Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №552/3137/23 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/3137/23 Номер провадження 33/814/337/26Головуючий у 1-й інстанції Шиян В. М. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Бахтин А.Ю., потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , на постанову Київського районного суду м. Полтава від 14 липня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді 60 годин громадських робіт.

Стягнуто з ОСОБА_2 536 гривень 80 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 31 травня 2023 року о 08 годині в коридорі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, нечіткої мови, нестійкої ходи, вчинив конфлікт із сусідкою ОСОБА_1 , в результаті якого показував статеві органи, погрожував фізичною розправою, виражався нецензурною лайкою, чим ображав людську гідність та громадську мораль, порушував спокій громадян.

В апеляційній скарзі з доповненнями особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтава від 14 липня 2023 року та закрити провадження у справі щодо нього у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що: місцевий суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, та дійшов необґрунтованого висновку про його ( ОСОБА_2 ) винуватість у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, яке він не вчиняв; ОСОБА_1 сама ініціювала конфлікт і потім викликала поліцію на ґрунті особистої неприязні до нього; поліцейська, якою було складено протокол про адміністративне правопорушення, порушила вимоги законодавства, допускала неправомірну поведінку, не роз`яснила йому права та обов`язки, примушувала його підписати протокол, погрожувала йому застосуванням насильства й висловлювала образи щодо нього, не надала йому для ознайомлення протокол, а тому протокол є недопустимим доказом; він просив залучити адвоката, на що поліцейська, грубо ображаючи його, невмотивовано відмовила й не вжила заходів для надання йому можливості реалізувати право на отримання правової допомоги; суд першої інстанції також проігнорував його право на правову допомогу, не надав йому можливості підготуватися до розгляду справи; місцевий суд безпосередньо не допитав ОСОБА_1 . Також щодо зазначеного апелянтом в протоколі твердження, він посилається на те, що визнання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності інших належних і допустимих доказів не є достатнім доказом такого порушення. Водночас в апеляційній скарзі з доповненнями ОСОБА_2 заявив клопотання про здійснення апеляційного розгляду без його участі.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , завчасно належним чином повідомлявся про місце, дату й час апеляційного розгляду всіма можливими засобами й способами за всіма наявними в матеріалами контактними даними ОСОБА_2 , а саме шляхом направлення судового повідомлення за адресою його проживання, вказаною ним в апеляційній скарзі з доповненнями, за його двома номерами мобільного телефону, зазначеними в апеляційній скарзі з доповненнями, що підтверджуються даними рекомендованого повідомлення щодо руху поштового відправлення, довідками про відправлення електронних судових повідомлень у телефонному режимі. Водночас ОСОБА_2 повідомлено про місце, дату й час апеляційного розгляду в оголошенні, розміщеному на офіційному веб-сайті Полтавського апеляційного суду. Окрім того, апеляційним судом вживалися заходи щодо забезпечення явки ОСОБА_2 в судове засідання шляхом ухвалення постанов про привід особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак під час виконання органом поліції судового рішення про привід забезпечити явку ОСОБА_2 до апеляційного суду не вдалося у зв`язку з тим, що вхідні двері за місцем проживання ОСОБА_2 ніхто не відчинив, що зафіксовано в матеріалах УПП у Полтавській області ДПП за результатами виконання постанови про привід.

ОСОБА_2 в жодне з призначених апеляційним судом судових засідань не з`явився, причини неявки не повідомив і клопотань про відкладення апеляційного розгляду від нього не надходило.

Тому, враховуючи наведені вище обставини й положення ч.6 ст.294 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 підлягає розгляду по суті.

Суд апеляційної інстанції заслухав потерпілу ОСОБА_1 , яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями й надала показання щодо обставин справи, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Диспозицією ст.173 КУпАП передбачено відповідальність вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливого чіпляння до громадян та інших подібних дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Громадський порядок – це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад).

Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти найбільш цинічні лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання. Словесне хуліганство не загрожує життю та здоров`ю людей, проте використання нецензурних слів виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким слід розуміти докучливу поведінку, пов`язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв`язній манері. У цілому конкретні прояви цього правопорушення надзвичайно різноманітні. Таке розмаїття законодавець визначив терміном «інші подібні дії».

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення є місце його вчинення, а саме – громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна чи відкрита для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, у тому числі під`їзди будівель і споруд, а також підземні переходи, стадіони, паркінги (ст.1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення»).

Відповідно до ст.1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення у гуртожитку, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку як житлового комплексу та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців (кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні (позакімнатні) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Допоміжні приміщення у гуртожитках передаються у спільну сумісну власність власникам житлових приміщень у таких гуртожитках безоплатно і окремо приватизації не підлягають (п.7 ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»).

За змістом ч.ч.2, 3 ст.6 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» співвласники допоміжних приміщень у гуртожитку зобов`язані не перешкоджати іншим особам у правомірному користуванні такими приміщеннями. Утримання допоміжних приміщень у гуртожитках та прибудинкових територій здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, мешканці гуртожитку мають рівні права на користування допоміжними приміщеннями загального користування.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №376094 31 травня 2023 року о 08 годині ОСОБА_2 в коридорі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, нечіткої мови, нестійкої ходи, вчинив конфлікт із сусідкою ОСОБА_1 , в результаті якого показував статеві органи, погрожував фізичною розправою, виражався нецензурною лайкою, чим ображав людську гідність та громадську мораль, порушував спокій громадян. Зміст протоколу засвідчено підписом потерпілої ОСОБА_3 без будь-яких доповнень і зауважень (а.с.1).

Допитана в апеляційному суді потерпіла ОСОБА_1 підтвердила те, що 31 травня 2023 року о 08 годині в гуртожитку, в якому люди проживають на двох поверхах (на другому поверсі проживало на момент правопорушення, зокрема, декілька сімей), за адресою: АДРЕСА_2 , в міжкімнатному коридорі загального користування на другом поверсі ОСОБА_2 , перебуваючи із ознаками алкогольного сп`яніння: у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, змазаної мови, хиткої ходи, поведінки, що не відповідала обстановці, в присутності свого товариша (ПІБ якого їй невідомі та не встановлювалися поліцією) перекрив їй дорогу, погрожував їй фізичною розправою, а саме перерізати горло, оголив і почав демонструвати свій статевий орган, вказуючи, що вона буде здійснювати дії сексуального характеру оральним способом, вчиняв нецензурну лайку, переслідував її, не впускав до кімнати, в якій вона проживала, образливо чіпляючись до неї, погрожував її малолітньому сину сексуальним насильством із застосуванням ненормативної лексики, у зв`язку з чим, її син у подальшому займався із психологом. Також після того як їй вдалося зайти до своєї кімнати, ОСОБА_2 продовжував стукати в двері її кімнати, погрожувати перерізати їй горло. У зв`язку з неправомірною поведінкою ОСОБА_2 вона викликала поліцію та в подальшому, вона та її син вимушені були змінити місце проживання. При оформленні матеріалів провадження поліцією не здійснювалися неправомірні дії щодо ОСОБА_2 .

При цьому, перевіркою матеріалів справи не встановлено об`єктивних даних, які би свідчили про існування підстав обмовити та безпідставно звинувачувати ОСОБА_2 з боку потерпілої, не довіряти її показанням. Водночас у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердила те, що до вказаної вище події в неї були нормальні відносини з ОСОБА_2 , зараз ніяких відносин із ним не має.

Показання потерпілої ОСОБА_1 є чіткими, логічними й послідовними, стабільними, не містять суперечностей і взаємовиключень, при цьому, підтверджуються і змістом здійсненого ОСОБА_2 в протоколі про адміністративне правопорушення власноручного запису, підтвердженого його підписом, у якому ним висловлено образу потерпілої в лайливій і грубій формі, тобто навіть у самому протоколі ОСОБА_2 фактично відображено частину дій, за які передбачено відповідальність за ст.173 КУпАП (а.с.1).

За таких обставин, наведені ОСОБА_2 твердження про його невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, підлягають критичній оцінці та є способом захисту ОСОБА_4 від обставин, які ставляться йому вину, оскільки такі твердження повністю спростовуються сукупністю наведених вище взаємоузгоджених і підтверджуючих зміст один одного доказів.

Таким чином, за результатами аналізу сукупності викладених доказів по справі вбачається те, що:

-протиправні дії ОСОБА_2 , які саме він безпричинно розпочав, були хуліганськими, полягали в здійсненні нецензурної лайки, образливому чіплянні до ОСОБА_1 та її сина, погрозах застосування щодо них насильства, оголюванні й демонстрації свого статевого органу із вказівкою, що потерпіла буде здійснювати дії сексуального характеру оральним способом;

- ОСОБА_2 не припиняв свою протиправну поведінку, застосовував образи потерпілої навіть після приїзду поліції, й головною рушійної силою такої поведінки ОСОБА_2 було показати свою зверхність, виразивши неповагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки в суспільстві;

-зазначені вище дії, що мали активний характер, вчинялись ОСОБА_2 в гуртожитку (обидва поверхи якого заселені людьми), а саме в міжкімнатному коридорі загального користування який є громадським місцем, із прямим умислом і хуліганським мотивом задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей;

-своїми протиправними діями ОСОБА_2 порушував громадський порядок і спокій громадян, його зазначена вище поведінка в громадському місці не є нормальною в цивілізованому суспільстві та є посяганням на його нормальне функціонування.

Отже, зазначені вище дії ОСОБА_2 містять усі об`єктивні та суб`єктивні елементи дрібного хуліганства, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність надання правової оцінки діям ОСОБА_2 за ст.173 КУпАП.

Таким чином, наведені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП - дрібного хуліганства, а саме вчинення нецензурної лайки в громадському місці, образливого чіпляння до потерпілої та інших дій, що порушували громадський порядок і спокій громадян, та об`єктивних обставин не довіряти цим доказам немає. Підстав для висновку про їх недопустимість, недостовірність чи неналежність не встановлено.

Що стосується посилань апелянта на те, що місцевий суд не допитав ОСОБА_1 , то допит потерпілої ОСОБА_1 в передбаченому законодавством порядку було здійснено апеляційним судом, який є судом як права, так і факту й має відповідні повноваження на дослідження доказів.

Усупереч доводам апеляційної скарги з доповненнями, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 в установленому законом порядку було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що підтверджено підписом ОСОБА_2 у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення. Будь-яких зауважень щодо порядку роз`яснення йому прав чи заяв про їх незрозумілість або неповну зрозумілість і необхідність їх додаткового роз`яснення ОСОБА_2 не мав та в протоколі не зазначав, що також підтверджує те, що роз`яснення ОСОБА_2 прав не було поверховим. Окрім того, в протоколі ОСОБА_2 підтвердив своїм підписом факт отримання ним копії протоколу.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, в тому числі з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 під час оформлення матеріалів провадження поліцією не вказував про бажання залучення адвоката, не заявляв з цього приводу заяв/клопотань.

Також перевіркою матеріалів справи не встановлено будь-яких об`єктивних даних, які би свідчили про порушення чи обмежень поліцейським прав ОСОБА_2 , здійснення поліцейським іншим неправомірних дій щодо ОСОБА_2 . Не надано таких даних і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Наведене вище підтверджується і з тим, що:

- ОСОБА_2 , викладаючи свої пояснення та підписуючи протокол, жодним чином не зазначав про вчинення поліцейським незаконних дій;

- потерпіла ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтвердила те, що при оформленні матеріалів провадження поліцією не здійснювалися неправомірні дії щодо ОСОБА_2 .

За таких обставин, доводи апелянта про нероз`яснення йому прав та обов`язків, порушення його прав та застосування щодо нього неправомірних дій поліцейським є неспроможними.

Порушень поліцією вимог законодавства при оформленні матеріалів провадження щодо ОСОБА_2 , які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, у ході апеляційного розгляду не виявлено.

Що стосується доводів апелянта про те, що місцевий суд проігнорував його право на правову допомогу, то вони є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 подав до місцевого суду заяву про призначення йому адвоката з Центру безоплатної правової допомоги, при цьому, в даній заяві не навів обставин, передбачених ст.14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», про те, що він належить до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно із Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» чи іншими нормативно-правовими актами (а.с.6).

Суд першої інстанції відреагував на вказану вище заяву та в листі №552/3137/23/46499/2023 від 20 червня 2023 року роз`яснив ОСОБА_2 те, що:

- відповідно до повноважень, наданих Місцевим центрам з надання безоплатної вторинної правової допомоги, така допомога може надаватися даними установами;

- з урахуванням викладеного вище при наявності оригіналів документів, що підтверджують належність ОСОБА_2 до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених ч.1 ст.14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», для отримання правничої допомоги під час розгляду судом питання про його адміністративну відповідальність він має право особисто або через уповноважену особу звернутися до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (вул. Європейська, 37/40 м. Полтава).

Цей лист, направлений поштою, було отримано особисто ОСОБА_2 26 червня 2023 року (за 17 днів до розгляду справи в суді першої інстанції), що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, засвідченого підписом ОСОБА_2 про особисте вручення йому даного відправлення (а.с.10). Факт отримання ОСОБА_2 цього листа підтверджується і тим, що він долучив його копію до апеляційної скарги.

Однак відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 , маючи достатньо часу, своїм правом на звернення до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про залучення йому адвоката не скористався, як і не залучив адвоката самостійно на підставі договору про надання правової допомоги.

Наведене вище роз`яснення, здійснене місцевим судом, відповідає положенням законодавства, в тому числі ч.3 ст.271 КУпАП, за змістом якої у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, якщо особа є суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу. Однак ОСОБА_2 не навів жодних обставин і не підтвердив їх даними про те, що він є суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, а також у матеріалах справи відсутні й апелянтом не надані відомості про його звернення до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про призначення йому адвоката.

Окрім того, виходячи з наявного нормативного-правового регулювання, визначеного законодавством, Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги також проінформував суд апеляційної інстанції про те, що для отримання безоплатної правничої допомоги ОСОБА_2 необхідно особисто звернутися до Центру з надання безоплатної правничої допомоги або бюро правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання незалежно від реєстрації чи місця перебування особи або за місцезнаходженням суду, який розглядає справу, у зв`язку з чим, у Центру, за таких обставин, відсутні правові підстави призначати адвоката для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_2 на підставі процесуального документу суду.

Таким чином, ОСОБА_2 не скористався в передбачений законом спосіб своїм правом на залучення адвоката, будучи проінформованим про порядок залучення адвоката в справі про адміністративне правопорушення, роз`яснений йому місцевим судом, маючи можливість і достатньо часу для залучення адвоката, а тому посилання апелянта на порушення його права на правову допомогу не знайшли свого підтвердження.

Позбавлені підстав доводи апеляційної скарги з доповненнями про те, що місцевий суд не надав ОСОБА_2 можливість підготуватися до розгляду справи, оскільки з дня складання протоколу про адміністративне правопорушення до дня прийняття оскаржуваної постанови суду першої інстанції мав місце часовий проміжок тривалістю 44 повні дні, протягом яких ОСОБА_2 мав можливість належним чином підготуватися до розгляду справи. При цьому, як видно з матеріалів справи, 15 червня 2023 року ОСОБА_2 було подано заяву про відкладення судового засідання для підготовки до судового розгляду. Суд першої інстанції задовольнив це клопотання та відклав розгляд справи на 14 липня 2023 року о 09 годині 00 хвилин, про що належним чином повідомив ОСОБА_2

12 липня 2023 року ОСОБА_2 подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, навівши детально свою позицію.

Клопотань/заяв про відкладення судового засідання, призначеного на 14 липня 2023 року о 09 годині 00 хвилин, у якому було прийнято оскаржувану постанову, ОСОБА_2 не подавав.

Що стосується застосованого щодо ОСОБА_2 стягнення, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з положеннями ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкцією ст.173 КУпАП передбачено стягнення у вигляді штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Ураховуючи характер і конкретні обставини вчиненого ОСОБА_2 умисного адміністративного правопорушення, що мало агресивний і зухвалий характер, посягало на громадський порядок, було проявом девіантної поведінки апелянта із вираженням ним неповаги до загальноприйнятих норм і правил поведінки в суспільстві, спрямованим на задоволення порушником індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей, те, що така поведінка ОСОБА_2 не є нормальною в цивілізованому суспільстві та є посяганням на його нормальне функціонування, дані про особу ОСОБА_2 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, суспільно-корисною працею не займається, його сімейний і майновий стан, те, що він не надав критичний осуд своїй протиправній поведінці, думку потерпілої, яка погодилась із застосованим місцевим судом щодо ОСОБА_2 стягненням, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_2 стягнення у вигляді громадських робіт, оскільки більш м`який захід примусу у вигляді штрафу в розмірі від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян не сприятиме меті адміністративного стягнення і буде невиправдано м`яким заходом примусу з урахуванням конкретних обставин даного провадження. Водночас адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт не є найбільш суворим стягненням з числа передбачених санкцією ст.173 КУпАП.

Обставин, які би свідчили про неможливість застосування ОСОБА_2 вказаного вище стягнення, перевіркою матеріалів справи не встановлено та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, не надано.

Разом з тим, суд першої інстанції, обираючи ОСОБА_2 стягнення, не звернув уваги на те, що крім вирішення питання щодо виду стягнення потрібно визначити і справедливий розмір такого стягнення, не повною мірою дотримався вимог ст.ст.23, 33 КУпАП, та, як наслідок, взагалі не обґрунтував підстав для висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 стягнення в максимальному розмірі.

Водночас із урахуванням того, що ОСОБА_2 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, відсутності обставин, які обтяжують його відповідальність, і даних про вчинення ним правопорушень після складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що накладення на ОСОБА_2 стягнення у вигляді громадських робіт саме в максимально можливому розмірі не буде справедливим і необхідним стягненням у досліджуваному випадку. Тому наявні підстави для зменшення визначеного місцевим судом строку громадських робіт і визначення їх тривалістю 40 годин відповідно до санкції ст.173 КУпАП.

Саме таке стягнення відповідатиме загальним засадам застосування адміністративного стягнення, буде справедливим, необхідним і достатнім для досягнення його мети - виховання ОСОБА_2 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобігання вчиненню нових правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Отже, апеляційна скарга з доповненнями, як наслідок, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу з доповненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Полтава від 14 липня 2023 року щодо ОСОБА_2 в частині накладеного на нього стягнення змінити: накласти на ОСОБА_2 за ст.173 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт.

В іншій частині постанову місцевого суду залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун