Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №444/2385/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2385/25

Провадження № 2/444/158/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 , тел.: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , тел.: НОМЕР_4 ) та військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 )про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся у суд з позовом до відповідачів, про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, щопозивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - Позивач), є дружиною померлого військовослужбовця ОСОБА_2 . ОСОБА_2 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі - Відповідач 1) та проходив військову службу в особовому складі військової частини НОМЕР_5 (надалі - Відповідач 2). Під час проведення процедури мобілізації ним було пройдено огляд військово-лікарською комісією з метою встановлення ступеню придатності до несення військової служби. Під час проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_2 повідомляв лікарів про наявні в нього хронічні захворювання. Зокрема, було повідомлено, що протягом останнього часу у ОСОБА_2 були скарги на постійну охриплість голосу, труднощі при ковтанні та постійний біль при ковтанні. Лікарями військово-лікарської комісії не було взято до уваги зазначеної інформації, а ОСОБА_2 не було скеровано для додаткових обстежень з метою об`єктивного встановлення ступеню придатності. Натомість, у відповідності до Довідки військово-лікарської комісії №53/489 ОСОБА_2 було визнано повністю придатним до несення військової служби.

Стверджує, що з часом, під час несення військової служби, стан здоров`я військовослужбовця постійно погіршувався. Медиком військової частини надавалась первинна медична допомоги, яка, не давала жодних результатів. Після критичного погіршення стану здоров`я військовослужбовця було скеровано до Головного військового клінічного госпіталю Національного військово-медичного клінічного центру. Там йому було встановлено діагноз: новоутворення гортаноглотки С32.8. Стеноз гортані І-ІІ ст. ст. J38/6. Вважаємо за необхідне звернути увагу суду на те, що скарги на здоров`я, які призвели до встановлення такого діагнозу виражались військовослужбовцем постійно - починаючи від моменту, коли він проходив огляд військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до Свідоцтва про хворобу №1654/1 діагноз ОСОБА_2 : рак гортаноглотки T3NlxMl, метастази в легені, IV стадія: (четверта стадія), клінічна група друга (СІ3.1). Таким чином, у зв`язку і проведенням процедури мобілізації та проходження ВЛК із порушеннями та бездіяльністю військової частини, хвороба військовослужбовця значно прогресувала. Окрім основного діагнозу, подальші дослідження виявили військовослужбовця численні супутні захворювання. Зокрема, у відповідності до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8039 у нього наявні наступні захворювання: атеросклеротичний кардіосклероз. Атеросклеротична недостатність аортального клапана з регургітацією першого ступеню. Серцева недостатність першого ступеню зі збереженням фракції викиду лівого шлуночка. Атеросклероз аорти. Хронічний гастродуоденіт, фаза нестійкої ремісії без порушення функції травлення. Ангіопатія сітківки обох очей. Пониження гостроти зору обох очей та 0,5Д на ліве око при короткозорості в меридіан: найбільшої аметропії ступеня 1,75 Д на праве та 1,5Д око при гостроті зору : корекцією 0.8 на кожне око. Початкова катаракта обох очей.

Тобто під час проведення військово-лікарської комісії під час процедури мобілізації не було враховано жодного із наявних у ОСОБА_2 захворювань, як і під час несення військової служби. В результаті ігнорування Відповідачем 1 та Відповідачем 2 наявний захворювань військовослужбовця, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер. Посилаючись на дані обставини, позивач просив стягнути з військової частини НОМЕР_5 та ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) моральну шкоду в розмірі 500 000 грн (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок) на свою користь.

Ухвалою суду від 03.09.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

09.09.2025 представник відповідача - військової частини НОМЕР_5 -подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Аналіз положень статей 1174, 1166, 1167 ЦК України свідчить про те, що у межах розгляду подібного спору, у разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю посадової/службової особи, позивач має право звернутися до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 призвано за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України та 11.03.2024 р. визнано придатним до військової служби, згідно з відміткою у військовому квитку серії НОМЕР_7 .

З довідки військово-лікарської комісії № 53/489, що при ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що ОСОБА_2 придатний до військової служби.

З випиского епікризу № 8156 Національного військово-медичного клінічного центру від 10 06.2024 р. вбачається, що ОСОБА_2 було встановлено діагноз: новоутворення гортаноглотки С32.8. Стеноз гортані І-ІІ ст. ст. J38/6 з супутніми захворюваннями.

