Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №441/1035/26 — Городоцький районний суд Львівської області

441/1035/26 2/441/936/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17.08.2026 Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Яворської Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Цап І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Городок Львівської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок, як на майно колгоспного двору, -

в с т а н о в и в:

адвокат Мартин В.І. в інтересах ОСОБА_1 01.05.2026 звернулась в суд з позовом до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області про визнання за позивачем права власності на житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 , як на майно колгоспного двору, в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , який до дня смерті проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом з ним до дня смерті проживав та був зареєстрований його син ОСОБА_1 , 1989 р.н. (позивач), який здіснював догляд за батьком, вели спільне господарство, сплачували комунальні послуги, син займався похованням свого батька.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме житловий будинок на АДРЕСА_1 , позивач фактично прийняв спадщину після смерті останнього, звернувся до нотаріуса для її оформлення, однак отримав відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок, у зв`язку із тим, що немає жодного правовстановлюючого документа, що міг би підтвердити право власності та належність майна спадкодавцеві, такий має статус «колгоспного двору». Єдиним живим членом колгоспного двору є позивач. Оскільки чинне законодавство про реєстрацію прав на нерухоме майно не передбачає порядку реєстрації майна колгоспного двору, позивач змушений звернутись з означеним позовом до суду, просив позов задовольнити.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 06.05.2026 провадження у справі відкрито, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, з повідомленням сторін, підготовче засідання призначено на 06.07.2026.

06.07.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, 17.08.2026 представник позивача адвокат Мартин В.І. подала заяву у якій позовні вимоги підтримала, просила про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача – Великолюбінської селищної ради в судове засідання не з`явився, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, відзиву на позов не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, заяву представника позивача, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. №7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статей 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (далі - постанова ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20), спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

У підпункті г) пункту 6 постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 роз`яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.

При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

Відповідно до статті 563 ЦК УРСР в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу. Особисте майно членів колгоспного двору після їх смерті переходить до спадкоємців на загальних підставах.

Правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні колгоспного двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

06 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено з ЦК УРСР статті 120 - 127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563, якою врегульовано питання спадкування майна колгоспного двору.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 549 ЦК України (в ред. 1963 р.) визначено, що спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном визнається таким, що прийняв спадщину.

Як видно із копій витягів погосподарських книг за 1991-1995 рр., копії технічного паспорта від 02.03.2026, забудівником житлового будинку АДРЕСА_1 був батько позивача ОСОБА_2 , однак за життя він не зареєстрував за собою право власності на вказаний житловий будинок (а.с.23-47).

Відповідно до висновку про вартість майна ринкова вартість вказаного житлового будинку становить 100 440,00 грн. (а.с.48)

Вказане будинковолодіння мало статус «колгоспного двору», головою, останнім живим членом колгоспного двору та фактичним власником житлового будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 , який до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10) проживав і був у ньому зареєстрований. Разом з ним до дня смерті проживав та був зареєстрований його син ОСОБА_1 , 1989 р.н. (позивач), який здіснював догляд за батьком, вели спільне господарство, сплачували комунальні послуги, син займався похованням свого батька, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради (а.с.16-17).

Згідно копії довідки Самбірського міжміського бюро технічної інвентаризації від 23.02.2026 №331(а.с.18) право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з 01.09.2003 не зареєстровано.

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 , 09.03.2021 склав заповіт, в якому він розпорядився своїм майном, зокрема заповів все своє майно, земельну ділянку площею 2,0481 ум.кад.га та житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , що посвідчений 09.03.2021 старостою Білик Ю.Л. та зареєстрований в реєстрі за №9, що підтверджено Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №66240319. Даний заповіт не змінювався і не скасовувався (а.с.11, 19)

ОСОБА_2 , як видно із копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.10), помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті державним нотаріусом Городоцької державної нотаріальної контори Львівської області Шараварою В.В. заведено спадкову справу за №272/2021. Іншим єдиним живим членом колгоспного двору є позивач ОСОБА_1 . Інших спадкоємців за заповітом чи законом немає.

Судом встановлено та підтверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_2 (а.с.8).

Листом державного нотаріуса Городоцької державної нотаріальної контори Львівської області Шаравари В.В. від 19.10.2023 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок в АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що немає жодного правовстановлюючого документа, що міг би підтвердити право власності та належність майна спадкодавцеві.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що житловий будинок в АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, голова якого помер, позивач є членом колгоспного двору і не втратив частку в майні цього двору, інший спосіб реєстрації права влаcності на майно колгоспного двору через реєстраційні органи чинним законодавством не передбачено, а тому, суд вважає, що позов є підставним і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вирішуючи питання судового збору залишає такий за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими та надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , як на майно колгоспного двору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Яворська Н.І.