Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №758/11314/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

17 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 758/11314/25

провадження № 22-ц/4809/1368/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» на ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 12 травня 2026 року у складі судді Мохонько В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (далі по тексту ТОВ «УМ Факторинг») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року матеріали позовної заяви передано на розгляд до Кропивницького районного суду Кіровоградської області у порядку статті 31 ЦПК України.

Ухвалою судді Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2025 року матеріали позовної заяви передано на розгляд до Фортечного районного суду міста Кропивницького у порядку статті 31 ЦПК України.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі.

У травні 2026 року ТОВ «УМ Факторинг» звернулось із заявою про забезпечення позову. В обґрунтування заяви посилалося на те, що за весь час з моменту отримання кредитних коштів боржник не виконує свої зобов`язання (загальна сума боргу становить 20000,00 грн). Загальний повний строк прострочення та свідомого ігнорування зобов`язань становить 551 день. Це не випадковість і не тимчасові фінансові труднощі, а умисне невиконання зобов`язань. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень та веб-порталу «Судова влада України» у провадженні Фортечного районного суду міста Кропивницького перебуває інша справа №404/4423/26 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь іншої фінансової установи, а саме ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»).

Вважало, що вказані факти беззаперечно свідчать про системність дій відповідача та значний ризик того, що особа цілеспрямовано отримує кредити та ухиляється від їх повернення. Така системна поведінка є обґрунтованим припущенням про те, що відповідач обов`язково вживатиме заходів для виведення коштів зі своїх рахунків одразу після того, як дізнається про перспективу примусового стягнення.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (Код ЄДРПОУ: 21133352), а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах, у межах суми фактично отриманого відповідачем тіла кредиту у розмірі 2000,00 грн.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 12 травня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ТОВ «УМ Факторинг» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просило вказану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.

У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Калачик Володимир Вікторович, який діє в інтересах ТОВ «Ум Факторинг», підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити. Відповідач у судове засідання апеляційного суду не з`явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із частковим задоволенням заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною третьою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Частиною першою статті 151 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті першому законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2024 по справі №754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Розглядаючи заяву суд першої інстанції не врахував специфіку грошових вимог та зазначених вище правових висновків Верховного Суду про те, що у випадку стягнення грошових коштів майнове обмеження у вигляді арешту конкретного рахунку у межах суми стягнення є співмірним та адекватним заходом, що безпосередньо пов`язане із предметом позову та гарантує збереження балансу інтересів сторін.

Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться на конкретно визначеному рахунку № НОМЕР_2 в АТ «УніверсалБанк» у межах боргу - 2000,00 грн, може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки такий захід забезпечення позову є співмірним позовній вимозі, а тому заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунках в інших банківських та фінансових установах, колегія суддів не убачає підстав для задоволення вимог заяви у зазначеній частині та погоджується з висновками місцевого суду про те, що інформацію про номери рахунків, окрім рахунку відкритого в АТ «УніверсалБанк», банківську установу, де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення суду не надано. Клопотання про їх витребування до апеляційного суду не надійшло.

Відповідно до норми п.4 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» задовольнити частково.

Ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 12 травня 2026 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_1 (РНКОКПП НОМЕР_1 ) та знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в Акціонерному товаристві «УніверсалБанк» (код ЄДРПОУ 21133352) у межах суми боргу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 серпня 2026 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді С.М.Єгорова

С.І. Мурашко