Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №215/8550/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8797/26 Справа № 215/8550/25 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів – Акуленка В.В., Остапенко В.О.

секретар судового засідання – Лідовська А.А.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Науменко Я.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення - 28 травня 2026 року),

В С Т А Н О В И В

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Севастьянову І.Г. звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на підприємстві ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» стався нещасний випадок, унаслідок якого загинув батько позивача — ОСОБА_2 . Факт нещасного випадку підтверджується актом форми Н-1 № 5/IX від 06.09.2012, а факт смерті — свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04.08.2012. Родинний зв`язок між загиблим і позивачем ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження, а на момент смерті батька позивач проживав разом із ним за однією адресою. Позивач зазначає, що смерть його батька настала внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, спричиненого порушенням вимог законодавства про охорону праці, у зв`язку з чим він зазнав значних моральних страждань та оцінює розмір моральної шкоди у 7 000 000 (сім мільйонів) гривень.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві 450 000 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

У решті позовних вимог відмовлено.

Обидві сторони оскаржили судове рішення.

Позивач в апеляційній скарзі просив рішення суду змінити, збільшити стягнутий судом розмір моральної шкоди до 7000000,00 грн. На обґрунтування скарги зазначив, що суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, однак визначив її розмір у 450 000 грн, мотивуючи це принципами розумності, справедливості та співмірності. Водночас суд не навів конкретного розрахунку або чітких критеріїв, які б обґрунтовували зменшення заявленої суми з 7 000 000 грн. до 450 000 грн. Смерть батька є однією з найбільш тяжких підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки пов`язана з непоправною втратою близької людини та довготривалими душевними стражданнями. Зменшення розміру компенсації до 450 000 грн. не відображає реального обсягу моральних втрат позивача.

Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано.

В апеляційній скарзі представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» адвокат Савельєва Т.Д., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір моральної шкоди визначено без врахування конкретних обставин справи, засад розумності, виваженості й справедливості. Судом не було враховано обставини нещасного випадку та вину самого загиблого, який безпосередньо порушив вимоги інструкції з охорони праці, а саме ОСОБА_2 , електрослюсар з ремонту устаткування розподільчих пристроїв ЦМП ПАТ «ПІВНГЗК», не виконав окремі вказівки наряду - допуску № 25 від 03.08.12 року та проник за тимчасове дерев`яне огородження, чим порушив п. 3.2.7. «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів» та п. 1.4. Інструкції з охорони праці № 16.591 - 11 для електрослюсаря з ремонту устаткування розподільчих пристроїв цеху мереж та підстанцій

Відповідач наполягає на тому, що доводи позивача, наведені у позові відносно того, що відповідач не виконував свій обов`язок по створенню безпечних умов праці є безпідставними та необґрунтованими. Вважає, що стягнення в якості відшкодування моральної шкоди з ПРАТ «ПІВНГЗК» в розмірі 450 000,0грн. є необґрунтованим та суттєво завищеним.

Відзив на апеляційну скаргу відповідача також не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_3 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача та просила задовольнити апеляційну скаргу відповідача з викладених у ній підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21 вересня 1984 року (а.с.20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10 год. 41 хв. на підприємстві Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (у 2017 році змінено організаційно-правову форму на Приватне акціонерне товариство) у цеху мереж та підстанцій, на підстанції № 84, стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, унаслідок якого загинув ОСОБА_2 , що підтверджується актом про нещасний випадок за формою Н-1 № 5/ІХ від 06 вересня 2012 року. Як убачається з матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку, 03.08.2012 начальником дільниці підстанцій ДФ-3 Боковим Є.І. було видано наряд-допуск № 25 на виконання робіт з демонтажу, монтажу та перепідключення трансформатора власних потреб на підстанції № 84. До складу бригади входили електрослюсар з ремонту устаткування розподільчих пристроїв ОСОБА_2 , електрослюсар ОСОБА_4 та електромонтер ОСОБА_5 .

Після проведення підготовчих робіт та допуску бригади до виконання робіт ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні підстанції, проник за тимчасове дерев`яне огородження до небезпечної зони, де торкнувся оголених наконечників кабелю КЛ-841/4, які не були замкнені накоротко та заземлені, внаслідок чого був смертельно уражений електричним струмом (а.с.9-17).

Згідно з п. 7 акту розслідування нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, основною причиною настання нещасного випадку визначено організаційні причини, а саме: незастосування засобів колективного захисту та невиконання вимог інструкцій з охорони праці, а супутньою технічною причиною – утворення електричного зв`язку між фазою «В» кабелю КЛ-841/3 та фазами «В» і «С» кабелю КЛ-841/4 внаслідок механічного пошкодження.

Пунктом 8 вказаного акту зазначено, що устаткуванням, експлуатація якого призвела до нещасного випадку, є кабель КЛ-841/4 марки ЦААБлГ 3х120 (ож) кв. мм 6 кВ, виготовлений у 2005 році заводом «Южкабель» м. Харків, останні високовольтні виміри якого проводилися 12.11.2011.

Відповідно до п. 9 актау причиною смерті потерпілого став вплив електричного струму, при цьому перебування потерпілого у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не встановлено.

У пункті 10 вказаного Акту зазначено, що особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, або орган, який проводить розслідування є: ОСОБА_6 , начальник дільниці підстанцій ДФ-3 ЦМП ПАТ «ПІВНГЗК», який не забезпечив належне утримання та експлуатацію електрообладнання підстанції № 84 відповідно до вимог нормативних документів з охорони праці, чим порушив п.п. 2.1.7, 4.6.5 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, п.п. 5.1.6, 5.1.7, 5.7.7 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів та п. 2.8.2 посадової інструкції начальника дільниці підстанцій ДФ-3; ОСОБА_7 , електромонтер з ремонту та монтажу кабельних ліній ЦМП ПАТ «ПІВНГЗК», який як керівник робіт не забезпечив замикання накоротко та заземлення кінців кабелю КЛ-841/4, від`єднаного від комірки № 1 РП-1, чим порушив п.п. 3.9.2, 4.6.5 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів та п. 1.4 Інструкції з охорони праці № 16.578-12 для електромонтера з ремонту та монтажу кабельних ліній; ОСОБА_8 , електромонтер з обслуговування підстанцій ЦМП ПАТ «ПІВНГЗК», яка неналежно здійснила прийом робочого місця після завершення робіт з від`єднання кабелю КЛ-841/4 від комірки № 1 РП-1 та не повідомила безпосереднього керівника про наявність незаземлених відкритих струмопровідних частин на підстанції № 84, унаслідок чого кінці кабелю КЛ-841/4 не були закорочені та заземлені, чим порушила п.п. 2.1.7, 2.2.9, 4.6.5 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, п.п. 5.1.7, 5.6.2.22 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, а також п.п. 1.4.1, 3.1 Інструкції з охорони праці № 16.577-12; ОСОБА_2 , електрослюсар з ремонту устаткування розподільчих пристроїв ЦМП ПАТ «ПІВНГЗК», який не виконав окремі вимоги наряду-допуску № 25 від 03.08.2012 року та проник за тимчасове дерев`яне огородження, чим порушив п. 3.2.7 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів та п. 1.4 Інструкції з охорони праці № 16.591-11 для електрослюсаря з ремонту устаткування розподільчих пристроїв цеху мереж та підстанцій.

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04 серпня 2012 року та довідкою про причину смерті, відповідно до якої смерть настала внаслідок ураження електричним струмом (а.с.18,19).

Крім того, рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року у справі № 215/205/13-ц, зміненим в частині суми стягнення моральної шкоди постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2014 року, встановлено факт настання смерті ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, та стягнуто з ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь дружини загиблого моральну шкоду у розмірі 60 000,00 грн (а.с.33-34,35-36).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що нещасний випадок, який стався під час роботи батька позивача ОСОБА_2 на ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»» перебуває у причинному зв`язку із його смертю, а тому його сину має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статей 1167, 1168 ЦК України.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі по 450 000,00 грн., суд виходив того, що сам факт загибелі батька позивача ОСОБА_2 беззаперечно свідчить про те, що його син відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Віна втратив батька, його допомогу та піклування і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткови х зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 зв`язку зі смертю його батька ОСОБА_2 який загинув в результаті нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові/дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Вказані підстави відповідальності ПрАТ «ПівнГЗК» за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_2 судом встановлені в повному обсязі.

Так, відповідно до Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 03 серпня 2012 о 10.41 годині, затвердженого 06 вересня 2012 року, встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 стався під час виконання ним трудових обов`язків згідно з внутрішнім трудовим розпорядком підприємства. Серед осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці зазначено 4 посадові особи підприємства, в тому числі ОСОБА_2 у вину якого поставлено те, що він не виконав окремі вказівки наряду-допуску та проник за тимчасове дерев`яне огородження.

Отже, доводи представника відповідача з приводу відсутності вини Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» щодо нещасного випадку з ОСОБА_2 , судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що нещасний випадок пов`язаний з виробництвом.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачці у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, остання, у зв`язку із втратою близької людини (батька) переживає нервові потрясіння, вона постійно потребує підтримки, як фізичної так і моральної, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача – втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в повному обсязі відповідають вимогам діючого цивільного законодавства та роз`ясненням, наданими Пленумом Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 з подальшими змінами, у зв`язку з чим доводи відповідача щодо невстановлення судом першої інстанції підстав відшкодування моральної шкоди з боку відповідача на користь позивача, зокрема й факту її заподіяння, є необґрунтованими.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що вина підприємства у смерті ОСОБА_2 відсутня, оскільки, потерпілий загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, виним у якому, окрім самого потерпілого, визнано й інших працівників підприємства.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі у справі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (з часу нещасного випадку до подання позову минуло 14 років).

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, який хоча і у віці 28 років, але залишився без турботи рідної людини - батька, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Разом з тим, не можна погодитися і з доводами апеляційної скарги позивача, щодо необхідності збільшити розмір відшкодування шкоди до 7000000,00 грн., оскільки останній розмір є значно завищеним і становитиме надмірний тягар для підприємства- роботодавця тисяч інших працівників.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скаргах обох сторін не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: