Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №638/8193/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 638/8193/25

провадження № 22-ц/818/1813/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.

суддів - Кружиліної О.А., Шабельнікова С.К.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Люксембург 1" в особі адвоката Дзюби Інни Михайлівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 42 про надання експлуатаційних послуг від 02.11.2021, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2025 року, постановлене у складі судді Полякова О.В.,-

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ТОВ «ПЕОЖБ «Люксембург-1» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 56 117, 76 грн., з яких заборгованість за договором №42 про надання есплуатаційних послуг від 02.11.2021 за період з 01.02.2022 по 01.02.2025 у розмірі 52 416,71 грн; заборгованість за договором №42 на посередницькі послуги від 02.11.2021 за період з 01.07.2023 по 01.02.2025 у розмірі 3 701,05 грн, судові витрати в розмірі 3028,00 грн сплаченого судового збору та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» та ОСОБА_1 укладено два договори: Договір №42 про надання експлуатаційних послуг від 02.11.2021 року; Договір №42 на посередницькі послуги від 02.11.2021 року. У Відповідача - ОСОБА_1 за укладеними з Позивачем - ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» договорами (договору №42 про надання експлуатаційних послуг від 02.11.2021 та договору № 42 на посередницькі послуги від 02.11.2021) утворилась заборгованість у загальній сумі 56 117 грн 76 коп., з яких: 1. Заборгованість за Договором №42 про надання експлуатаційних послуг від 02.11.2021 за період з 01 лютого 2022 року по 01 лютого 2025 року у сумі 52 416 грн 71 коп. 2. Заборгованість за Договором №42 на посередницькі послуги від 02.11.2021 за період з 01 липня 2023 року по 01 лютого 2025 року у сумі 3 701 грн 05 коп.

В період з 01.02.2022 року по 01.02.2025 ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» було надано Відповідачу за договором № 42 про надання експлуатаційних послуг від 02 листопада 2021 року, виходячи із розрахунку загальної площі квартири Позивача (105,2 кв.м.) відповідно до п.2.2. розділу 2 Договору експлуатаційні послуги на суму 52 814,79 грн., яка була сплачена Відповідачем по справі частково на суму 398,08 грн., а тому в період з 01.02.2022 по 01.02.2025 у Відповідача ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед Позивачем ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» за укладеним договором № 42 про надання експлуатаційних послуг від 02 листопада 2021 року на суму 52 416,71 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, загальна сума заборгованості Відповідача – ОСОБА_1 перед ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1 » складає 56 117 грн.76 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» (адреса реєстрації 61058, м. Харків, вул. Культури, буд. 20-В, код ЄДРПОУ 44539916) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» заборгованість за надані послуги у розмірі 56 117 (п`ятдесят шість тисяч сто сімнадцять) грн 76 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано її заяву із запитаннями до позивача. Вказує, що в наданих позивачем доказах відсутня загальна сума, яка була витрачена ТОВ «ПЕОЖБ Люксембург 1» за надання житлових (експлуатаційних) послуг, комунальних послуг протягом листопада 2021 року по квітень 2025 року в будинку АДРЕСА_2 , та яким чином ця сума була розподілена між іншими власниками приміщень в будинку та скількома відсотками від загальної площі будинку ці власники володіють. Позивач стверджуючи у позовній заяві про понесення фінансових витрат за період з листопада 2022 року по лютий 2025 року для надання експлуатаційних послуг не надав до суду разом з позовною заявою жодної банківської квитанції, жодного платіжного доручення, жодної виписки з банківського рахунку, які б підтверджували реальний рух коштів на користь виконавців, підрядників за надані послуги. Не надав інформації щодо розміру тарифів, які діяли в період з листопада 2021 року по квітень 2025 року, та підстав для їх змін, які відбувались протягом зазначеного періоду. Викладене свідчить, що позивач не виконав обов`язок передбачений ЦПК України щодо надання належних, допустимих, достатніх доказів, які б обґрунтували законність стягнення заявленої ціни позову. В позовній заяві та наданих доказах відсутній перелік наданих товариством житлових (експлуатаційних) послуг, комунальних послуг протягом листопада 2021 року по квітень 2025 року в будинку АДРЕСА_2 . Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Отже, будь -які зміни тарифу мають бути внесені до кошторису та оформленні додатковою угодою договору щодо певних змін. Протягом спірного періоду між ОСОБА_1 та товариством жодних додаткових угод щодо зміни тарифів в письмовій формі не оформлювалось. Таким чином, такий правочин , як узгодження зміни тарифу між позивачем та відповідачем неможливо вважати укладеним. А відтак тариф на підставі якого було нараховано відповідачці заборгованість по сплаті комунальних послу не можна вважати обґрунтованим. В наданих позивачем доказах відсутні конкретні (визначені) дати, конкретний (визначений) результат/обсяг, який зробив конкретний (визначений) працівник товариства та контрагентів щодо надання житлових (експлуатаційних) послуг, комунальних послуг протягом листопада 2021 року по квітень 2025 року на прилеглій території та/або в будинку АДРЕСА_2 . Таким чином, відповідач не довів реальності надання житлових (експлуатаційних) послуг в будинку АДРЕСА_2 . Будинок АДРЕСА_2 з листопада 2022 року огороджений будівельним парканом, без вільного доступу ,що позбавляло відповідача можливості безпечно проживати та відвідувати свою квартиру в даному будинку та проживати в ній. За період з листопада 2022 року по теперішній час відповідачка тимчасово відсутня в житловому приміщенні, а саме в квартирі АДРЕСА_3 . Даний факт підтверджується: Фото закордонного паспорту громадянина України. Весь позов ґрунтується на договорі №42 про надання експлуатаційних послуг від 02.11.2021 року, укладеним між позивачем та громадянкою ОСОБА_1 . При цьому, зазначений договір було укладено до моменту набуття відповідачем по справі права власності на квартиру АДРЕСА_4 . А, відтак на момент укладання договору остання перебувала у статусі Інвестора , а не власника, та відповідно мала інший обсяг та направленість своєї правоздатності. Отже, з усіх вищенаведених підстав, посилання позивача на договір №42 про надання експлуатаційних послуг від 02.11.2021 року та всі (неузгоджені зі Споживачами) тарифи по ньому неможливо вважати обґрунтованими.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що у відзиві на позовну заяву, Відповідач посилався на відсутність банківських виписок, квитанцій, а у першій заяві по суті спору просив Позивача надати докази, що підтверджують оплату послуг Позивачем на користь контрагентів для забезпечення надання експлуатаційних та комунальних послуг, у зв`язку із чим, 18.06.2025 Позивач звернувся до суду з клопотання при приєднання додаткових доказів - банківських виписок, що підтверджують оплату Позивачем підрядникам, виконавцям комунальних послуг та експлуатаційних послуг за укладеними договорами, що були прийняті судом відповідно до вимог Цивільно Процесуального Кодексу України, як належний та достовірний доказ по справі, на відсутність якого саме посилався Відповідач по справі, та який за його вимогою було надано Позивачем до суду, а тому посилання Відповідача на порушення норм Цивільно- Процесуального Кодексу є необгрунтованим. Щодо посилання Відповідача, що Позивачем у позовній заяві не було зазначено тариф, який діяв в період з листопада 2021 року по квітень 2025 зазначає, що позовними вимогами за Договором №42 про надання експлуатаційних послуг від 02.11.2021 року є період з 01.02.2022 по 01.02.2025, позовними вимогами за Договором № 42 на посередницькі послуги від 02 листопада 2021 року є період з 01.07.23 року по 01.02.25, а не період з листопада 2021 року по квітень 2025 року. Між Позивачем - ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» та Відповідачем ОСОБА_1 було узгоджено в Договорі №42 про надання експлуатаційних послуг договірну вартість експлуатаційних послуг у розмірі 30,82 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири на місяць, ( п.2.3. розділу 2 Договору). В період виникнення заборгованості (01.02.2022 по 01.02.2025) ОСОБА_1 перед ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» договірна вартість експлуатаційних послуг не збільшувалася, а дорівнювалася фактично наданим Позивачем послуг. В щомісячних рахунках , які надавалися Відповідачу зазначена договірна вартість (тариф) за яким ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» щомісячно нараховував оплату за фактично надані послуги відповідно до загальної площі квартири АДРЕСА_5 . Також, між Позивачем - ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» та Відповідачем ОСОБА_1 було узгоджено в п.1.4. Договору №42 на надання посередницьких послуг, що відшкодування витрат Посереднику, тобто Позивачу щодо оплати ним спожитих Замовником, тобто Відповідачем наданих ПрАТ «Харківенергозбут», КП « Харківводоканал», ТОВ «Харківгаз Збуд» та АТ «Харківміськгаз» комунальних послуг розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначених відповідно до законодавства. Зміст рахунків за житлово-комунальні послуги дає повну інформацію про договірну вартість (тариф) нарахування та заборгованість ОСОБА_1 , отже вона була повністю ознайомлена з договірною вартістю (тарифом) та сумою нарахування за період, що підлягає стягненню за укладеними Договорами, що спростовує обгрунтування Відповідача щодо не надання Позивачем інформації про тариф. ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» не є управителем багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_6 , а є виконавцем послуг відповідно до укладеного Договору №42 про надання експлуатаційних послуг від 02.11.2021 року. Вказує, що ніякої зміни договірної ціни (тарифу) в односторонньому порядку здійснено не було, сторони узгодили у договорі договірну вартість експлуатаційних послуг у розмірі 30,82 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири на місяць, яка не збільшувалася за період стягнення, а нараховувалася за фактично надані послуги, що дорівнювало вартості експлуатаційних послуг, що є меншою за 30,82 грн. за 1 кв.м., а тому такі нарахування були здійснені на користь Відповідача за фактично надані послуги. Взагалі Договором про надання експлуатаційних послуг не передбачено укладання додаткових угод при зміні договірної ціни експлуатаційних послуг, умовами укладеного договору (п.2.10, п.2.11. договору) передбачено право Виконавця, тобто Позивача в односторонньому порядку збільшити вартість експлуатаційних послуг, з обов`язковим письмовим повідомленням Споживача, тобто Відповідача по справі, а оскільки збільшення договірної ціни за період стягнення заборгованості з ОСОБА_1 здійснено не було , то і повідомлення Позивачем не направлялося. Що стосується тарифів на комунальні послуги, що надаються комунальними підприємствами- ПрАТ «Харківенергозбут», КП «Харківводоканал», вони встановлюються не Позивачем по справі, а цими комунальними установами, що відповідає умовам укладеного з Відповідачем договору на посередницькі послуги – п.1.4., п.1.5.,п.3.2, п.3.3., п.3.4., сплачуються Позивачем та виставляються на відшкодування співвласникам будинку, зокрема ОСОБА_1 , як власнику квартири АДРЕСА_5 . Таким чином, посилання Відповідачем щодо не узгодженості тарифу на комунальні послуги між позивачем та відповідачем по справі та укладання додаткової угоди про зміну тарифу є необгрунтованим та суперечить укладеному сторонами по справі договору на посередницькі послуги та договору про надання експлуатаційних послуг. Звертає увагу на п.3.1.10 Договору про надання експлуатаційних послуг, в якому зазначено, що для виконання своїх обов`язків за цим Договором виконавець має право укладати відповідні договори із третіми особами. Тобто, надання експлуатаційних послуг за укладеним з Відповідачем договором не обов`язково повинно бути здійснено конкретним робітником Позивача, як це зазначає Відповідач, такі послуги можуть надаватися третіми особами, з якими Позивачем укладено договора, що не суперечить діючому законодавству та умовам укладеного договору. Результат, обсяг виконаних робіт щодо надання експлуатаційних та комунальних послуг зазначений в актах виконаних робіт (наданих послуг), що надавалися ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» та є первинними документи, які підтверджують реальність виконання договорів укладених зі спеціалізованими підприємствами, а також з комунальними установами. Щодо здійснення перерахунку розміру плати за укладеними Договорами у зв`язку з тимчасовою відсутністю ОСОБА_1 у житловому будинку , а саме у квартирі АДРЕСА_4 Відповідач зазначає, що начебто виїхала за межі України, але не надає до суду належних доказів у підтвердження зазначених обставин. Відповідач за період стягнення заборгованості, та після подачі позовної заяви не повідомляв ТОВ ПЕОЖБ «Люксембург 1» щодо її знаходження за межами України. Будь яких претензій щодо наданих Позивачем послуг в період стягнення заборгованості від ОСОБА_2 не надходило, а тому незрозуміле посилання Відповідача в апеляційній скарзі на норми п.5. ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово –комунальні послуги», а також не надходило і звернення ОСОБА_1 після подачі позовної заяви щодо здійснення перерахунку наданих Позивачем послуг. Щодо зазначення Відповідачем нових обставин, що не були предметом розгляду у суді І інстанції та не досліджувалися судом, а саме, що на момент укладення Відповідачем Договорів, вона не була власником квартири, а пізніше 16.12.2021 року оформила право власності на себе, ОСОБА_1 у зв`язку із чим дія Договорів припинилася. відповідно до умов додаткової угоди до договору асоційованого членства в споживчому товаристві №27-42/Д від 15.04.2016 ОСОБА_1 будучи пайовиком узгодив з СТ « ЖБК «АВАНТАЖ» що укладений договір на експлуатаційні послуги з ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ1» до моменту прийняття власниками квартир рішень про укладання договору управління житловим будинком чи створення ОСББ, а також відповідно до акту приймання передачі квартири, акт приймання передачі засвідчує фактпередачі квартири у власність Пайовика, тобто ОСОБА_1 з моменту його підписання. ОСОБА_1 . Зазначає, що виконавши умови додаткової угоди та дотримавшись підписаного акту приймання передачі, 02 листопада 2021 року уклала з ТОВ ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» договір про надання експлуатаційних послуг, вже набувши право власності на квартиру АДРЕСА_5 , та 16.12.2021 року зареєструвала своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до вимог діючого законодавства України. Тому на дату укладання Договору про надання експлуатаційних послуг (02.11.2021р.) та Договору на посередницькі послуги (02.11.2021р.) ОСОБА_1 була єдиним власником та користувачем квартири АДРЕСА_5 , якому було передано право власності. Щодо попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат , які Позивач поніс і які очікує понести із розглядом даної справи у суді ІІ інстанції Позивач на дату подачі даного відзиву поніс судові витрати на професійну правничу допомогу, що складає 5 000,00 гривень (п`ять тисяч грн.00 коп.), що включає в себе підготовку, складання та подання даного відзиву до суду.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1статті 367 ЦПК Українив межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» та ОСОБА_1 укладено Договір №42 про надання експлуатаційних послуг від 02.11.2021 року.

Відповідно до п. 1.1. розділу 1 укладеного договору ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» є Виконавцем послуг, який зобов`язується надавати у житловому будинку, розташованому за поштовою адресою: АДРЕСА_6 , частина в якому належить Споживачу (Відповідачу по справі – ОСОБА_1 ), експлуатаційні послуги, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати ці послуги.

Пунктом 1.2. розділу 1 даного Договору визначений перелік експлуатаційних послуг, що надається Виконавцем (Позивачем по справі) за договірною вартістю послуг 30,82 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири відповідно до п. 2.3. розділу 2 даного Договору. Відповідно до п. 2.2. розділу 2 Договору, розмір щомісячних платежів Споживача з оплати експлуатаційних послуг визначається в залежності від розміру загальної площі квартири. Відповідно до п. 1.4 розділу 1 даного Договору Характеристика житлового приміщення: 3-кімнатна квартира АДРЕСА_5 у житловому будинку загальною площею 105,2 кв.м.

Згідно з п. 2.1 - 2.4 Договору № 42 розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розмір щомісячного платежу Споживача з оплати експлуатаційних послуг визначається в залежності від розміру загальної площі Квартири. На момент укладення даного Договору договірна вартість експлуатаційних послуг складає 30,82 грн за 1 кв.м загальної площі Квартири в місяць. Сторони погодили, що за результатами кожного календарного року надання послуг за цим Договором, договірна вартість експлуатаційних послуг автоматично корегується у січні наступного календарного року на річний індекс інфляції, згідно офіційних даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Про новий розмір договірної вартості експлуатаційних послуг, в такому випадку, Виконавець може повідомити Споживача у рахунку на оплату послуг або будь-якими іншими засобами інформування чи повідомлення. Платежі вносяться Споживачем не пізніше ніж до 25 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розмір платежу та стан розрахунків зазначаються Виконавцем у щомісячному рахунку на оплату послуг. У разі якщо Споживач не отримав рахунку на оплату послуг він має повідомити про це Виконавця та отримати дублікат рахунку.

Споживач до настання періоду, оплата за який повинна провадитись за новими тарифами, може письмово звернутися до Виконавця за роз`ясненнями щодо обґрунтованості підвищення розміру тарифу на експлуатаційні послуги. Виконавець повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання такого звернення Споживача, надати Споживачеві відповідні роз`яснення (п. 2.12 Договору № 42).

Згідно з п. 4.2.1 та п. 4.2.2 Договору № 42 споживач зобов`язаний у встановлені цим Договором терміни сплачувати щомісячні платежі за цим Договором; у разі несвоєчасного внесення щомісячного платежу за цим Договором сплачувати пеню у розмірі, встановленому у п. 6.3. цього Договору.

Відповідно до п.8.1-8.3 Договору № 42 цей договір набуває чинності з 15 листопада 2021 року. В зв`язку з необхідністю безперервного функціонування та утримання житлового будинку Сторони розуміють, що укладають цей договір тимчасово, та він діє до моменту настання будь-яких випадків передбачених п.8.3. цього договору. Цей Договір втрачає чинність в наступних випадках: 1) переходу права власності на Квартиру до іншої особи, 2) укладення у будинку договору управління відповідно до діючого законодавства України (Відповідно до введеного в дію з 10.06.2018р. Закону України від 09.11.2017р. №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги»), 3) створення у будинку ОСББ та прийняття ним на себе функцій з управління багатоквартирним будинком, 4) у разі припинення надання послуг з експлуатації Житлового будинку Виконавцем цих послуг.

12.11.2021 ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург1» та ОСОБА_1 уклали Договір № 42 на посередницькі послуги, відповідно до п. 1.1. якого Замовник (Комітент) доручає, а Посередник (Комісіонер) зобов`язується від свого імені, в інтересах, за рахунок та за дорученням Замовника (Комітента) шляхом посередництва виконати ряд певних юридичних дій: - укладення від свого імені та за дорученням Замовника (Комітента) договору з ПрАТ «Харківенергозбут» про надання послуг з постачання електричної енергії у Житловому будинку та на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_6 ; - укладення від свого імені та за дорученням Замовника (Комітента) договору з КП «Харківводоканал» про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у Житловому будинку та на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_6 ; - укладення від свого імені та за дорученням Замовника (Комітента) договору з ТОВ «Харківгаз Збут» про надання послуг з постачання природного газу для забезпечення роботи топочної для опалення місць загального користування у Житловому будинку за адресою АДРЕСА_6 ; - укладення від свого імені та за дорученням Замовника (Комітента) договору з АТ «Харківміськгаз» про надання послуг з розподілу природного газу для забезпечення роботи топочної для опалення місць загального користування у Житловому будинку та за адресою АДРЕСА_6 ; - сплатити вартість спожитих Замовником (Комітентом) наданих ПрАТ «Харківенергозбут», КП «Харківводоканал», ТОВ «Харківгаз Збут» та АТ «Харківміськгаз» комунальних послуг відповідно до умов укладених з останніми договорів та відповідно до цього Договору.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору Замовник (Комітент) доручає Посереднику (Комісіонеру) на підставі укладених останнім договорів з ПрАТ «Харківенергозбут», з КП «Харківводоканал», ТОВ «Харківгаз Збут» та АТ «Харківміськгаз» виконати наступне завдання: замовити у ПрАТ «Харківенергозбут» послуги з постачання електричної енергії у місця загального користування, живлення ліфтів, забезпечення функціонування іншого загального майна у Житловому будинку та на його прибудинковій території: замовити у КП «Харківводоканал» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у квартиру, на забезпечення загально будинкових потреб Житлового будинку та на його прибудинковій території; - замовити у ТОВ «Харківгаз Збут» послуги з постачання природного газу для забезпечення роботи топочної для опалення місць загального користування у Житловому будинку та на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_6 ; - замовити у АТ «Харківміськгаз» послуги з розподілу природного газу для забезпечення роботи топочної для опалення місць загального користування у Житловому будинку та на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_6 .

Витрати, понесені Посередником (Комісіонером) у зв`язку із виконанням ним п.1.1, п.1.2. даного Договору, відшкодовуються Замовником (Комітентом) у порядку та на умовах, визначених даним Договором (п. 1.3).

Замовник (Комітент) зобов`язаний: здійснювати щомісячне відшкодування понесених Посередником (Комісіонером) витрат щодо оплати ним спожитих Замовником (Комітентом) наданих ПрАТ «Харківенергозбут», КП «Харківводоканал», ТОВ «Харківгаз Збут» та АТ «Харківміськгаз» комунальних послуг у порядку, що встановлений цим Договором; щомісячно, до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, отримувати у коменданта Житлового будинку рахунок на відшкодування вартості комунальних послуг, які були спожиті Замовником (Комітентом) у квартирі, місцях загального користування Житлового будинку та для забезпечення загально будинкових потреб (п. 2.1.1, 2.1.2 Договору).

Відповідно до п.2.2. розділу 2 Договору, Посередник (Комісіонер) зобов`язаний: укласти договори з ПрАТ «Харківенергозбут» про надання послуг з постачання електричної енергії у Житловому будинку та на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_6 ; з КП «Харківводоканал» про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у Житловому будинку та на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_6 ; з ТОВ «Харківгаз Збут» про надання послуг з постачання природного газу для забезпечення роботи топочної для опалення місць загального користування у Житловому будинку за адресою АДРЕСА_6 , з АТ «Харківміськгаз» про надання послуг з розподілу природного газу для забезпечення роботи топочної для опалення місць загального користування у Житловому будинку за адресою АДРЕСА_6 ; своєчасно проводити розрахунки з ПрАТ «Харківенергозбут», КП «Харківводоканал», ТОВ «Харківгаз Збут» та АТ «Харківміськгаз» щодо забезпечення місць загального користування Житлового будинку комунальними послугами. Щомісячно, до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, через коменданта Житлового будинку надавати Замовнику (Комітенту) рахунок на відшкодування вартості комунальних послуг, які були спожиті у місцях загального користування Житлового будинку та для забезпечення загально будинкових потреб (п. 2.2.1-2.2.3 Договору).

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.2. Договору цей Договір набирає чинності з 15 листопада 2021 року і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Дія цього Договору припиняється при настанні наступних обставин: - у разі переходу права власності на квартиру Комітента до іншої особи; - у разі створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. - у разі укладання Комітентом договору на управління з іншим управителем - у разі припинення надання послуг з експлуатації Житлового будинку Комісіонером.

На виконання ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» укладеного з відповідачем договору №42 про експлуатаційних послуги за період 01.02.2022 по 01.02.2025 позивачем надані акти виконаних робіт, які складалися щомісячно за фактом наданих у будинку за адресою: АДРЕСА_6 експлуатаційних послуг; довідка про нарахування експлуатаційної послуги та стан заборгованості ОСОБА_1 на підставі договору №42 від 02.11.2021 року; рахунки за період з 01 лютого 2022 року по 01 лютого 2025 року.

На підтвердження виконання ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» укладеного з відповідачем договору №42 на посередницькі послуги було укладено: Публічний Договір з ПрАТ «Харківенергозбут» про надання послуг з постачання електричної енергії у Житловому будинку та на прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_6 ; Договір з КП «Харківводоканал» про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_6 . В період 01.07.2023 року по 01.02.2025 року Відповідачу було надано за договором №42 на посередницькі послуги від 02 листопада 2021 року, комунальні послуги на суму 3 924,22 грн, які станом на дату подачі даної позовної заяви сплачено частково Відповідачем на суму 223,17 грн.

В період з 01.02.22 року по 01.02.25 ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» було надало Відповідачу за договором № 42 про надання експлуатаційних послуг від 02 листопада 2021 року, виходячи із розрахунку загальної площі квартири Позивача (105,2 кв.м.) відповідно до п. 2.2. розділу 2 Договору експлуатаційні послуги на суму 52 814,79 грн., яка була сплачена Відповідачем по справі частково на суму 398,08 грн., а тому в період з 01.02.2022 по 01.02.2025 у Відповідача ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед Позивачем ТОВ «ПЕОЖБ «ЛЮКСЕМБУРГ 1» за укладеним договором № 42 про надання експлуатаційних послуг від 02 листопада 2021 року на суму 52 416,71 грн, що підтверджується довідкою про нарахування експлуатаційної послуги та стан заборгованості за період з лютого 2022 року по січень 2025 року на підставі договору № 42 від 02.11.2021.

Як вбачається із матеріалів справи 15.04.2016 року між Споживче товариство «ЖБК «Авантаж»(товариство) та ОСОБА_1 (пайщик) укладено договір асоційованого членства у споживчому товаристві № 27-42/Д відповідно до умов якого пайщик після внесення в повному розмірі своєї частки у товаристві та введення приміщення в експлуатацію отримує квартиру з визначеними цим договором характеристиками у власність.

02.11.2021 між Споживчим товариством ЖБК «АВАНТАЖ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору асоційованого членства в споживчому товаристві №27-42/Д від 15.04.2016, за змістом п. 4 якої: «Сторони при укладанні цієї Додаткової угоди виходять з того, що в інтересах Пайщика, інших пайщиків, в інтересах Товариства до моменту прийняття власниками квартир, власниками нежитловим приміщень рішень про укладання договору управління житловим будинком чи створення ОСББ в порядку передбаченому Законом України «Про житлово- комунальні послуги» повинно бути належним чином організовано та забезпечено утримання та експлуатація будинку». Пайщик для забезпечення належного утримання та експлуатації Будинку укладає до 15 листопада 2021 року Договір про надання експлуатаційних послуг, Договір про надання послуг служби консьєржі і по цілодобовому моніторінгу інженерних систем будинку, Договір на посередницькі послуги з Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації та обслуговування житлових будинків Люксембург 1»

Підпунктами 6.1. - 6.2 п.6 додаткової угоди передбачено: «Самостійно та за власний рахунок оформити право власності на квартиру на протязі 3 місяців з моменту підписання сторонами та скріплення печатками товариства Акта-приймання передачі квартири. Підпунктом 6.2 передбачено що одночасно із підписанням акту прийому передачі квартири укласти договір на надання експлуатаційних послуг, договір на надання послуг служби консьєржів та по цілодобовому моніторингу інженерних систем житлового будинку, договір на посередницькі послуги з ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург1» для забезпечення належного утримання та експлуатації жилого будинку.

Відповідно до Акту прийому-передачі Квартири від 02.11.2021 за договором асоційованого членства у споживчому товаристві №27-42/Д від 15.04.2016 року, на виконання умов договору Товариство передало ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 105,2 кв.м.

П. 6 даного Акту передбачено, що ОСОБА_1 зобов`язується оформити право власності на квартиру. П.7 даного Акту передбачено, що Акт приймання передачі квартири засвідчує факт передачі Квартири у власність Пайщика та вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Відповідний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16

Тому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те що на час укладення Договорів №42 про надання експлуатаційних послуг та на посередницькі послуги, остання ще не набула права власності на кварти, оскільки як підтверджується матеріалами справи право власності на квартиру АДРЕСА_4 у відповідача виникло на підставі Договору асоційованого членства в споживчому товаристві №27-42/Д від 15.04.2016 та акту прийому-передачі квартири у власність від 20.11.2021.

Враховуючи викладене, колегія суддів також відхиляє посилання відповідача на втрату чинності даних Договорів на підставі реєстрації 16.12.2021 за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_4 , оскільки право власності на квартиру АДРЕСА_4 не було передано іншій особі, сама Відповідач, була і є власником і користувачем даної квартири, як станом на 02.11.2021 так і станом на 16.12.202 , тобто переходу права власності на квартиру АДРЕСА_4 не відбулось.

Відповідно до ст. 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги, визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Положеннями статей 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості.

Із зазначених положень закону випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 756/11450/15-ц (провадження № 61-13325св18), від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615//18-ц (провадження № 61-14819св20).

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що вона з листопада 2022 року тимчасово відсутня в житловому приміщенні, а саме в квартирі АДРЕСА_3 , оскільки знаходиться за межами України, що підтверджується фотознімком закордонного паспорту, отже не користувалася послугами.

З цього приводу колегія суддів зазначає.

За положенням п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не зверталась до позивача з відповідною письмовою заявою та підтверджуючими документами про те, що вона з листопада 2022 року не проживає у квартирі. Відповідно, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та недоведеними.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург1», за період з 01.02.2022 по 01.02.2025 та з 01.07.2023 по 01.02.2025 надавались ОСОБА_1 житлово-комунальні послуги відповідно до договору № 42 про надання експлуатаційних послуг та договору №42 на посередницькі послуги, що зокрема підтверджується даними актів приймання-передачі виконаних робіт відповідно до укладених договорів та сплату отриманих послуг.

З наданої позивачем довідки про нарахування експлуатаційної послуги та стан заборгованості на 02.05.2025 на підставі договорів № 45 від 02.11.2021 та рахунків за житлово-комунальні послуги суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 має перед ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Люксембург 1» заборгованість за експлуатаційні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, яка становить 56 117,76 грн .

Враховуючи викладене колегія суддів вважає що надані позивачем докази, зокрема договори з третіми особами, акти приймання-передачі наданих послуг, акти надання послуг, видаткові накладні тощо, є належними, допустимими та достовірними доказами виконання позивачем своїх зобов`язань за Договорами № 42 від 02.11.2021 за період з 01.02.2022 по 01.02.2025 та за період з 01.07.2023 по 01.02.2025.

Тому доводи відповідача про відсутність банківських квитанцій, платіжних доручень, виписок з банківського рахунку, які б підтверджували реальний рух коштів на користь виконавців, підрядників за надані послуги, тобто доказів фактичного надання послуг, суд відхиляє, оскільки надані позивачем докази містять відомості, які дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, отже є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та підтверджують здійснення зазначених в них господарських операцій.

Будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості ОСОБА_1 суду не надано. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання чи неналежне надання товариством послуг відповідачу, матеріали справи не містять.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивної та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За таких обставин, оскільки відповідач фактично отримував житлово-комунальні послуги відповідно до договору № 42 про надання експлуатаційних послуг та договору №42 на посередницькі послуги, та всупереч вимогам ст.81 ЦПК України не надав доказів на спростування розміру заборгованості або неналежного надання товариством послуг, судова колегія погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 56117,76 грн, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводів щодо незгоди з розміром судових витрат на правову допомогу в суді першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було проігноровано її заяву із запитаннями до позивача, колегія суддів зазначає, що вказана заява була подана відповідачем вже після ухвалення оскаржуваного рішення, отже з цих підстав судом першої інстанції не було надано оцінки вказані йзаяві.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.А. Кружиліна

С.К. Шабельніков