Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №554/4652/14-ц — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/4652/14-ц Номер провадження 22-ц/814/2421/26Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Панченка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" адвоката Істамової Ірини Володимирівни

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2026 року, постановлену суддею Чувановою А.М.

по справі за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", боржник ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа

В С Т А Н О В И В

У лютому 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа по справі №554/4652/14-ц від 29.02.2016, відносно боржника ОСОБА_1 .

Заява обгрунтована тим, що 29.02.2016 року Октябрський районний суд міста Полтави видав АТ «ПриватБанк» виконавчий лист по справі № 554/4652/14-ц про виселення боржника ОСОБА_1 з житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 .

При підготовці виконавчого документу для направлення до органів ДВС виконавчий документ було втрачено. Приміщення, де зберігались оригінали виконавчих документів, було знищено внаслідок ракетного обстрілу РФ 05.10.2025 року.

Процесуальне законодавство України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документа. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого документа має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2026 року заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про видачу дубліката виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не надав доказів поважності причин пропущення встановленого законом строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не надав жодного належного та достатнього доказу, який би підтверджував факт втрати виконавчого листа, тому підстави для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа відсутні.

Не погоджуючись з даною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржила представник АТ КБ "ПриватБанк" адвокат Істамова І.В., подавши апеляційну скаргу в якій вона просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про пропуск стягувачем строку для пред?явлення виконавчого листа до виконання, оскільки не врахував, що постановою державного виконавця від 30.05.2023 виконавчий лист стосовно боржника ОСОБА_1 було повернуто АТ КБ «ПриватБанк». Суд залишив поза увагою приписи ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», а також п. 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Приміщення, де зберігались оригінали виконавчих документів, було знищено внаслідок ракетного обстрілу РФ 05.10.2025 року, що свідчить про знищення виконавчого листа стосовно божника ОСОБА_1 та наявність правових підстав для видачі його дублікату.

Від Левчука О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив ухвалу місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Боржник ОСОБА_1 будучи належним чисном повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з?явилася.

Від представника АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Попельнюх Т.І. до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість в іншому судовому засіданні.

Згідно зі ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто, відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції передбачено у наступних випадках: якщо стосовно учасника справи немає відомостей про вручення йому судової повістки, а також у випадку наявності відповідного клопотання від учасника справи, якщо повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Звертаючись до суду з заявою про відкладення розгляду справи представник АТ КБ «ПриватБанк» посилалась на зайнятість в іншому судовому засіданні. На підтвердження вказаних обставин долучила судову повістку про виклик АТ КБ «ПриватБанк» до Заводського районного суду м. Кам?янського по справі № 208/2586/13-ц в судове засідання, яке призначене 25.08.2026 на 10:50 год.

Проте, вищевказані обставини не можуть бути визнані судом поважними причинами неявки представника заявника в судове засідання у даній справі, яке призначене на 13:20 год. 25.08.2026, або неможливості АТ КБ «ПриватБанк» направити для розгляду цієї справи іншого представника, чи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала місцевого суду не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28.10.2025 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , який діє в своїх та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення з предмету іпотеки задоволено. Виселено ОСОБА_2 , який діє в своїх та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 із житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 , який діє в своїх та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» по 48,72 грн. судового збору з кожного (т. 1 а.с. 255-257).

29.02.2016 Октябрським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_1 щодо примусового виконання рішення № 554/4652/14-ц (т. 2, а.с. 91).

Постановою державного виконавця Полтавського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 18.10.2018 відкрито виконавче провадження № 57430501 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа (т. 2, а.с. 92).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12.02.2021 заяви ОСОБА_2 , який діє в своїх та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про визнання виконавчих листів таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано виконавчі листи у справі №554/4652/14-ц, видані Октябрським районним судом м. Полтави 29.02.2016 року, такими, що не підлягають виконанню. Виконавчі листи у справі №554/4652/14-ц, видані Октябрським районним судом м. Полтави 29.02.2016 року, відкликано з Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (т. 2, а.с. 278-285).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08.09.2021 ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 12.05.2021 скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні заяв ОСОБА_2 , який діє в своїх та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про визнання виконавчих листів такими, що не підлягає виконанню відмовлено (т. 3, а.с. 42-46).

Постановою державного виконавця від 30.05.2023 за заявою представника АТ КБ «ПриватБанк» виконавчий лист стосовно боржника ОСОБА_1 повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 3, а.с. 61).

Звертаючись до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа представник АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 05 жовтня 2025 року внаслідок збройної агресії та масованого ракетного обстрілу м. Львова, відбулося пряме влучання у складські приміщення за адресою: м. Львів, вул. Північна, 2, 2А. Внаслідок вибуху та подальшої пожежі будівлю архіву та всі оригінали документів, що в ньому зберігалися, було фізично знищено. Факт знищення приміщення внаслідок ракетного обстрілу підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням № 22025140000000276 від 05.10.2025.

Статтею 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України визначено принцип обов`язковості судових рішень. За змістом цього принципу судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, а оцінка законності судових рішень може бути здійснена лише в установленому процесуальним законом порядку шляхом перегляду вищими судовими інстанціями.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист є виконавчим документом (частини перша, третя статті 431 ЦПК України).

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

У постанові Верховного Суду від 10 червня 2026 року в справі № 0907/2-1033/2011 зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Видача дубліката виконавчого документа пов`язується з його втратою та можлива в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України). Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і непоновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Отже, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання рішенням суду законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини 2 цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

У виконавчому листі стосовно боржника ОСОБА_1 по справі № 554/4652/14-ц зазначено, що строк його пред?явлення до виконання - по 24.11.2016.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02 червня 2016 року №1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону від 02 червня 2016 року №1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що виконавчий лист перебував на виконанні та постановою державного виконавця від 30.05.2023 був повернутий стягувачу за його заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 2-175/2010 вказав, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з пред`явленням цього документа до виконання перебіг такого строку починається заново з наступного дня після повернення виконавчого документа. Час, що минув до переривання цього строку, до нового строку не зараховується.

Відтак, за загальним правилом, після повернення виконавчого документа стягувачу 30.05.2023 року він мав бути пред`явлений до виконання у строк до 30.05.2026 року.

Заява про видачу дубліката виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_1 сформована в системі «Електронний Суд» 04.02.2026.

Окрім того, 26.03.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15 березня 2022 року № 2129-IX, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 102, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені Законом № 1404-VIII строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Воєнний стан, запроваджений в Україні 24 лютого 2022 року, наразі не припинено та не скасовано.

У постанові від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 Верховний Суд зазначив, що оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 420/10415/22, від 09 листопада 2023 року в справі №0440/5997/18, від 19 червня 2024 року в справі № 278/6265/13 від 18 липня 2024 року в справі № 796/198/2018.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, щоАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа після закінчення строку його пред`явлення є помилковим.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого листа з наступних підстав.

Єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загубили, вкрали, знищили або істотно пошкодили, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втратили (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (пункти 53-54), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12).

Для видачі дубліката виконавчого листа через його втрату заявник повинен надати докази такої втрати, а суд - перевірити, чи не виконали рішення, на підставі якого виданий виконавчий лист, і чи не втратило це рішення законну силу.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08 зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку із його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17.

Звертаючись до суду з даною заявою АТ КБ «ПриватБанк» вказало, що оригінал виконавчого документа знаходився у м. Львові та внаслідок прямого влучання у складські приміщення 05 жовтня 2025 року під час масованого ракетного удару Російської Федерації був знищений разом з будівлею архіву, що підтверджено актом про пожежу ГУ ДСНС у Львівській області та витягом з ЄРДР по кримінальному провадженню № 22025140000000276 від 05.10.2025.

Разом з тим, згідно постанови державного виконавця від 30.05.2023 про повернення виконавчого документу стягувачу та самого виконавчого документа адресою стягувача є м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Тобто виконавчий лист вибув із розпорядження органу державної виконавчої служби та мав бути у скаржника у м. Дніпро. Лише відсутність цього документа у скаржника і в органі державної виконавчої служби на час звернення із заявою не підтверджує ті обставини втрати оригіналу виконавчого документа, про які стверджуває скаржник, а саме: передання такого документа з м. Дніпро на архівне зберігання у м. Львів і подальше знищення там 05 жовтня 2025 року внаслідок ракетного удару по архівному приміщенню.

Таким чином, заявник ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав доказів переміщення саме цього виконавчого листа з м. Дніпро до м. Львова, факту такого переміщення та передання на архівне зберігання. Лише твердження скаржника про те, що після повернення виконавчий лист передали на архівне зберігання до Львова, недостатньо за відсутності доказів такого передання, а саме відповідних внутрішнього організаційно-розпорядчих документів, правил архівного зберігання, рішення про централізацію відповідних документів, акта про їх передання між структурними підрозділами скаржника, будь-якого іншого доказу, який би пояснював і підтверджував означене переміщення (акта приймання-передачі, реєстру, опису, журналу обліку, супровідного документа чи іншого доказу, за яким можна було б простежити рух виконавчого листа після його повернення скаржнику у 2023 році та встановити, що цей документ фактично надійшов з м. Дніпра до відповідного архіву в м. Львові).

За відсутності доказів його фактичного передання до відповідного архіву та прийняття там на зберігання неможливо встановити, що цей виконавчий лист дійсно був там 05 жовтня 2025 року. Лише факт пошкодження чи знищення внаслідок ракетного удару приміщення, у якому, ймовірно, зберігалися певні документи скаржника, не означає, що серед них був той виконавчий лист, дублікат якого скаржник просить видати.

Скаржник цю обставину належними та достатніми доказами не підтвердив.

Відсутність у скаржника належних і достатніх доказів його власних тверджень про обставини саме знищення виконавчого листа, не зумовлюють обов`язок суду видати дублікат цього документа. Наявність негативних наслідків ракетних обстрілів у певних населених пунктах не створюють презумпцію того, що у під час цих обстрілів обов`язково були знищені виконавчі документи, за можливості підтвердження відповідних наслідків.

Таким чином, у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 по справі № 554/4652/14-ц слід відмовити з огляду на недоведення заявником факту втрати (знищення) даного виконавчого документу, що є підставою для зміни мотивувальної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2026 року.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 ст. 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ч. 4, ст. 382 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" адвоката Істамової Ірини Володимирівни задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2026 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

О.О. Панченко