Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №636/1959/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/1959/26 Провадження 2-а/636/49/26

Дата 24.08.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Андрєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Сковиру Л.Ю. звернувся до суду з адміністративним позовом в порядку ст. 286 КАС України до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення № 15/3/1258 від 29.08.2025 за ч. 3 ст. 210 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 17000,00 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем була порушена процедура притягнення його до адміністративної відповідальності. Посилається на недодержання вимог ст.ст. 245, 251-252 КУпАП щодо неповного дослідження обставин справи, відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення та невірну оцінку доказів.

Зокрема мотивує свою позицію наступними порушеннями:

- повістка йому не направлялася, протокол про адміністративне правопорушення не вручався;

- позивача не викликали та не повідомляли про необхідність з`явитися до ТЦК для складання протоколу;

- позивач регулярно (кожні три місяці) з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_3 починаючи з 08.11.2024, а за декілька тижнів (08.08.2025) до дати виникнення оскаржуваної постанови позивач з`являвся до ТЦК для оформлення в черговий раз відстрочки від призову, жодних порушень йому не інкримінувалося;

- позивачу належним чином не вручали й не направляли копію постанови № 15/3/1258;

- позивач не отримував поштових відправлень з копією постанови, не підписував жодних повідомлень про вручення, не розписувався у її отриманні, не відмовлявся від її вручення;

- про існування оскаржуваної постанови та накладення штрафу позивач дізнався не від ТЦК та СП, а лише 23.02.2026 через мобільний застосунок «Дія», де відобразилася інформація про відкрите виконавче провадження № 80317755.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідачем не виконано свій обов`язок щодо збирання доказів та доведення вини ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, що свідчить про протиправність дій відповідача та є підставою про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідачем поданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилається на ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема відповідно до абз. 2 ч. 1 вказаної статті під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, та відповідно до абз. 8 ч. 3 вказаної статті під час мобілізації громадянин у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Також відповідач зазначає, є необґрунтованими твердження ОСОБА_1 , що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без його відома і участі, оскільки він був присутнім під час розгляду справи, але відмовився робити будь-які зауваження, надавати пояснення по суті вчиненого правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Згідно бланку адміністративного протоколу, в розділі підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зроблено відповідний запис «відмовився», що засвідчується підписами свідків. що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а відмова від підпису протоколу про адміністративне правопорушення не звільняє особу від відповідальності. Про що зроблений відповідний запис про відмову, і протокол все одно направляється до уповноваженого органу. Відмова від підписання протоколу не є підставами для припинення складання протоколу. Тобто Позивач, будучи ознайомленим та завчасно повідомлений з датою та часом розгляду справи, мав можливість надати зауваження або пояснення щодо змісту адміністративного протоколу, також скористатись правовою допомогою, але цього не зробив. Зміст постанови за справою про адміністративне правопорушення від 29.08.2025 про притягнення громадянина ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Сковира Л.Ю. надала заяву про розгляд справи без її участі та позивача, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надала заяву про розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності представника, та просила відмовити в задоволенні позову.

З урахуванням того, що в судове засідання сторони не з`явилися, у зв`язку з чим у відповідності з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно копії військово-облікового документа №221120211455779700014 від 28.08.2025.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 29.08.2025 винесено постанову № 15/3/1258 по справі про адміністративне правопорушення, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 гривень. Зі змісту постанови вбачається, що підставою для притягнення визначено непроходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії, та посилання на п. 2 розділу ІІ Закону України №3621-ІХ, яким передбачено обов`язок окремих категорій громадян пройти повторний медичний огляд. ОСОБА_1 не виконав обов`язок покладений на нього Законом України №3621-ІХ та у визначений строк, до 05.06.2025 не пройшов медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період (далі Порядок № 560).

Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку № 560, проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

За приписами пункту 74 Порядку № 560 проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров`я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов`язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), згідно зі ст. 235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має суттєві наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Відповідачем зазначено, що так як військовозобов`язаний ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (порушення мобілізаційного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період), 25.08.2025 був складений протокол про адміністративне правопорушення за № 15/3/1241 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 , за порушення ч.3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Водночас, позивач вказує, що регулярно (кожні три місяці) з`являється до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з причин отримання відстрочки від призову, де йому видавалися довідки № 15/3/75 від 08.11.2024; № 15/3/86 від 21.02.2025; № 15/3/157 від 13.05.2025; № 15/3/341 від 08.08.2025. Ніяких повісток або направлень йому не вручалось.

Суд зазначає, що процедурі проходження позивачем медичного огляду в обов`язковому порядку передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 № 560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 до Порядку № 560.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення №15/3/1241 від 25.08.2026, який передував складанню оскаржуваної постанови у ньому також відсутні ознаки підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та/або відмітка про відмову від отримання. Натомість протокол містить відмітку про те, що ОСОБА_1 відмовився від отримання другого примірника в присутності двох свідків.

У протоколі про адміністративне правопорушення від 25.08.2025 не міститься інформації, що 25.08.2025 ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , посадовими особами вручалося направлення для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби за призовом по мобілізації, а ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду.

При цьому в матеріалах справи не міститься й акту відмови від проходження ВЛК.

Відповідач як на факт вчиненого правопорушення щодо відмови від проходження ВЛК, підписання протоколу та його отримання посилається тільки на підписи свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Інших доказів на підтвердження відмови від проходження відповідного огляду матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що враховуючи ст. 62 Конституції України, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.

Позивачем порушено питання стосовно того, що свідки є працівниками ТЦК та СП, факт підтвердження їхнього статусу вказуватиме на пряму службову залежність цих осіб від суб`єкта владних повноважень.

З цього приводу суд зазначає наступне, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування зазначених у деклараціях за 2025 рік обидва свідка займають посади у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Тобто, в даному випадку в якості свідків залучені самі ж співробітники, які є заінтересованими особами при розгляді цієї справи, отже сумнів щодо їх упередженості є очевидним. Працівники РТЦК, які за посадовими обов`язками здійснюють мобілізаційні заходи, є представниками суб`єкта владних повноважень та їх свідчення спрямовані на підтвердження правомірності власних дій або дій їх установи. При цьому, зафіксоване правопорушення не може ґрунтуватися лише на твердженнях осіб, які перебувають у службовій залежності від органу, що накладає стягнення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду, викладена у постанові від 04 лютого 2026 року у справі №642/7239/25.

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд не ставить під сумнів обов`язок позивача, як громадянина, з проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як це визначено частиною 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Проте, в межах цієї справи здійснюється перевірка рішень відповідача, як суб`єкта владних повноважень, на предмет правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відсутність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів скоєння позивачем адміністративних правопорушень виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, матеріали справи не містять, до суду таких доказів не надано.

Водночас, як вже зазначалося судом раніше, позивач, систематично з`являвся до ТЦК та СП для уточнення облікових даних та підтвердження права на відстрочку. Це підтверджується послідовно виданими відповідачем довідками № 15/3/75 від 08.11.2024, № 15/3/86 від 21.02.2025, № 15/3/157 від 13.05.2025 та № 15/3/341 від 08.08.2025, які наявні в матеріалах справи.

З приводу посилання відповідача, що постанову № 15/3/1258 було направлено позивачу поштою 30.08.2025, суд зазначає наступне.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про місце і час розгляду справи при підписанні протоколу (у разі його складення) або окремим повідомленням про розгляд справи (додаток 8), яке вручається особі особисто під підпис або надсилається (в тому числі централізовано) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування), зазначену особою під час уточнення облікових (персональних) даних, або на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не повідомляється про місце і час розгляду справи у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала заяву про визнання правопорушення.

У разі оформлення повідомлення про розгляд справи на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки засвідчує його особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Постанова відповідно до статті 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи.

Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено, що у вказаній постанові відсутні ознаки підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та/або відмітка про відмову від отримання постанови, чи відмітка про її направлення поштою.

Також судом встановлено, що відповідачем не надано доказів направлення позивачу постанови по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Отже, відповідач не довів факт як належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи так і факту направлення оскаржуваної постанови.

Тож відповідач порушив положення ст. 268 КУпАП та розглянув справу за відсутності даних про своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи.

Суд констатує, що відповідач не забезпечив участь позивача у розгляді адміністративної справи відносно нього, не надав можливість надати пояснення, подати докази, заявити клопотання та скористатися правничою допомогою.

Аналогічного правового висновку дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 28.02.2025 у справі № 396/11/25.

Також слушними та підставними є доводи представника позивача про те, що за відсутності доказів направлення та вручення постанови про адміністративне правопорушення позивачу у порядку, визначеному ст. 285 КУпАП та п. 15 р. ІІ Інструкції № 3, не було правових підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 308 КУпАП, зокрема для направлення постанови до примусового виконання та стягнення подвійного розміру штрафу.

Відповідач свій обов`язок, визначений ч. 2 ст. 77 КАС України, щодо доказування правомірності свого рішення - не виконав.

Підсумовуючи все викладене слід дійти висновку, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами порушення позивачем вимог статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та, як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відтак постанова за №15/3/1258 від 29.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Згідно зі ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд дослідив повно, всебічно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував обставини у справі, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач, як на підставу своїх заперечень, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За розгляд позовної вимоги про оскарження постанови про адміністративне правопорушення позивач сплатив судовий збір у сумі 665,60 гривень.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, відповідно, сума судового збору у розмірі 665,60 гривень підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача.

Такі висновки суду у частині відшкодування судових витрат відповідають висновкам Верховного Суду у справі № 522/22225/21 у постанові від 19.10.2022.

Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 77, 90, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовільнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 полковника ОСОБА_5 № 15/3/1258 від 29.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17000,00 гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бунін Є.О.