Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №344/14111/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/14111/26

Провадження № 33/4808/530/26

Категорія ч.1 ст.172-6 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та прокурора Андрусяк Н.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , жительку АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КупАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, стягнуто 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп., -

встановив :

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією у відповідності до п.п. «и» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.1 ст.45 цього Закону, несвоєчасно без поважних причин, а саме в строк до 01.02.2024, не подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, а фактично подала декларацію дану 06.07.2026, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією у відповідності до п.п. «и» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.1 ст.45 цього Закону, несвоєчасно без поважних причин, а саме в строк до 01.04.2024, не подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, а фактично подала декларацію дану 06.07.2026, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією у відповідності до п.п. «и» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.1 ст.45 цього Закону, несвоєчасно без поважних причин, а саме в строк до 04.11.2025, не подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, а фактично подала декларацію дану 06.07.2026, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.08.2026 року у справі про адміністративне правопорушення №344/14111/26 про накладення на неї адміністративного стягнення за ст. 172-6 КУпАП, а провадження в цій справі щодо неї закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що вона не погоджується із оскаржуваною постановою і вважає її незаконною,необґрунтованою, винесеною з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції підійшов до розгляду справи поверхнево. Вказавши у мотивувальній частині постанови неправдиві та помилкові дати, щ не відповідають дійсності та даним Єдиного державного реєстру декларацій, а саме:

за 2021 та 2022 роки: суд вказав граничні терміни як 01.04.2024 та 01.04.2024 відповідно, проте згідно із Законом №3384-ІХ, граничний термін подачі декларацій за 2021 та 2022 роки для працівників ліквідованого Фонду Соціального страхування України був єдиним до 31.01.2024 року.

за 2023 рік: суд вказав у постанові дату граничного терміну 04.11.2025, а також невірну дату фактичного подання - 06.07.2026. Це повністю суперечить фактам. Граничний термін подачі щорічної декларації за 2023 рік закінчився 31.03.2024 року, а фактично подана вона була мною добровільно 04.11.2025 року.

Встановлення хибних дат свідчить про те, що суд взагалі не досліджував докази та матеріали справи, що є грубим порушенням норм процесуального права (зокрема, ст. 252, ст. 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об?єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності).

Зазначає, що для декларацій за 2021 та 2022 роки (граничний термін 31.01.2024) день вчинення - 01.02.2024. Дворічний строк давності повністю закінчився 31.01.2026 року. Для декларації за 2023 рік (граничний термін 31.03.2024) день вчинення - 01.04.2024. Дворічний строк давності повністю закінчився 31.03.2026 року.

Станом на момент винесення судом постанови (05.08.2026 року) граничні дворічні строки притягнення до відповідальності за всіма зазначеними періодами минули кілька місяців тому. Накладення штрафу після закінчення цих строків є грубим порушенням закону, а саме ст. 38 КУпАП та норм процесуального права (п.7 ст. 247 КУПАП).

Крім того стверджує, що вона не відмовлялася від виконання обов`язків і як тільки правоохоронні органи проінформували її про необхідність звітування за 2021 та 2022 роки, вона одразу подала відповідні декларації.

Також зазначає, що вона самостійно виховує малолітню дитину як одинока матір.

В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просила скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Прокурор Андрусяк Н. заперечила з приводу поданої апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, у протоколі № 312 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 15.07.2026 р., зазначено, що згідно витягу з наказу управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області №85-к від 26.03.2019 року «Про переведення працівників управління виконавчої дирекції Фонду» ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника відділу аналізу та контролю за використанням роботодавцями коштів управління виконавчої дирекції Фонду соціального в Івано-Франківській області.

За таких обставин ОСОБА_1 , відповідно до підпункту «и» п.1 ч.1 ст. 3 Закону, є суб?єктом на якого поширюється дія Закону - як посадову та службову особу інших державних органів в тому числі Фонду соціального страхування України.

Відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №34-0 від 27.01.2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу аналізу та контролю за використанням роботодавцями коштів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області з 27.01.2025.

Опрацюванням відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно, а саме 04.11.2025 року подала щорічну декларацію за 2023 рік.

Оскільки ОСОБА_1 є суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону, як на посадову та службову особу інших державних органів, то граничною датою подання декларації за 2023 рік є 31.03.2024 року.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб?єктом відповідальності за правопорушення, пов?язані з корупцією у відповідності до п.п. «и» п.1 ч.1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 цього Закону, несвоєчасно без поважних причин, а саме в строк до 01.04.2024, не подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, а фактично подала дану декларацію 04.11.2025, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, у протоколі № 310 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 15.07.2026 р., зазначено, що згідно витягу з наказу управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області №85-к від 26.03.2019 року «Про переведення працівників управління виконавчої дирекції Фонду» ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника відділу аналізу та контролю за використанням роботодавцями коштів управління виконавчої дирекції Фонду соціального в Івано-Франківській області.

За таких обставин ОСОБА_1 , відповідно до підпункту «и» п.1 ч.1 ст. 3 Закону, є суб?єктом на якого поширюється дія Закону - як посадову та службову особу інших державних органів в тому числі Фонду соціального страхування України.

Відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №34-0 від 27.01.2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу аналізу та контролю за використанням роботодавцями коштів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області з 27.01.2025.

Опрацюванням відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно, а саме 06.07.2026 року подала щорічну декларацію за 2021 рік.

Оскільки ОСОБА_1 є суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону, як на посадову та службову особу інших державних органів, то граничною датою подання декларації за 2021 рік є 31.01.2024 року.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб?єктом відповідальності за правопорушення, пов?язані з корупцією у відповідності до п.п. «и» п.1 ч.1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 цього Закону, несвоєчасно без поважних причин, а саме в строк до 01.02.2024, не подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, а фактично подала дану декларацію 06.07.2026, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, у протоколі № 311 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 15.07.2026 р., зазначено, що згідно витягу з наказу управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області №85-к від 26.03.2019 року «Про переведення працівників управління виконавчої дирекції Фонду» ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника відділу аналізу та контролю за використанням роботодавцями коштів управління виконавчої дирекції Фонду соціального в Івано-Франківській області.

За таких обставин ОСОБА_1 , відповідно до підпункту «и» п.1 ч.1 ст. 3 Закону, є суб?єктом на якого поширюється дія Закону - як посадову та службову особу інших державних органів в тому числі Фонду соціального страхування України.

Відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №34-0 від 27.01.2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу аналізу та контролю за використанням роботодавцями коштів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області з 27.01.2025.

Опрацюванням відомостей з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно, а саме 06.07.2026 року подала щорічну декларацію за 2022 рік.

Оскільки ОСОБА_1 є суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону, як на посадову та службову особу інших державних органів, то граничною датою подання декларації за 2022 рік є 31.01.2024 року.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов?язані з корупцією у відповідності до п.п. «и» п.1 ч.1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 цього Закону, несвоєчасно без поважних причин, а саме в строк до 01.02.2024, не подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, а фактично подала дану декларацію 06.07.2026, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, складані уповноваженою на те посадовою особою, оперуповноваженим 8-го відділу управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором поліції Михайлюком В.П., у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 255, 256 КУпАП.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є доведеним та підтверджується дослідженими судом належними і допустимим такими доказами по справі, а саме:

- протоколами про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією № 310, 311, 312 від 15.07.2026, в яких викладена суть адміністративних правопорушень, вчинених ОСОБА_1 , які передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП;

- листом ДСР №12086/02-2026 від 23.03.2026 року, про організацію розгляду матеріалів щодо ОСОБА_1 ;

- листом НАЗК №47-05/15919-26 від 13.03.2026 року та повідомленням про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 ;

- листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.04.2026 року №0900-14-5/21121 про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 ;

- послідовністю дій користувача 2Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинили ОСОБА_1 ;

- листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.04.2026 року №0900-14-5/25430 про надання інформації щодо ОСОБА_1 :

витягом з наказу №85-к від 26.03.2019 року про переведення працівників управління виконавчої дирекції Фонду;

наказом від 27.01.2025 року №34-0 про звільнення ОСОБА_1 ;

особовою справою працівника ОСОБА_1 ;

- скриншотом з реєстру з Єдиного державного реєстру декларацій.

Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, оскільки судом неправильно встановлено граничні строки подання декларацій за 2021, 2022 та 2023 роки, а також дати їх фактичного подання.При цьому ОСОБА_1 вважає, що на момент ухвалення оскаржуваної постанови закінчилися встановлені ст. 38 КУпАП строки притягнення її до адміністративної відповідальності, що відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження. Крім того, вона вказує, що після повідомлення правоохоронними органами про необхідність подання декларацій одразу виконала відповідний обов`язок, а також зазначає, що самостійно виховує малолітню дитину як одинока матір.

Апеляційний суд вважає, що вищевказані доводи ОСОБА_1 про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП є неспроможними.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що стаття 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначає правопорушення, пов`язане з корупцією як діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке Законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що безпосереднім об`єктом правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є встановлений законодавством (зокрема Законом України "Про запобігання корупції") порядок і кореспондуючі йому обов`язки суб`єкта декларування подавати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, для кваліфікації діяння за ч.1 ст.172-6 КУпАП не вимагається наявність прямого умислу на вчинення правопорушення та певного корупційного інтересу, адже йдеться про вчинення дій, які стосуються порушення вимог фінансового контролю, яке полягає у несвоєчасному без поважних причин поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд повинен встановити чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відноситься до осіб, які, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та повинні у встановлений законом строк подавати декларації, чи дійсно декларацію було подано несвоєчасно та чи були відсутні поважні причини, які унеможливлювали або ускладнювали виконання обов`язку щодо своєчасного подання декларації у встановлений законом строк.

Так, під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що зміст диспозиції ч.1 ст. 172-6 КУпАП повністю узгоджується із вимогами ст.17 КУпАП, якою встановлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією», при вирішенні питання про притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, щодо порушення вимог фінансового контролю, яке полягало у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, слід враховувати об`єктивні ознаки складу цього адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивну сторону, яка має активну форму прояву та полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації та суб`єктивну сторону правопорушення, яка характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, що вищевказаний висновок суду було зроблено до внесення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування"від 4 грудня 2020 року № 1074-ІХ змін до Кримінального кодексу та доповнення його ст.366-3 КК України, яким встановлено кримінальну відповідальність за умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Апеляційний суд вважає, що доводи ОСОБА_1 щодо неправильного встановлення судом першої інстанції граничних строків подання декларацій не спростовують правильність висновків суду про те, що остання несвоєчасно подала декларації за 2021,2022 та 2023 рік.

Допущені судом першої інстанції неточності у зазначенні окремих дат у мотивувальній частині постанови мають характер описки та самі по собі не свідчать про неналежне дослідження доказів чи неправильне встановлення фактичних обставин справи, оскільки не впливають на встановлений судом факт несвоєчасного подання декларацій та висновок про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення у зв`язку з тим, що після повідомлення правоохоронними органами вона подала відповідні декларації.

Так, неподання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у встановлений законом строк утворює склад відповідного правопорушення, яке носить тривалий характер. Неподання щорічної декларації у встановлений законом строк не звільняє особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від подальшого виконання своїх обов`язків щодо подання відповідної декларації та продовжується до часу подання такої декларації. При цьому, у разі, якщо після повідомлення

Апеляційний суд звертає увагу на те, що диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність саме за несвоєчасне подання декларації і виконання обов`язку після закінчення встановленого строку не звільняє особу від відповідальності за допущене порушення.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про те, що вона самостійно виховує малолітню дитину як одинока матір та тривалий час перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Так, відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не діяла у стані крайньої необхідності, не знаходилась у стані необхідної оборони і не перебувала у стані неосудності.

Обставини на які посилається ОСОБА_1 не звільняють суб`єкта декларування від виконання встановленого Законом України «Про запобігання корупції» обов`язку щодо своєчасного подання декларації та не спростовують правильність висновків суду про доведеність винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що встановлений законом порядок подання щорічної декларації забезпечує особі, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування вчасно подати щорічну декларацію на виконання вимог ч.1 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції".

За таких обставин, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляції ОСОБА_1 про невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, поза розумним сумнівом повністю доводиться належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах провадження та були досліджені судом першої інстанції під час розгляду провадження.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, матеріали, що характеризують особу, яка притягається до відповідальності, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують її відповідальність

Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки щодо розміру стягнення за вчинені правопорушення, врахував особу правопорушниці, характер i ступінь суспільної небезпеки вчинених правопорушень та призначив законне, обґрунтоване та справедливе стягнення.

З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст.7, 245,247, 293, 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв