Рішення від 26 червня 2026 р. у справі №496/1924/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1924/26

Провадження № 2/496/2630/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Шаньшиної М.В.

за участю секретаря судового засідання – Ткаченко В.М.

представника позивача – ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

відповідача – ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 2000 грн., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; стягнути з ОСОБА_2 250000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; та стягнути , витрати на правову допомогу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Свій позов позивач мотивувала тим, що 01.04.2024 року близько 14:00 год., відповідач ОСОБА_2 проник до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому в цей час перебувала ОСОБА_4 . В цей час, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт. В ході конфлікту у ОСОБА_2 виник злочинний умисел спрямований на спричинення ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. З метою реалізації свого злочинного задуму ОСОБА_2 , діючи умисно, протиправно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних державою цінностей життя та здоров`я, передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій та свідомо бажаючи настання їх протиправних наслідків, бажаючи умисно спричинити ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, наніс останній не менше двох ударів кулаком правої руки по голові, в область правої скроні, після чого дістав з кишені власної куртки пневматичний пістолет та, продовжуючи реалізацію свого злочинного задуму, металевою рукояткою вказаного пістолету наніс ОСОБА_3 не менше двох ударів по голові в область правої скроні. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеню, лінійного перелому тім`яної та скроневої кісток справа, забійних ран м`яких тканин тім`яної та скроневої ділянки голови справа, забійно-рваної рани виличної ділянки голови справа, індивідуальні особливості якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися.

За даним фактом відносно ОСОБА_2 було відомості до ЄРДР за №12024163250000080 від 01.04.2024 року за ч.1 ст.121 КК України, позивач ОСОБА_4 була визнана потерпілої у даному кримінальному провадженні. Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 15.07.2024

відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та наразі відповідач відбуває покарання за вироком суду в ДУ «Одеська ВК (№14). Внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 вказаних вище, позивач зазнала значної майнової та моральної шкоди.

Так, в період з 01.04.2024 по 08.04.2024 позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська лікарня №11» ОМР, з діагнозом забій головного мозку легкого ступеню. Лінійний перелом тім`яної та скроневої кісток справа. Множинні забійні рани м`яких тканин тім`яної та скроневої області справа. Забійно-рвана рана виличної області справа. Також, 12.02.2025 вимушена була звертатись до ТОВ «Лікувально діагностичний центр Міжнародного інституту біологічних систем – Одеса», з метою проведення магнітно-резонансної томографії головного мозку, на що позивачем було витрачено 2000 грн. власних коштів. Також, окрім майнової шкоди діями відповідача ОСОБА_4 було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та значних психологічних стражданнях, яких вона зазнала, у зв`язку з ушкодженням її здоров`я. Характер отриманих травм зумовив необхідність стаціонарного лікування, що супроводжувався нестерпним фізичним болем та загальним виснаженням організму. Психотравмуючий фактор значно посилювався обставинами нападу, оскільки перебуваючи під прямим фізичним тиском відповідача та загрозою застосування пневматичної зброї, позивач була позбавлена будь-якої можливості захистити себе, що викликало стан повної безпорадності та сильне емоційне потрясіння. Усвідомлення реальної загрози життю в момент нападу ОСОБА_2 призвело до розвитку стійкого відчуття тривоги та страху за власну безпеку, наслідки яких не подолані позивачем до сьогодні. Внаслідок пережитого стресу у ОСОБА_3 суттєво порушився сон, з`явилося відчуття постійної тривоги, надмірне хвилювання та нав`язливі негативні спогади про події злочину. Стан постійного психологічного дискомфорту та обурення через цинічне нехтування відповідачем цінністю людського життя свідчать про глибоке порушення психоемоційної рівноваги, що вочевидь вимагає від позивача значних зусиль для відновлення її попереднього стану. Враховуючи, що дії відповідача призвели до тривалих негативних наслідків для фізичного та психічного стану позивача, а добровільне відшкодування завданої шкоди не відбулося, єдиним способом захисту порушених прав ОСОБА_3 є звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовної заяви, зазначивши, що вже відбуває покарання за скоєне та не має змоги та бажання відшкодовувати будь-яку шкоду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Біляївського районного суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №496/4359/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено покарання, у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі. Вирок суду набрав законної сили 14.08.2024 року.

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до змісту вищевказаного вироку суду, 01.04.2024 року близько 14:00 год., відповідач ОСОБА_2 проник до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому в цей час перебувала ОСОБА_4 . В цей час, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт. В ході конфлікту у ОСОБА_2 виник злочинний умисел спрямований на спричинення ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. З метою реалізації свого злочинного задуму ОСОБА_2 , діючи умисно, протиправно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних державою цінностей життя та здоров`я, передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій та свідомо бажаючи настання їх протиправних наслідків, бажаючи умисно спричинити ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, наніс останній не менше двох ударів кулаком правої руки по голові, в область правої скроні, після чого дістав з кишені власної куртки пневматичний пістолет та, продовжуючи реалізацію свого злочинного задуму, металевою рукояткою вказаного пістолету наніс ОСОБА_3 не менше двох ударів по голові в область правої скроні. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у виді закритої черепно- мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеню, лінійного перелому тім`яної та скроневої кісток справа, забійних ран м`яких тканин тім`яної та скроневої ділянки голови справа, забійно-рваної рани виличної ділянки голови справа, індивідуальні особливості якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися. За даним фактом відносно ОСОБА_2 було відомості до ЄРДР за №12024163250000080 від 01.04.2024 за ч.1 ст.121 КК України, позивач ОСОБА_4 була визнана потерпілої у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з п.п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих; споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського |життя. порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або і втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, і в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші-обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так на підставі договору про надання платних медичних послуг №MRT-98555-82719 від 12.02.2025 року відповідно до якого було проведено дослідження МРТ головного мозку, вартість якого склала 2000 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню в розмірі 2000 грн.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно із ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначаючи розмір моральної шкоди слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин справи та характеру спірних правовідносин, тривалості моральних страждань у зв`язку з необхідністю докладання додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо відновлення порушених прав, глибини та ступеню моральних страждань, яких зазнала позивачка, враховуючи ступінь вини відповідача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про наявність підстав для стягнення заявленого розміру моральної шкоди в сумі 100 000 гривень, що є достатнім та співмірним із тривалістю порушених прав та характером завданої позивачці немайнової шкоди і буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду.

Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, враховує інтереси сторін, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільства.

Щодо витрат на правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) від 05 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача - адвокатом Ільїчовим С.Д. до суду подано:

- ордер серії АН №1934148 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_3 , виданий 12.03.2026 року адвокатом на підставі договору про надання правничої допомоги №13012509/09 від 23.09.2025 року;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН № 6174 від 23.02.2022 року;

- договір про співробітництво у сфері надання правової допомоги/юридичних послуг №01012405-с від 01.01.2025 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Центр правової допомоги»;

- договором про співробітництво у сфері надання правової допомоги/юридичних послуг №01012601-с укладений між ТОВ «Центр правової допомоги» та ОСОБА_1 ;

- договір про надання правової допомоги № 13012509/09 від 23.09.2025 року, підписаний адвокатом Ільїчовим С.Д. та ОСОБА_3 ;

- акт приймання – передачі наданих послуг №13012509 до договору про надання юридичних послуг/правової допомоги №13012509 від 13.04.2025 року, відповідно до якого вартість послуг складає 12000 грн.;

-договір №13012510 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 13.01.2025 року укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Центр правової допомоги»;

- акт приймання – передачі наданих послуг №13012510 до договору про надання юридичних послуг/правової допомоги №13012510 від 13.04.2025 року, відповідно до якого вартість послуг складає 12000 грн.;

Згідно з п.1.1 розділу 1 договору про надання правничої допомоги №13012509/09 від 23.09.2025 року, адвокат Ільїчов С.Д. прийняв на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту ОСОБА_3 , зокрема: представляти та здійснювати захист інтересів клієнта в судах.

За змістом п.5.5 розділу 5 договору, клієнт сплачує адвокату гонорар за надання правової допомоги у фіксованій сумі, що визначається додатковим договором.

Згідно актів приймання – передачі наданих послуг №13012510 від 13.04.2025 року, №13012509 від 13.04.2025 року, адвокат надав юридичні послуги на загальну суму 17 000 грн.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Наданими представником позивача документами підтверджується факт надання правничої (правової) допомоги адвокатом Ільїчовим С.Д. позивачу ОСОБА_3 ..

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково на 40% від загальної суми вимог (102000 грн).

Беручи до уваги наведене, надані докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, обсяг витраченого часу представником позивача на участь у справі, предмет спору та обсяг доказування, а також те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 8500 грн, що є співмірним частці задоволених вимог позову (50% від 17 000 грн).

Згідно з ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.

Суд бере до уваги, що згідно вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданні позивачем та його представником було доведено, що 01.04.2024 року ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, під час якого наніс тілесні ушкодження позивачці ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь держави стягується судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2-5, 76-80, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, ч.1 ст. 1166, ч.1 ст. 1167 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати на правову допомогу в сумі 8500 (вісім тисячі п`ятсот) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 1331,20 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргирішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Шаньшина