Вирок від 27 серпня 2026 р. у справі №183/11103/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11103/26

№ 1-кп/183/2395/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026047350000175 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Новомосковська, громадянин України, з середньою технічною освітою, не працюючий, не одружений, не є особою з інвалідністю, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-17.05.2024 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді штрафу 17000 грн.

26.06.2024 поставлений на облік до Новомосковського РВ ФДУ ЦП в Дніпропетровській області, штраф не сплачено.

- обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,

в с т а н о в и в:

До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026047350000175 від 04.08.2026 року відносноОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.

В тексті обвинувального акту викладено клопотання прокурора про розгляд даного обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, повністю згоден із встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного ним кримінального проступку. Обвинувачений в присутності свого захисника – адвоката ОСОБА_4 , ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченими ч. 1 ст. 394 КПК України, подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту відносно нього у спрощеному порядку.

Потерпіла ОСОБА_5 , також подала заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згоден з розглядом обвинувального акта, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт відносно останнього без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Так, за результатами спрощеного провадження встановлено, що 03 серпня 2026 року приблизно о 14 годині 50 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу домоволодіння ОСОБА_5 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , побачив незачинену хвіртку до вказаного домоволодіння. При цьому ОСОБА_3 потерпілу ОСОБА_5 раніше не знав, дозволу на проникнення до житлового будинку від неї не отримував, а остання будь-якої згоди на його проникнення до житла не надавала.

У цей момент у ОСОБА_3 виник прямий умисел на незаконне проникнення до житла ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що не має дозволу володільця житла на проникнення до житлового будинку, усвідомлюючи незаконність своїх дій та бажаючи проникнути до житла, 03 серпня 2026 року приблизно о 14 годині 51 хвилині, без дозволу та всупереч волі ОСОБА_5 , яка на той час була відсутня за місцем проживання, зайшов через незачинену хвіртку на територію домоволодіння, після чого через незачинені вхідні двері проник до розташованого на його території житлового будинку, який є житлом ОСОБА_5 , порушивши право останньої на недоторканність житла, передбаченого ст. 30 Конституції України, статтею 12 Загальної декларації з прав людини, статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до іншого володіння особи.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження надані органом досудового розслідування, керуючись діючим кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні незаконного проникнення до іншого володіння особи, при обставинах, встановлених органом досудового розслідування доведена повністю, а дії останнього обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнає - щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує те, що останній вину визнав повністю, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий.

Тому, з урахуванням особливостей вказаного кримінального проступку та обставин його вчинення, даних про особу обвинуваченого та його ставлення до скоєного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, що разом з обставинами, які пом`якшують покарання, дає суду підстави для призначення останньому покарання у штрафу, що буде достатнім покаранням для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Визначаючи остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (ч.1 ст.71 КК України).

При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Відтак, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує те, що він вчинив кримінальний проступок після ухвалення вироку Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 17.05.2024, яким він був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, але до теперішнього часу це покарання не відбуто ним повністю, та він вчинив кримінальний проступок, за яким визнається винуватим у цьому провадженні в період відбуття вказаного покарання, тому остаточне показання за даним вироком ОСОБА_3 суд визначає із застосуванням положень ст. 71 КК України за сукупністю вироків, за принципом повного складання покарань у виді штрафу, зокрема шляхом приєднання до покарання у виді штрафу за цим вироком повністю невідбутого покарання у виді штрафу за попереднім вироком.

Саме таке покарання та принцип його призначення суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначені ОСОБА_3 саме такого виду покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Запобіжний захід забезпечення кримінального провадження не обирався.

Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного ОСОБА_3 за цим вироком, приєднати повністю невідбуту частину покарання у виді штрафу за попереднім вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.05.2024 та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1050 (одна тисяча п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 850 (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суддя ОСОБА_1