Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №297/2187/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2187/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Батівської селищної ради Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , звернулась до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до Виконавчого комітету Батівської селищної ради Закарпатської області про визнання в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 3,16 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сернянської сільської ради Закарпатської області, кадастровий номер 2122787000:02:001:0012.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка позивачки — ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла спірна земельна ділянка, яка належала спадкодавиці на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 9000548, виданого 13 грудня 2004 року. Заповіту спадкодавиця не залишила.

Позивачка зазначила, що на час відкриття спадщини постійно проживала разом зі спадкодавицею за адресою: АДРЕСА_1 , доглядала її, забезпечувала необхідним та понесла витрати на поховання. Від спадщини не відмовлялася, а тому вважається такою, що прийняла її. Інші спадкоємці, які прийняли спадщину, відсутні. Оформити спадкові права у нотаріальному порядку позивачка не може через відсутність оригіналів документів, що посвідчують право спадкодавиці на земельну ділянку; приватний нотаріус роз`яснила їй необхідність звернення до суду.

06 серпня 2026 року позивачка подала заяву про долучення до матеріалів справи копії листа нотаріуса від 30 липня 2026 року та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Батівської селищної ради Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно та призначено до підготовчого судового засідання.

Позивачка ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилась. При цьому, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник Виконавчого комітету Батівської селищної ради Закарпатської області в підготовче судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання фіксування технічними засобами не здійснювалося на підставі приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Баркасово. Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України у цей день відкрилася спадщина.

Родинний зв`язок позивачки зі спадкодавицею підтверджується долученими до справи актовими документами про цивільний стан, зокрема свідоцтвом про народження позивачки, дослідженими судом у взаємному зв`язку з іншими доказами. Доказів наявності спадкоємців попередніх черг, які прийняли спадщину, матеріали справи не містять.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 9000548 від 13 грудня 2004 року встановлено, що ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,16 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сернянської сільської ради. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів за № 425.

Згідно Витягу із Державного земельного кадастру від 31 липня 2026 року № НВ-9975510972026 вбачається відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 2122787000:02:001:0012, площею 3,16 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державну реєстрацію земельної ділянки здійснено 13 жовтня 2020 року. У кадастрових відомостях також зазначено обмеження площею 0,3384 га -охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи, встановлене безстроково.

Разом з тим, Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 31 липня 2026 року № НВ-9975511592026 встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 79 180,01 грн.

Згідно Довідки виконавчого комітету Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області № 326 від 30 липня 2026 року підтверджує, що на день смерті ОСОБА_2 разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована та проживала племінниця ОСОБА_1 , яка доглядала спадкодавицю, забезпечувала її необхідним та понесла похоронні витрати.

Відповідно до інформаційної довідка зі Спадкового реєстру № 86186408 від 31 липня 2026 року встановлено, що за параметрами запиту щодо ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про заведення спадкової справи та видані свідоцтва про право на спадщину відсутні.

Листом від 30 липня 2026 року № 19/01-16 приватного нотаріусу Берегівського районного нотаріального округу Похил Н. М. повідомлено позивачку, що за відсутності оригіналів документів, які посвідчують право спадкодавиці на земельну ділянку, видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, та роз`яснила право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Отже, сукупність належних, допустимих і взаємно узгоджених доказів підтверджує факт належності спірної земельної ділянки спадкодавиці, відкриття спадщини, постійного проживання позивачки зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, фактичного прийняття позивачкою спадщини, відсутність відомостей про інших спадкоємців, які прийняли спадщину, та об`єктивну неможливість нотаріального оформлення спадкових прав.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним зі способів захисту є визнання права.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття не встановлена судом.

За змістом статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб; спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1222, 1223 ЦК України спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261–1265 цього Кодексу, з дотриманням установленої законом черговості. Право позивачки на спадкування за законом підтверджується доказами родинних відносин та відсутністю спадкоємців попередніх черг, які прийняли спадщину.

Частинами першою, третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від неї; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Надана органом місцевого самоврядування довідка безпосередньо підтверджує спільне постійне проживання позивачки зі спадкодавицею на день смерті останньої. Відомостей про подання позивачкою заяви про відмову від спадщини немає. Тому позивачка в силу прямої вказівки частини третьої статті 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину, і не потребувала подання окремої заяви про її прийняття.

Частина третя статті 1296 ЦК України передбачає, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Водночас спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею відповідного свідоцтва (стаття 1297 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20) сформулював висновок, за яким особа, що постійно проживала зі спадкодавцем і не відмовилася від спадщини, вважається такою, що прийняла її; у разі неможливості нотаріального оформлення спадщини визнання права власності у судовому порядку є допустимим винятковим способом захисту.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що за наявності умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають, однак у разі відмови нотаріуса в оформленні права особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У даній справі звернення до суду не підмінює нотаріальний порядок. Позивачка попередньо звернулася до нотаріуса, проте через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа отримати свідоцтво не може. Державний акт, кадастрові відомості та інші докази дозволяють достовірно ідентифікувати спадкове майно та підтверджують законність набуття права спадкодавицею. Отже, судовий захист є необхідним та ефективним.

За статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, що засвідчує право власності. З урахуванням спадкового правонаступництва та неможливості одержати свідоцтво про право на спадщину ця норма у взаємозв`язку зі статтями 1216, 1268, 1296 ЦК України забезпечує належний спосіб захисту права позивачки.

Суд також ураховує, що саме по собі визнання позову, неподання відзиву або відсутність заперечень не звільняють суд від обов`язку перевірити законність і обґрунтованість вимог. У даній справі висновок про задоволення позову ґрунтується на всебічно досліджених письмових доказах.

Відповідно до статей 12, 13, 76–81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу та їх достатність у сукупності за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об`єктивному і безпосередньому дослідженні доказів. Позивачка виконала покладений на неї обов`язок доказування. Доказів, які б спростовували її право або свідчили про належність спірного майна іншій особі, суду не надано.

Таким чином, позов підлягає задоволенню: за ОСОБА_1 належить визнати в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 3,16 га, кадастровий номер 2122787000:02:001:0012, зі збереженням установлених законом та внесених до кадастру обмежень у її використанні.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Ч.1 ст. 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст. 82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, відповідає обраному способу захисту та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1225, 1268, 1296 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 263–265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Батівської селищної ради Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122787000:02:001:0012, площею 3, 16 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сернянської сільської ради Закарпатської області

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у випадку, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Іван ІЛЬТЬО