Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №331/5126/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/5126/26

Провадження № 2-а/331/71/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Владиченко І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вищезазначений адміністративний позов, в якому позивач просить суд поновити йому строк на подання даного адміністративного позову, визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №2425/1 від 16.09.2024 про накладення нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказані дані внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів громадського стану міськвиконкому м. Запоріжжя 24.10.1997 року. Згідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 1021038 від 04.09.2018 ОСОБА_2 встановлено 3 групу інвалідності в зв`язку з онкологічним захворюванням.

Протягом періоду з 01.01.2024 по теперішній час у зв`язку вищевказаною інвалідністю дружини позивач має відстрочку, що діє на строк проведення мобілізації, про що постійно приймались рішення комісією з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яку очолює керівник ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окрім цього, згідно з довідкою КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» від 15.06.2026 встановлено, що позивач дійсно з 24.01.2022 по 22.10.2025 працював в КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» на посаді пожежного-рятувальника аварійно-рятувального та протипожежного забезпечення польотів. При цьому, відповідно до наказів КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» від 15.07.2024 №120/ос, від 16.08.2024 №138/ос та від 30.08.2024 №145/ос позивач був відряджений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де залучався до роботи, пов`язаної з оповіщенням військовозобов`язаних осіб щодо мобілізації.

Не дивлячись на зазначене, відповідач склав відносно позивача постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №2425/1 від 16.09.2024, якою накладав на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн. Копію цієї постанови відповідач не направляв на адресу позивача. Про дану постанову позивач дізнався 03.06.2026 після відкриття виконавчого провадження №81134466 від 29.05.2026. З 16.09.2024 по теперішній час будь-яка інформація про зазначену постанову в мобільному додатку «РЕЗЕРВ+» відсутня.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, зокрема, оскільки йому не була вручена повістка про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення не пізніш як за три доби до дня розгляду справи. Це позбавило його можливості реалізувати свої права, гарантовані Конституцією України та ст.268 КУпАП. У той же час, відповідач при підготовці справи до розгляду згідно до ст. 278 КУпАП не перевірив, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення (чи взагалі він складався) та чи сповіщено позивача про час і місце розгляду справи.

Також позивач посилається на те, що з часу введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації він не отримував повістку від відповідача та іншим чином не був повідомлений про необхідність з`явитися до нього для уточнення та актуалізації персональних даних. Крім того, позивач вчасно оновив дані і на момент прийняття оскаржуваної постанови систематично оформлював відстрочки від мобілізації. Також він перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , був відряджений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де залучався до роботи, пов`язаної з оповіщенням військовозобов`язаних осіб щодо мобілізації, тобто, від явки до ТЦК та СП він не ухилявся.

Крім того, позивач посилається на існування можливості у Держателя Реєстру отримувати персональні дані військовозобов`язаного з інших інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів (у тому числі публічних), баз (банків) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. У той же час, в оскаржуваній постанові не зазначено, які саме дані (відомості) не могли бути одержані самостійно відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Отже, за твердженням позивача, у порушення вимог ст. 280 КУпАП відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не виконав обов`язку з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винен позивач у його вчиненні; чи повідомлявся він про розгляд справи; чи підлягає він адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Викладені обставини, на переконання позивача, свідчать про те, що оскаржувана постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ним правопорушення, а також із грубими порушеннями під час провадження у справі про адміністративне правопорушення вимог КУпАП. Тому, оскаржувана постанова прийнята відповідачем не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 16.06.2026 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

Позивач у дане судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, але надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав та просивдолучити до матеріалів справи довідку про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Представник відповідача у дане судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про отримання судової повістки в електронному кабінеті системи «Електронний суд».

При цьому, 30.06.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з таких підстав.

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 03.09.2021. Він користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як чоловік, який має дружину з інвалідністю ІІІ групи.

ОСОБА_1 10.07.2024 отримав повістку про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 08:00 год. 11.07.2024, про що свідчить його особистий підпис у Розписці №405ГО від 10.07.2024 (відривний корінець повістки). За вказаною повісткою ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки ІНФОРМАЦІЯ_5 не повідомив.

У зв`язку з цим відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 12.09.2024 №2425/1. Про обізнаність позивача стосовно складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також дати та часу розгляду справи про адміністративне правопорушення свідчить його особистий підпис у протоколі про адміністративне правопорушення від 12.09.2024 №2425/1.

У той же час, позивач на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив, заяв або клопотань не подавав. Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача було здійснено на підставі матеріалів, наявних у справі.

Отже, позивач, будучи сповіщеним про день розгляду справи на розгляд справи не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, відтак, прийняття оскаржуваної постанови без участі позивача зумовлено його власною поведінкою.

Тому, зважаючи на норми чинного законодавства і судову практику у даній категорії справ, представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

При цьому, ст. 279-9 КУпАП регламентує питання щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.07.2024 отримав повістку про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 08:00 год. 11.07.2024 з метою визначення призначення на особливий період, про що свідчить його особистий підпис у Розписці №405ГО від 10.07.2024 (відривний корінець повістки), копія якої долучена до матеріалів справи.

Із долученої до матеріалів справи копії протоколу №2425/1 про адміністративне правопорушення від 12.09.2024 судом встановлено, що стрільцем 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 старшим солдатом ОСОБА_3 складено цей протокол у зв`язку з тим, що 11.07.2024 військовозобов`язаний ОСОБА_1 не з`явився за повісткою (розпорядженням) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , про причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також у вказаному протоколі вказано про ознайомлення ОСОБА_1 під особистий підпис із положеннями ст. 63 Конституції України та правами і обов`язками, передбаченими ст. 268 КУпАП. Крім того, його було повідомлено під підпис про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 16 вересня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Жодних зауважень чи пояснень ОСОБА_1 у вказаному протоколі не зазначив.

Із долученої до матеріалів справи копії постанови №2425/1по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. ст. 210-1 КУпАП від 16.09.2024, яка винесена т.в.о. начальникаЦентрального об`єднаного районного у місті ІНФОРМАЦІЯ_6 підтримкимайором ОСОБА_4 , встановлено, що під час загальної мобілізації громадянин ОСОБА_1 отримав повістку 10 липня 2024 року про необхідність прибуття 11 липня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 в зазначені в повістці час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття за повісткою не надав, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У зв`язку з цим на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Вищевказана постановабула пред`явлена до примусового виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України і у відкритому на її виконання виконавчому провадженні №81134466 головним державним виконавцем 02.06.2026 було винесено постанову про арешт коштів боржника.

Із долучених до матеріалів справи довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 надавалася відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період до 11.08.2024 (довідка від 23.07.2024 №4101/22),до 09.05.2025 (довідка від 17.02.2025 №1030/58), до 06.08.2025 (довідка від 01.05.2025 №2400/214),до 05.11.2025 (довідка від 31.07.2025 №4197/265).

Крім того, із копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 24.10.1997, копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1021038 від 04.09.2018 та копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 17.10.2018 судом встановлено, що дружина позивача ОСОБА_2 має інвалідність 3 групи.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, правила військового обліку визначені у Додатку №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Зокрема, у пп. 2 п.1 вказаних вище Правил закріплено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку із військовою агресією РФ, в Україні введено воєнний стан із 05.30 години 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»» № 7113 від 03.03.2022, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 оголошено загальну мобілізацію. Місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців зобов`язано організувати та забезпечити в установленому порядку, зокрема, своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абз. 7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

За приписами абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до абз. 12 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Згідно з абз. 13 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно з пп. 1 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема, у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Отже, військовозобов`язаний, резервіст під час особливого періоду зобов`язаний з`явитися до органів ТЦК та СП у строк, зазначений у повістці.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення №2425/1 від 12.09.2024 та оскаржуваної постанови, позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з тих підстав, що він не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 у час та дату, які вказані у повістці.

При цьому, факт отримання позивачем 10.07.2024 повістки про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 11.07.2024 о 08:00 год. підтверджується його особистим підписом у розписці №405ГО.

Наведене спростовує твердження позивача про те, що він не отримував повістку від відповідача та іншим чином не був повідомлений про необхідність з`явитися до нього.

Також суд вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що він не був ознайомлений із датою, часом на місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки він своїм підписом у протоколі про адміністративне правопорушення №2425/1 від 12.09.2024 засвідчив факт того, що йому було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення о 10:00 год. 16.09.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , і що він отримав другий примірник цього протоколу.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що на його утриманні перебуває дружина, якій встановлено 3 групу інвалідності, та на оформлення у зв`язку з цим відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки дані обставини відповідно до абз. 12 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не є поважними причинами неприбуття громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, визначений у повістці, а також не звільняють його від обов`язку прибути за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому, суд враховує також і те, що надана позивачем довідка про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на строк до 11.08.2024 датована 23.07.2024, у той час, як документів про отримання відповідної відстрочки станом на 10-11.07.2024 позивачем до суду надано не було.

Також суд не враховує надану позивачем довідку КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» від 15.06.2026, оскільки вона підтверджує факт його відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_1 після 15.07.2024, тобто, вже після подій які слугували підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Наведене, на переконання суду, свідчить про те, що ОСОБА_1 без жодних об`єктивних і поважних причин фактично самоусунувся від виконання визначеного чинним законодавством обов`язку щодо прибуття за викликом об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. При цьому, безпідставне неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 є порушенням законодавства про мобілізацію. Таке порушення вчинене позивачем в особливий період.

Суд вважає, що дії особи щодо неприбуття без поважних причин за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. А тому дії позивача кваліфіковані відповідачем правильно.

Жодних інших законних та обґрунтованих підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а отже є законною.

У зв`язку з цим суд вбачає підстави для залишення оскаржуваної постанови без змін, а позовної заяви – без задоволення.

Згідно зі ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір при поданні позову до суду не підлягає відшкодуванню, оскільки позивачу у задоволенню позову відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 79, 241-246, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення, а постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №2425/1 від 16.09.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.08.2026.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повні відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 .

Суддя Юлія КАРЕТНИК