Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №404/12898/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/12898/25

провадження № 22-ц/4809/1296/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2026 року у складі судді Кратка Д. М. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

В грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі – ТОВ «Коллект Центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просилостягнути на свою користь заборгованість за Договором № 77428519 від 02.10.2021 у розмірі 30 008 грн 15 коп, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що02.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та відповідачем було укладено в електронній формі договір позики № 77428519, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 10 171 грн зі сплатою процентів за користування ними.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кошти, однак після настання строку їх повернення відповідач свої зобов`язання не виконав, кредит і проценти не сплатив, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

Право вимоги за цим договором спочатку було відступлено ТОВ «Вердикт Капітал», а надалі — ТОВ «Коллект Центр», а загальний розмір заборгованості становить 30 008,15 грн, з яких 10 171 грн — заборгованість за тілом кредиту, 19 835,48 грн — за нарахованими процентами та 1,67 грн — 3 % річних.

Оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків та має заборгованість перед позивачем, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором позики № 77428519 від 02 жовтня 2021 року в розмірі 30 008 грн 15 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн та судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Рішення суду мотивовано тим, щоміж ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було належним чином укладено електронний договір позики, факт перерахування відповідачу 10 171 грн підтверджений доказами, однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлений строк не виконав.

Суд першої інстанції вважав, що ТОВ «Коллект Центр» унаслідок послідовного відступлення права вимоги набуло право вимагати погашення заборгованості, а наданий позивачем розрахунок боргу відповідає умовам договору та відповідачем не спростований, тому дійшов висновку про обґрунтованість стягнення 30 008,15 грн.

Водночас заявлені 13 000 грн витрат на правничу допомогу суд першої інстанції зменшив до 7 000 грн, врахувавши незначну складність справи, сталу судову практику, обсяг виконаної роботи та принципи розумності й співмірності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та ухваленим без належного дослідження доказів, оскільки позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами виникнення кредитних правовідносин із відповідачем, фактичного отримання ним кредитних коштів та розміру заборгованості.

ТОВ «Коллект Центр» не надано оригіналу кредитного договору № 77428519 від 02.10.2021, паспорта споживчого кредиту, платіжної інструкції про перерахування коштів, банківської виписки та належних доказів того, що картковий рахунок, на який нібито перераховано кредит, належить саме відповідачу.

Недоведеним є перехід права вимоги до ТОВ «Коллект Центр», оскільки позивач не надав повного Реєстру прав вимоги та всіх невід`ємних додатків до договорів факторингу, що унеможливлює встановлення факту та розміру переходу права вимоги саме за кредитним договором відповідача.

Крім того, відсутні належні докази здійснення оплати за відступлення права вимоги.

Неправильним є розрахунок заборгованості оскільки він складений самим позивачем, не підтверджений первинними бухгалтерськими документами, не містить ЕЦП (КЕП), а проценти нараховувалися після закінчення передбаченого договором строку кредитування.

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу

Від ТОВ «Коллект Центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2026 року без змін.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 30 008 грн 15 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 02 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики № 77428519, за умовами якого відповідачу надано 10 171 грн строком на 8 днів, до 10 жовтня 2021 року, зі сплатою 1,99 % за кожен день користування коштами.

Укладення договору здійснено шляхом заповнення відповідачем заявки на сайті кредитодавця та її підтвердження одноразовим ідентифікатором.

Перерахування 10 171 грн на зазначену відповідачем банківську картку підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 23 жовтня 2025 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 30 008,15 грн, з яких 10 171 грн — тіло кредиту, 19 835,48 грн — проценти та 1,67 грн — 3 % річних.

При цьому умовами договору та Правилами кредитування передбачено право кредитодавця нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою, але не більше ніж за 90 календарних днів.

Право вимоги за вказаним договором 22 лютого 2022 року було відступлено ТОВ «Вердикт Капітал», а 10 січня 2023 року — ТОВ «Коллект Центр», що підтверджується відповідними договорами відступлення права вимоги, реєстрами боржників та платіжними документами.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Матеріалами справи, сформованими та наявними і підсистемі «Електронний Суд», підтверджується, що 02.10.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77428519 строком на 8 днів.

Згідно п. 1. договору позивач передав відповідачу у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2 договору про надання позики : - сума позики становить 10 171 грн - процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 % яка нараховується за кожен день користування позикою.

Договір позики укладено строком на 8 днів (п. 2. 2. Договору).

Відповідно до договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Відповідно до положень договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Згідно довідки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 23 жовтня 2025 року № КД- 000066324/ТНПП, підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API- інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 02 жовтня 2021 року, номер платежу 3b2f52b3-2826-455f-82e3-f60dee492f0f, сума 10171,00 грн, отримувач ОСОБА_1 , ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

22.02.2022 було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77428519.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77428519.

З аналізу викладеного вбачається, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.

ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 10 171 грн, відповідно.

Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаними договорами, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «Коллект Центр» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за Договором № 77428519 від 02.10.2021, ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору свої зобов`язання щодо повернення коштів не виконав.

Згідно з розрахунком ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором позики, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 77428519 від 02 жовтня 2021 року, складає 30 006,48 грн, яка складається із 10 171 грн – заборгованості за тілом кредиту, 19 835,48 грн – заборгованості за процентами (нараховано за період із 02 жовтня 2021 року до 09 жовтня 2021 (включно) та з 11 жовтня 2021 року до 08 січня 2022 року (включно).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал», кредитний договір № 77428519 від 02 жовтня 2021 року, станом на 10 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить 30 008,15 грн, яка складається із 10 171 грн – заборгованості за тілом кредиту, 19 835,48 грн – заборгованості за процентами, 1,67 грн - 3% річних (нарахованих з 22 лютого 2022 року до 23 лютого 2022 року (включно).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, позивач ТОВ «Коллект Центр», як правонаступник ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором про споживчий кредит № 77428519 від 02 жовтня 2021 року слідує, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню 11 791 грн 89 коп заборгованості, з яких: 10 171 грн - сума основного боргу, 1 619 грн 22 коп (10 171 грн*1,99%*8) – проценти за користування кредитом, 1,67 грн – 3 % річних.

Суд першої інстанції, правильно встановивши факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та перехід права вимоги до ТОВ «Коллект Центр», помилково погодився із заявленим позивачем розміром заборгованості та не врахував, що строк кредитування за договором становив 8 днів, а тому після його закінчення кредитодавець втратив право нараховувати передбачені договором проценти.

Оскільки до стягнутої судом заборгованості були включені проценти, нараховані поза межами погодженого сторонами строку кредитування, що суперечить вимогам статей 1048, 1050 ЦК України, слушними є доводи апеляційної скарги в частині неправомірності нарахування та стягнення процентів після закінчення строку кредитування та, відповідно, неправильного визначення судом першої інстанції розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Інші доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та переходу права вимоги до ТОВ «Коллект Центр» підлягають відхиленню, оскільки матеріалами справи підтверджується укладення 02 жовтня 2021 року договору позики № 77428519 в електронній формі шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, факт надання кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» про здійснення 02 жовтня 2021 року переказу 10 171 грн на ім`я ОСОБА_2 на зазначений у договорі платіжний засіб, а доказів повернення отриманих коштів відповідачем не надано.

Також матеріалами справи підтверджено послідовне відступлення права вимоги за спірним договором від первісного кредитора до ТОВ «Вердикт Капітал», а надалі — до ТОВ «Коллект Центр», у зв`язку з чим доводи про відсутність у позивача права вимоги є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зобов`язати позивача ТОВ «Коллект Центр» на підставі ч. 6 ст. 95 ЦПК України надати для дослідження під час судового розгляду оригінали електронних та письмових доказів, копії яких долучені та не долучені до матеріалів справи, а саме: Кредитний договір № 77428519 від 02.10.2021, Паспорт споживчого кредиту, Платіжну інструкцію від ТОВ «ФК «Фінекспрес» про перерахування коштів на рахунок позичальника; Договір № 23-01-18/5 від 23.01.2018; Договір факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 з Додатками; Платіжну інструкцію щодо плати ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022; Договір факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 з Додатками; Платіжну інструкцію щодо плати ТОВ «Коллект Центр» на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023.

Дослідивши подане клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції; про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вчиняє інші дії, пов`язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи (пункт 5, 6, 8 частини першої статті 365 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 365 ЦПК України підготовчі дії, визначені пунктами 5, 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи висловити свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 95 ЦПК України).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 зазначено, що «паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 в справі № 916/3027/21 зроблено висновок, що «подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

Сумніваючись у достовірності копії, суди мають керуватись тим, що сумніви мають бути обґрунтованими та об`єктивними, та не можуть бути усунені іншими допустимими доказами у справі.

У справі відсутні докази про те, що відповідач заявляв аналогічне клопотання у строк, передбачений у частинах другій та третій статті 83 ЦПК України в суді першої інстанції або обґрунтувала неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.

Поважних причин пропуску строку відповідачем на подання клопотання суд не вбачає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц вказано, що «апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про витребування у відповідача оригіналів електронних доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2026 року в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає зміні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що фактично позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі 11 791 грн 89 коп, що становить 39,3 % від ціни позову (11 791,89*100/30 008,15), в порядку розподілу судових витрат із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» пропорційно до задоволених вимог, підлягає стягненню 952 грн судового збору, сплаченого позивачем за подання позову, та 2 751 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Коллект Центр» під час розгляду справи судом першої інстанції.

В порядку розподілу судових витрат із ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 60,7 % (100-39,3) підлягає стягненню 2 205 грн 60 коп (3 633,6*60,7%) судового збору, сплаченого відповідачем при поданні апеляційної скарги.

Остаточно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню 1 497 грн 40 коп витрат на професійну правничу допомогу (952+2 751-2 205,6).

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» оригіналів електронних доказів залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2026 року змінити.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитним договором № 77428519 від 02.10.2021 урозмірі 11 791 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто одна) грн 89 коп, з яких: 10 171 грн - сума основного боргу, 1 619 грн 22 коп – проценти за користування кредитом, 1 грн 67 коп – 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) 1 497 (одна тисяча чотириста дев`яносто сім) грн 40 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник