Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №346/4482/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4482/26

Провадження № 1-кп/346/734/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , без проведення судового розгляду у судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, без фіксування за допомогою технічних засобів,

розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026096180000154, в якому ОСОБА_2 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Коломия Івано-Франківської області; громадянин України; місце проживання: АДРЕСА_1 ; освіта середня-спеціальна; судимостей не має; не одружений; на утриманні нікого немає; на обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває) обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,

а сторонами та іншими учасниками кримінального провадження, є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_3 ,, з боку захисту - обвинувачений: ОСОБА_2 , його захисник: ОСОБА_4 , неповнолітній потерпілий: ОСОБА_5 , та його законний представник ОСОБА_6

в с т а н о в и в :

Щодо обвинувачення, яке суд вважає доведеним.

05 серпня 2026 року близько 21 години 20 хвилин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуваючи на стоянці, що біля супермаркету «АТБ», що за адресою м. Коломия, вул. Мазепи, 183/2, Коломийського району Івано-Франківської області, де з хуліганських спонукань вчинив словесний конфлікт із неповнолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надалі, ОСОБА_2 продовжуючи свої хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір самоутвердитись за рахунок приниження іншої особи, у присутності сторонніх осіб наніс неповнолітньому ОСОБА_5 декілька ударів в область обличчя та тіла, від лівого ока то садно лівого передпліччя, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Отже, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.296 КК України, тобто грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнав обвинувачений ОСОБА_2 , згоден із цими обставинами, які були встановлені під час дізнання та не оспорює їх, про що подав письмову заяву.

При цьому суд відзначає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як потерпілий та законний представник також подали письмову заяву, якою теж висловили згоду із вказаними обставинами.

І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_2 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_2 беззаперечно та добровільно і свідомо визнав свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме його.

Таким чином суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що обвинувачений ОСОБА_2 в осудному стані, вчинив кримінальне правопорушення, яке правильно кваліфіковано прокурором за частиною 1 статті 296 КК України. І у вчиненні цього правопорушення винен саме ОСОБА_2 .

Щодо покарання.

Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діяння ОСОБА_2 або звільняли його від кримінальної відповідальності чи від покарання судом не встановлені, а тому ОСОБА_2 підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 296 КК України.

Суд погоджується із прокурором у тому, що обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2 та передбачені частиною 1 статті 67 КК України, є вчинення правопорушення у присутності дитини. Але разом з цим, має місце обставина, яка на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 КК України відноситься до обставин, які пом`якшують її покарання, зокрема: щире каяття обвинуваченого.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, і суд враховує, що: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1); покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2); покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (частина 3).

Разом з цим суд застосовує і положення статті 65 КК України за якими: Суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2); підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу (частина 3); більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень (частина 4).

При цьому застосовуючи вказані норми кримінального права, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, щодо правильного їх застосування, викладений ним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 296 КК України, суд виходить з наступного:

- суд враховує, що санкція частини 1 статті 296 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до п`яти років, або обмеженням волі на той самий строк;

- суд враховує положення Загальної частини КК України, які є застосовними для призначення покарання ОСОБА_2 та вказані вище і нижче за цим текстом;

- суд враховує конкретні обставини за яких ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке за ступенем тяжкості, в силу положень частини 2 статті 12 КК України, являється кримінальним проступком та кваліфікується за частиною 1 статті 296 КК України;

- суд враховує, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення у віці 21 року, умисно, тобто з прямим умислом. Але він визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, добровільно;

- суд враховує, що обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_2 за вчинений ним проступок та передбачені частиною 1 статті 67 КК України – є вчинення правопорушення у присутності дитини;

- але разом з цим, суд враховує, що обставинами, які на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 КК України відносяться до обставин, які пом`якшують покарання, є щире каяття обвинуваченого;

- ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Коломия Івано-Франківської області; громадянин України; місце проживання: АДРЕСА_1 ; освіта середня-спеціальна; судимостей не має; не одружений; на утриманні нікого немає; на обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога не перебуває.

Таким чином, з урахуванням викладених судом обставин, які він застосовує у їх сукупності для призначення ОСОБА_2 покарання суд вважає, що найменш суворий вид покарання, що передбачений частиною 1 статті 296 КК України, тобто штраф у розмірі - 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що на підставі п.5 підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України складає 17000 гривень, оскільки 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян складає 17 гривень, а 1000 - саме 17000 гривень) є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Щодо речових доказів і документів.

В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.

Тож, на виконання положень частини 9 статті 100 КПК України, суду слід вирішити долю речових доказів і документів наступним чином.

Речові докази у вигляді: оптичного диску DVD-R із відеозаписом з фасаду супермаркету «АТБ», що в м. Коломия, по вул. Мазепи, 183/2 за 05.08.2026 року - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Щодо процесуальних витрат.

За ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. А за ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Але незважаючи на те, що суд ухвалює обвинувальний вирок, оскільки ні сторона обвинувачення, ні потерпілий не заявили про понесення процесуальних витрат і не надали суду їх документальні підтвердження, підстав для розподілу судових витрат не має.

Інші процесуальні питання.

Підстави, для вирішення судом інших питань, передбачених статтею 368 КПК України - відсутні.

Таким чином, на підставі всього вище викладеного та керуючись статтями

1-33,36,37,42,45-52,55,61-62,75-110,113-129,170-211,290-293,302,318-371,373-77,381,382,392-395,532 КПК України суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_2 , за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України основне покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

Речовий доказ, у вигляді оптичного диску DVD-R із відеозаписом з фасаду супермаркету «АТБ», що в м. Коломия, по вул. Мазепи, 183/2 за 05.08.2026 року - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених частиною 1 статтею 394 КПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку надіслати всім учасникам судового провадження.

Учасники судового провадження, також, мають право отримати копію вироку в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.

Суддя: ОСОБА_1