Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №135/693/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 135/693/26

Провадження № 33/801/918/2026

Категорія: 294

Головуючий у суді 1-ї інстанції Нікандрова С. О.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Цибульського Володимира Володимировича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-10 КУпАП,

встановив:

Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-10 КУпАП, закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У скарзі зазначає, що суд безпідставно встановив його вину у вчиненні правопорушення, зважаючи на закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строку притягнення до відповідальності. Його перебування в релігійній організації виключає повний склад адміністративного правопорушення. На момент притягнення його до відповідальності він перебував у відрядженні в іншій військовій частині. Наказ про прийняття ним присяги не був доведений до його відома, а наказ про його зарахування до складу військової частини НОМЕР_1 відсутній. Акт фіксації відмови від 16 квітня 2026 року не є належним доказом у справі. Свідки, вказані у протоколі, є зацікавленими та необ`єктивними. Судом не було надано належну правову оцінку проставленим у протоколі підписам.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та адвоката Цибульського В.В., які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу А1890 №63/26 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-10 Кодексу про адміністративні правопорушення від 16 квітня 2026 року, 14 квітня 2026 року приблизно о 10-00 год. солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 12 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», перебуваючи в місці тимчасового розміщення 1 навчального батальйону шкоди індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), відмовився виконати законні вимоги командира (начальника), визначені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14 квітня 2026 року №1825 «Про складання Військової присяги військовослужбовцями, призваними за мобілізацією», а саме відмовився скласти Військову присягу на вірність Українському народові, мотивуючи це особистими переконаннями. Своїми діями солдат ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-10 КУпАП (а.с.2).

Диспозиція частини першої статті 172-10 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-10 КУпАП, підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення А1890 №63/26 від 16 квітня 2026 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 172-10 КУпАП; актом фіксації відмови від прийняття Присяги від 16 квітня 2026 року; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №99 від 04 квітня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 з 04 квітня 2026 року зараховано на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки; витягом з наказу командира військової частини № НОМЕР_1 №1741 від 11 квітня 2026 року «Про надання командирам підрозділів повноважень складати протоколи про адміністративні правопорушення»; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №101 від 06 квітня 2026 року щодо тимчасового виконання ОСОБА_2 обов`язків за посадою командира НОМЕР_2 навчального батальйону шкоди індивідуальної підготовки; наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1825 від 14 квітня 2026 року «Про складання Військової присяги військовослужбовцями військової служби призваними за мобілізацією, курсантів 1 навчального батальйону»; рапортом від 16 квітня 2026 року командира 5 навчальної роти – старшого викладача 1 навчального батальйону шкоди індивідуальної підготовки ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_3 ; рапортом від 16 квітня 2026 року командира 1 навчального взводу – викладача 5 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону шкоди індивідуальної підготовки ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 ; службовою характеристикою та медичною характеристикою на ОСОБА_1 ; довідкою щодо військовослужбовця ОСОБА_1 від 04 квітня 2026 року.

При цьому судом встановлено, що дане правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-10 КУпАП, не є триваючим, і було вчинене 14 квітня 2026 року, а відтак на час розгляду справи закінчився строк накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

У п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП зазначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 було складено 16 квітня 2026 року.

09 квітня 2026 року адміністративний матеріал надійшов на розгляд Ладижинського міського суду Вінницької області.

Строк накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-10 КУпАП, відповідно до положень статті 38 КУпАП сплив 14 липня 2026 року.

Постанову судом першої інстанції винесено 23 липня 2026 року.

За вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Питання щодо того, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності підлягає з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП).

Наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Як визначено статтею 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.

Тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначеного у вказаному пункті юридичного факту (закінчення строків, визначених ст. 38 КУпАП) є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

На момент винесення постанови з дня вчинення адміністративного правопорушення пройшло більше трьох місяців, протягом яких можливе накладення адміністративного стягнення, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Визначення на законодавчому рівні у ст. 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто, з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Разом з цим, суд, закриваючи провадження у справі, помилково зробив висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження у справі.

Поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями.

Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Апеляційний суд наголошує, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені 172-10 КУпАП, розглядаються протягом доби (ст.277 КУпАП).

Розглянувши справу у строк, визначений ст. 277 КУпАП, суд першої інстанції міг би встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

З урахуванням того, що на момент розгляду справи закінчилися визначені ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції позбавлений був процесуальної можливості досліджувати докази та встановлювати обставини справи, а також виявляти причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року вказано, що у разі закриття провадження по справі, питання про доведеність вини особи не вирішується.

Враховуючи вищезазначені висновки, надавати оцінку решті доводам апеляційної скарги не має правового значення.

Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – змінити, виключивши з неї висновки суду про винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-10 КУпАП.

Керуючись ст. 38, 247, 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 липня 2026 року змінити, виключивши з мотивувальної її частини висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-10 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало