Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №354/1169/23 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 354/1169/23

Провадження № 22-ц/4808/1488/26

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк О. М.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів: Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

секретар: Петрів Д. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє – адвокат Романишин Карина Всеволодівна на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області 22 червня 2026 року, в складі судді Ковалюк О. М., постановлену в місті Яремче, Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Яремчанська міська рада про витребування частини земельної ділянки та зобов`язання розробити технічну документацію,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Яремчанська міська рада про витребування частини земельної ділянки та зобов`язання розробити технічну документацію.

Позов обґрунтовано тим, що позивач після смерті батька ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку площею 0,2750 га, яка померлому передана у власність згідно рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області за № 119 від 16 грудня 1997 року.

З метою оформлення прав на спадщину позивач звернувся до проектної організації ПП «Карпати Геокадастр» із заявою щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. При розгляді заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 08.02.2023 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку із розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частин. У висновку щодо перевірки електронного документа вказано, що відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру встановлено, що існує перетин даної земельної ділянки із земельною ділянкою кадастровий номер 2611091501:19:001:0001, власником якої є ОСОБА_1 .

У зв`язку із розташуванням в межах земельної ділянки позивача іншої земельної ділянки, останній не може зареєструвати власну земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та відповідно в повній мірі реалізувати своє право щодо її розпорядження та використання.

Виходячи з цього ОСОБА_2 з урахуванням змінених позовних вимог просив суд витребувати частину земельної ділянки площею 0,2750 га, на користь спадкоємця ОСОБА_2 із земельної ділянки площею 1,5027 га., кадастровий номер: 2611091501:19:001:0001 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 , шляхом поділу земельної ділянки площею 1,5027 га, кадастровий номер: 2611091501:19:001:0001 на дві окремі земельні ділянки площею 0,2750 га та площею 1,2277 га;

- зобов`язати ОСОБА_4 розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,5027 га, кадастровий номер: 2611091501:19:001:0001на дві окремі земельні ділянки площею 0, 2750 га площею 1,2277 га.

У травні 2026 року представник позивача адвокат Неште А. І. подала до суду клопотання у якому просила призначити в справі судову експертизу з питань землеустрою та судову земельно-технічну експертизу.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 червня 2026 року суд першої інстанції призначив у справі комплексну судову експертизу з питань землеустрою та судову земельно-технічну, на вирішення якої поставити наступні питання:

1. Провести обміри земельної ділянки ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є позивач ОСОБА_2 площею 0,2750 га, відповідно до рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області за № 119 від 16.12.1997 року, згідно фактичного розташування земельної ділянки, з метою встановлення фактичної площі та конфігурації цієї земельної ділянки та встановити чи має місце накладка земельної ділянки площею 1,5027 га кадастровий номер 2611091501:19:001:0001, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є позивач ОСОБА_2 якщо є , то визначити площу накладки даних земельних ділянок.

2. Чи відповідає розроблена документація із землеустрою та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування на час її розроблення, а саме проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 1,5027 га, кадастровий номер 2611091501:19:001:0001, для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Хижки» за межами населеного пункту Микуличин Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано Франківської області?

3. Чи можливо на підставі рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області № 119 від 16.12.1997 року та додатків до нього встановити, що земельна ділянка, обміри якої відображені у технічній документації ОСОБА_2 , є саме тією земельною ділянкою, яка надавалась згідно вказаного рішення, а не земельною ділянкою, визначеною за межами фактичного користування?

4. Чи відповідає технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розроблена у 2022 році на ім`я ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), вимогам нормативно-технічних документів у сфері землеустрою щодо складу, достатності, належності та достовірності вихідних даних, використаних для її розроблення, та чи дозволяли наявні на момент її виготовлення документи однозначно встановити місце розташування, межі, конфігурацію та площу земельної ділянки без використання даних про фактичне землекористування?

Проведення експертизи доручено експертній установі: СП Західно-Український експертно-консалтинговий консультативний центр (58001, м. Чернівці, вул. Головна, 119, Чернівецької області).

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.

Для проведення експертизи надано експерту матеріали цивільної справи № 354/1169/23.

Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 (питання № 1, 2) та відповідача ОСОБА_1 (питання № 3, 4).

Провадження у цивільній справі № 354/1169/23 зупинено на час проведення експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Романишин К. В. посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушення норм процесуального права, а також неправильне застосування судом норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд призначив експертизу без попереднього встановлення первинних обставин, від яких залежить можливість її проведення, а саме без встановлення наявності у позивача права на конкретно визначену земельну ділянку та можливості її індивідуалізації. За відсутності належних доказів виникнення права на земельну ділянку, а також можливості встановити її місце розташування, межі та конфігурацію на підставі правовстановлюючих документів, поставлені перед експертом питання щодо наявності накладення земельних ділянок фактично спрямовані не на дослідження вже існуючого та індивідуалізованого об`єкта права, а на встановлення самого об`єкта спору, що не відповідає процесуальній природі судової експертизи як засобу доказування.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про призначення експертизи, фактично не надав жодної оцінки доводам відповідача, викладеним у письмових запереченнях від 01.06.2026 року, та не навів мотивів їх відхилення. Суд обмежився виключно формальним посиланням на положення статей 102-104 ЦПК України та загальним твердженням про необхідність спеціальних знань для встановлення обставин справи, не навівши жодних мотивів, з яких відхиляє заперечення відповідача.

Крім того, судом першої інстанції поза увагою залишено той факт, що земельна ділянка в якої немає в натурі виділеної межі, затвердженої землевпорядниками не може бути предметом експертизи.

Також зазначає, що законність відповідних наказів, прийнятих за результатами погодження та затвердження спірної документації із землеустрою, вже була предметом судового розгляду у справі № 354/971/21. Так, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2024 року в частині задоволення позовних вимог Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання недійсними та скасування наказів було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано Франківської області про визнання недійсними та скасування наказів відмовлено. Отже, законність погодження та затвердження спірної документації із землеустрою вже була перевірена як компетентним органом Держгеокадастру, так і судом, а відповідне судове рішення набрало законної сили. Незважаючи на наведене, суд першої інстанції без будь-якого мотивування поставив на вирішення експерта питання щодо відповідності документації із землеустрою та її затвердження вимогам земельного законодавства, фактично допустивши повторне дослідження та переоцінку обставин, які вже були предметом перевірки компетентного органу та суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Неште А. І. посилається на необґрунтованість апеляційної скарги у зв`язку з чим просить залишити її без задоволення, а ухвалу без змін. Зазначає, що належним доказом, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав, а тому проведення експертизи у цій справі є доцільним.

Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Романишин К. В., яка просила скаргу задовольнити, пояснення представника позивача ОСОБА_2 адвоката Неште А. І., яка просила ухвалу суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу у справі, суд врахував зміст позовних вимог, предмет та підстави позову, а також доводи представників сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, а тому з метою вирішення питань щодо правомірності визначення фактичного землекористування земельною ділянкою відповідачем, визначення порушення меж (чи накладення) земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації землеустрою на вищезгадані земельні ділянки, суд дійшов висновку про призначення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно матеріалів справи встановлено, що, відповідно до ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Окрім того, відповідно до ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до статті 105 ЦПК України, призначення експертизи судом є обов`язковим у разі пред`явлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами; призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

За змістом частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 статті 103 ЦПК України).

Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі №922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 тощо).

Необхідність призначення судової експертизи в цивільному процесі обумовлена, насамперед, необхідністю з`ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру, не можуть бути з`ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення цивільного спору по суті.

Суд вказує на те, що одним із принципів призначення судової експертизи є принцип доцільності.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00), експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури та призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Призначення експертизи не порушує прав учасників справи, а є лише способом доведення учасником справи своїх вимог. Висновок експертизи оцінюється з урахуванням положень процесуального права, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Згідно із вимогами ч.3 ст.103 ЦПК України, у разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (ч. 1 - 2 ст. 106 ЦПК).

Відповідно до вимог ст.112 ЦПК України, комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність. За результатами проведених досліджень, узагальнення та оцінки отриманих результатів експертами складається та підписується єдиний висновок, в якому формулюється загальний висновок щодо поставлених на вирішення експертизи питання або питань.

Земельно-технічна експертиза – це дослідження земельних ділянок щодо обставин відповідності їх площ, меж, конфігурацій вимогам нормативно-технічних документацій, а також щодо можливостей організації їх раціонального використання з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду чи кримінального розслідування, виконане на базі знань у сфері землеустрою та кадастру.

Відповідно до пункту 6.1 розділу II Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджено наказом Міністерства юстиції України №53/5від 08 жовтня 1998 року, основними завданнями земельно-технічної експертизи є: визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації; визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки; визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування); визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.

Згідно з підпунктом 6.1.1 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень орієнтовний перелік вирішуваних питань земельно-технічної експертизи: який фактичний порядок користування земельною ділянкою? Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні співвласника (співвласників)? Чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок технічній документації? Чи є порушення меж (або накладання) земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки? Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів розділити земельну ділянку (встановити порядок її користування) відповідно до часток співвласників (зазначити частки)? Які варіанти розподілу земельної ділянки (порядку її користування) можливі відповідно до часток співвласників (зазначити частки) та вимог нормативно-правових актів? Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку? Чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на ділянці? Якщо так, то надати варіанти встановлення земельного сервітуту.

Питання земельно-технічної експертизи вирішуються за наявності відповідної правовстановлюючої та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться відповідними фахівцями з використанням відповідного обладнання та бази даних.

Експертиза технічної документації із землеустрою за своїм змістом та предметом дослідження є самостійним видом експертних досліджень, який має відмінний об`єкт, завдання та методи порівняно з іншими видами судових експертиз.

Предметом такої експертизи є аналіз відповідності технічної документації із землеустрою вимогам земельного законодавства, державних стандартів, норм і правил, а також перевірка коректності відображення у ній просторових, геометричних та планувальних характеристик земельних ділянок.

Зазначені питання не зводяться до оцінки законності рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, а потребують спеціальних знань у сфері землеустрою, геодезії та картографії, що зумовлює необхідність їх дослідження в межах окремої експертної спеціалізації.

У даному спорі ключовим є питання про накладення земельних ділянок відповідача ОСОБА_1 площею 1,5027 га, кадастровий номер: 2611091501:19:001:0001 на земельну ділянку ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_2 , площею 0,2750 га.

Тому для правильного встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи, необхідне проведення земельної та земельно-технічної експертизи технічної документації, яка дозволяє визначити фактичні параметри земельної ділянки позивача та їх відповідність державним стандартам і нормативам, а також перетин чи відсутність перетину з іншими земельними ділянками.

Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що перевірка проекту землеустрою ОСОБА_3 вже проводилась Держгеокадастром у 2020 році та була предметом розгляду у справі № 354/971/21, а тому призначення експертизи з питання № 2 є «повторною оцінкою» на увагу суду не заслуговує, оскільки у даних справах різний предмет та сторони спору.

Крім того, відсутні підстави для висновку про порушення судом процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє – адвокат Романишин Карина Всеволодівна – залишити без задоволення.

Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області 22 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 28 серпня 2026 року

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта