Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №443/1629/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1629/26

Провадження №3/443/653/26

ПОСТАНОВА

іменем України

28 серпня 2026 року суддя Жидачівського районного суду Львівської області Сливка С.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ухилялася від виконання батьківських обов`язків передбачених ст.150 СК України щодо виховання та утримання свого неповнолітнього сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке проявилося в тому, що 28.06.2026 біля 16.00 год. останній без супроводу дорослих пішов на озеро у с.Володимирці Стрийського району Львівської області, де опинився у небезпечній ситуації для життя. В подальшому ОСОБА_2 був доставлений до медичного закладу для надання медичної допомоги з діагнозом «утоплення у прісній воді».

ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду не з`явилася, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

При цьому ОСОБА_1 повідомлялася про розгляд справи в суді шляхом направлення повістки за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення Серія ВБА №218694 від 13.07.2026. Проте, направлені на її адресу рекомендовані повідомлення повернуто до суду з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17) є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду.

Крім того, повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи було здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Жидачівського районного суду Львівської області).

Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, та не повідомляла суд про причини неприбуття на виклик суду, а також не подавала інших клопотань.

Враховуючи вищевикладене, у відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутності особи, що притягається до відповідальності, яка не з`явилися за викликом суду, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належно та вчасно.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.184 КУпАП адміністративним правопорушенням є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Приписи статті 150 Сімейного кодексу України, зобов`язують батьків, зокрема забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечуються системою державного контролю, що встановлена законом (ч.1 ст.152 СК України).

Відповідно до положень ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа ) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.

Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП доведеною повністю

Зокрема, вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

-протоколом про адміністративні правопорушення Серія ВБА №218694 від 13.07.2026;

-рапортом працівника Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про реєстрацію повідомлення про адміністративне правопорушення від 28.06.2026, згідно якого 28.06.2026 о 20.52 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 28.06.2026 о 20.51 год. за адресою Стрийський район, с.Володимирці, вул.Бербеци. Черговий хірург дитячої лікарні «Охмадит» повідомила про те, що доставлений бригадою ШМД о 17.30 год. неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 реєстрація АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 – мама. Діагноз – утоплення у прісній воді, закрита черепно-мозкова травма. Опис – на річці зайшов у воду, послизнувся, вдарився головою об камінь. Госпіталізований у реанімаційне відділення;

-письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 28.06.2026;

-письмовими пояснення ОСОБА_5 від 28.06.2026, згідно яких останній повідомив, що 28.06.2026 протягом дня він заготовляв сіно на полі с.Володимирці. Приблизно о 17. 00 год. до нього прийшли його діти – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та повідомили, що інший його син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 впав у річку Свіча неподалік с.Володимирці, послизнувся на камінні та почав тонути. З води його витягнув ОСОБА_8 та інші відпочивальники, почали надавати до медичну допомогу та викликали швидку. ОСОБА_9 прийшов до тями та його було доставлено на дообстеження спочатку в лікарню м.Жидачів, а потім у «Охмадит» м.Львова. На даний момент стан ОСОБА_9 стабільний, його життю нічого не загрожує. З ким із дорослих були діти на річці йому не відомо, дозволу йти на річку дітям він не давав;

-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 13.07.2026, згідно яких остання повідомила, що 28.06.2026 біля 16.00 год. її син ОСОБА_9 , без дозволу дорослих, зокрема її дозволу, пішов на озеро, яке знаходиться у с.Володимирці Стрийського району. Під час купання почав тонути, на щастя дитину з води витягнув однокласник, після чого його було доставлено до медичного закладу для надання допомоги. Свою вину у неналежному контролі за дитиною визнає та усвідомлює, що повинна була забезпечити належний нагляд за сином і не допустити його самостійного перебування біля водойми. Надалі буде приділяти більше уваги по вихованню та контролю за поведінкою дитини.

Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП доведеною повністю.

При цьому, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася та не надала суду жодного доказу на спростування обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Обставин, які виключають провадження у справі та адміністративну відповідальність, немає.

Обставин, що відповідно до ст.ст.34,35 КУпАП пом`якшують або обтяжують відповідальність за правопорушення, не встановлено.

При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , суд враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім для ОСОБА_1 є адміністративне стягнення у виді накладення штрафу.

Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп..

Керуючись ст.ст. 221, 275-280, 283-287КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн..

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави в особі ДСА України 665 (шістсот шістдесят п`ять ) гривень 60 копійок судового збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя С.І. Сливка