Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №206/1115/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5847/26 Справа № 206/1115/26 Суддя у 1-й інстанції - Гаркуша В.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонвоа А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №206/1115/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні батька з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини та зобов`язання вчинити певні дії та заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року про передачу справи за підсудністю на розгляд іншого суду, постановлену у складі судді Гаркуша В.В.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні батька з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини та зобов`язання вчинити певні дії.

Разом з позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради про усунення перешкод в спілкуванні батька з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини та зобов`язання вчинити певні дії та матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову передано на розгляд за підсудністю до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області: 77311, Івано-Франківська область, м.Калуш, вулиця Молодіжна, 10.

Не погодившись з ухвалою суду від 10 березня 2026 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що ухвала суду є незаконною, та такою, що постановлена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при поданні позову та заяви про забезпечення позову ним було дотримано вимоги ст. 27 ЦПК України. Позов подано за місцем реєстрації відповідача - саме до Самарського районного суду м. Дніпра.

Суд першої інстанції не врахував, що ст.27 ЦПК України визначає, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Вважає, що для передачі справи на розгляд до іншого суду, суд першої інстанції повинен був безапеляційно встановити, що відповідач на момент подання до неї позову та під час розгляду справи фактично проживає у м. Калуш Івано-Франківської області. В такому випадку така передача справи до іншого суду була б виправдана необхідністю недопущення порушення прав відповідача.

Звертає увагу, що у позовній заяві він зазначав, що відповідач разом із спільною дитиною з травня 2022 року і по теперішній час проживають за кордоном - на території Республіки Ірландія. До України відповідач навідується вкрай рідко, один раз на рік на декілька днів.

У зв`язку із чим просив суд скасувати ухвалу Самарського районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року про передачу справи на розгляд до іншого суду та цивільну справу та заяву про забезпечення позову повернути до Самарського районного суду міста Дніпра для продовження розгляду та відкриття провадження у справі.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд іншого суду на підставі п.1 ст.31 ЦПК України, суд першої інстанції послався на те, що зареєстроване місце проживання відповідача як внутрішньо переміщеної особи знаходиться в межах територіальної юрисдикції Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні є справами позовного провадження, а тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності (відповідно до статті 27 ЦПК України) за місцем проживання відповідача.

У статті 31 ЦПК України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до відомостей з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу (відповідь № 2428506), відповідача ОСОБА_2 , РНКПО НОМЕР_1 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної підсудності Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що вказана довідка має статус «Діюча», інших даних про зареєстроване фактичне місце проживання відповідача у суду не має.

Колегія суддів звертає увагу, що з Єдиного державного демографічного реєстру №2428507 вбачається, відповідач ОСОБА_2 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.138).

Враховуючи, що місце проживання відповідача зареєстроване в Самарському районі міста Дніпра, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в спілкуванні батька з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини та зобов`язання вчинити певні дії та матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, підсудна Самарському районному суду міста Дніпра.

Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції в оскарженій ухвалі про те, що справа підсудна Калуському міськрайонному суду Івано-Франківської області є помилковим.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 24 червня 2024 року по справі №554/7669/21 зробив правовий висновок, що в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення, оскільки використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня і особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Самарського районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року про передачу справи на розгляд іншого суду у справі скасуванню, з направленням справи та заяви про забезпечення позову для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Ухвалу Самарського районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року про передачу справи за підсудністю на розгляд іншого суду у справі №206/1115/26 — скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 26 серпня 2026 року.

Судді: