Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №308/10641/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10641/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали справи за адміністративним позовом адвоката Шокурова Ю.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови серії №1579-1 від 22.07.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови №1579-1 від 22.07.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у виді штрафу - 17000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в липні 2026 року ОСОБА_1 дізнався про наявність виконавчого провадження.

22.07.2026 року адвокат Шокуров Ю.Л. звернувся до Оболонського ВДВС та ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 80930167.

22.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі відповідач) було винесено постанову № 1579-1 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн.

05.05.2026 року державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Браташовим А.В., на підставі цієї постанови було відкрито виконавче провадження № 80930167 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 34 000 грн.

Однак позивач вважає, що у даному випадку відповідачем було порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки він не був повідомлений про розгляд справи про накладення на нього штрафу за ч.3 ст.210-1 КупАП, про наявність такого дізнався вже після відкриття виконавчого провадження, отримавши сповіщення від банку про арешт рахунків.

ОСОБА_1 з постановою не погоджується, вважає її такою, що не відповідає вимогам закону, ґрунтується на неповному та необ`єктивному з`ясуванні обставин справи, не містить належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його неправомірних дій, а отже така є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, позивач просить суд поновити строк на звернення до суду та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1579-1 від 22.07.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП і закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

03.08.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що у відповідача по справі ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутній обов`язок в будь який спеціальний спосіб повідомляти військовозобов`язаних громадян України про необхідність уточнення таких даних, оскільки така вимога міститься прямо у нормі закону, і обов`язок позивача, як військовозобов`язаного точно та неухильно виконувати такий обов`язок. Позивачем по справі не надано доказів виконання ним такої вимоги закону, відповідачем по справі ІНФОРМАЦІЯ_6 було перевірено виконання позивачем обов`язку своєчасно уточнити дані, було встановлено факт не виконання позивачем такої вимоги законодавства, наслідком чого стало складення ІНФОРМАЦІЯ_6 постанови № 1579-1 про притягнення позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Тому також є безпідставними і твердження позивача про те, в оскаржуваній постанові не конкретизовано пункт законодавства, який ним був порушений, оскільки така норма конкретизована у п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач у своєму позові не навів та не підтвердив наявність обставин, які б свідчили про істотне порушення норм процесуального та матеріального права і за своїм характером тягнуть скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищевикладене вважає, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими, в їх задоволенні необхідно відмовити.

06.08.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Шокуров Ю.Л. надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що ознайомившись з Протоколом № 1579 від 22.07.2025 року було встановлено, що в додатках, як доказ встановлення винності ОСОБА_1 , зазначено - відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. В Протоколі № 1579 від 22.07. 2025 року посадова особа Відповідача, яка складала зазначений Протокол, не зазначила яку саме норму Закону порушив ОСОБА_1 , а обмежився посиланням на вимоги ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, хоча повинен був послатися на те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме - проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Приймаючи до уваги те, що Протокол № 1579 від 22.07.2025 року складено з порушенням – відсутнє зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, тому і в Постанові також не зазначено нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, а тому зазначена Постанова № 1579-1 від 22.07. 2025 року винесена з порушенням, є протизаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Шокуров Ю.Л. надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак у поданому ним відзиві просив розглянути справу у його відсутності.

Виходячи з наявних доказів у справі, суд вважає за можливе на підставі ст. 205 КАС України справу вирішувати без участі сторін та підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 22.07.2025 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 , підполковник ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, виніс постанову №1579-1 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно тексту вказаної постанови, 22.07.2025 року близько 08:28 год., ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 в супроводі органів Національної поліції України, де було встановлено, що він, згідно відомостей отриманих з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не виконав вимогу, передбачену пунктом 2 розділу її - Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", яка передбачає, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Громадянин ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби та станом на 05 червня 2025 року повторний медичний огляд не пройшов, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період. Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки (за наявності): відсутні, наявні відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до Постанови №1579-1 до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1 та накладено штраф у розмірі 17000, 00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (ч. 2 ст. 210-1 КУпАП).

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із п. 9 Положення № 154 Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм ч. 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд зазначає, що згідно оскаржуваної постанови 22.07.2025 року близько 08:28 год., ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 в супроводі органів Національної поліції України, де було встановлено, що він, згідно відомостей отриманих з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не виконав вимогу, передбачену пунктом 2 розділу її - Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", яка передбачає, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Громадянин ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби та станом на 05 червня 2025 року повторний медичний огляд не пройшов, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період. Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки (за наявності): відсутні, наявні відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Позивач зазначає, що не отримував копію постанови, не підписував її та не був ознайомлений з її змістом у день винесення. Про наявність постанови стало відомо лише у липні 2026 року після блокування банківського рахунку Державною виконавчою службою.

З матеріалів справи встановлено, що 05.05.2026 року державним виконавцем Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Браташовим Антоном Володимировичем, на підставі цієї постанови було відкрито виконавче провадження № 80930167 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 34 000 грн.

У подальшому, адвокат Шокуров Ю.Л. звернувся до Оболонського ВДВС та ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 80930167.

З оскаржуваної постанови також вбачається, що у такій відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання ним вказаної постанови.

З наведеного можна зробити висновок, що у постанові №1579-1 відсутні належні докази про те, чи був Позивач належним чином проінформований про дату та час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таких доказів не надано представником відповідача і в судове засідання.

Крім цього, як слідує з наданого відповідачем протоколу №1579 від 22.07.2025 року, який передував винесенню оскаржуваної постанови, в такому також відсутній підпис позивача, що лише підтверджує ті обставини, що позивач був необізнаний про наявність як самого протоколу так і оскаржуваної постанови.

Також слід звернути увагу, що як протокол №1579 так і оскаржувана постанова датовані однією датою – 22.07.2025 року, що свідчить на думку суду про порушення прав позивача передбачених ст. 268 КупАП, у тому числі і права на захист.

Згідно з вимогами ст. 251-252 КУпАП, притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності належних та допустимих доказів, однак у даній справі відсутні докази дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, дотримання його прав.

Викладені недоліки, допущені при складенні та оформленні оскаржуваної постанови, є суттєвими, оскільки не дозволяють встановити наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до відповідальності.

Отже зміст оскаржуваної постанови унеможливлює визначення повного складу правопорушення та чіткої кваліфікації правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої: «постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень».

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Так, відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

З наведених вище вимог щодо постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що такі обов`язково повинні містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом, рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Оскільки відповідачем не в повній мірі встановлено дійсні обставини поведінки позивача, що призвело до порушень прав позивача, викладених у ст. 268 КУпАП, суд вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст.210-1 КУпАП, що є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 22.07.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім цього, відповідачем не надано доказів на підтвердження дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності та забезпечення її прав на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

За таких обставин, позивач був позбавлений можливості надати свої пояснення та заперечення щодо обставин, вказаних у постанові про адміністративне правопорушення, а також скористатися правом на захист.

Такими діями відповідач порушив права позивача, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та порушив сам порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З наведеного випливає, що право позивача на захист було порушено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Підсумовуючи вказане, з огляду на встановленні в судовому засіданні обставини та визначенні відповідно до них правовідносини, враховуючи те, що на час розгляду справи та винесення постанови по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів щодо правомірності свого рішення суду надано не було, не було надано відповідних доказів, які б підтверджували скоєння позивачем зазначеного правопорушення, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суду відсутні, суд приходить до висновку, що порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП, недотримання вимог щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, порушення права на захист, є підставою для скасування постанови № 1579-1 від 22.07.2025 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Що стосується клопотання сторони позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, то враховуючи дату отримання позивачем копії оскаржуваної постанови, а також дату звернення до суду з самим позовом, з метою забезпечення права позивача на доступ до суду, суд приходить до висновку, що подане клопотання є підставним, а тому підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2. 9, 11, 12, 86, 99, 100, 159, 160, 162, 163, 186, 247,251, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Поновити позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Адміністративний позов – задоволити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №1579-1 від 22.07.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - скасувати, а провадження у справі – закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст.286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.08.2026 року.

Суддя В.М. Малюк