Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №211/5371/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5371/26

Провадження № 2/211/4578/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 серпня 2026 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Костенко Є.К.,

за участю секретаря судового засідання – Гоєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позовна заява мотивована тим, що 12.11.2021 між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2006333, який був підписаний відповідачем електронним підписом відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, надісланого на його номер мобільного зв`язку, відповідно до умов якого йому було надано кредит в розмірі 4000,00 грн, строком на 22 дні, з фіксованою процентною ставкою в розмірі 1,9% в день. 01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ВЕРОНА» відступає ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» приймає належні ТОВ «ФК «ВЕРОНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідач порушив умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 20.02.2026 утворилась заборгованість в розмірі 11472,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 7472,00 грн - заборгованість за відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача, та судові витрати понесені при зверненні до суду.

Ухвалою суду від 14.05.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником позивача 18.06.2026 до суду скеровано заяву про розподіл судових витрат, а саме просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Ратушною Р.П. до суду скеровано відзив на позовну заяву в якій зазначають, що відповідач тіло кредиту визнає в повному обсязі, однак стосовно відсотків зазначає, що вони завищені та неправомірно нараховані, також просить застосувати до нього положення ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Щодо стягнення витрат на правову допомогу зазначає, що сума є завищеною та не відповідає категорії справи, просить зменшити суму з 13000,00 грн. до 500,00 грн., що буде відповідати співмірності виконаних робіт.

Представником позивача до суду було скеровано відповідь на відзив, в якій зазначається, що під час підписання договору про надання кредитних коштів відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами договору, в тому числі й з умовами нарахування відсотків. Стосовно нарахування відсотків зазначає, що відповідач мав надати первісному кредитору всі документи на підставі яких він має пільги, також зазначає, що відсотки були нараховані первісним кредитором, а позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом, 01.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2006333 (далі – кредитний договір), відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 4 000 грн., строком на 22 дні, денна процентна ставка – 1,9% в день.

Договір укладений у вигляді електронного документа з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором G1161.

ТОВ «ФК «ВЕРОНА» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 .

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування не виконує, унаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 11472,00 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн, процентів у розмірі 7472,00 грн.

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченоу ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію).

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення ( відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення ( відсилання) до них.

Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, кредитний договір між сторонами у справі був укладений в електронній формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1,2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно із частиною 1 статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті – це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ВЕРОНА» відступає ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» приймає належні ТОВ «ФК «ВЕРОНА» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2006333 від 12.11.2021 на суму 11472,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, у ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» виникло право, як у нового кредитора, на звернення із позовом до суду та на стягнення заборгованості за кредитним договором на свою користь.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором. Тому у нього виникла заборгованість за сумою кредиту у розмірі 4000,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 7472,00 грн. Загальний розмір боргу за кредитним договором склав 11472,00 грн. Ці обставини підтверджуються письмовим розрахунком заборгованості. При цьому, відсотки нараховані первісним кредитором ТОВ «ФК «ВЕРОНА» за період з 12.11.2021 по 22.01.2022, у подальшому нарахування відсотків чи інших штрафних санкцій ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» не здійснювалося.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитним договором.

Заперечуючи проти суми нарахованих відсотків, відповідач посилався на п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на що суд зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (у редакції, яка діяла на момент укладання договору 12.11.2021 та нарахування відсотків) визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Таким чином, право на кредитні канікули залежить від виду військової служби.

Для мобілізованих військовослужбовців пільга починає діяти з першого дня призову та зберігається до моменту звільнення зі служби.

Для військовослужбовців під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, право на пільгу пов`язане з безпосередньою участю у захисті держави під час АТО, ООС або відсічі повномасштабній агресії після 24 лютого 2022 року. Якщо військовий хоча б один день брав участь у бойових діях або заходах із забезпечення оборони, він отримує право на списання відсотків і штрафів. Пільга починає діяти з першого дня такої участі та зберігається протягом усього подальшого періоду служби в умовах особливого періоду.

Відповідно до довідки від 28.07.2023 №03/3393 солдат ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією до військоої частини НОМЕР_2 з 19.08.2022.

Довідкою №4037 від 04.12.2025 військової частини НОМЕР_3 підтверджено, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 з 18.10.2023 по теперішній час.

Крім того, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2023 солдат ОСОБА_1 брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України у період з 18.10.2022 по 31.10.2022.

Таким чином, судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 був призваний на військову службу а мобілізацією та проходить її з 19.08.2022 по теперішній час, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України він брав у період з 18.10.2022 по 31.10.2022, тобо вже після мобілізації.

Зазначене вище щодо правильного застосування положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повністю узгоджується з правовими висновками, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд в обов`язковому порядку має враховувати при застосуванні норм права у спірних правовідносинах, що викладені в таких постановах: від 21 лютого 2018 року у справі №306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 04 вересня 2019 року у справі №554/10264/17 (провадження № 61-42778св18).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що у відповідача ОСОБА_1 виникло право на застосування пільг, передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з 19.08.2022, разом із цим, відсотки за кредитним договором №2006333 від 12.11.2021 було нараховано за період з 12.11.2021 по 22.01.2022, тобто до мобілізації відповідача. З огляду на зазначене, суд вважає, що до періоду стягнення прострочених відсотків не підлягає застосуванню ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому суд не приймає заперечення відповідача.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 4000,00 грн та заборгованості за відсотками - 7472,00 грн, яка у загальному розмірі складає 11472,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення правової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 13000,00. підтверджуються: договором №09/07/2025 про надання правової допомоги від 09.07.2025; додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025; актом про отримання правової допомоги від 15.06.2026; платіжною інструкцією №2853 від 15.06.2026.

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставини справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, однак не були дотримані критерії розумності їх вартості, тому стягненню підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 142, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12, прим.1008) заборгованість за кредитним договором №2006333 від 12.11.2021 у сумі 11472 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН » (код ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12, прим.1008) витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН » (код ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12, прим.1008) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

У задоволенні вимог в іншій частині відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи,якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.08.2026.

Суддя Костенко Є. К