Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №309/3132/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3132/26

Провадження № 3/309/773/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Орос Я.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП 3-ї групи, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

09 серпня 2026 року приблизно о 19 год. 10 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» в межах контрольованого прикордонного району на околиці н.п. Вишково (територія Вишківської сільської громади Хустського району Закарпатської області) на напрямку 207 прикордонного знаку було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

Матеріали адміністративної справи надійшли до суду згідно протоколу автоматизованого розподілу 17.08.2026 року та призначені до розгляду на 18.08.2026 року о 09 год. 00 хв. Особа яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 отримав виклик до суду 17.08.2026 о 16:42год. на номер мобільного телефону та через систему «Електронний суд» в цей же день подав клопотання про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи. У зв`язку з чим, для забезпечення права на захист, судом відкладено розгляд справи на 20.08.2026 року на 09год. 00хв., крім того задоволено клопотання адвоката Руднєвої В.С., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

До початку судового засідання адвокатом Руднєвою В.С. подано до суду клопотання про закриття провадження, де адвокатом зазначено, що фактичні дані справи та наявні у ній докази не підтверджують викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 341216 від 09.08.2026 версії події, що обґрунтовується наступним.

Для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, недостатньо встановити сам факт перебування особи у контрольованому прикордонному районі, її рух автомобільною дорогою у напрямку населеного пункту, розташованого поблизу державного кордону, наявність у неї паспорта громадянина України для виїзду за кордон або іноземної валюти. Необхідним є встановлення конкретної поведінки особи, яка об`єктивно свідчить про перетинання або вчинення нею дій, безпосередньо спрямованих на спробу перетинання державного кордону України у спосіб, передбачений диспозицією зазначеної статті. При цьому з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_1 діяння, для встановлення його винуватості необхідно довести, що відповідні дії були вчинені ним умисно та були спрямовані саме на незаконне перетинання державного кордону України. Ознайомившись із матеріалами цієї справи, адвокат Руднєва В.С. вказує, що вони не містять належних, достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 будь-яких конкретних дій, безпосередньо спрямованих на незаконне перетинання державного кордону України.

Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є студентом Національного університету «Києво-Могилянська академія» та має оформлену відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На підтвердження зазначених обставин до суду подаються довідка з ЄДЕБО, виписка з ЄДЕБО щодо документів про освіту та інформації про навчання особи та військово-обліковий документ. ОСОБА_1 не закінчував навчання у коледжі напередодні подій 09.08.2026 та не перебував у ситуації, за якої у зв`язку із закінченням такого навчання йому загрожував призов на військову службу під час мобілізації. Коледж, про який зазначено інспектором у рапорті, ОСОБА_1 закінчив ще у 2016 році, після чого у період 2016-2019 років здобував освіту у Дніпровському національному університеті. Як вже зазначалося, на момент подій 09.08.2026 ОСОБА_1 здобував освіту у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» та мав чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, строк дії якої охоплював дату, зазначену у протоколі, а датою завершення навчання в університеті є 28.06.2027. Таким чином, наведена у рапорті версія щодо нібито наявного у ОСОБА_1 мотиву для незаконного перетинання державного кордону у зв`язку з «подальшою мобілізацією» не відповідає фактичним обставинам та спростовується об`єктивними документами, які підтверджують як фактичний стан його навчання, так і наявність чинної відстрочки від призову.

06.08.2026 ОСОБА_1 , перебуваючи у заздалегідь запланованій відпустці, на власному автомобілі марки «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1 , разом зі своєю дівчиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виїхав з м. Києва, де вони фактично проживають, до м. Чернівці для відвідування весілля своїх знайомих. Ще 27.07.2026, тобто майже за два тижні до подій 09.08.2026, ОСОБА_1 було здійснено попереднє бронювання номера у гостинному дворі «Хориніс», розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , на період з 09.08.2026 по 13.08.2026. Бронювання було здійснено за попередньою домовленістю з ОСОБА_4 . На підтвердження бронювання ОСОБА_1 27.07.2026 здійснив передоплату у розмірі 2 311,56 грн, перерахувавши відповідні кошти на банківський рахунок ОСОБА_5 , що підтверджується платіжною квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № P24A6213244449D9531 від 27.07.2026. Зазначені обставини додатково підтверджуються письмовою відповіддю ОСОБА_4 на адвокатський запит адвоката Руднєвої В. С. № 00019 від 19.08.2026, яка долучається до матеріалів справи. У вказаній відповіді безпосередньо підтверджено факт бронювання ОСОБА_1 номера у гостинному дворі «Хориніс», дату здійснення бронювання, період заброньованого проживання (з 09.08.2026 по 13.08.2026), факт сплати 2 311,56 грн за бронювання кімнати, а також те, що станом на 09.08.2026 бронювання було чинним. Зазначена обставина об`єктивно узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 про туристичну мету поїздки, яку останній повідомляв і представникам прикордонної служби, та суперечить версії про те, що його перебування у Закарпатській області було спрямоване на незаконне залишення території України. При цьому адвокат наголошує, що таке бронювання було здійснено ще до виїзду ОСОБА_1 з м. Києва та до його прибуття у Закарпатську область. Далі, 09.08.2026 близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 виїхав з м. Чернівці у напрямку с. Шаян Хустського району для заселення до попередньо заброньованого гостинного двору «Хориніс».

Водночас важливо, що цей маршрут не був частиною якоїсь одноразової поїздки до прикордонної території, а ним також було попередньо заброньовано проживання у готелі ОСОБА_6 у ОСОБА_7 на період з 13.08.2026 по 14.08.2026, що підтверджується бронюванням із номером підтвердження 6999.453.246 (копія додається). Таким чином, наявні документи підтверджують послідовний план відпочинку: 06.08.2026 - виїзд з Києва; 06-09.08.2026 - перебування у Чернівцях; 09-13.08.2026 - попередньо оплачене проживання у Шаяні; 13-14.08.2026 - попередньо заброньоване проживання у ОСОБА_7 . Така послідовність подій створює об`єктивну альтернативну версію його перебування у Закарпатській області, яка повністю узгоджується з наявними документами.

Щодо самого протоколу, то обставини фактичної зупинки гр. ОСОБА_1 не відповідають опису події у протоколі. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 341216 від 09.08.2026 ОСОБА_1 нібито було виявлено та затримано о 19 год. 10 хв. на напрямку 207 прикордонного знаку, де він начебто здійснював спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску. Фактично ж ОСОБА_1 близько 18 год. 40-45 хв. був зупинений працівниками ДПСУ на блокпосту, після чого очікував прибуття інших працівників прикордонної служби, а надалі на власному автомобілі разом із працівником ДПСУ був доставлений до пункту дислокації у с. Яблунівка для проведення перевірки. Таким чином, вже сама хронологія подій потребує ретельної перевірки. Якщо ОСОБА_1 був зупинений працівниками ДПСУ ще о 18 год. 40-45 хв., а о 19 год. 10 хв., як зазначено у протоколі, його нібито було «виявлено та затримано» на іншому місці, адміністративний матеріал має містити чітке пояснення: де саме перебував ОСОБА_1 о 19 год. 10 хв., хто саме його виявив, де саме він був затриманий, яким чином він нібито намагався перетнути державний кордон (враховуючи, що він пересувався власним транспортним засобом разом із ОСОБА_3 ), яким чином він перемістився з місця первинної зупинки до зазначеного у протоколі місця (с. Яблунівка), які саме дії він вчинив у період між 18 год. 40 хв. та 19 год. 10 хв. та які конкретні дії були розцінені як спроба перетину державного кордону. Матеріали справи таких відомостей не містять.

Більше того, у протоколі не зазначено жодної конкретної дії ОСОБА_1 , яка безпосередньо свідчила б про початок реалізації наміру перетнути державний кордон. Саме формулювання про те, що особу було «виявлено та затримано» на певному напрямку, не є описом конкретної дії з перетинання або спроби перетинання кордону. Отже, висновок працівника ДПСУ про наявність «наміру» фактично ґрунтується не на описі конкретної поведінки ОСОБА_1 , а на суб`єктивній оцінці окремих обставин його перебування у відповідному районі. Також у даному рапорті зазначено, що ОСОБА_1 не зміг пояснити, навіщо йому із собою закордонний паспорт та іноземна валюта у розмірі 2650 доларів США, проте з таким висновком сторона захисту не погоджується. Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 надав логічне пояснення зазначеним обставинам: у зв`язку із запланованою тривалою відсутністю у м. Києві він не бажав залишати документи та суму коштів за місцем проживання. При цьому у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що зазначені кошти були призначені для оплати послуг з незаконного переправлення через державний кордон, оплати перевізника, придбання квитків або здійснення будь-яких інших дій, пов`язаних нібито із незаконним виїздом. Тобто працівниками ДПСУ було зафіксовано наявність паспорта та грошових коштів, але не встановлено жодного факту, який би пов`язував ці предмети з незаконним перетином кордону.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, у матеріалах справи відсутні об`єктивні дані про те, що ОСОБА_1 вчинив будь-які дії, передбачені диспозицією ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Натомість матеріали містять лише припущення працівників ДПСУ, зроблені на підставі перебування особи у прикордонному районі, наявності закордонного паспорта, грошових коштів, а також непідтверджених посилань на Google Maps та ChatGPT Ці обставини самі по собі не доводять ані факту перетинання державного кордону, ані конкретної спроби його перетинання.

Сторона захисту вважає, що сукупність наявних у справі доказів не підтверджує поза розумним сумнівом того, що ОСОБА_1 вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону України. Матеріали справи не містять належних та достовірних доказів конкретних дій, безпосередньо спрямованих на таке перетинання, а наведені працівниками ДПСУ припущення щодо мотиву та наміру особи спростовуються об`єктивними документами сторони захисту та не підтверджуються іншими доказами. На відміну від припущень, покладених в основу адміністративного матеріалу, докази сторони захисту взаємно узгоджуються між собою, а сукупність обставин формує послідовну та логічну картину поведінки ОСОБА_1 як особи, яка здійснювала звичайну багатоденну туристичну поїздку територією України. Натомість версія про намір незаконного перетину державного кордону ґрунтується переважно на припущенні про внутрішній намір особи, який не підтверджений конкретними діями та належними об`єктивними доказами, а саме по собі перебування особи на території, яка є контрольованим прикордонним районом, на відстані 7 км. від державного кордону, не є свідченням того, що особа мала на меті, будь-яким способом, незаконно перетнути державний кордон України. Отже, на думку адвоката Руднєвої В.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , у даній адміністративній справі відсутні належні та достовірні докази винуватості ОСОБА_1 , за обставинами, які вказані інспектором у протоколі, а тому з огляду на вказані вимоги закону та обставини справи, вважають, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Адвокат Руднєва В.С. в судовому засіданні підтримала подане клопотання, просила суд справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП провадженням закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши в повному обсязі встановлені на підставі поданих доказів обставини, у їх сукупності, доходжу наступного висновку.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП- адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна)дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція частини 1 статті 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно вимог ст.245КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Положеннямст.280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП характеризується умисною формою вини.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України» перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку.

Також при розгляді даної справи суд враховує наступне.

24.02.2022 року в України на підставі указу Президента України №64/2022, введено воєнний стан.

А указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 оголошено в Україна загальну мобілізацію.

З моменту введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, спроби незаконного перетину державного кордону України з країнами ЄС в абсолютній більшості випадків здійснюються особами саме з метою уникнення такої мобілізації. При цьому мотиви можуть бути різними як то страх за своє життя, небажання воювати (пацифізм) тощо.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно дост.62 Конституції України обвинувачення особи, в тому числі і щодо вчинення адміністративного правопорушення, не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно ст.251 КупАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Сам обов`язок щодо збирання доказів відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: у т.ч. місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в протоколі трьох складників: фактичних обставин; правової кваліфікації; формулювання порушення.

При цьому під формулюванням порушення (суть) розуміється короткий виклад тексту диспозиції правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула звинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого діяння, а юридичне формулювання (формула та формулювання) - це правова модель діяння, вказівка на правові норми, порушення яких інкримінується особі.

У той же час, підставами застосування норми закону є скоєння діяння, фактичні обставини якого й зумовлюють її вибір. Коли фактичні обставини діяння й норма права, яка передбачає відповідальність за його скоєння, встановлені правильно, однак неправильно обрана форма закону - застосована не та частина статті закону, чи редакція статті, яка не була чинною на момент порушення, або ж не давала підстав для застосування її зворотної дії в часі, указівка на сам закон,то таке застосування закону про відповідальність є незаконним.

Адже, юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові, як-то: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

Уточнювати, відредактовувати протокол з цього питання Суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення,усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Отже під час провадження у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи.

Тим самим, такий недолік автоматично незалежно від доданих до справи матеріалів тягне за собою закриття провадження на підставі п. 1.ст. 247 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП працівниками відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 додано: протокол про адміністративне затримання від 09.08.2026; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 09.08.2026; рапорт інспектора прикордонної служби 1 категорії – відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_8 від 09.08.2026 (з додатком); схему затримання на напрямку 207 прикордонного знаку ок. н.п. Вишково 2 (двох) гр. України 09 серпня 2026 року; довідку щодо виявлення 1 гр. України на ділянці впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 09.08.2026 (з додатком); заяву на отримання електронних повісток від 09.08.2026; копії паспорта гр. України та паспорта гр. України для виїзду за кордон ОСОБА_1 .

Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані, які як докази були зібранні відділом прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , суддя вважає, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 204-1 КУпАП не є дійсною та доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», у розрізі такого.

У даному випадку вбачається, що ОСОБА_1 є особою, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП. ОСОБА_1 прибув до м.Хуст разом зі своєю дівчиною з метою відпочинку на території Закарпатської області та був затриманий.

Згідно Довідки про результати затримання 1-го гр..України на напрямку 207 п/зн впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 09.08.2026 року вбачається, що в ході опитування гр. України ОСОБА_1 пояснив, що у зв`язку із загостренням загальної ситуації в Україні мав на меті незаконного перетину державного кордону України. Дані обставини викладені працівниками прикордонної служби спростовуються наданими доказами ОСОБА_1 та його захисником, а саме мета проїзду підтверджена бронювання готелів на території с.Шяан та в с.Буковель. Також, ОСОБА_1 надав суду витяг з додатку «Резерв+», згідно якого дані останнім уточнено вчасно, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 та має оформлену чинну відстрочку. За встановлених обставин, суд вважає, що матеріалами справи не встановлена мета та мотиви для спроби незаконного перетину державного кордону. Крім того, суд погоджується з стороною захисту, що необхідним є встановлення конкретної поведінки особи, яка об`єктивно свідчить про перетинання або вчинення нею дій, безпосередньо спрямованих на спробу перетинання державного кордону України у спосіб, передбачений диспозицією зазначеної статті. Відтак на думку суду саме по собі перебування ОСОБА_1 на території м.Хуст та с.Шаян, яке знаходиться в межах контрольованого прикордонного району, не є достатнім для підтвердження його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, не доведена згідно критерію «поза розумним сумнівом».

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 204-1 КУпАП, а тому відповідно до змістуст.247 ч.1 п.1 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.247 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, - закрити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я. В.