Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №297/2191/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2191/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегове у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Берегівської міської ради Закарпатської області про скасування обтяження нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачів ОСОБА_3 , в інстарасах позивачів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 , до Берегівської міської ради Закарпатської області про скасування наявного у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження виду «заборона на нерухоме майно», накладене на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження 62670011, реєстраційний номер обтяження 3976026, дата та час державної реєстрації 31 жовтня 2006 року 11:52:14, підстава - повідомлення без номера від 08 липня 1964 року, видане Берегівським відділенням Держбанку.

Позов мотивовано тим, що позивачі є співвласниками по 1/2 частці житлового будинку та земельної ділянки за вказаною адресою. Право власності зареєстроване на підставі рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2025 року у справі № 297/3186/25. Нерухоме майно вони успадкували після смерті чоловіка та батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкодавець придбав незавершений будівництвом будинок і земельну ділянку у ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 28 липня 1999 року, добудував будинок та проживав у ньому разом із сім`єю.

Під час державної реєстрації права власності виявлено спірний запис про заборону відчуження. Відомості Реєстру визначають особою, майно або права якої обтяжуються, ОСОБА_6 , яка позивачам невідома та жодного стосунку до них, спадкодавця чи спірного будинку, за їх твердженням, не має. Позивачі та спадкодавець не укладали з Держбанком СРСР кредитних, іпотечних чи інших договорів щодо цього майна та не отримували від банку або його правонаступника вимог про виконання зобов`язань. Берегівське відділення Держбанку і Держбанк СРСР припинили діяльність, а суб`єкт, уповноважений подати заяву про припинення обтяження, відсутній. Наявність заборони унеможливлює повноцінне здійснення правомочності розпорядження будинком.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

17.08.2026 року до суду надійшла заява від представника Берегівської міської ради Закарпатської області про розгляд справи без участі представника за наявними у справі доказами.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України, відповідач відзив щодо позову не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилалася, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статей 12, 13, 76–81, 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками справи, оцінюючи кожний доказ окремо, а також їх достатність, допустимість, належність, достовірність та взаємний зв`язок у сукупності.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2025 року у справі № 297/3186/25, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку спадкування визнано право власності на спірне нерухоме майно. На виконання цього рішення за кожним із позивачів зареєстровано право спільної часткової власності по 1/2 частці на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Це підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав, зокрема записами про право власності № 62593131 та № 62592996.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 30 липня 2026 року щодо реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна 3246903221020, вбачається, що об`єктом є житловий будинок загальною площею 105,6 кв. м, житловою площею 59,9 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 2110200000:01:032:0140.

У розділі про актуальну інформацію щодо державної реєстрації обтяжень міститься запис № 62670011 про заборону на нерухоме майно, зареєстрований 31 жовтня 2006 року о 11:52:14 на підставі повідомлення без номера, виданого 08 липня 1964 року Берегівським відділенням Держбанку. Відомості перенесено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 3976026. Особою, майно або права якої обтяжуються, зазначено ОСОБА_6 .

Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 011640, виданий ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради № 277 від 24 червня 1999 року, підтверджує право на земельну ділянку площею 0,0705 га за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу від 28 липня 1999 року та інші матеріали справи підтверджують подальше набуття цього майна ОСОБА_4 .

Отже, документ, на який посилається реєстраційний запис, датований 1964 роком - за 35 років до набуття первісним продавцем права на земельну ділянку та укладення договору 1999 року, а боржником у записі визначено не спадкодавця і не позивачів, а іншу фізичну особу. Матеріали справи не містять кредитного договору, договору застави чи іпотеки, виконавчого документа, судового рішення або іншого документа, з якого вбачалося б виникнення у позивачів чи їх спадкодавця зобов`язання перед Берегівським відділенням Держбанку або правомірне поширення заборони саме на належний позивачам будинок.

Суд оцінює наведені докази у сукупності, з огляду на їх взаємний зв`язок. Витяги з Державного реєстру є належними та допустимими доказами як права власності позивачів, так і існування перешкоди у його здійсненні. Рішення суду 2025 року та правовстановлюючі документи 1999 року узгоджуються між собою. Натомість реєстраційний запис не містить відомостей, які давали б змогу ототожнити зазначену в ньому ОСОБА_6 з кимось із правонабувачів спірного об`єкта або встановити чинне забезпечене зобов`язання.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема шляхом припинення правовідношення та іншим способом, установленим законом або договором чи визначеним судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статей 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб; власникові належать правомочності володіння, користування та розпорядження майном; право власності є непорушним, а ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Такий негаторний захист спрямований на припинення триваючого порушення, не пов`язаного з позбавленням володіння. Наявний у державному реєстрі запис про заборону відчуження об`єктивно обмежує можливість позивачів розпоряджатися будинком, а тому підтверджує наявність порушеного права та потребу в ефективному судовому захисті.

За статтями 76, 77, 78, 80, 81, 89 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд установлює обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає обтяженням заборону розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, установлену законом, актом уповноваженого органу, його посадової особи або таку, що виникла з правочину. Державна реєстрація обтяжень здійснюється за наявності визначеної законом правової підстави. Відомості державного реєстру мають відповідати реальному стану речових прав та обтяжень; реєстраційний запис не може сам по собі безстроково підтримувати обмеження, матеріально-правова підстава якого відсутня або припинилася.

Частина друга статті 5 ЦК України закріплює, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків пом`якшення або скасування цивільної відповідальності. Водночас відповідно до статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються нормами, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а за їх відсутності - відповідно до загальних засад цивільного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21 (провадження № 61-6732св23), розвиваючи висновок, викладений у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20, зазначив: коли юридичну особу, яка мала б відповідати за вимогою про припинення обтяження, ліквідовано без правонаступника, у цивільному законодавстві існує прогалина. Для забезпечення ефективного захисту власник може звернутися у позовному провадженні із заявою про встановлення факту припинення забезпечувального обтяження та скасування відповідного запису; до таких відносин за аналогією закону застосовується абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України. Саме лише зазначення позивачем формального відповідача, який не був стороною забезпечувального правовідношення, не є підставою залишити порушене право без захисту.

За таких умов подальше існування запису не переслідує легітимної мети захисту встановленого майнового права іншої особи, створює невизначене та необмежене у часі втручання у право власності позивачів і порушує справедливий баланс. Скасування саме запису про заборону є належним та ефективним способом захисту, оскільки усуває наявну реєстраційну перешкоду та не вирішує питання про права осіб, існування яких матеріалами справи не підтверджено.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оцінивши кожний доказ окремо та всі докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доведеними, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, відповідають обраному способу захисту порушеного права та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 3, 8, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Берегівської міської ради Закарпатської області про скасування обтяження нерухомого майна – задовольнити.

Скасувати наявне у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження виду заборона на нерухоме майно, накладене на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження: 62670011, реєстраційний номер обтяження: 3976026, дата, час державної реєстрації: 31.10.2006 року 11:52:12, підстава обтяження: повідомлення, серія та номер: б/н, виданий: 08.07.1964, видавник: Берегівське відділення Держбанку за реєстром.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Іван ІЛЬТЬО