Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №159/1445/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/1445/26 Головуючий у 1 інстанції: Чалий А. В.

Провадження № 22-ц/802/967/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Споживчий центр» звернулося в суд із зазначеним позовом, який обґрунтований тим, що 21 жовтня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 3721122 в електронній формі (одноразовий ідентифікатор 6gfM1SLhM6) на умовах строковості, зворотності та платності. Відповідно до умов укладеного договору товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 8500 грн строком на 30 днів, базова процентна ставка - 1,6 % в день, знижена процентна ставка - 0,44 % , в разі прострочення виконання зобов`язання процентна ставка нараховується в розмірі 2,7 % в день. Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін, установлений у договорі.

Позивач зазначав, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та 21 жовтня 2020 року перерахувало грошові кошти у розмірі 8500 грн на банківську карту позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

10 липня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір факторингу № 10072020, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» отримало право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором.

Позивач також зазначав, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 20419,85 грн, з яких: 8500 грн – заборгованість за тілом кредиту, 11919,85 грн – заборгованість за процентами.

Покликаючись на зазначені обставини, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 в його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 20419,85 грн, з яких: 8500 грн – заборгованість за тілом кредиту, 11919,85 грн – заборгованість за процентами, та судові витрати по справі.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року у даній справі позов ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3721122 від 21 жовтня 2020 року в розмірі 20419,85 грн та 2662,40 грн судового збору і 5000 грн у рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу.

Не погодившись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що позовна заява не містить обґрунтування позовних вимог, зазначені лише загальні суми стягнення за тілом кредиту та процентами. Походження жодної суми стягнення не розшифровано. Зазначив, що фактично ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» не набуло право грошової вимоги до нього на підставі договору факторингу, оскільки договір факторингу укладено 10 липня 2020 року, а договір позики – 21 жовтня 2020 року. Також зазначив, що доданий до позовної заяви Паспорт позики законом не передбачений та не являється частиною договору позики і не має доказового значення, окрім того, Таблиця є неналежним і недопустимим доказом наявності та розміру заборгованості за договором позики. Вказав, що відповідно до умов договору строк кредитування становить 30 днів, розмір фіксованої процентної ставки становить 1,6 %, а після 20 листопада 2020 року мали б припинитися нарахування процентів, оскільки закінчився 30 денний строк дії договору позики, хоча первісний кредитор продовжував здійснювати нарахування процентів. Окрім того, вказав, що він частково здійснив погашення заборгованості за договором позики на загальну суму 3206,75 грн, однак судом першої зазначене враховано не було. Вважає, що позивачем не надано суду доказів понесених витрат на правову допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до вимог частини 13 статті 7, частини 1 статті 368, частини 1 статті 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи з огляду на ціну позову – 20419,85 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, проаналізувавши доводи і вимоги апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з таких підстав.

У відповідності до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20419,85 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Проте, з такими висновками колегія суддів у повній мірі не може погодитись.

За матеріалами справи судом установлено, що 21 жовтня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3721122 в електронній формі (одноразовий ідентифікатор 6gfM1SLhM6) на умовах строковості, зворотності та платності. Відповідно до умов укладеного договору товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 8500 грн строком на 30 днів, базова процентна ставка - 1,6 % в день, знижена процентна ставка - 0,44 %, в разі прострочення виконання зобов`язання процентна ставка нараховується в розмірі 2,7 % в день. Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін, установлений у договорі (а. с. 11).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та 21 жовтня 2020 року перерахувало грошові кошти у розмірі 8500 грн на банківську карту позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , номер платежу d252cd43-35ec46-8a4d-209e990c0ea8, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 26 лютого 2026 року за вихідним № КД-000123315/ТНПП (а. с. 25).

10 липня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений договір факторингу № 10072020, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» отримало право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором (а. с. 30-32).

Зі змісту умов договору факторингу видно, що право вимоги – це всі права клієнта за договірними відносинами з боржником, строк платежу за якими настав або настане в майбутньому, в тому числі права вимоги грошових вимог щодо заборгованості. За цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату у передбачений цим договором спосіб (п. 1.1 договору). Договір факторингу вступив у силу з дня його підписання та діє до 31 грудня 2020 року та вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за 30 днів до моменту закінчення строку його дії не заявить про свій намір його розірвати письмово (п. 10.1 договору).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 119 від 30 червня 2021 року позивачу передано право вимоги за спірним кредитним договором з ОСОБА_1 (№ 4387) із боргом в сумі 20419,85 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитом складається із: 8500 грн – за тілом кредиту, 11919,85 грн – заборгованість за процентами, а разом борг нараховано в сумі 20419,85 грн; проценти за кредитом розраховані за період з 21 жовтня 2020 року по 24 березня 2021 року (а. с. 27-29).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» .

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно із частинами 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Позивачем до позовної заяви було долучено наступні документи: договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3721122 від 21 жовтня 2020 року, Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», довідку про ідентифікацію, довідку про надання послуг з переказу коштів від 26 лютого 2026 року за вихідним № КД-000123315/ТНПП, розрахунок заборгованості та копію договору факторингу від 10 липня 2020 року і реєстру прав вимоги № 119 від 30 червня 2021 року.

При цьому судом установлено, що договір позики № 3721122 від 21 жовтня 2020 року укладено в електронній формі, що відповідає положенням статті 207 ЦК України із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, що не заперечує в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 .

Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором та неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, які він узяв на себе.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Отже, судом установлено, що позичальник ОСОБА_1 свої зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом.

Задовольняючи позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 8500 грн заборгованості за тілом кредиту та 11919,85 грн заборгованості за процентами, а всього 20419,85 грн.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості в розмірі 20419,85 грн та вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про безпідставне нарахування процентів первісним кредитором після закінчення строку дії кредитного договору.

Відповідно до умов укладеного договору позики тіло кредиту становить 8500,00 грн, процентна ставка – 1,6 % в день, строк дії договору – 30 днів, а тому за цей період розмір заборгованості за процентами складає 4080,00 грн (8500 грн (тіло кредиту) х 30 (днів) х 1,6 %).

Як видно з матеріалів справи, додані Правила надання грошових коштів у позику відповідачем не були підписані, отже, враховуючи правові висновки ВП ВС, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, застосувати до розрахунку заборгованості умови цих Правил не має правових підстав.

Таким чином, виходячи з узгоджених сторонами умов п. 2 договору позики від 21 жовтня 2020 року, слід вважати, що строк кредитування визначено у 30 днів, що також видно з паспорту позики – інформації, яка була надана позичальнику перед укладенням договору.

Крім того, судом установлено, що позичальник ОСОБА_1 частково здійснив погашення заборгованості за договором позики на загальну суму 3206,75 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитом.

Отже, з відповідача в користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 9373,25 грн (8500 грн + 4080 грн – 3206,75 грн).

Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20419,85 грн.

Таким чином, з відповідача в користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 3721122 від 21 жовтня 2020 року в розмірі 9373,25 грн.

Разом з тим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності в позивача права вимоги до нього не беруться колегією суддів до уваги з огляду на таке.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами 1, 2 статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

В укладеному договорі факторингу № 10072020 від 10 липня 2020 року зазначено, що право вимоги – це всі права клієнта за договірними відносинами з боржником, строк платежу за якими настав або настане в майбутньому, в тому числі права вимоги грошових вимог щодо заборгованості.

Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази переходу права грошової вимоги за договором факторингу та докази оплати ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» грошових коштів ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором факторингу, спростовуються наведеними судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Кредитний договір, укладений між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та договір факторингу між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Враховуючи наведене, безпідставними є доводи апеляційної скарги відповідача про те, що фактично ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» не набуло право грошової вимоги до нього на підставі договору факторингу, оскільки договір факторингу укладено 10 липня 2020 року, а договір позики – 21 жовтня 2020 року.

Також колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду доказів понесених витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Позивачем до позовної заяви додано договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01 липня 2024 року, додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01 липня 2024 року від 01 липня 2024 року, акт № 97 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 24 грудня 2025 року, платіжну інструкцію в національній валюті від 25 грудня 2025 року № 1806 на суму 175000,00 грн (призначення платежу - сплата за послуги правничої допомоги, зг.рах. № 97 від 24 грудня 2025 року, по дог. № 02-24 від 01 липня 2024 року без ПДВ).

Отже, позивачем надано належні докази, які свідчать про понесені ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, у частині 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, в суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Відповідно до положень частин 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» підлягають стягненню понесені судові витрати за подання позовної заяви в розмірі 1222,04 грн та з ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2160,48 грн.

При ухваленні рішення судом першої інстанції правомірно зменшено розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, та оскільки позов задоволено на 45,90 %, то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» слід стягнути 2295 грн понесених витрат за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

Відповідно до норм частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, оскільки апеляційним судом змінено рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості та задоволено частково вимоги апеляційної скарги на 54,10 %, то з відповідача в користь позивача слід стягнути 1356,56 грн судових витрат (3517,04 грн (1222,04 грн (судовий збір за подання позовної заяви) + 2295 грн (витрати за надану професійну допомогу в суді першої інстанції) - 2160,48 грн (за подання відповідачем апеляційної скарги)).

За змістом частин 4 та 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 28 серпня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 травня 2026 року в даній справі змінити в частині розміру стягнутої заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3721122 від 21 жовтня 2020 року в розмірі 9373 (дев`ять тисяч триста сімдесят три) гривні 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору та наданої професійної правничої допомоги в розмірі 1356 (одна тисяча триста п`ятдесят шість) гривень 56 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді