Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №348/2912/24 — Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 348/2912/24

Провадження по справі № 2/354/113/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Стремінської А.І.,

представника позивача – адвоката Бедексєєвої В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Яремчанського міського суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнєцова Наталія Миколаївна про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції учасників процесу

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бедексєєва В.Л., звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати недійсним договір дарування, укладений 21.09.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнецовою Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 5096, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію прав: запис про право власності № 56772258 від 21.09.2024 на земельну ділянку загальною площею 0,1415 га, кадастровий номер 2611091501:11:006:0209, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , внесений на підставі рішення приватного нотаріусу Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнецової Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 75161855 від 21.09.2024, а також скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію прав: запис про право власності № 56772277 від 21.09.2024 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , внесений на підставі рішення приватного нотаріусу Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнецовою Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 75161855 від 21.09.2024 і стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає наступне.

Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05.03.2024 у справі № 354/118/24 ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУПАП. Власником пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля Audi Q5, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію Т3 серії НОМЕР_2 .

У провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебувала справа № 348/1500/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, в межах якої позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 , в задоволенні якої ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02.09.2024 було відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02.09.2024. Внаслідок чого, Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 02.09.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким вказану заяву про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 261326926110, який належить на праві власності ОСОБА_2 , в межах суми позову 589 929,11 грн.

Однак, 21.09.2024 між ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 було укладено договір дарування, що посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного округу Івано-Франківської області Кузнецовою Н.М., зареєстровано в реєстрі за № 5096, за яким ОСОБА_2 як дарувальник подарував, а обдаровувана ОСОБА_3 прийняла в дарунок, безоплатно, належну дарувальнику на праві приватної власності земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Позивач переконаний, що ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що заявлений до нього позов у справі № 348/1500/24 про відшкодування шкоди завданої останнім внаслідок ДТП з великою ймовірністю буде задоволений, що в подальшому може призвести до відкриття виконавчого провадження в межах якого він буде мати статус боржника, а тому відповідач уклав спірний договір дарування належного йому на праві власності майна: земельної ділянки та житлового будинку. Слід звернути увагу на те, що спірний договір дарування вчинений ОСОБА_2 на користь своєї сестри ОСОБА_6 з метою ухилення від сплати на користь ОСОБА_1 грошових коштів (за рішенням суду у вищевказаній справі) та позбавити позивача права здійснити звернення стягнення на його майно як боржника, що об?єктивно свідчить про недобросовісність поведінки відповідача.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Звертає увагу суду на те, що відчуживши належну відповідачу на праві приватної власності земельну ділянку та житловий будинок своїй сестрі ? ОСОБА_7 , останній вчинив зазначений правочин з метою приховання цього майна від майбутнього звернення стягнення з боку позивача, який виник в нього внаслідок заподіяння матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 22.12.2023, окрім того його вину вже було встановлено у справі № 354/118/24.

Таким чином, відповідач вчинив дії щодо відчуження належного йому на праві приватної власності майна, на яке в подальшому може бути звернуто стягнення, за договором дарування на користь близького родича, очевидно з метою уникнення цивільно-правової відповідальності. ОСОБА_2 діяв з метою приховання цього майна, а тому такий правочин є очевидно фіктивним.

Наголошує на тому, що поведінка ОСОБА_2 є вочевидь недобросовісною, оскільки:

1) відповідач відчужив єдине належне йому майно ОСОБА_3 21.09.2024 після пред?явлення до нього позову про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, про що йому було достеменно відомо;

2) майно відчужене на підставі договору дарування ? безвідплатного договору;

3) майно відчужене на користь близького родича;

4) після відчуження спірного майна у ОСОБА_2 відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов?язаннями перед ОСОБА_1 .

Вважає, що житловий будинок та земельна ділянка, яка належала на праві приватної власності відповідачу, в обов?язковому порядку повинна бути повернута у власність останнього, оскільки від цього залежить подальша можливість примусового виконання рішення суду у справі № 348/1500/24 у межах майбутнього виконавчого провадження.

06.08.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вона зазначила, що оспорюваний договір укладено після виникнення деліктного зобов`язання, після пред`явлення до дарувальника конкретної майнової вимоги та під час судового спору, предметом забезпечення якого було саме відчужене майно.

Позивач не заперечує, що сторони оспорюваного договору бажали реального переходу права власності на житловий будинок та земельну ділянку і що такий перехід був зареєстрований. Навпаки, саме реальне вибуття майна з власності ОСОБА_2 створило негативний для кредитора результат — позбавило його доступу до істотного ліквідного активу, на який він уже просив накласти арешт для забезпечення майбутнього виконання рішення.

Поєднання обставин, послідовність і часовий зв`язок утворюють єдину модель поведінки: використання формально законного права власника розпорядитися майном з метою створення перешкод для задоволення вимоги кредитора. Інтерес ОСОБА_1 полягає не в набутті подарованого майна у власність, а у відновленні доступу до майнової сфери боржника, яка існувала до вчинення договору та могла бути використана для виконання судового рішення про відшкодування шкоди. Саме тому визнання фраудаторного договору недійсним є належним та ефективним способом захисту кредитора.

Вважає, що уточнення правової кваліфікації не змінює ані предмета позову, ані обраного способу захисту, ані фактичних обставин, на яких ґрунтуються вимоги. Як у позові, так і в цих поясненнях оспорюється той самий договір дарування від 21.09.2024 з тієї самої фактичної причини — його укладення на шкоду майновим інтересам ОСОБА_1 та для унеможливлення або істотного ускладнення звернення стягнення на майно ОСОБА_2 .

Навіть, якщо первісна позовна заява містила посилання на статтю 234 ЦК України, це не перешкоджає суду надати встановленим обставинам правильну кваліфікацію за пунктом 6 частини першої статті 3, частинами другою і третьою статті 13, частиною першою статті 203 та частинами першою і третьою статті 215 ЦК України. Відмова в позові лише через неточне зазначення позивачем правової норми суперечила б принципу jura novit curia.

Отже, сукупність зазначених у позовній заяві обставин свідчить, що договір дарування від 21.09.2024 був використаний як приватно правовий інструмент для реального виведення майна з власності особи, до якої вже було пред`явлено майнову вимогу, та для створення перешкод у виконанні рішення суду.

У зв`язку з вище викладеним просить позовну заяву задовольнити.

Відповідачі своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

06.12.2024 до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області надійшла вказана цивільна справа.

Ухвалами судді Матолич В.В. від 09.12.2024 справу та заяву про забезпечення позову передано за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Згідно з протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2025 головуючою суддею в даній справі визначено Остап`юк М.В.

13.01.2025 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Бедексєєвої В.Л. про відвід судді в даній справі. Ухвалою судді Остап`юк М.В. від 13.01.2025 вказану справу передано до канцелярії суду для визначення судді для вирішення заяви про відвід.

Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ваврійчук Т.Л. ухвалою від 14.01.2025 відмовила в задоволенні заяви про відвід судді Остап`юк М.В.

16.01.2025 ухвалою судді Остап`юк М.В. задоволено заяву позивача про забезпечення позову, яка була подана разом із позовною заявою та накладено арешт в частині заборони відчуження на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку загальною площею 0,1415 га з кадастровим номером 26111091501:11:006:0209; житловий будинок зазначений в плані літерою «А», загальною площею 210,2 кв.м, житловою площею 74,7 кв.м; житловий будинок, зазначений в плані літерою «Д», загальною площею 146,3 кв.м, житловою площею 50,3 кв.м; навіс, зазначений в плані літерою «Ж», площею 26,7 кв.м; басейн, зазначений в плані літерою «Е», площею 35,9 кв.м; криниця, зазначена в плані цифрою «№ 1»; огорожа, зазначена в плані цифрою «№ 2-3», площею 180 кв.м; навіс, зазначений в плані літерою «Є», площею 9,1 кв.м; літня кухня, зазначена в плані літерою «Б», площею 86,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2613269261110).

Ухвалою судді від 17.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено її до підготовчого судового розгляду.

14.04.2025 ухвалою судді задоволено клопотання представника позивача від 06.03.2025 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду в іншій цивільній справі за №348/1500/24, та зупинено провадження, яке ухвалою від 22.04.2026 поновлено на підставі клопотання представника позивача від 20.04.2026.

Суддя Остап`юк М.В. ухвалою від 22.04.2026 задовольнила заяву про самовідвід судді у даній справі.

Відповідно до призначеного повторного автоматизованого розподілу судової справи № 348/2912/24 між суддями від 23.04.2026 головуючою суддею обрано Ковалюк О.М.

Ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ковалюк О.М. від 27.04.2026 вказану цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

11.05.2026 та 18.05.2026 ухвалами суду задоволено клопотання представника позивача про участь у всіх судових засіданнях в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою судді Ковалюк О.М. від 03.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача – адвокат Бедексєєва В.Л., яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала позовні вимоги в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях, просила суд задовольнити та стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, судом належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи.

За наслідком судового засідання 19.08.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив час його проголошення 27.08.2026 о 16:45 год.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що постановою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ваврійчук Т.Л. від 05.03.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу (а.с. 16-17).

Ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Остап`юк М.В. від 02.09.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено (а.с. 19-20). Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.11.2024 вказану ухвалу від 02.09.2024 скасовано, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належить ОСОБА_2 (а.с. 21-25).

Станом на 03.06.2024 власником земельної ділянки та 1/3 житлового будинку був ОСОБА_2 , в той же час 1/3 вказаного будинку належала ОСОБА_9 , 1/3 – ОСОБА_10 , які є матір`ю та сестрою ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 381248083 від 03.06.2026 (а.с. 26-27).

21.09.2024 між ОСОБА_2 , як дарувальником, та, ОСОБА_5 , як обдаровуваною, було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного округу Івано-Франківської області Кузнецовою Н.М., зареєстровано в реєстрі за № 5096, внаслідок якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 28-29).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 405214190 від 25.11.2024, право власності на земельну ділянку кадастровий номер № 2611091501:11:006:0209 з площею 0,1415 га зареєстровано 21.09.2024 на ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 5096 від 21.09.2024 (а.с. 30).

Станом на 25.11.2024 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 є співвласниками в частках 1/3 домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 405213982 від 25.11.2024 (а.с. 31).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 405660863 від 27.11.2025 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 5096 від 21.09.2024 (а.с. 32).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Так, під час укладення оскаржуваного договору не було порушено жодної норми чинного на той час законодавства, сам правочин вчинено в письмовій формі, посвідчено нотаріусом, що повністю відповідає формі договору, встановленій законом.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 747/306/19).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб.

Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20).

У постанові від 04.02.2026 у справі № 910/6654/4 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що

вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), не має значення, що на виконання оспорюваного правочину передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення, зокрема, унеможливлюється звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспоренні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений усупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), не допускається.

Позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 вказано, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)».

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, відносяться: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.

Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин відсутній вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд у своїй практиці виходить із необхідності встановлення сукупності обставин, що свідчать про зловживання боржником своїми цивільними правами на шкоду кредитору. Зокрема, у відповідних правових висновках Верховного Суду сформульовано орієнтовний перелік критеріїв, на підставі яких правочин може бути кваліфікований як фраудаторний, а саме:

1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості;

2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору;

3) майно відчужене на користь близького родича;

4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Тобто сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що відповідно статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду

Розглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що після дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 22.12.2023 виникло деліктне зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , який пред`явив вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в судовому порядку в сумі 589 929,11 грн. та просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно.

02.09.2024, тобто через 19 днів після відмови суду в забезпеченні позову ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 безоплатно передав своїй сестрі за договором дарування від 21.09.2024 саме те майно, на яке просив позивач накласти арешт, тобто житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_3 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 405660863 від 27.11.202 та № 5405214190 від 25.11.2024 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка з кадастровим номером

2611091501:11:006:0209 площею 0,1415 га, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані за ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 5096 від 21.09.2024.

Такі дії відповідача призвели до неможливості виконання Постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 20.11.2024 про накладення арешту на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку, які належали на праві власності ОСОБА_2 .

Відповідно, станом на час вчинення спірного правочину, тобто 21.09.2024, відповідачу ОСОБА_2 було відомо про існуючий спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, що перебував на той час на розгляді в Яремчанському міському суді Івано-Франківської області (справа №348/1500/24), в якій позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 .

Таким чином сукупність вищенаведених фактичних обставин справи свідчить про недобросовісну поведінку ОСОБА_2 , оскільки укладення вказаного договору дарування об`єктів нерухомості відбулось з метою зменшення майнової маси та приховання цього майна від наступного звернення стягнення на нього в рахунок погашення боргу за невиконаним зобов`язанням за рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06.03.2026.

Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07. 2019 в справі № 369/11268/16-ц.

Крім того, у постанові від 20.05.2020 в справі № 922/1903/18 Верховний Суд зазначив, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значущі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином і своєчасно виконані. Тому, всі боржники мають добросовісно виконати всі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення прав і правомірних інтересів кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Згідно практики Верховного Суду щодо наявності сукупності ознак для фраудаторності правочину, кожна із наведених ознак сама по собі не є достатньою для висновку про недобросовісність. Має бути доведено сукупність таких ознак та їх спрямованість на ухилення від виконання зобов`язань.

На переконання суду відповідачі діяли недобросовісно, оскільки ОСОБА_2 відчужував своїй сестрі безоплатно належне йому нерухоме майно за нотаріально посвідченим договором дарування від 21 вересня 2024 року, був обізнаний про існування позову щодо стягнення з нього матеріальної шкоди, міг на майбутнє передбачити негативні наслідки для себе у випадку винесення судового рішення та його примусового виконання, що свідчить про недобросовісну поведінку останнього та намагання уникнути відповідальності за рахунок нерухомого майна, яке він відчужив ОСОБА_3 .

Враховуючи зазначене, позивачем правомірно стверджується, що ОСОБА_2 , порушуючи принцип добросовісності правовідносин та зловживаючи правом, уклав договір дарування житлового будинку та земельної ділянки на користь близького родича з метою уникнення сплати боргу, тому нотаріально посвідчений договір дарування від 21 вересня 2024 року № 5096 є фраудаторним, тобто таким, що укладений з метою уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу.

За таких обставин, з`ясувавши обставини та проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що договір дарування, укладений 21.09.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнецовою Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 5096, є недійсним, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до абз. 3 ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Щодо заходів забезпечення позову

16.01.2025 ухвалою судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Остап`юк М.В. накладено арешт в частині заборони відчуження на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку загальною площею 0,1415 га з кадастровим номером 26111091501:11:006:0209; житловий будинок зазначений в плані літерою «А», загальною площею 210,2 кв.м, житловою площею 74,7 кв.м; житловий будинок, зазначений в плані літерою «Д», загальною площею 146,3 кв.м, житловою площею 50,3 кв.м; навіс, зазначений в плані літерою «Ж», площею 26,7 кв.м; басейн, зазначений в плані літерою «Е», площею 35,9 кв.м; криниця, зазначена в плані цифрою «№ 1»; огорожа, зазначена в плані цифрою «№ 2-3», площею 180 кв.м; навіс, зазначений в плані літерою «Є», площею 9,1 кв.м; літня кухня, зазначена в плані літерою «Б», площею 86,2 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2613269261110).

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На час ухвалення судом рішення у даній справі до суду не надходили вмотивовані клопотання учасників справи про скасування заходів забезпечення позову.

Судом ухвалюється рішення про задоволення позову, однак рішення суду набирає законної сили у визначений процесуальним законом строк, тому вжиті судом заходи забезпечення позову продовжують діяти відповідно до положень ч. 7 ст. 158 ЦПК України.

Розподіл судових витрат

Статтею 265 ЦПК України передбачено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути з відповідачів витрати на професійну правову допомогу в сумі 16 000,00 грн, які є видом судових витрат.

Вирішуючи дану вимогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На обґрунтування розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги б/н від 03.06.2024; копію акта № Д/24668 наданих послуг від 14.04.2026; ордер про надання правничої допомоги, попередній розрахунок витрат за надання правничої допомоги ОСОБА_1 на суму 16 000,00 грн, надання якої адвокат Бедексєєва В.Л. підтвердила в судовому засіданні. Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище.

З врахуванням відсутності клопотань від відповідачів щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що слід визначити витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі по 16 000,00 грн., яку стягнути з відповідачів по 8000,00 грн з кожного на користь ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3633,60 грн. за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнєцова Наталія Миколаївна про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації - задовольнити.

2.Визнати недійсним (фраудаторним) договір дарування, укладений 21.09.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений

приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнецовою Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 5096.

3.Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію прав: запис про право власності № 56772258 від 21.09.2024 на земельну ділянку загальною площею 0,1415 га, кадастровий номер 2611091501:11:006:0209, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , внесений на підставі рішення приватного нотаріусу Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнецової Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 75161855 від 21.09.2024.

4. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію прав: запис про право власності № 56772277 від 21.09.2024 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , внесений на підставі рішення приватного нотаріусу Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнецовою Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 75161855 від 21.09.2024.

5. Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 1816,80 грн судових витрат з кожного та по 8 000,00 грн. з кожного витрат на правничу допомогу.

6. Захід забезпечення позову, застосований ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025, продовжує діяти протягом 90 (дев`яноста) днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або може бути скасований за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач-1: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач-2: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Приватний нотаріус Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кузнєцова вікторія Леонідівна, вул. Шевченка, 1 м. Надвірна Надвірнянського району Івано-Франківської області 78400.

Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК