Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №747/67/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 747/67/26 Головуючий у 1 інстанції Тіщенко Л. В.

Провадження № 33/4823/707/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі головуючого судді Сиволапа Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Вдовиченка Б.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, мешканець АДРЕСА_1

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що в 00 год. 17 хв. 09 лютого 2026 року по вул. Центральна, 1 в с Липове по вул. Центральна, 1 водій ОСОБА_1 керував автомобілем DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Drager Alkotest 6810». Відповідно до тесту № 44, проведеному 09.02.2026 в 00 год. 29 хв. результат позитивний – 1,40 проміле. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Вдовиченко Б.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що оскільки суб`єктом інкримінованого правопорушення є водій транспортного засобу, а об`єктивна сторона інкримінованого правопорушення полягає у керуванні транспортним засобом, то за недоведеністю факту такого керування ОСОБА_1 можливо дійти висновку про відсутність належних і допустимих доказів наявності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що на відеозаписі факт підтвердження руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 відсутній, що виключає склад адміністративного правопорушення. Крім того, свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні місцевого суду підтвердив, що автомобілем керував він та зупинився через фізіологічні потреби, на момент приїзду працівників поліції керований ним автомобіль стояв нерухомо біля узбіччя. Зазначає, що дії поліцейського щодо схиляння ОСОБА_1 до відмови проїхати в медичний заклад мають ознаки провокації адміністративного правопорушення, що розуміється як притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання зі сторони поліцейських та свідчить про порушення ст. 6 Конвенції. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не роз`яснювались права передбачені ст. 268 КУпАП у тому числі право на захист та право не свідчити проти себе, передбачене ст. 63 Конституції України, а тому показання ОСОБА_1 зазначені і відеозаписах не можуть бути належним доказом інкримінованого останньому адміністративного правопорушення. Вказує на те, що місцевим судом залишено поза увагою доводи сторони захисту про те, що через неякісний друк роздруківки чеку алкотстера неможливо встановити серію та номер приладу, за допомогою якого здійснювався огляд, у тому числі для того, що б порівняти вказані дані із свідоцтвом про повірку приладу, тому вказаний документ не може бути належним та допустимим доказом. Також звертає вагу на те, що акт огляду, який не містить дати та часу його складання, а тому не може бути належним та допустимим доказом; направлення на медичний огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до Прилуцької ЦМЛ має відомості про те, що воно було складено 09.02.2026 о 00.31 год., проте відповідно до відеозаписів у вказаний час згадане направлення не складалось; направлення на огляд з метою виявлення стану сп`яніння ОСОБА_1 не пропонувалось отримати та підписати; ознаки, які названі поліцейським автоматично та внесені до вказаного направлення та акту огляду.

Будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Вдовиченко Б.В. в засідання апеляційного суду, призначене на 08-30 год. 12 серпня 2026 року не з`явились. Захисником подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку його перебуванням у відпустці в період з 07 по 20 липня 2026 року. В зв`язку цим розгляд справи відкладено апеляційним судом на 09-00 год. 28 серпня 2026 року.

Будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Вдовиченко Б.В. в засідання апеляційного суду, призначене на 09-00 год. 28 серпня 2026 року не з`явились. Захисником подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю в засіданні Чуднівського районного суду Житомирської області о 12-00 год. 28.08.2026.

При цьому захисник звертає увагу на наявність достатнього часу для розгляду даної справи у межах строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Апеляційний суд вважає необхідним наголосити на тому, що відповідно до ч.4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Згідно з ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Відклавши розгляд справи на іншу дату за клопотанням захисника, суд сприяв стороні захисту в реалізації права доступу до суду, однак хоче звернути увагу на недопустимість зловживання стороною захисту будь якими процесуальними правами.

На думку апеляційного суду участь захисника в судовому засіданні Чуднівського районного суду Житомирської області о 12-00 год. 28.08.2026 жодним чином не перешкоджає його участі в засідання Чернігівського апеляційного суду – 09-0 год. того ж дня в режимі відеоконференції.

Так, з матеріалів справи слідує, що при розгляд справи в місцевому суді захисник приймав участь в судових засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, а отже має відповідні навички та технічні можливості для дистанційної участі в судовому засіданні.

Однак даною можливістю в суді апеляційної інстанції він чомусь не скорився, заявивши клопотання про повторне відкладення судового розгляду, що цілком обґрунтовано можна розцінювати, як намагання затягнути розгляд справи з огляду на те, що інкриміноване ОСОБА_1 діяння мало місце ще 09.02.2026 тобто майже 7 місяців тому та дотепер не отримало остаточної правової оцінки (судового рішення, що набрало законної сили).

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що особа, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 двічі поспіль не з`явився в засідання апеляційного суду та не повідомив суд про причини своєї неявки, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

При цьому наявність клопотання захисника про відкладення розгляду справи, що не вирішено судом, не є автоматичною підставою для неявки в судове засідання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд вважає неповажними причини неприбуття (в тому числі дистанційно в режимі відеоконференції) особи, яка притягується до відповідальності та його захисника в засідання апеляційного суду 28.08.2026 та з метою дотримання розумних строків розгляду справи приходить до висновку про необхідність проведення судового розгляду у їх відсутність, що узгоджується з вимогами ч.1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 586557 від 09.02.2026 водій ОСОБА_1 , 09 лютого 2026 року в 00 год. 17 хв. по вул. Центральна, 1 у с. Липове Прилуцького району Чернігівської області керував автомобілем «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Drager Alkotest 6810». Відповідно до тесту № 44, проведеному 09.02.2026 в 00 год. 29 хв. результат позитивний – 1,40 проміле. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП ( а.с.2).

Даний протокол складено уповноваженої особою Національної поліції, його форма та зміст відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Alcotest Drager 6810», тест 44, результат продування ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 1,40 проміле, з яким останній погодився та власноручно поставив свій підпис (а.с.2).

Згідно копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 31.10.2025 року, газоаналізатор для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі Alkotest 6810, відповідає вимогам ДСТУ. Свідоцтво чинне до 31 жовтня 2026 року (а.с.3).

Посилання апелянта на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не є переконливими, з огляду на таке.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудного портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що 09.02.2026 в 00 год. 19 хв. патрульний автомобіль під`їхав до транспортного засобу «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_1 . Працівник поліції підійшов до автомобіля з працюючим двигуном, і повідомив, що водій рухався в комендантську годину та запитав, звідки їдуть. Водій повідомив, що їдуть з Житомира і він більше 6 годин за кермом. Після цього водій довго шукав документи, говорив нерозбірливо. На відеозаписі зафіксовано, що за кермом перебував ОСОБА_1 , із заднього сидіння автомобіля вийшов пасажир. Під час спілкуванні поліцейськими виявлено у водія запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. При цьому, ОСОБА_1 підтвердив вживання алкогольних напоїв. Після цього, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі, водій погодився пройти огляд на місці зупинки. Поліцейський надав ОСОБА_1 трубку для продуву, яка герметично була упакована і яку він власноруч розпаковував та передав поліцейському, після чого останній зробив контрольний забір повітря. ОСОБА_1 продув алкотестер, а результат склав 1,40 проміле. Поліцейський запитав, чи погоджується водій з приладом і запропонував йому проїхати в лікарню в Прилуки. ОСОБА_1 в свою чергу запропонував працівникам поліції вирішити все без складання протоколу. Потім ОСОБА_1 погодився їхати в Прилуки, вимикнув двигун автомобіля, але не міг знайти документ, що посвідчує особу, та повідомив, що можливо документ знаходиться по місцю його тимчасового проживання в с Липове в конторі і потрібно їхати туди (00:33 год.) Після цього ОСОБА_1 в патрульному автомобілі везли до місця його проживання, оскільки, як озвучено поліцейським, в Прилуки в лікарню необхідний паспорт. Після того, коли ОСОБА_1 взяв свої документи, і всі вийшли з приміщення контори, щоб їхати в Прилуки в лікарню, останній запитав працівників поліції, як можна вирішити це питання, не хотів сідати в патрульний автомобіль, неодноразово пропонував неправомірну вигоду поліцейським, та повідомляв, що в 9 годин ранку він вирішить це питання. Працівники повідомили, що пропозиція неправомірної вигоди є кримінально караною. Після такої відповіді ОСОБА_1 погодився щоб протокол складали на місці зупинки та повідомив, що пив алкоголь.

Після поліцейський склав протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ознайомив водія з його змістом.

Доводи апелянта про недоведеність керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються дослідженими доказами у їх сукупності, так як поведінка останнього на місці вказувала на те, що він керував автомобілем, а відсутність відображення факту керування до моменту зупинки транспортного засобу не може бути єдиною підставою для закриття провадження у справі.

Версія апелянта, що автомобілем керував свідок ОСОБА_3 не відповідає дійсності, оскільки з відеозапису слідує, що за кермом перебував ОСОБА_1 , а пасажир вийшов із автомобіля через задні дверцята. При цьому на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 не повідомляв жодної інформації про те, що не є водієм даного транспортного засобу, а лише пересів на водійське сидіння в той час як реальний водій вийшов з автомобіля для того щоб справити природні потреби. Більш того, при первинному спілкуванні з поліцейськими ОСОБА_1 повідомив що проїхав за кермом близько 6 годин.

При цьому автомобіль стояв на краю проїзної частини в безлюдному місці з увімкненим двигуном, а події відбувались у нічний час в холодну пору доби (учасники неодноразово повідомляли, що мороз становить близько 20 градусів). Отже єдиним розумним поясненням є те, що даний автомобіль потрапив на місце події незадовго до приїзду поліцейських, своїм ходом та під керуванням водія ОСОБА_1 .

Відтак, доводи апелянта, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, є неспроможними, оскільки не знайшли свого обґрунтованого підтвердження та спростовуються дослідженими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Більш того, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, були предметом розгляду суду першої інстанції і суд правильно визначився, що саме останній був за кермом транспортного засобу та виконував функцію водія, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції, враховуючи наявні у даній справі докази.

Апеляційний суд погоджується з критичною оцінкою місцевим судом пояснень свідка ОСОБА_3 про те, що саме він керував автомобілем, а ОСОБА_1 разом з іншим товаришем сидів в автомобілі на задньому судинні та вважає, що вони надані з метою допомогти ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності.

Так, присутність свідка ОСОБА_3 на місці зупинки транспортного засобу в адміністративному матеріалі (в тому числі на відеозаписі) не зафіксована. Неспроможними видаються його пояснення про те, що до приїзду поліцейських він залишив автомобіль для того щоб справити природні потреби, а побачивши поліцейських, не став повертись до автомобіля та пішки прийшов до місця проживання в с Липове, оскільки події відбувались у нічний час у безлюдному місці за температури навколишнього середовища близько - 20 градусів Цельсія (зі слів учасників на відеозаписі).

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.

Твердження апелянта про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно яких в останнього явно спостерігаються візуальні ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді порушення мови та координації рухів.

Дослідивши вказані вище докази, суд встановив, що у ОСОБА_1 працівниками патрульної поліції були виявлені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, про що було вказано в акті огляду та направленні на медичний огляд водія (а.с.4,5).

Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що сам факт вживання спиртних напоїв ОСОБА_1 не заперечувався ні під час спілкування з поліцейськими ні стороною захисту в поданій апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду, що підтверджує обґрунтованість виявлення зовнішніх ознак цього стану працівниками поліції та підставність пропозиції про проходження огляду на стан сп`яніння.

Посилання апелянта про те, що в даній ситуації мала місце провокація ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом подій, з якого слідує, що після проходження огляду на місці зупинки, результат якого становив 1,40 проміле працівники поліції роз`яснили, що якщо він не згоден з результатом, огляд на стан алкогольного сп`яніння можна пройти у лікарні. ОСОБА_1 спочатку погодився пройти огляд у закладі охорони здоров`я, а після того як зрозумів, що не домовився вирішити питання щодо не складання відносно протоколу, по дорозі в лікарню відмовився від проходження такого огляду.

Крім того, будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників поліції по відношенню до ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не встановлено, а апелянтом не надано доказів на підтвердження таких обставин.

Доводи апелянта про те, що роздруківка з приладу «Драгер», яка долучена до матеріалів справи, поганої якості і не може слугувати доказом, який підтверджує результати огляду, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 підписав дані тесту № 44 та протокол про адміністративне правопорушення без будь-яких зауважень. Крім того, з чеку-тесту, який міститься в матеріалах справи, є читабельним, результат огляду 1,40 проміле, що разом з іншими доказами по справі, дає можливість ідентифікувати, що саме цей чек-тест був роздрукований при проведенні огляду ОСОБА_1 09.02.2026.

Ці дані з роздруківки спеціального технічного засобу узгоджуються з даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та відеозаписом з камери поліцейського, на якому видно показник 1,40 та озвучений показник технічного приладу при замірі, а саме 1,40 проміле. З цього відеозапису чітко видно, чутно та зрозуміло, яку саме дію виконує водій, який не заперечує, що саме він проходив огляд, і не заперечував результатів проведеного огляду.

Матеріали справи не містять даних, що при оформленні адміністративних матеріалів від водія ОСОБА_1 надходили заперечення щодо процедури огляду на стан сп`яніння чи щодо його результатів, а також щодо читабельності чек-тесту. Так, у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення та роздруківці з приладу «Драгер» наявний підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з результатами тестування та змістом протоколу.

Посилання апелянта на те, що працівники поліції не роз`яснили водію прав та обов`язків, передбачених ст.268 КУпАП, ст.63 Конституції України, не заслуговують на увагу, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України,ст.268 КУпАП, Крім того, ОСОБА_1 у повній мірі використав своє право на захист, при розгляді справи місцевим судом скористався послугами захисника – адвоката Вдовиченка Б.В., який протягом усього часу судового розгляду здійснював його юридичний захист.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не знайшли свого підтвердження . Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_4 уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Стягнення ОСОБА_4 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Вдовиченка Б.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап