Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №760/3279/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/3279/24 2/760/9280/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Омельяненко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків (шкоди),-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року позивач звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування збитків (шкоди) у розмірі 20610 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09.12.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «BMW 525D», державний номерний знак НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , 09.12.2021 року о 05 годині 05 хвилин в м. Києві на площі Вокзальній, 2/11, керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не дотримався безпечного інтервалу для руху, в наслідок чого здійснив наїзд на транспортний засіб марки «BMW 525D», державний номерний знак НОМЕР_2 , який стояв, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Автомобіль Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 .

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 04.08.2022 по справі № 760/33458/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих у результаті ДТП, а також ремонту автомобілю, позивач звернувся до СТО ФОП ОСОБА_3 . У результаті звернення, позивачем було отримано рахунок № 151221/2586 від 15.12.2021 на суму 20610 грн. Також, після проведення відновлювального ремонту між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було складено акт виконаних робіт рахунок № 151221/2586 від 27.12.2021.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача шкоду (збитки) у розмірі 20610 грн, а також судові витрати, що складаються зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн. Разом з тим, просить витребувати у Солом`янського районного суду міста Києва постанову у справі № 760/33458/21 від 04.08.2022, оскільки він не є стороною у справі і не може самостійно отримати її.

09.02.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано суддю Усатову І.А.

14.02.2024 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва відкрито спрощене провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в якій відповідачу, у порядку ст. 178 ЦПК України встановлено 15-денний строк для подання відзиву з викладенням заперечення проти позову.

11.05.2026 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з`явився. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, тому, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною першою ст. 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідачі належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідачі не з`явилися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідачі не подали відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою виготовлення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані в справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 09 грудня 2021 року о 05 годині 05 хвилин у м. Києві на площі Вокзальній, 2/11 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «BMW 525D», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 04 серпня 2022 року у справі № 760/33458/21 визнано винним ОСОБА_2 за порудення пункту 13.1 ПДР України та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Наявність у матеріалах справи рахунку № 151221/2586 від 15 грудня 2021 року на суму 20 610 грн та акта виконаних робіт за рахунком № 151221/2586 від 27 грудня 2021 року підтверджує проведення відновлювального ремонту транспортного засобу та його вартість, однак не створює правових підстав для покладення обов`язку з відшкодування відповідної шкоди саме на відповідача.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 автомобіль «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить позивачу ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом, необхідно встановити, що відповідач є особою, яка на відповідній правовій підставі володіла цим транспортним засобом на момент заподіяння шкоди.

Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2024 року у справі № 357/11901/22 зазначив, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка експлуатує відповідний об`єкт у силу права власності, права користування (оренди) або іншого речового права. При цьому сам по собі факт керування транспортним засобом не є достатнім для встановлення особи, відповідальної за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду, якщо не встановлено правову підставу, на якій особа здійснювала таке володіння та користування транспортним засобом.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), відповідно до якої у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. При цьому відшкодування шкоди безпосередньо особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, можливе лише за умови, що у страховика відповідно до договору або закону не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому разі обсяг відповідальності страхувальника обмежується різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що покладення на страхувальника, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та сплачує страхові платежі, обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування суперечить меті інституту такого страхування. Уклавши відповідний договір, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом, за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У цій справі позивач заявив вимогу про стягнення вартості відновлювального ремонту безпосередньо з ОСОБА_2 .

Разом із тим, судом під час огляду офіційного вебсайту Моторного (транспортного) страхового бюро України встановлено, що станом на 09 грудня 2021 року, тобто на дату дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ТДВ «СК «КРЕДО» за полісом № 206173234, який був чинним на зазначену дату.

Отже, з урахуванням встановленого факту наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та наведеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, належною особою для виконання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхової суми є страховик, у якого була застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Водночас матеріали справи не містять доказів звернення позивача до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування та отримання відмови у здійсненні такої виплати. Також позивачем не надано доказів наявності інших передбачених законом підстав, за яких обов`язок з відшкодування шкоди у заявленому розмірі має бути покладений безпосередньо на відповідача.

Доказів того, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, матеріали справи також не містять.

Таким чином, за встановлених судом обставин відповідач є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки позивачем не доведено наявності правових підстав для покладення на нього обов`язку з відшкодування заявленої суми шкоди, тоді як обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхової суми покладається на страховика.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як визначено положеннями ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, статтями 1166, 1187 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків (шкоди) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.А. Усатова