Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №127/38029/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/38029/25

Провадження № 22-ц/801/1936/2026

Категорія: 37

Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 рокуСправа № 127/38029/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2026 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування,

Рішення ухвалив суддя Горбатюк В. В.

Рішення ухвалено без виклику сторін у м. Вінниці

Повне судове рішення складено 15 травня 2026 року,

Встановив:

У грудні 2025 року ПрАТ «СК «УСГ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 травня 2025 року о 12 год. 20 хв. у с. Агрономічне Вінницької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «KIA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та автомобіля «Ford», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Ford» отримав механічні пошкодження.

На момент дорожньо-транспортної пригоди між ПрАТ «СК «УСГ» та ТОВ «ДЛ Солюшн» був укладений договір страхування наземних транспортних засобів № 28-0197-00718 від 31 березня 2025 року, за умовами якого позивач прийняв на себе обов`язок здійснити страхове відшкодування у разі пошкодження застрахованого транспортного засобу, зокрема автомобіля «Ford Transit 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Учасники дорожньо-транспортної пригоди оформили повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, тобто Європротокол. Із цього повідомлення позивач пов`язує настання дорожньо-транспортної пригоди з діями водія автомобіля «KIA Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Після настання страхового випадку страхувальник звернувся до ПрАТ «СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Позивач організував огляд пошкодженого автомобіля, отримав рахунок на оплату ремонту та склав страховий акт № ДККА-88697 від 29 травня 2025 року.

Відповідно до страхового акта № ДККА-88697 від 29 травня 2025 року розмір страхового відшкодування за пошкодження автомобіля «Ford Transit 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становив 25 967,00 грн. Частину страхового відшкодування у сумі 3234,00 грн. зарахував у рахунок несплаченої частини страхового платежу, а другу частину страхового відшкодування у сумі 22 733,00 грн. перерахував ТОВ «ДЛС».

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як водія автомобіля «KIA Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 223817727.

ПАТ «СК «УСГ» звернулося до АТ «СГ «ТАС» із регресною вимогою про виплату страхового відшкодування. АТ «СГ «ТАС» розглянуло подані документи та визначило суму страхового відшкодування, яка підлягає виплаті позивачу в межах полісу ОСЦПВ, у розмірі 14 487,60 грн. Вказану суму АТ «СГ «ТАС» перерахувало на рахунок ПАТ «СК «УСГ».

Позивач вважає, що після отримання від АТ «СГ «ТАС» страхового відшкодування у розмірі 14 487,60 грн. невідшкодованою залишилася різниця між фактично сплаченим ПАТ «СК «УСГ» страховим відшкодуванням у розмірі 25 967,00 грн. та сумою, виплаченою страховиком цивільно-правової відповідальності, у розмірі 14 487,60 грн. Така різниця становить 11 479,40 грн.

У зв`язку з цим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «УСГ» 11 479,40 грн. сплаченого страхового відшкодування, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2026 року позов ПрАТ «СК «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «УСГ» 11 479,40 грн. сплаченого страхового відшкодування.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «УСГ» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , пославшись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість та незаконність рішення, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини ДТП та письмові докази, що призвело до безпідставного стягнення з неї коштів на капітальний ремонт застарілих пошкоджень автомобіля позивача.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що фотознімки з місця ДТП чітко фіксують, що деталі автомобіля позивача, а саме ліве бокове крило, боковина та бампер мали масштабні застарілі дефекти у вигляді глибокої наскрізної корозії (іржі). Вказані руйнування металу виникли внаслідок тривалої природної експлуатації транспортного засобу і жодним чином не пов`язані з механічним контактом під час даної ДТП.

Крім того, на її утриманні перебуває неповнолітня дитина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вихованням котрої вона займається самостійно. При цьому матеріальне становище є скрутним, оскільки заробітна плата є низькою та становить 9000,00 грн. на місяць, а відтак стягнення з неї додаткових коштів на користь позивача поставить родину у скрутне становище.

Відтак вважає, що суд першої інстанції, ухваливши рішення, не дослідив та не врахував зазначені обставини, що суперечить принципам розумності, справедливості та гуманізму, закріпленим у ст. 3 ЦПК України, а також практиці Верховного Суду щодо застосування ч. 4 ст. 1193 ЦПК України.

Від позивача ПрАТ «СК «УСГ» у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає за таких підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ «СК «УСГ» та ТОВ «ДЛ Солюшн» укладено договір страхування наземних транспортних засобів № 28-0197-00718 від 31 березня 2025 року. У страхових документах до справи також зазначено номер договору № 28-0197-00718/00013. За договором страховиком є ПАТ «СК «УСГ», страхувальником - ТОВ «ДЛ Солюшн», вигодонабувачем - АТ «КОМІНБАНК». Строк дії страхового захисту визначений з 31 березня 2025 року до 30 березня 2026 року. Договір укладений щодо страхування наземних транспортних засобів, зокрема за ризиком КАСКО (а. с. 5-16).

У матеріалах справи наявна частина договору страхування та перелік транспортних засобів, які охоплювалися страховим захистом. Серед таких транспортних засобів зазначений автомобіль «Ford Transit 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 (а. с. 17-21).

Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу підтверджує, що автомобіль «Ford Transit 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , зареєстрований за ТОВ «Цільова комерція». У свідоцтві також міститься відмітка про фінансовий лізинг, лізингоодержувачем зазначено ТОВ «ДЛ Солюшн» (а. с. 22).

З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складеного 22 травня 2025 року, встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася 22 травня 2025 року о 12 год. 20 хв. в с. Агрономічне Вінницької області (а. с.4).

У повідомленні зазначено два транспортні засоби: транспортний засіб «А» - автомобіль «Ford Transit 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та транспортний засіб «В» - автомобіль «KIA Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . У повідомленні водієм автомобіля «Ford Transit 350» зазначений ОСОБА_3 , а водієм автомобіля «KIA Sportage» - ОСОБА_1 . Повідомлення містить схему дорожньо-транспортної пригоди, відомості про пошкодження транспортних засобів, позначення обставин пригоди та підписи водіїв.

Відповідно до заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування 22 травня 2025 року о 12 год. 20 хв. за адресою: с. Агрономічне, Вінницька область, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Ford Transit 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . У заяві описано, що автомобіль «Ford» стояв на вигрузці, а інший автомобіль виїжджав та вдарив його. Як пошкодження зазначені ліва боковина та накладка заднього лівого бампера. У заяві також зазначено, що поліцію не викликали, а дорожньо-транспортну пригоду оформили шляхом складання Європротоколу (а. с. 24-25).

ПАТ «СК «УСГ» 28 травня 2025 року склало акт огляду пошкодженого транспортного засобу у справі № ДККА-88697. В акті огляду зазначено автомобіль «Ford Transit 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2011 року випуску, показник одометра 487 579 км. Акт містить перелік пошкоджень транспортного засобу, зокрема пошкодження заднього лівого бампера, лівої боковини та інших суміжних елементів, що відповідає опису події у заяві про настання страхового випадку (а. с. 27).

ТОВ «Автомир М» виставило ТОВ «ДЛ Солюшн» рахунок на оплату № АМ-0001108 від 28 травня 2025 року щодо автомобіля «Ford Transit», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 . Рахунок містить вартість робіт і матеріалів, пов`язаних із відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля: фарбування боковини лівої, ремонт боковини лівої, накладка бампера заднього ліва, кліпса пластикова. Загальна сума рахунку з ПДВ становить 26947,00 грн. (а. с. 30).

ПАТ «СК «УСГ» 29 травня 2025 року склало страховий акт № ДККА-88697. У страховому акті зазначено страхувальника - ТОВ «ДЛС», договір страхування № 28-0197-00718/00013 від 31 березня 2025 року, період страхування з 31 березня 2025 року до 30 березня 2026 року, транспортний засіб «Ford Transit 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2011 року випуску. Страховим випадком визначено ДТП, дата настання страхового випадку – 22 травня 2025 року. Як підставу для визначення розміру збитку у страховому акті зазначено рахунок на оплату № АМ-0001108 від 28 травня 2025 року.

У страховому акті № ДККА-88697 від 29 травня 2025 року розмір страхового відшкодування визначено в сумі 25 967,00 грн. Також у страховому акті визначено порядок виплати страхового відшкодування: 3234,00 грн. зарахувати в рахунок несплаченої частини страхового платежу, а 22 733,00 грн. перерахувати ТОВ «ДЛС» на зазначений у страховому акті рахунок.

Платіжна інструкція № 70788 від 29 травня 2025 року підтверджує, що ПАТ «СК «УСГ» перерахувало ТОВ «ДЛС» 22 733,00 грн. У призначенні платежу зазначено, що це страхове відшкодування згідно зі страховим актом № ДККА-88697, пов`язане з пошкодженням автомобіля «Ford Transit 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 32).

У матеріалах справи наявні відомості щодо полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії ЕР № 223817727. З цих відомостей встановлено, що поліс був чинним на 22 травня 2025 року, страховиком за ним є АТ «СГ «ТАС», забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «KIA Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_4 . За полісом визначено франшизу 1600,00 грн. та ліміт відповідальності за шкоду майну 160 000,00 грн. (а. с. 34).

Лист АТ «СГ «ТАС» № 14260/125/ТС від 07 липня 2025 року підтверджує, що АТ «СГ «ТАС» розглянуло документи щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 22 травня 2025 року за участю автомобіля «Ford Transit», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобіля «KIA Sportage», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (а. с. 35).

У цьому листі АТ «СГ «ТАС» зазначило, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» за полісом ЕР № 223817727 від 01 жовтня 2024 року. Також у листі зазначено, що згідно з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 22 травня 2025 року дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.

АТ «СГ «ТАС» у листі від 07 липня 2025 року визначило вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Transit» у розмірі 20 170,00 грн., розрахувало коефіцієнт фізичного зносу замінених складових у розмірі 4082,40 грн., врахувало франшизу 1600,00 грн. та визначило суму страхового відшкодування, яка підлягає перерахуванню ПАТ «СК «УСГ», у розмірі 14487,60 грн.

Платіжна інструкція № 56429_00000/ta8ad046-463b-4bbb-939b-4b776ceb4e86 від 08 липня 2025 року підтверджує, що АТ «СГ «ТАС» перерахувало ПАТ «СК «УСГ» 14 487,60 грн. У призначенні платежу зазначено, що кошти перераховані як страхове відшкодування по ДТП за полісом № ЕР223817727 від 01 жовтня 2024 року, пошкоджений транспортний засіб - Ford Transit, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно зі страховим актом ДККА-88697 (а. с. 33).

Задовольняючи позовні вимоги повністю суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів належними, допустимими та достатніми доказами факт виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування, факт часткового відшкодування цієї суми страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача, а також наявність невідшкодованої різниці у розмірі 11 479,40 грн., яка відповідно до ст. 993, 1194 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування» підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація). У таких правовідносинах відбувається передача страховику права вимоги до заподіювача шкоди, у зв`язку з чим страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до статті 29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1194 ЦК України закріплено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «СК «УСГ» виплатило своєму страхувальнику відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля без урахування зносу в сумі 25 967,00 грн. (з вирахуванням суми безумовної франшизи), тим самим виконавши свої зобов`язання за договором добровільного страхування (КАСКО).

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Натомість страховик цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП, ПрАТ СК «ТАС», виконуючи вимоги статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, визначивши загальний розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля Ford Transit, д.н.з НОМЕР_2 , у 20170,00 грн., правомірно виплатив позивачу відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин пошкодженого транспортного засобу та за вирахування суми франшизи за ОСВЦПВ, що склало 14 487,60 грн.

Враховуючи викладене, різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням (вартістю ремонту з урахуванням зносу), що становить 11 479,60 грн., підлягає стягненню безпосередньо з особи, яка завдала шкоди, тобто з відповідача.

Даний висновок повністю узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком з урахуванням зносу деталей, оскільки деліктне зобов`язання винуватця зберігається до повного відшкодування потерпілому такої різниці (правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17).

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув із неї кошти за «капітальний ремонт» застарілих пошкоджень автомобіля позивача, а також на те, що фотознімки з місця ДТП нібито чітко фіксують наявність у деталей автомобіля масштабних застарілих дефектів у вигляді глибокої наскрізної корозії, які жодним чином не пов`язані з механічним контактом під час цієї ДТП, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані.

Так, відповідно до рахунку на оплату № АМ-0001108 від 28 травня 2025 року під час відновлення транспортного засобу Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_2 , були виконані такі роботи: фарбування лівої боковини, ремонт лівої боковини, заміна накладки лівої частини заднього бампера та пластикової кліпси (а. с. 30).

Зазначений перелік робіт відповідає характеру пошкоджень, зафіксованих у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколі) (а. с. 4) та в акті огляду пошкодженого транспортного засобу (а. с. 27). Отже, твердження відповідача про те, що за рахунок страхового відшкодування фактично було здійснено «капітальний ремонт» транспортного засобу або відновлено його застарілі пошкодження, не відповідає встановленим обставинам справи.

Також додані відповідачем до апеляційної скарги фотознімки самі по собі не підтверджують наявності у транспортного засобу позивача таких застарілих пошкоджень, які були включені до вартості відновлювального ремонту та не були спричинені ДТП від 22 травня 2025 року. Водночас зазначені фотознімки не спростовують ні факту дорожньо-транспортної пригоди, ні вини відповідача у її скоєнні, ні встановленого характеру пошкоджень транспортного засобу «Ford Transit 350».

При цьому сама по собі незгода відповідача з вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу «Ford Transit 350» не свідчить про необґрунтованість заявленого розміру збитків та не є доказом того, що до вартості ремонту включено відновлення пошкоджень, які виникли до ДТП.

Крім того, апеляційний суд позбавлений можливості самостійно встановити, чи були конкретні дефекти транспортного засобу пов`язані з механічним контактом під час ДТП, чи мали застарілий характер, оскільки вирішення таких питань потребує спеціальних знань. Відповідні висновки можуть бути зроблені лише на підставі належного експертного дослідження.

Однак ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду відповідач не заявляла клопотань про призначення судової автотоварознавчої чи іншої відповідної експертизи, яка б дала змогу встановити причинний зв`язок між виявленими пошкодженнями та ДТП, а також визначити обсяг і вартість відновлювальних робіт, необхідних саме після цієї дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин доводи апеляційної скарги ґрунтуються лише на припущеннях відповідача та не спростовують належними і допустимими доказами висновків суду першої інстанції щодо розміру завданої майнової шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не застосовано ч. 4 ст. 1193 ЦПК України та не враховано що стягнення з відповідача на користь позивача коштів поставить родину відповідача у скрутне становище, апеляційний суд відхиляє у зв`язку з наступним.

Частиною ч. 4 ст. 1193 ЦК України передбачено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища,

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 7 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, правила частини четвертої статті 1193 ЦК України про можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину, застосовуються у виняткових випадках, якщо відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача у тяжке матеріальне становище.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

На обґрунтування доводів про тяжке матеріальне становище відповідач додала до апеляційної скарги свідоцтво про народження її доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 70), яке саме по собі лише підтверджує факт наявності у відповідача дитини та не містить відомостей про її майновий стан, а також довідку № ВН00-000002 від 17 червня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 працює менеджером у ТОВ «ДП «СВ АЛЬТЕРА-ВІННИЦЯ», а її дохід за місцем роботи у період з грудня 2025 року по травень 2026 року становить 53 600,00 грн. (помісячно – 9000,00 грн.) (а. с. 67).

Водночас визначення матеріального становища особи має оціночний характер і здійснюється судом з урахуванням сукупності належних та допустимих доказів, які характеризують її майновий стан у цілому. Закон не встановлює вичерпного переліку доказів, якими такий стан може підтверджуватися, однак надання окремих документів, які не відображають повною мірою матеріальне становище особи, саме по собі не може бути підставою для висновку про наявність виняткових обставин, передбачених ч. 4 ст. 1193 ЦК України.

На переконання апеляційного суду, подані відповідачем докази не підтверджують ані її тяжкого матеріального становища, ані того, що відшкодування завданої шкоди у повному обсязі є для неї неможливим або призведе до такого становища.

Так, відповідачем не надано доказів, які б у сукупності характеризували її майновий стан, зокрема відомостей про доходи з інших джерел або за наявності інших місць роботи, інформації про наявність грошових коштів та активів, відомостей про наявність чи відсутність нерухомого майна, транспортних засобів та іншого цінного майна, а також інших даних, які б об`єктивно підтверджували неможливість відшкодування шкоди у повному обсязі або істотне погіршення її матеріального становища внаслідок такого відшкодування.

Саме лише підтвердження факту наявності у відповідача дитини та отримання нею доходу за одним місцем роботи не свідчить про наявність виняткових обставин, за яких суд вправі зменшити розмір відшкодування шкоди на підставі ч. 4 ст. 1193 ЦК України.

Таким чином, відповідачем не доведено її скрутного матеріального становища, також відсутні докази, які б могли свідчить про наявність винятковості в обставинах життя відповідача, що перешкоджало б відшкодуванню шкоди в повному розмірі або поставить її у тяжке матеріальне становище.

Окрім того, безумовною підставою застосування приписів частини четвертої статті 1193 ЦК України є не лише наявність винятковості обставин справи, але й те, що відшкодування шкоди у повному розмірі або неможливе, або поставить відповідача у тяжке матеріальне становище, що не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Враховуючи наведене, підстав для зменшення розміру відшкодування шкоди в порядку ч. 4 ст. 1193 ЦК України, судом не встановлено, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

У межах доводів апеляційної скарги не встановлено підстав для висновку, що рішення суду ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, які б давали підстави для його скасування.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. В. Матківська

СуддіЮ. Б. Войтко

І. М. Стадник