Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №127/3212/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/3212/26

Провадження № 22-ц/801/1691/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокуСправа № 127/3212/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Міхасішина І.В.

суддів : Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом 127/3212/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Стягайла Олександра Павловича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року,

встановив :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. за Кредитним договором №1376-8883 06.04.2024, в розмірі 90 031 гривень 47 копійок, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 24570 гривень 85 копійок; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 64 460 гривень 62 копійок.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.04.2024року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1376-8883. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор C2682, для підписання Кредитного договору №1376-8883 від 06.04.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Укладення договору без отримання SMS-повідомлень, входу до особистого кабінету та без введення одноразового коду було б неможливим, що підтверджує свідоме волевиявлення відповідача. Відповідно до умов Кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 27 500 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1376-8883 06.04.2024, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за Кредитним договором.

Станом на 09.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором №1376-8883 від 06.04.2024 становить 92 451 грн. 86 коп., а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 25 570 гривень 85 копійок; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 66 881 гривень 01 копійок

Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображено в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором, який додається до цієї Позовної заяви. Разом із тим повідомляємо, що Кредитодавець ухвалив рішення щодо можливості застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальника за нарахованими процентами у розмірі 2 420,39 грн за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором у сумі 90 031,47 грн.

Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника неповну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: 90 031 гривень 47 копійок, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 24570 гривень 85 копійок; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 64 460 гривень 62 копійок.

Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1376-8883 від 06.04.2024 в розмірі 90 031 гривень 47 копійок (дев`яносто тисяч тридцять одна гривня 47 копійок), з яких: прострочена заборгованість за кредитом 25570 гривень 85 копійок; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 64 460 гривень 62 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати у розмірі в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Провадження в суді апеляційної інстанції.

Не погодившись із таким рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат СтягайлоО.П.подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

02 липня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу без задоволення а рішення суду без змін.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу викладені в відзиві, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (credos.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

06.04.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1376-8883 від 06.04.2024 (Кредитний договір).

Як вбачається із змісту Кредитного договору, разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений.

Згідно умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 27 500,00 грн строком до 300 днів, із базовим періодом 14 днів, зі встановленням процентної ставки: зниженої – 1,2 % на день та стандартної – 1,5 % на день, а також комісії за видачу кредиту у розмірі 15 %.

Кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» - зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позичальнику ОСОБА_1 було надано наступний одноразовий ідентифікатор C2682, для підписання Кредитного договору №1376-8883 06.04.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу.

Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно до ч. 2 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Умовами Кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована та процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом.

Позивач здійснює лише нарахування по процентам за користування кредитом в строк договору, що погоджений між сторонами та не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору.

Проценти за користування кредитом, правове регулювання яких передбачене відповідно ст. ст.ст.1048, 1056 ЦК України, що нараховуються протягом строку договору не є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором.

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі відповідач має прийняти виконання зобов`язання за Кредитним договором, запропоноване за Позивача третьою особою.

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Отже, між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1376-8883 від 06.04.2024 року. Укладення договору відбулося в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Сам по собі довід відповідача про відсутність довідки щодо належності одноразового ідентифікатора не спростовує факту укладення договору, оскільки: відповідач не заперечує факт користування сервісом; відповідач здійснювала платежі за договором, що підтверджує визнання зобов`язання та приєднання до умов договору; правочин виконаний сторонами частково, що виключає його фіктивність.

Таким чином, поведінка відповідача (конклюдентні дії у вигляді здійснення платежів) свідчить про акцепт умов договору та підтверджує факт його укладення саме відповідачем.

Щодо доводів про відсутність первинних документів, то суд відхиляє посилання відповідача на відсутність первинних бухгалтерських документів як підставу для відмови у позові, виходячи з наступного.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, відомості щодо руху коштів та факту надання кредиту відповідно до умов договору, зокрема п. 4.2 договору, згідно з яким кредит вважається наданим з моменту списання коштів з рахунку кредитодавця.

Відповідач, у свою чергу, не надала належних і допустимих доказів того, що кошти не отримувались, або що вони були зараховані на рахунок іншої особи.

Більше того, здійснення відповідачем платежів за договором (на загальну суму понад 46 000 грн) спростовує її ж доводи про відсутність отримання кредиту.

Щодо правової природи договору: кредитна лінія, суд окремо зазначає, що укладений між сторонами договір є договором про відкриття кредитної лінії, а не класичним договором споживчого кредиту у розумінні, яке надає відповідач.

Кредитна лінія — це форма кредитування, за якою позичальнику встановлюється кредитний ліміт (у даному випадку 27 500 грн), в межах якого він має право користуватися коштами протягом визначеного строку, а проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості.

На відміну від разового кредиту, кредитна лінія передбачає: тривалий строк користування (300 днів); періодичні (базові) періоди обслуговування; можливість гнучкого погашення; нарахування процентів за кожен день користування.

Таким чином, доводи відповідача щодо застосування виключно підходів до «разового кредиту» є помилковими та не відповідають змісту укладеного договору.

Щодо строку кредитування та «базового періоду» то відповідно до п. 4.9 договору строк кредитування становить 300 календарних днів, а дата повернення кредиту — 30.01.2025 року.

Водночас п. 4.4 договору визначає базовий період тривалістю 14 днів, який є лише розрахунковим (пільговим) періодом для: нарахування процентів, здійснення поточних платежів, можливості застосування зниженої процентної ставки.

Отже, твердження відповідача про те, що строк кредитування становить 14 днів, є необґрунтованим та суперечить прямим умовам договору.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що базовий період не є строком кредитування, а лише технічним елементом структури виконання зобов`язання.

Щодо нарахування процентів то відповідно до п. 4.6 договору: проценти нараховуються щоденно; на залишок неповерненого кредиту; за стандартною ставкою 1,5% на день.

П. 4.12 визначає денну ставку — 1,388%, яка розрахована відповідно до методики НБУ (п. 4.14 договору).

Суд звертає увагу, що: ставка є фіксованою; умови її застосування є чітко визначеними; відповідач добровільно погодилась із такими умовами при укладенні договору.

Доводи відповідача про «несправедливість» процентів не можуть бути підставою для їх неврахування, оскільки: розмір процентної ставки прямо погоджений сторонами; він відображений у договорі; відповідач не довела наявність обставин, які б свідчили про недійсність відповідних умов.

Щодо доводів про обмеження процентної ставки законом, то суд першої інстанції врахував положення Закону України «Про споживче кредитування», однак зазначає, що: на момент укладення договору умови відповідали чинному законодавству; нарахування процентів здійснюється у межах погоджених сторонами умов; відповідач не надала належного контррозрахунку, який би підтверджував перевищення встановлених законом меж.

Щодо контррозрахунку відповідача то суд критично оцінює наданий відповідачем розрахунок заборгованості, оскільки: він здійснений без урахування строку кредитування 300 днів; ігнорує механізм нарахування процентів на залишок заборгованості; не враховує порядок зарахування платежів, передбачений п.п. 4.5, 5.5–5.6 договору; не підтверджений належними первинними документами.

Суд першої інстанції вказав, що здійснення складних фінансових розрахунків потребує спеціальних знань у сфері бухгалтерського обліку, а тому суд не може підміняти собою експерта та самостійно перераховувати заборгованість за відсутності належного і обґрунтованого альтернативного розрахунку.

Відтак, наданий відповідачем контррозрахунок не може бути покладений в основу судового рішення.

Факт здійснення відповідачем платежів не заперечується, однак відповідно до умов договору (п. 4.5, 5.5, 5.6): такі платежі в першу чергу спрямовуються на погашення процентів та комісії; лише після цього — на погашення тіла кредиту; у разі недостатності платежу — тіло кредиту не зменшується.

Таким чином, сам по собі факт сплати 46 468,53 грн не свідчить про відсутність заборгованості або її переплату.

Отже, відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.

Станом на 09.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором №1376-8883 від 06.04.2024 становить 92 451 грн. 86 коп., а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 25 570 гривень 85 копійок; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 66 881 гривень 01 копійок

Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображено в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором, який додається до цієї Позовної заяви. Разом із тим повідомляємо, що Кредитодавець ухвалив рішення щодо можливості застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальника за нарахованими процентами у розмірі 2 420,39 грн за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором у сумі 90 031,47 грн.

Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника неповну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: 90 031 гривень 47 копійок, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 24570 гривень 85 копійок; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 64 460 гривень 62 копійок.

У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що: між сторонами існують договірні правовідносини; позивач належним чином виконав свої зобов`язання; відповідач порушила умови договору; розмір заборгованості підтверджений належними доказами; доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

У зв`язку з цим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня2006 року).

Відповідно до частини 1статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 374,375, 381, 382,384,389,390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Стягайла Олександра Павловича залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді : Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська