Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №398/399/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/399/26

провадження № 22-ц/4809/1361/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2026 року у складі головуючого судді Шуліки О. О.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву та позов та рішення суду першої інстанції.

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», Товариство) звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором 96790175000 в загальному розмірі 61 786, 29 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 21 вересня 2020 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №96790175000 № рах. НОМЕР_1 .

За умовами вказаного договору відповідачу було надано кредит на суму 50 000 грн на придбання товару та відкрито кредитну картку. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, які визначені умовами Договору. 21 вересня 2020 року відповідач активував рахунок та здійснював операції з використанням кредитного ліміту, що підтверджується рухом коштів по рахунку картки з лімітом.

Однак у порушення положень договору та вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач користуючись коштами наданими йому банком не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання – не вносив платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

24 червня 2021 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №212.

За умовами вказаного договору позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №96790175000 № рах. 26202966717524 від 21 вересня 2020 року.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 61 786,29, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 48 342,92 грн; заборгованість за відсотками – 13 443,37 грн.

ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.

Відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні до суду із цим позовом. Так, вказав, що кредитний договір укладено у 2020 році, право вимоги відступлено у 2021 році, а позов подано у 2026 році, тобто з пропуском строку позовної давності.

Вказав, що він не здійснював жодних платежів та не вчиняв дій, які могли б перервати строк позовної давності.

Також зазначив, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не підтверджений належними доказами та не може бути визнаний достовірним (а.с.63).

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2026 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором 96790175000 № рах 26202966717524 від 21.09.2020 в загальному розмірі 61786,29 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 5 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд керувався тим, що належними та достатніми доказами підтверджується те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином, не повернув кредитні кошти у повному обсязі у межах встановленого строку кредитування кредитодавцю та не спростував правильність наданого позивачем розрахунку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача; альтернативно просить скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити справу на новий розгляд; зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування зазначає, що суд першої інстанції не надав належного мотивування поданій ним заяві про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом.

Зауважив, що суд фактично обмежився формальним викладенням позиції позивача без належної оцінки доказів та без мотивованого відхилення заперечень відповідача.

Крім того, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Зазначив, що остання дія, яка була вчинена відповідачем щодо оплати заборгованості за кредитним договором здійснювалася у 2021 році, тобто у період коли строки позовної давності були зупинені. З урахуванням «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, що діяли на момент подання позовної заяви, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду, а такі твердження відповідача є необґрунтованими та спрямованими на уникнення відповідальності від сплати заборгованості.

Представник вказав, що заперечуючи проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що сума у розмірі 8 000 грн є такою, що перевищує середньоринкову вартість аналогічних правничих послуг та не відповідає складності справи (а.с.135-139).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

21 вересня 2020 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заявку на надання споживчого кредиту, у якій просив АТ "Укрсиббанк" надати йому споживчий кредит на наступних умовах: строк користування кредитом 60 міс.; сума кредиту – 50 000,00 грн. Також, просив надати йому додатковий кредит кредитну картку з наступними умовами: максимальна сума ліміту додаткового кредиту 50 000 грн; строк дії ліміту кредитування 24 місяці (з можливістю подовження на новий строк за рішенням банку).

21 вересня 2020 року між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №96790175000.

Підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ "Укрсиббанк" з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщенні для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку та оприлюднені у газеті Урядовий кур`єр № 105 від 09.06.2017 (із усіма змінами і доповненнями): - умовами надання споживчого кредиту позичальнику його обслуговування і погашення; умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків. (п. 1.1 договору).

Правила після підписання сторонами договору, стають його невід`ємною частиною. Підписуючи договір, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені у цьому договорі та в правилах. Підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами під правилами, при цьому, після підписання сторонами цього договору, правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього договору. (п. 1.4 договору).

Відповідно до умов договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил.

У випадках передбачених цим договором, банк відкриває позичальнику поточний картковий рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування на умовах правил (а.с.16-19).

ОСОБА_1 отримав грошові кошти згідно з договором у сумі 50 000,00 грн, що підтверджується випискою за кредитом АТ "Укрсиббанк".

Згідно із розрахунком заборгованості, заборгованість відповідача перед банком складала 61 786,29 грн, з яких: 48 342,92 грн – сума заборгованості по тілу кредиту, 13 443,37 грн – заборгованість по відсотках.

24 червня 2021 року між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір факторингу №212, відповідно до умов якого АТ "Укрсиббанк" відступає ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", а ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ "Укрсиббанк" за плату та на умовах, визначених цим договором, в тому числі право вимоги до відповідача за Договором, що підтверджується витягом з реєстру боржників.

Згідно з копією платіжного доручення №33199 від 24 червня 2021 року ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" сплатило АТ "Укрсиббанк" грошові кошти в сумі 2298873 грн 47 коп. за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу №212 від 24.06.2021 без ПДВ.

Листом від 12 січня 2026 року позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором та пред`явив вимогу про сплату боргу в сумі 61 786 грн 29 коп.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та не заперечується відповідачем, що 21 вересня 2020 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №96790175000 № рах. НОМЕР_1 . За умовами вказаного договору відповідачу було надано кредит на суму 50 000 грн та відкрито кредитну картку. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, які визначені умовами Договору. 21 вересня 2020 року відповідач активував рахунок та здійснював операції з використанням кредитного ліміту, що підтверджується рухом коштів по рахунку картки з лімітом

Відповідач не надав доказів виконання взятого на себе зобов`язання за кредитним договором, як і не надав свого контррозрахунку заборгованості.

Таким чином, встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строк визначений сторонами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як набувача права вимоги до цього боржника на підставі договору відступлення прав вимог №212 від 24 червня 2021 року, заборгованості за тілом кредиту в розмірі 48 342, 92 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 13 443,37 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, однак колегія суддів вважає такі доводи відповідача помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Тобто, з березня 2020 року строки позовної давності продовжені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

Зазначені приписи Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України про зупинення строків позовної давності на час воєнного стану в країні виключені на підставі Закону №4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Тобто перебіг строку позовної давності для звернення позивачем до суду із цим позовом почався із 04 вересня 2025 року.

Позивач звернувся до суду із позовом у цій справі 12 січня 2026 року, строк позовної давності ним не пропущено.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, про те що позов поданий у строки, визначені законом, та вони позивачем не пропущені.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.

Щодо незгоди відповідача із розміром стягнутих судом витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України.

Згідно частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. постанову Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19).

Визначаючи у даній справі розмір судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, відтак суд вважав за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 5000,00 грн.

Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду та вважає, що такий розмір витрат є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Відповідач, заперечуючи проти стягнутого розміру витрат на професійну правничу допомогу, не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що сума 5 000,00 грн є такою, що перевищує середньоринкову вартість аналогічних правничих послуг та не відповідає складності справи. Саме по собі суб`єктивне сприйняття складності справи стороною спору не може розглядатися як належна правова підстава для зменшення заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідно до принципу змагальності та розподілу тягаря доказування, саме сторона, яка заперечує проти розміру витрат на правничу допомогу, зобов`язана довести їхню необґрунтованість, непропорційність або надмірність. У даному випадку відповідач таких доказів суду не надав.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК – відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 06 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повна постанова складена 28.08.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. І. Чельник