Зі свідоцтва про хворобу №1654/1, виданого Військово-медичним клінічним центром Західного регіону вбачається, що діагноз ОСОБА_2 наступний: рак гортаноглотки T3NlxMl, метастази в легені IV стаді: (четверта стадія), клінічна група друга (СІ3.1). Окрім основного діагнозу, подальші дослідження виявили у численні супутні захворювання. Зокрема, у відповідності до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого №8039 у ОСОБА_2 виявили наступні захворювання: атеросклеротичний кардіосклероз. Атеросклеротична недостатність аортального клапана з регургітацією першого ступеню. Серцева недостатність першого ступеню зі збереженням фракції викиду лівого шлуночка. Атеросклероз аорти. Хронічний гастродуоденіт, фаза нестійкої ремісії без порушення функції травлення. Ангіопатія сітківки обох очей. Пониження гостроти зору обох очей та 0,5Д на ліве око при короткозорості в меридіан: найбільшої аметропії ступеня 1,75 Д на праве та 1,5Д око при гостроті зору : корекцією 0.8 на кожне око. Початкова катаракта обох очей.

Судом встановлено, що під час проведення військово-лікарської комісії під час процедури мобілізації не було враховано жодного із наявних у ОСОБА_2 захворювань, як і під час несення військової служби. В результаті ігнорування Відповідачем 1 та Відповідачем 2 наявних захворювань військовослужбовця, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_8 .

Встановлено, що дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдана моральна шкода, позивачкою було втрачено чоловіка, що здійснював захист Батьківщини та матеріально забезпечував сім`ю до мобілізації. Окрім того, оскільки висновками військово-лікарської комісії його захворювання не пов`язане із проходження військової служби або захистом Батьківщини, дружина померлого не має права, у відповідності до законодавства на отримання відповідної державної допомоги. Тобто, втративши чоловіка та годувальника, Позивач зазнала тяжких моральних страждань, розмір відшкодування у зв`язку із якими оцінює у 500 000 грн.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу, визначені у статтях 1173, 1174 ЦК України, за змістом яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до загальних підстав відшкодування шкоди, передбачених частиною другою статті 1167, статтями 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цих органів чи осіб.

Частиною першою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.5 ст.23 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абз.2 ч.3 ст.23 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, де, зокрема, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (пункт 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (справа «Рисовський проти України» рішення від 20 жовтня 2011 року пункти 86, 89, справа «Антоненков та інші проти України» рішення від 22 листопада 2005 року пункт 71).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про завдання моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 227/2918/19 Верховний Суд зазначив, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив та чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Позивачка стверджує, що внаслідок протиправних дій відповідачів ОСОБА_2 його було незаконно мобілізовано на військову службу під час мобілізації на особливий період, чим йому було завдано моральної шкоди, яка виразилася у неможливості проходити безперервне лікування у зв`язку з важкою хворобою, бо ОСОБА_2 був визнаний придатним до військової служби.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що під час проведення військово-лікарської комісії під час процедури мобілізації не було враховано жодного із наявних у ОСОБА_2 захворювань, як і під час несення військової служби, в результаті ігнорування Відповідачем 1 та Відповідачем 2 наявних захворювань військовослужбовець ОСОБА_2 помер.

Специфіка даних правовідносин свідчить про те, що сам факт незаконного призову ОСОБА_2 під час мобілізації завдав його здоров`ю значного погіршення, що призвело до його смерті.

При цьому у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування ЄСПЛ виходить із презумпції спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем та обов`язку саме відповідача спростувати таку презумпцію. У контексті визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди прикладом може слугувати, зокрема, рішення від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України», де ЄСПЛ указав, що моральна шкода завдана самим фактом порушення з боку державного органу.

Крім цього, суд наголошує, що виходячи із загальних підстав відповідальності за завдану моральну шкоду в правовідносинах по її відшкодуванню встановлюється «презумпція заподіяння моральної шкоди», а особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини (абзац 3 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року.

Тобто в даних правовідносинах саме на відповідачів покладається обов`язок по доведенню відсутності факту заподіяння моральної шкоди позивачці, дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , у зв`язку із чим доводи відповідачів про недоведення позивачем жодним належним та допустимим доказом того факту, що наслідками призову ОСОБА_2 за мобілізацією стала його смерть, судом не приймаються.

Суд дійшов висновку, що наявний склад цивільного правопорушення, тому є підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частиниперша-третя статті 89 ЦПК України).

Розмір грошового відшкодування- моральної шкоди визначає суд у рішенні. Проте розмір відповідного відшкодування суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18).

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 759/24810/21.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції.

З огляду на викладене, суд, враховуючи, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України та встановлення протиправності призову позивача, беручи до уваги тривалість вимушених змін у житті позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 150 000 гривень є достатнім для компенсації спричинених позивачу моральних страждань.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до п.13 ч.2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України.

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з відповідачів - військової частини НОМЕР_5 та ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) - моральну шкоду в розмірі 150 000 грн (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Мікула В. Є.