Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №523/6187/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1391/26

Номер справи місцевого суду: 523/6187/26

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

захисника особи, яка притягується до відповідальності, – Берзінь С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Берзінь Сергія Людвиговича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 12 червня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 122-4, 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколів про адміністративне правопорушення

13.03.2026 відносно ОСОБА_1 складено два протоколи про адміністративне правопорушення, передбачені статтями 122-4, 124 КУпАП.

Так, відповідно до протоколу серії ЕПР1 №614239 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Toyota Ipsum», д.н.з. НОМЕР_1 , о 20 год. 15 хв. по вул. В.Нестеренка, біля будинку №7 в м. Одесі, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної швидкості руху та безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до протоколу серії ЕПР 1 №614257 ОСОБА_1 13.03.2026 близько 20:15 год., керуючи транспортним засобом «Toyota Ipsum», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Одессі по вул. В.Нестеренка, навпроти буд.7, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , після чого залишив місце ДТП, чим порушив вимоги п.2.10а ПДР, за що передбачена відповідальність статтею 122-4 КУпАП.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Пересипського районного суду м.Одеси від 12.06.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КУпАП та застосовано до нього адміністративні стягнення:

-за ст.124 КУпАП у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850 грн.;

-за ст. 122-4 КУпАП у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400грн.

На підставі ст.36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник Берзінь С.Л. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Також просив визнати неналежним і недопустимим доказом схему місця ДТП від 13.03.2026, наявну в матеріалах справи.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що:

-оскаржувана постанова суду є необґрунтованою, судом не було перевірено всі доводи сторони захисту та не надано їм належної правової оцінки;

- суд не надав належної правової оцінки кожному з двох протоколів окремо в питанні наявності кожного складу адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_1 у їх вчиненні, а здійснив фактично узагальнення з використанням припущень;

- з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається наявність обох транспортних засобів на дорозі та присутність обох учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що свідчить про те, що ОСОБА_1 місце події не покидав, а тому не порушив вимоги п.2.10а ПДР;

- судом не враховано, що ОСОБА_1 одразу після зіткнення зупинив свій транспортний засіб з дотриманням вимог ПДР щодо забезпечення безперешкодного проїзду інших транспортних засобів;

- судом не враховано фізику руху транспортного засобу, а саме наявність гальмівного шляху після інерційного руху, що не завжди уможливлює зупинку транспортного засобу саме на місці зіткнення, що узгоджується з поясненням потерпілого;

- наявна в матеріалах справи схема з місця ДТП не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки транспортний засіб «Toyota Ipsum», державний номерний знак НОМЕР_1 , присутній на місці події і залишений у тому стані і місці, де був зупинений водієм. При цьому, вказаний автомобіль знаходиться на тій же вулиці, де і інший транспортний засіб, тому вони обидва мали бути відображені на схемі ДТП із зазначенням відстані між ними у метрах чи інших одиницях виміру;

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованих адміністративних правопорушень та наявності його вини у їх вчиненні;

- ОСОБА_1 стверджує, що адміністративні правопорушення, передбачені ст.122-4 та ст.124 КУпАП не вчиняв, винним у їх вчиненні себе не визнає.

У судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Берзінь С.Л. в інтересах ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, що з огляду на положення ч.6 ст.294 КУпАП, та враховуючи думку захисника, не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника в інтересах особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні дані, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2026 о 20:15 за адресою м. Одеса, вул. В.Нестеренка, навпроти буд.7, сталась ДТП за участю автомобілів:

- «Toyota Ipsum», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 ;

- «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Водій ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, шляхом прибирання автомобіля з безпосереднього місця аварії.

13.03.2026 відносно ОСОБА_1 складено два протоколи про адміністративне правопорушення, передбачені статтями 122-4, 124 КУпАП, які підписані останнім без будь-яких зауважень.

У схемі місця ДТП зафіксованіділянка дороги, на якій сталась ДТП; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснено прив`язку об`єктів; транспортний засіб, який залишився на місці ДТП та причетний до ДТП - «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , координати його розміщення відносно елементів проїжджої частини; місце зіткнення, інформацію щодо розташування знаків регулювання дорожнього руху тощо. Такожзаповнена таблиця дорожніх умов та зазначені назви об`єктів, зображених на схемі. На зворотній стороні схеми зафіксовані механічні пошкодження транспортного засобу «Volkswagen» в результаті ДТП (а саме: пошкодження ЛФП, деформація передньої лівої двері, деформація кузова з лівої сторони), його приналежність та інформація щодо полісу цивільної відповідальності (а.с.22).

У складених протоколах про адміністративні правопорушення, зазначено про технічні засоби відеозапису за номерами 475770 та 471321, які не долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, стороною захисту надано суду витребуваний ним від патрульної поліції відеозапис з відеореєстратора поліцейського № 471321. Клопотання про витребування відеозапису з відеореєстратора за № 475770 суду надано не було.

Судом першої інстанції оглянуто наданий відеозапис, з якого вбачається, що на проїзній частині перебуває автомобіль «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , біля якого перебуває його водій, який в подальшому представився, як ОСОБА_2 . В процесі розмови він пояснив, що автомобіль «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , стояв на перехресті вул. В. Нестеренка та Агрономічна у м.Одесі, але у цей момент з повороту на великий швидкості виїхав автомобіль Тойота, який зачепив його автомобіль, але після цього не зупинився одразу, а проїхав та став на узбіччі. Водій також пояснив, що після цього, водій даного автомобіля підійшов до нього та вибачився. Окрім того, поруч з ОСОБА_2 перебував інший чоловік, який в подальшому представився, як ОСОБА_1 . В процесі розмови, інспектор поліції оглянув автомобіль «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , встановив наявність механічних пошкоджень, а після цього, за вказівкою водія ОСОБА_2 підійшов до автомобіля «Toyota Ipsum», д.н.з. НОМЕР_1 , який було припарковано на певний відстані, та встановив наявність також механічних пошкоджень. Після цього, інспектор почав оформлювати матеріали ДТП.

Вказаним відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 заперечував факт керування ним автомобілем.

Відеозапис підтверджує, що автомобіль ОСОБА_1 був припаркований на тротуарі, який прилягає до проїзної частини дороги, на певній відстані від місця ДТП.

За письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 13.03.2026 вчинив порушення ДТП, таким чином вчинив пошкодження транспортного засобу НОМЕР_2 . Ситуація не передбачена ПДР, оскільки ані водій, ані він ( ОСОБА_1 ) не бачили сигналів світлофора (а.с.23).

За поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 13.03.2026 він (водій Volkswagen, НОМЕР_2 ) стояв на світлофорі на вулиці Нестеренка-Агрономічна. З повороту на великій швидкості (т/з Toyota, НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 ) пропоров лівий бік (його автомобіля Volkswagen, НОМЕР_2 ). Вину свою ( ОСОБА_1 ) визнає (а.с.24).

За поясненнями свідка ОСОБА_3 (пасажира т/з Volkswagen) від 13.03.2026, стояли на перехресті вул.Нестеренко кут вул.Агрономічна. На великій швидкості на повороті (т/з Toyota під керуванням ОСОБА_1 ) пропоров лівий бік машини (Volkswagen). Водій, який ударив машину, ( ОСОБА_1 ) визнав свою вину (а.с.25).

Під час розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КУпАП, повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з частинами 1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За положеннями ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).

Статтею 124 КУпАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Умовою відповідальності за ст.124 КУпАП є сукупність таких обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. При цьому, безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху (п.1.10 ПДР).

За порушення зазначених вимог ПДР України передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

За положеннями п.2.10 «а» ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Статтею 122-4 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ст.122-4 КУпАП, підтверджена:

- протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №614239 від 13.03.2026 та ЕПР1 №4614257 від 13.03.2026, які складені у відповідності до вимог ст.256 КУпАП та містять визначені правовими нормами відомості, зокрема щодо дати, місця та способу вчинення самих адміністративних правопорушень, які призвели до порушень ПДР України;

- схемою місця ДТП, яка підписана учасником ДТП, що залишився на місці, та містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти, дані про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася ДТП, місце ДТП, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, розташування дорожньої розмітки, транспортний засіб, причетний до ДТП, координати його розміщення відносно елементів проїзної частини тощо), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, та зазначено характеризуючи дані транспортного засобу, що залишився на місці ДТП, та відомості про його пошкодження;

- письмовими поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілої особи та свідка від 13.03.2026, які є чіткими, послідовними та повністю узгоджуються з іншими належними та допустимими доказами у справі;

- відеозаписами з портативного відеореєстратора поліцейського №471321 щодо обставин складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви в їх достовірності та істинності у апеляційного суду відсутні.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови суду, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП.

Виходячи із встановлених обставин події ДТП, яка мала місце 13.03.2026, вбачається, що саме невиконання водієм ОСОБА_1 вимог п.13.1 ПДР України знаходиться у прямому причинному зв`язку з ДТП та наслідками, що настали у виді пошкодження транспортного засобу «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки саме водій ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу не дотримався безпечного інтервалу під час маневру, внаслідок чого сталася ДТП.

Враховуючи, залишення ОСОБА_1 місця події, ним порушено також п. 2.10 «а» ПДР України, оскільки він, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, не виконав обов`язок негайно зупинити транспортний засіб і залишитися на місці пригоди, а покинув його, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.

Твердження апелянта про те, що на відеозаписі автомобіль розташований трохи далі, а сам ОСОБА_1 перебував на місці події та надавав пояснення, не свідчать про дотримання вимог зазначеного пункту ПДР. Пункт 2.10 ПДР зобов`язує водія зупинитися негайно в момент аварії. Натомість ОСОБА_1 безпосередньо після зіткнення не зупинив транспортний засіб, продовжив рух, залишив первинне місце зіткнення та припаркував автомобіль подалі від місця зіткнення на тротуарі. Подальше повернення самого водія на місце події не нівелює факт первісного залишення ним місця ДТП та зміни обстановки пригоди, прибравши свій транспортний засіб з місця пригоди.

У розумінні положень п.1.10 ПДР залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Від`їхавши від безпосереднього місця зіткнення та припаркувавши автомобіль на тротуарі, ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на приховання обставин скоєння пригоди, оскільки самовільно змінив первинне розташування транспортного засобу після зіткнення та обстановку ДТП. При цьому, на наявному в матеріалах справи відеозаписі зафіксовано, що по прибуттю поліцейських на місце події ОСОБА_1 , перебуваючи поруч з транспортним засобом потерпілого, який залишився на місці ДТП, заперечив факт керування ним транспортним засобом, а на питання потерпілого зазначив, що транспортний засіб, який був припаркований подалі на тротуарі, належить йому.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 згодом перебував на місці та надавав пояснення, не спростовують наявності в його діях складу правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП. Фіксація на відеозаписі факту того, що автомобіль знаходиться в іншому місці («трошки дальше»), є прямим доказом залишення водієм ОСОБА_1 безпосереднього місця пригоди з метою приховання реальних обставин зіткнення, що змусило правоохоронні органи проводити додаткові заходи для відновлення дійсної картини події.

Не заслуговують на увагу доводи скарги про те, що судом не враховано фізику руху транспортного засобу, а саме наявність гальмівного шляху після інерційного руху, що не завжди уможливлює зупинку транспортного засобу саме на місці зіткнення.

Зазначені твердження повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема схемою місця ДТП, підписаною учасником ДТП (потерпілим) без зауважень, на якій взагалі відсутній будь-який гальмівний шлях.

Фізика інерційного руху чи технічний гальмівний шлях виникають виключно як наслідок застосування водієм заходів екстреного гальмування для зупинки транспортного засобу у разі виникнення небезпеки (що передбачено п. 12.3 ПДР). Відсутність таких слідів на схемі ДТП свідчить про те, що ОСОБА_1 після зіткнення не здійснював дій, спрямованих на негайну зупинку автомобіля. Натомість він свідомо продовжив рух, змінив траєкторію, здійснив маневрування та припаркувався на тротуарі. Таким чином, зміна розташування транспортного засобу відбулася не внаслідок «неконтрольованих фізичних процесів чи інерції», а в результаті цілеспрямованих та усвідомлених дій самого водія, що повністю охоплюється диспозицією ст. 122-4 КУпАП.

Не приймаються до уваги і доводи скарги щодо невідповідності схеми з місця ДТП дійсним обставинам справи через те, що транспортний засіб нібито був залишений у тому стані й місці, де його зупинив водій, і знаходився на тій же вулиці, що й інший автомобіль, а тому обидва транспортні засоби мали бути відображені на схемі із зазначенням відстані між ними. Зазначені аргументи є безпідставними та свідчать про хибне тлумачення апелянтом норм діючого законодавства.

Так, відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 за №1395, на схемі місця ДТП фіксується первинна обстановка пригоди та взаємне розташування автомобілів безпосередньо на місці зіткнення.

Той факт, що автомобіль ОСОБА_1 знаходився на тій самій вулиці, але на тротуарі «трохи далі», є наслідком виключно його власних неправомірних дій щодо самовільного переміщення транспортного засобу та зміни місця події в порушення п. 2.10 «а» ПДР України. Схема ДТП відображає дійсні обставини правопорушення - а саме відсутність автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , на безпосередньому місці зіткнення. Поліцейські не зобов`язані фіксувати на схемі місця ДТП нове місце паркування транспортного засобу правопорушника, яке той обрав самовільно після залишення місця аварії, оскільки це не є місцем вчинення пригоди. Таким чином, фіксація положення автомобіля потерпілого та слідів ДТП на проїжджій частині повністю відповідає вимогам закону та підтверджує факт залишення місця ДТП водієм ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованих адміністративних правопорушень та наявності його вини у їх вчиненні спростовуються матеріалами справи.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 стверджує, що адміністративні правопорушення, передбачені ст.122-4 та ст.124 КУпАП, не вчиняв, винним у їх вчиненні себе не визнає, - не спростовує правильність висновків суду першої інстанції, не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Сутність вчинених правопорушень у протоколах про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ст.122-4 та ст. 124 КУпАП.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.

Розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи протоколи про адміністративні правопорушення у цій справі складені у відповідності до вимог ст.256 КУпАП та додані у відповідності до вимог вказаної Інструкції схема місця ДТП, пояснення учасників пригоди.

Отже, на підставі наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП. Наявні в матеріалах справи докази оцінені судом у відповідності до вимог ст.252 КУпАП.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.122-4, 124 КУпАП з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Викладені в обґрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини ДТП.

Судом враховано рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», за яким будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Берзінь Сергія Людвиговича - залишити без задоволення.

Постанову Пересипського районного суду м.Одеси від 12 червня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко