Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №725/4801/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року

м. Чернівці

справа № 725/4801/26

провадження 822/1478/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Скулеби А.І.,

учасники справи:

скаржник ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сидорчук Марія Іванівна, ОСОБА_2 ,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького районного суду м.Чернівці від 11 червня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Скуляк І.А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця.

Скарга мотивована тим, що рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення - відмовлено. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим будинком (котеджем), що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 січня 2021 року рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28 жовтня 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні житловим будинком (котеджем) по АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_1 у житловий будинок (котедж) по АДРЕСА_1 .

Постановою старшого державного виконавця від 11 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження №64470087, на підставі виконавчого листа № 725/910/20.

Ухвалою Чернівецького районного суду м.Чернівців № 725/910/20 задоволено заяву старшого державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження та замінено сторони виконавчого провадження на ОСОБА_2 07 січня 2026 старшим державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження АСВП 68680080.

Посилається на те, що рішення суду не виконано, оскільки боржник не надала йому копію ключів від будинку і не зазначила кімнату, у якій заявник буде проживати, а тому вважає зазначену постанову державного виконавця Сидорчук М.І. неправомірною і такою, що підлягає скасуванню.

Просив суд визнати неправомірними дії та бездіяльність старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сидорчук Марії Іванівни під час виконання та закінчення виконавчого провадження № 68680080 з примусового виконання виконавчого листа від 03 лютого 2021 року № 725/910/20, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівців.

Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сидорчук Марії Іванівни від 24 квітня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № 68680080 з виконання виконавчого листа від 03 лютого 2021 року № 725/910/20.

Зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести виконавчі дії за виконавчим провадженням № 68680080 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Постановити окрему ухвалу стосовно старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сидорчук Марії Іванівни.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Чернівецького районного суду м.Чернівці від 11 червня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що під час виконання виконавчого листа №725/910/20 про вселення ОСОБА_1 у житловий будинок (котедж), що знаходиться по АДРЕСА_1 відсутні порушення норм чинного законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Чернівецького районного суду м.Чернівці від 11 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його скаргу у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції формально розглянув скаргу, державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, за відсутності фактичного повного виконання судового рішення, що порушує його конституційне право на справедливий судовий захист.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення відмовлено. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим будинком (котедж), що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 січня 2021 року рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 28 жовтня 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та вселення задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні житловим будинком (котеджем) по АДРЕСА_1 . Вселено ОСОБА_1 у житловий будинок (котедж) по АДРЕСА_1 .

Постановою старшого державного виконавця від 11 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження №64470087, на підставі виконавчого листа № 725/910/20.

Ухвалою Чернівецького районного суду м.Чернівців № 725/910/20 задоволено заяву старшого державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження та замінено сторони виконавчого провадження на ОСОБА_2 07 січня 2026 старшим державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження АСВП 68680080.

Постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сидорчук М. І. від 24 квітня 2026 року закінчено виконавче провадження ВП №68680080 з виконання виконавчого листа №725/910/20, виданого 03 лютого 2021 року Першотравневим районним судом м. Чернівці, у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, вказаним вимогам рішення суду не відповідає, виходячи з наступних підстав.

Конституція України визначає, що кожен має право на житло, а держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47).

При порушенні будь-яких конституційних прав чи власних інтересів, особа має право звернутися до суду, інших державних правозахисних органів, розраховуючи на те, що держава захистить їх від неправомірних дій і допоможе поновити порушені права та законні інтереси.

У випадку порушення житлових прав будь-яка особа має право вимагати у судовому порядку поновлення цих прав зокрема шляхом вселення особи до житла, що належить їй на праві володіння чи користування.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом № 1404-VIII.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання, зокрема, судових рішень, є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII встановлює, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок виконання рішення про вселення стягувача врегульований статтею 67 Закону № 1404-VIII.

Так, частинами першою та другою цієї статті визначено, що державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Згідно з частинами третьою-шостою цієї норми закону державний виконавець зобов`язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції. Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення. У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Змістовний аналіз наведених норм Конституції України та Закону № 1404-VIII свідчить про те, що рішення про вселення особи стягувача вважається виконаним, коли державним виконавцем забезпечено безперешкодне входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, а також забезпечення його проживання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 23 квітня 2026 року старший державний виконавець Другого відділу ДВС у м. Чернівці Сидорчук М.І., спільно із залученими двома працівниками поліції та двома понятими прибули за адресою: АДРЕСА_1 , для вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення суду за виконавчим листом від 03 лютого 2021 року № 725/910/20.

Представник боржника ОСОБА_4 надала вказаним особам фактичний доступ до житлового будинку (котеджу) на АДРЕСА_1 .

З огляду на це старший державний виконавець Другого відділу ДВС у м. Чернівці Сидорчук М.Г. вважала рішення суду у справі № 725/910/20 про вселення ОСОБА_1 у житловий будинок (котедж) на АДРЕСА_1 , фактично виконаним.

Тому жодних інших дій у процесі проведення вказаної виконавчої процедури щодо вселення стягувача ОСОБА_1 не здійснювала.

Як наслідок, старший державний виконавець Другого відділу ДВС у м. Чернівці Сидорчук М.Г. склала акт, який було підписано боржником і понятими.

Також 24 квітня 2026 року старшим державним виконавцем Другого відділу ДВС у м. Чернівці Сидорчук М.Г. винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження № 68680080 з виконання виконавчого листа № 725/910/20, у зв`язку з його виконанням.

Тобто, під час процедури примусового виконання виконавчого листа від 03 лютого 2021 року № 725/910/20, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівців, про вселення ОСОБА_1 у житловий будинок (котедж) на АДРЕСА_1 , яка відбулась 23 квітня 2026 року, старший державний виконавець Другого відділу ДВС у м. Чернівці Сидорчук М.І., всупереч вимогам статей18, 67 Закону № 1404-VIII, не забезпечила неупередженого і повного виконання рішення суду щодо вселення ОСОБА_1 , не перевірила можливість проживання стягувача у житловому приміщені та не впевнилась у відсутності перешкод для його проживання.

З фото-відеозапису, який знаходиться в матеріалах справи, видно, що до входу до житлових кімнат встановлена решітка з навісним замком, що створює перешкоди для виконання рішення суду.

Ключі від замка вхідних дверей, навісного замка до житлової кімнати боржником та представником боржника стягувачу не надавалися.

Фактично старший державний виконавець Другого відділу ДВС у м. Чернівці Сидорчук М.Г. надала стягувачу лише одноразовий фактичний вхід до такого житлового приміщення, що не є належним і повним виконанням рішення суду щодо вселення.

23 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Чернівецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області із заявою про вчинення злочину, в якій вказав про наявність у діях старшого державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Чернівці Сидорчук М.Г. ознак кримінального правопорушення передбаченого статтею 382 КК України, тобто невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили або перешкоджання їй виконанню - вчинені службовою особою.

24 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою щодо невиконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що повного виконання рішення суду у справі № 725/910/20 про вселення ОСОБА_1 у житловий будинок (котедж) на АДРЕСА_1 фактично не відбулося. Старший державний виконавець Другого відділу ДВС у м. Чернівці Сидорчук М.І. не здійснила всіх необхідних заходів, визначених статтями 18, 67 Закону № 1404-VIII, і передчасно вважала виконавче провадження закінченим.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не перевірив всіх фактичних обставин справи і наявних у справі доказів, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про те, що дії державного виконавця, під час виконання виконавчого листа № 725/910/20 про вселення ОСОБА_1 у житловий будинок (котедж), що знаходиться на АДРЕСА_1 відповідають вимогам чинного законодавства та є правомірними.

Отже, оскаржуване судове рішення не можна визнати законним та обґрунтованим.

Щодо вимоги про постановлення окремої ухвали

У відповідності із вимогами ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором (ч. 2 ст. 262 ЦПК України).

Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 262 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що «суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «посилання в касаційній скарзі на непостановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру. При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».

Отже, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Чернівецького районного суду м.Чернівці від 11 червня 2023 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії та бездіяльність старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сидорчук Марії Іванівни під час виконання та закінчення виконавчого провадження № 68680080 з примусового виконання виконавчого листа від 03 лютого 2021 року № 725/910/20, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці.

Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сидорчук Марії Іванівни від 24 квітня 2026 року про закінчення виконавчого провадження № 68680080 з виконання виконавчого листа від 03 лютого 2021 року № 725/910/20.

Зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції провести виконавчі дії за виконавчим провадженням № 68680080, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови - 28 серпня 2024 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: Н.К. Височанська

І.Б. Перепелюк