Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №203/7001/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/7001/26

Провадження № 1-кп/0203/2601/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62026170030003721 від 09.02.2026 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, гр. України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, на посаді номера обслуги кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому зіванні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 13.10.2023 Зарічним районним судом м. Суми за ч.4 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; за ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08.04.2025 на підставі ст.81-1 КК України 16.04.2025 звільнений від покарання умовно-достроково, у зв`язку із військовою службою за контрактом,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

встановив:

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, у посаді номера обслуги кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов?язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 05 грудня 2025 року вибув на лікування до КП «Дніпропетровський обласний медичний Центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради (відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2025 N?355), однак після закінчення лікування (згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого N?1279 від 25.12.2025), 25 грудня 2025 року, приблизно в денний час (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений), не з?явився вчасно до місця несення служби, а саме - підрозділу військової частини НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов?язки, до 02.05.2026 коли був встановлений працівниками поліції за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, поблизу буд.52, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

В судовому засіданні ОСОБА_4 вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі та суду пояснив, що дійсно в квітні 2025 був звільнений з місця позбавлення волі умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом. В грудні місці 2025 його направили на лікування до м. Дніпро. Після того, як його виписали з лікарні він не повернувся до військової частини, а поїхав до дому. В скоєному кається.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті і в матеріалах кримінального провадження, та приймаючи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вина ОСОБА_4 в скоєні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу буз поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину.

Обставинами, що пом`якшують покарання є щире каяття, наявність хронічного захворювання.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено ,

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Також у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи.

Вивчивши всі вказані обставини, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства і саме таке покарання буде достатнім для попередження нових злочинів.

Оскільки ОСОБА_4 16.04.2025 за ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08.04.2025 умовно-достроково звільнений від покарання, призначеного вироком Зарічного районного суду м. Суми від 13.10.2023, у зв`язку із військовою службою за контрактом, при призначенні остаточного покарання слід застосувати вимоги ч.3 ст.81-1 та ст. 71 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Зарічного районного суду м. Суми від 13.10.2023 та остаточно призначити покарання у вигляді п`яти років та двох місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 04 травня 2026 року

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

На вирок можуть подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя ОСОБА_1