Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №297/1797/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1797/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О. А.,

за участю представника позивача Садварі О.В., прокурора Мацола Н.А., представника служби у справах дітей Завадяк В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Берегівської міської ради, як орган опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог служба у справах дітей Берегівської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Представник Берегівської міської ради, як орган опіки та піклування звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , третя особа без самостійних вимог служба у справах дітей Берегівської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов мотивований тим, що малолітній ОСОБА_2 після народження був залишений матір`ю у закладі охорони здоров`я. 25 вересня 2025 року КНП «Криворізька міська дитяча лікарня № 4» Криворізької міської ради за участю працівника поліції та представника служби у справах дітей склало акт про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я. Від часу залишення дитини відповідачка її не забрала, не відвідувала, станом здоров`я та розвитком не цікавилася, утримання не надавала.

Рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради від 17 грудня 2025 року № 424 малолітньому надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. На підставі розпорядження міського голови від 10 лютого 2026 року № 36, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 25 лютого 2026 року № 45, дитину влаштовано до Центру медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям «Діва Марія» Закарпатської обласної ради на повне державне утримання строком на шість місяців.

Орган опіки та піклування у висновку від 18 червня 2026 року № 03-17/508 визнав доцільним позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо сина та стягнути з неї аліменти. Позивач зазначив, що такий захід необхідний для повного захисту прав дитини та її подальшого влаштування у сімейну форму виховання.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 червня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Берегівського районного суду від Закарпатської області від 04 серпня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача органу опіки та піклування Берегівської міської ради Закарпатської області Садварі О.В. в судовому засіданні підтримала позовну заяву та просила задовольнити, з підстав викладених у ній.

Представник служби у справах дітей Берегівської міської ради Закарпатської області Завадяк В.М. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та висновок органу опіки щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав над сином ОСОБА_2 .

Прокурор Берегівської окружної прокуратури Мацола Н.А. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги підтримала та ознайомившись з матеріалами справи вважала за доцільне позбавити батьківських прав відповідачку ОСОБА_1 ..

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Оскільки, відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд і не подав відзиву, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд згідно вимог ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які заявник посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає заяву задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Матір`ю дитини записана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про батька — ОСОБА_2 - внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто за вказівкою матері.

З акта закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, від 25 вересня 2025 року вбачається, що дитина 15 вересня 2025 року надійшла до КНП «Криворізька міська дитяча лікарня № 4», а 25 вересня 2025 року була виявлена покинутою. В акті зазначені відомості про матір та пред`явлений нею документ, що посвідчує особу. Акт підписаний представниками медичного закладу, поліції та служби у справах дітей.

Згідно Рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради № 424 від 17 грудня 2025 року встановлено, що ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі акта від 25 вересня 2025 року та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження з відомостями про батька, внесеними за частиною першою статті 135 СК України.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради від 25 лютого 2026 року № 45 затверджено розпорядження міського голови від 10 лютого 2026 року № 36 про влаштування малолітнього ОСОБА_2 до Центру медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям «Діва Марія» Закарпатської обласної ради.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Берегівської міської ради від 18 червня 2026 року № 03-17/508 встановлено, що за час перебування малолітнього в закладах охорони здоров`я та соціального захисту відповідачка жодного разу його не відвідала, станом його здоров`я і фізичним розвитком не цікавилася, батьківського піклування не здійснювала. Орган опіки вважає позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів доцільним і таким, що відповідає інтересам дитини.

Наведені докази походять від компетентних органів і закладів, узгоджуються між собою щодо часу, місця й послідовності подій та в сукупності підтверджують факт залишення дитини матір`ю в закладі охорони здоров`я і повну відсутність материнського піклування упродовж строку, що перевищує шість місяців. Доказів поважних причин, які перешкоджали відповідачці забрати дитину, підтримувати з нею контакт, цікавитися її здоров`ям або брати участь у її утриманні, суду не надано.

Згідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статей 7, 9, 18 і 27 цієї Конвенції дитина має право, наскільки це можливо, знати своїх батьків і користуватися їхнім піклуванням, а батьки несуть основну відповідальність за її виховання, розвиток і забезпечення належного рівня життя.

Частини друга і третя статті 51 Конституції України, встановлюють, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття, а сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтями 150, 155 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток; здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини, а ухилення від виконання батьківських обов`язків є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 1 частини першої статті 164 СК України, передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування. За пунктом 2 цієї ж норми підставою є також ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини.

Положення пункту 1 частини першої статті 164 СК України, містить сукупність юридичних фактів: незабрання дитини із закладу охорони здоров`я без поважної причини та невиявлення батьківського піклування протягом не менш як шести місяців. Обидві складові у цій справі доведені. Від 25 вересня 2025 року, коли дитину офіційно зафіксовано як покинуту в закладі охорони здоров`я, до звернення з позовом 19 червня 2026 року минуло майже дев`ять місяців. Увесь цей час відповідачка дитину не забрала й будь-якого піклування щодо неї не виявляла.

За частинами 4-6 статті 19 СК України, при розгляді судом спору щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає письмовий висновок щодо розв`язання спору. Висновок органу опіки не має наперед установленої сили й оцінюється разом з іншими доказами. У цій справі він є достатньо обґрунтованим, узгоджується з актом про покинуту дитину, рішеннями про надання статусу та влаштування дитини, тому підстав не погоджуватися з ним суд не встановив.

Суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом втручання у сімейне життя. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року та «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року наголошено, що розірвання сімейних зв`язків може бути виправдане лише за виняткових обставин; при визначенні найкращих інтересів дитини необхідно зважати як на збереження зв`язків із сім`єю, так і на потребу розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Верховний Суд послідовно виходить із того, що позбавлення батьківських прав допускається за наявності доведеного свідомого нехтування батьківськими обов`язками та після оцінки можливості зміни поведінки батьків (зокрема, постанови від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 та від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21). Водночас оцінка має здійснюватися з огляду на конкретну законну підставу та фактичну перспективу дитини.

У цій справі йдеться про немовля, яке мати фактично залишила в медичному закладі, а після цього протягом тривалого часу не вчинила жодної дії, спрямованої на відновлення контакту, повернення дитини, участь у лікуванні, догляді чи утриманні. Відповідачка не надала доказів об`єктивних перешкод або наміру приступити до виконання батьківських обов`язків. Така тривала повна бездіяльність за обставин, коли дитина в силу віку цілком залежить від дорослого піклування, свідчить про свідоме залишення батьківських обов`язків та неможливість забезпечення інтересів дитини менш суворим заходом.

Збереження за відповідачкою формального статусу матері за відсутності будь-якого фактичного сімейного зв`язку не забезпечує дитині жодної переваги, натомість створює правову невизначеність і може перешкоджати її своєчасному влаштуванню в сімейну форму виховання. Позбавлення батьківських прав у встановлених обставинах має легітимну мету захисту прав дитини, є необхідним та пропорційним, а тому відповідає її найкращим інтересам.

Відповідно до частин 2 і 3 статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини; одночасно із задоволенням позову про позбавлення батьківських прав суд вирішує питання про стягнення аліментів.

За статтями 180, 181, 182, 183, 191 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; за рішенням суду аліменти можуть присуджуватися у частці від доходу платника; їх розмір має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, але не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; аліменти присуджуються від дня пред`явлення позову.

Відомостей про інших дітей відповідачки, її непрацездатність, тяжкий стан здоров`я або інші обставини, які б об`єктивно обмежували можливість виконувати обов`язок з утримання дитини, матеріали справи не містять. З урахуванням віку та потреб малолітнього, принципу рівності обов`язків батьків і гарантованого мінімального розміру аліментів суд вважає обґрунтованим стягувати з відповідачки одну четверту частину всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280, 284, 288, 289, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. 122 п. 2 ч. 1 ст. 164, 165, 182, 183 Сімейного Кодексу України, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Берегівської міської ради, як орган опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог служба у справах дітей Берегівської міської ради Закарпатської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.06.2026 року і до повноліття дитини.

Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять один) гривень 20 копійок.

Копію рішення надіслати Берегівському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Іван ІЛЬТЬО