Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №490/5629/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/5629/26 від27.08.2026

н\п 3/490/1606/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Ведмеденко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Головного управління ДПС у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , керівника ТОВ «Сільпо-Фуд», юридична адреса: АДРЕСА_1 ,

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.155-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу №377 від 16.06.2026, 29.05.2026 о 15 годині 45 хвилин, у магазині ТОВ «Сільпо-Фуд», за адресою: вул. Ігоря Бедзая, буд. 82, м. Миколаїв, під час проведення розрахункових операцій, встановлено, що через ПРРО фіскальний номер 4000476656 при продажі підакцизної групи товарів в період з 02.01.2024 по 24.03.2024, в період з 03.01.2025 по 23.12.2025 та період з 31.01.2026 по 05.03.2026 були випадки видачі розрахункового документа без зазначення у відповідному рядку обов?язкового реквізиту - цифрового значення штихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 456013,95 грн., через ПРРО фіскальний номер 4000476653 при продажі підакцизної групи товарів в період з 02.01.2025 по 30.12.2025 та в період з 06.01.2026 по 09.05.2026 були випадки видачі розрахункового документа без зазначення обов?язкового реквізиту - цифрового значення штихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 16307,05 грн., через ПРРО фіскальний номер 4000476660 при продажі підакцизної групи товарів в період з 05.01.2025 по 23.12.2025 та в період з 09.01.2026 по 29.03.2026 були випадки видачі розрахункового документа без зазначення обов?язкового реквізиту - цифрового значення штихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 7498,35 грн., через ПРРО фіскальний номер 4001105437 при продажі підакцизної групи товарів в період з 09.01.2026 по 20.03.2026 були випадки видачі розрахункового документа без зазначення обов?язкового реквізиту - цифрового значення штихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 1901,99 грн. та через ПРРО фіскальний номер 4000476647 при продажі підакцизної групи товарів в період з 01.05.2023 по 31.08.2023 та в період з 17.01.2025 по 11.12.2025 були випадки видачі розрахункового документа без зазначення обов?язкового реквізиту - цифрового значення штихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 375526,35 грн. Загалом по ПРРО N?4000476656, N?4000476653, N?4000476660, N?4001105437 та ПРРО N?4000476647 на загальну суму 857247,69 грн., чим порушив встановлений законом порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг а саме: п. 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року N?265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами і доповненнями, таким чином, керівник ТОВ «Сільпо-Фуд» ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 155-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся належним чином.

Представник ОСОБА_1 – Кобець Р.Ю. надав суду пояснення, в яких просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Крім того зазначає, що не погоджується з відомостями, викладеними в протоколі, оскільки вони ґрунтуються на акті перевірки №9152/Ж5/14/29/07/40720198 від 01.06.2026, щодо якого до податкового органу було подано скаргу. Так як процедура адміністративного оскарження наразі триває, то рішення за результатами розгляду скарги не прийнято. Стверджує, що єдиним доказом, доданим до протоколу є Акт перевірки, висновки якого заперечуються та є неузгодженими, а сам акт не є належним і допустимим доказом, тому вина ОСОБА_1 як конкретної посадової особи нічим не доведена.

Дослідивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до змісту вимог ст. 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.

Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи, зокрема, про місце, час вчинення та суть правопорушення, спричинену матеріальну шкоду, а також про свідків і потерпілих. Тому предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.

Частиною 1 статті 155-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

З протоколу про адміністративне правопорушення №377 від 16.06.2026 вбачається, що в провину ОСОБА_1 ставиться те, що при продажі підакцизної групи товарів при продажу підакцизних товарів за період перевірки були випадки видачі розрахункового документа без зазначення у відповідному рядку обов?язкового реквізиту - цифрового значення штихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати фактичної перевірки №9152/Ж5/14/29/07/40720198 від 01.06.2026.

Згідно пояснень, зазначених представником ОСОБА_1 – Кобцем Р.Ю., до податкового органу було подано заперечення на акт перевірки №9152/Ж5/14/29/07/40720198 від 01.06.2026, тому висновки цього акта заперечуються у процедурі адміністративного оскарження, яка наразі триває.

Так, в матеріалах справи відсутні відомості щодо того чи було після складення акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу, чи було воно оскаржено суб`єктом господарської діяльності, а також чи є суми, вказані податковим органом в акті №9152/Ж5/14/29/07/40720198 від 01.06.2026, узгодженими, згідно податкового законодавства (п.п.56.17, 56.18 Податкового кодексу України), оскільки сам по собі акт документальної перевірки є ненормативним правовим актом, який не породжує певні правові наслідки, не створює юридичний стан і не спрямований на регулювання суспільних відносин.

Відповідно до матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати фактичної перевірки.

Відповідно до змісту п.86.1.ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Відповідно до практики Верховного Суду, згідно з якою неодноразово наголошувалось на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, який фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. В силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Зазначена правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Отже, вищевказані недоліки, наявні в протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути усунуті судом.

Особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення формально підійшла до з`ясування всіх істотних обставин у справі, а тому наведені вище обставини позбавляють суд можливості всебічно і повно з`ясувати обставини справи, а відтак вирішити справу у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши викладені обставини та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з причини відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 222, 245, 256, 278 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.155-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя В.Л.Лященко