зробила таке розпорядження: «належний мені на праві власності жилий будинок з відповідними господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_2 - заповідаю своїй онуці - ОСОБА_1 ».

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №81222939 від 19.05.2026, після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася.

Крім того, суд зазначає, що спадкоємець першої черги за законом - відповідач ОСОБА_2 не вчинив жодної з дій, передбачених ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), які б свідчили про прийняття ним спадщини після смерті матері.

Як убачається із заяви, долученої відповідачем до матеріалів справи від 08.06.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є батьком позивачки та сином спадкодавиці, ознайомлений із позовними вимогами та долученими до позову документами, проти їх задоволення не заперечує та просить позов задовольнити.

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідач спадщину після смерті ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не прийняв, суд доходить висновку про відсутність спадкоємців, які прийняли спадщину та мають право на обов`язкову частку у спадковому майні.

Згідно з листом директора Офісу агломерації та розвитку громад Львівської міської ради від 08.08.2025 року ОСОБА_4 , будинковою та погосподарськими книгами, довідкою №5 від 21.11.2023 року, виданою начальником відділу «Офіс громади у с. Лисиничі, с. Підбірці» управління адміністрування громад департаменту, та довідкою №1158 від 21.08.2019 року, виданою виконавчим комітетом Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району, встановлено, що з 18.06.1998 року позивач разом із донькою - ОСОБА_5 - зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 , де до дня смерті також була зареєстрована та проживала ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 534 ЦК Української РСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Згідно з положенням ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відтак, в силу вимог ст. 549 ЦК Української РСР ОСОБА_1 , вважається такою, що прийняла спадщину після смерті бабусі ОСОБА_3 .

Спадкоємців, які у відповідності до вимог ст. 535 ЦК Української РСР мали б право на обов`язкову частку у спадковому майні немає.

Судом встановлено, що оформити спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , у позасудовому, зокрема нотаріальному, порядку неможливо, оскільки листом №106/02/16 від 17.10.2025 нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину. Підставою для відмови зазначено неможливість встановити, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , є тим самим об`єктом, який ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 за заповітом від 22.11.1994 та який у заповіті зазначений як житловий будинок АДРЕСА_2 .

Відповідно до Акта фактичного проживання особи №38-вих-66599 від 11.05.2026 встановлено, що будинок АДРЕСА_4 є одним і тим самим фізичним об`єктом. Свідки підтверджують, що ОСОБА_1 постійно проживає із сім`єю, веде господарську діяльність та користується цим будинком з моменту, коли він мав « АДРЕСА_2 », і до сьогодні, що підтверджується будинковою книгою для прописки громадян, які проживають у будинку « АДРЕСА_2 ». Також комісією зафіксовано, що на фасаді будівлі збережено історичну табличку з позначенням «№174», що додатково підтверджує історичну належність об`єкта. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 є тим самим об`єктом, який зазначений у заповіті від 22.11.1994, зареєстрованому в реєстрі за №5/6547, як будинок АДРЕСА_2 . Інформація про колишню нумерацію є достовірною, що підтверджується показаннями свідків та об`єктивним станом забудови.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними доказами, будинок АДРЕСА_2 , зазначений у заповіті, складеному ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зазначений у свідоцтві про право власності від 31.03.1997, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Розбіжність в адресах зумовлена проведеним у с. Лисиничі у період між 1994 та 1997 роками впорядкуванням адрес будинковолодінь із визначенням назв вулиць та номерів будинків. До цього часу, зокрема у 1994 році, будинки обліковувалися без зазначення назв вулиць. У результаті впорядкування будинку АДРЕСА_2 було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , яка й була зазначена у свідоцтві про право власності від 31.03.1997.

Отже, зазначені розбіжності в адресах є наслідком зміни системи адресації та не свідчать про існування двох різних об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власника є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Дане також підтверджується п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Приписами ч.2 ст.328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги, що позивач є спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину, однак не має можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку у зв`язку з розбіжністю в нумерації спадкового будинку, а також те, що судом встановлено тотожність будинку, зазначеного у заповіті, із житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 , суд приходить до переконання, що звернення до суду є необхідним способом захисту спадкових прав позивача. Враховуючи, що визнання за позивачем права власності на спадкове майно не порушує прав та інтересів відповідача, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи даний спір, суд враховує свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та принцип пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за заповітом на будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду або через Пустомитівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 .

Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Андрійчак Ольга Олексіївна, 79495, м. Винники, вул. Галицька, буд. 7.

Суддя: Д. А. Кукса