Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №147/1599/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1599/26

Провадження № 2/147/821/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, в залі суду в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2026 року надійшла до суду та передана в провадження судді Борейко О. Г. позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що 03 листопада 2002 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Сторони мають двох спільних повнолітніх дітей.

Позивачка вказує, що на цей час шлюб носить формальний характер, оскільки між сторонами відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутні взаєморозуміння, любов, довіра та повага. Зазначає, що спроби примирення позитивного результату не дали, у зв`язку з чим подружні відносини фактично припинилися.

Вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливими, а розірвання шлюбу є єдиним виходом для кожного з подружжя. Позивачка також зазначає, що розірвати шлюб у добровільному порядку через орган державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки відповідач відмовляється від подання спільної заяви про розірвання шлюбу.

Позивачка просить суд розірвати шлюб, а також зазначає, що станом на момент звернення до суду майнових спорів між сторонами немає.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позивач у судове засідання не з`явилася, водночас від її представника надійшла заява у якій клопоче про розгляд справи за відсутності позивача, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду.

Відповідач у судові засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в порядку передбаченому ЦПК України.

Відповідач у судові засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідає положенню п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правовій позиції КЦС ВС від 10.05.2023 №755/77944/18. Відзив на позовну заяву, як і інші клопотання, до суду не надходили.

Суд враховує правову позицію ЄСПЛ викладену у справі Sydorenko v. Ukraine (dec.), no/ 73193/12, 18 February 2021, відповідно до якої хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені. У цьому відношенні Суд вважає вражаючим, що, знаючи про труднощі з доставкою кореспонденції в минулому або, принаймні, про твердження органів влади щодо цього, заявниця залишалася досить пасивною і, схоже, не вжила жодних заходів, спрямованих на те, щоб надіслана їй кореспонденція дійшла до неї. Вона також не зверталася до судів із жодним запитом щодо стану провадження, хоча була велика ймовірність того, що інша сторона оскаржить рішення, ухвалене на користь заявниці. У зв`язку з цим Суд нагадує, що зацікавлена сторона зобов`язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідні заходи для ознайомленні з рухом провадження у справі.

Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, у суду наявні підстави для заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення на підставі наявних доказів, про що постановлено ухвалу, відповідно до вимог статей 280 -281 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

03 листопада 2002 року між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Летківській сільській раді Тростянецького району Вінницької області, актовий запис № 12. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Сторони мають двох спільних дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на час розгляду справи є повнолітніми.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо припинення шлюбних правовідносин шляхом розірвання шлюбу в судовому порядку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із положеннями ст. 24, 56 Сімейного кодексу України (далі СК України) кожен з подружжя вправі припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбу не допускається.

Такі положення національного законодавства України відповідають статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно із ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частина 1 статті 105 СК України вказує, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них.

Відповідно до ст.110-112 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Суд не може примусити позивача зберегти сім`ю, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідач не висловлював заперечень проти розірвання шлюбу.

З огляду на позицію позивача щодо неможливості зберегти сім`ю, суд дійшов висновку, що шлюб необхідно розірвати не вживаючи заходів для примирення.

Суд переконаний, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, за таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно із ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп., що підтверджується відповідним платіжним документом.

Крім того, у позовній заяві позивачка просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн 00 коп.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу, у тому числі гонорару адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а понесені нею судові витрати підтверджені матеріалами справи, такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

З огляду на викладене, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 104-115 СК України, ст. 13, 81, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , який був зареєстрований 03 листопада 2002 року у Летківській сільській раді Тростянецького району Вінницької області, за актовим записом №12.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя О. Г. Борейко